1-13-2009

ВИРОК

ІМЕНЕМ      УКРАЇНИ

19 травня 2009 року                                                                                                          їй. Ужгород

Військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону у складі: головуючого - підполковника юстиції Дацківа В.В.,  при секретарі - Каменевій Є.Ф.,

за участю державного обвинувача - помічника військового прокурора Ужгородського гарнізону ма­йора юстиції Марківа Р.Б.,  розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні військового суду кримінальну справу відносно військовослужбовця військової частини А1673 колишнього сол­дата служби за контрактом

ОСОБА_1,  який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року у с Нижні Ворота Воловець-кого району Закарпатської області,  українця,  з середньо-спеціальною освітою,  не одруженого,  раніше не судимого,  на військовій службі за кон­трактом - з вересня 2007 року по 4 квітня 2009 року та з даного часу призваного на військову строкову службу,

за обвинуваченням у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  407 КК України.

Судовим слідством військовий місцевий суд

ВСТАНОВИВ:

13 вересня 2007 року Свалявсько-Воловецьким ОРВК Закарпатської області ОСОБА_1 призваний на військову службу за контрактом,  яку до 4 квітня 2009 року проходив у військовій частині А1673 на посаді механіка-водія,  у військовому званні «солдат».

29 січня 2009 року ОСОБА_1 на підставі наказу командира в/ч А1673 № 18 від 30.01.2009 року вибув у відпустку за сімейними обставинами терміном на 15 діб,  тобто до 12 лютого поточно­го року.

Проте,  13 лютого 2009 року підсудний,  маючи об'єктивні можливості для повернення з відпустки до військової частини у встановлений час,  діючи умисно,  без поважних причин,  з наміром тимчасово ухилитись від проходження військової служби,  своєчасно з відпустки на військову службу у в/ч А1673 не з'явився,  а знаходився поза її розташуванням у м.  Києві понад встановлений строк,  де до 18 лютого 2009 року проводив час на власний розсуд,  тобто тривалістю понад 3 доби.

Крім того,  26 лютого 2009 року ОСОБА_1,  продовжуючи свої злочинні дії,  повторно,  маючи намір тимчасово ухилитись від проходження військової служби,  діючи умисно,  без поваж­них причин,  не прибув на військову службу у військову частину А1673,  а знаходився поза її розта­шуванням за місцем проживання у с Нижні Ворота Воловецького району Закарпатської області по-

2

над встановлений строк,  де до 11 березня 2009 року проводив час на власний розсуд,  тобто три­валістю понад 10 діб,  але менше місяця.

Допитаний у судовому засіданні підсудний ОСОБА_1 винним себе у вчиненні інкримінованого йому злочині визнав повністю,  дав аналогічні показання,  як викладено в описовій частині вироку та пояснив,  що даний злочин він скоїв через збіг тяжких обставин і скрутне матеріальне становище. Зокрема його батько являється інвалідом третьої групи з дитинства по зору,  якому восени 2008 року було зроблено операцію. За проведену операцію та лікування батька були затрачені великі кошти і щоб повернути борги,  він змушений був заробляти гроші. З цією метою він (підсудний) 31 січня 2009 року року виїхав у м.  Київ,  де працював підсобником на будівництві. Своєчасно після наданої йому відпустки 13 лютого поточного року на службу не вийшов,  оскільки необхідно було завершити об"єм роботи у м.  Києві та отримати розрахунок за виконані роботи. Повернувся з Києва 15 лютого та з 16 по 18 лютого 2009 року ще залишався вдома,  оскільки треба було доглядати за хворим батьком.  Аналогічно,  не був він на службі з 26 лютого по 11 березня 2009 року по цій же причині,  тобто догляд за батьком та необхідність допомогти по господарству. У скоєному щиро розкаюється,  просить врахувати його зізнання та суворо не карати.

У подальшому,  оскільки підсудний повністю визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочині,  ним у судовому засіданні було заявлено клопотання визнати недоцільним досліджен­ня усіх доказів,  які підтверджують його вину у скоєному і яка ніким не оспорюється та обмежитись лише дослідженням документів,  які характеризують його особу та медичних документів про стан,  здоров'я батька. З даним клопотання погодився у судовому засіданні і державний обвинувач та воно було задоволене судом.  При цьому учасникам процесу,  у відповідності до вимог  ст.  299 ч.3 КПК України було роз'яснено,  що у даному випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фак­тичні обставини справи в апеляційному порядку.

Оскільки солдат ОСОБА_1 будучи військовослужбовцем служби за контрактом,  13 лю­того 2009 року маючи об'єктивні можливості для повернення з відпустки до військової частини у встановлений час,  діючи умисно,  без поважних причин,  з наміром тимчасово ухилитись від прохо­дження військової служби,  своєчасно з відпустки на військову службу у в/ч А1673 не з'явився,  а знаходився поза її розташуванням у м.  Києві понад встановлений строк,  де до 18 лютого 2009 року проводив час на власний розсуд,  тобто тривалістю понад 3 доби та 26 лютого 2009 року він же,  про­довжуючи свої злочинні дії,  повторно,  з аналогічною метою не прибув на військову службу у війсь­кову частину,  а знаходився поза її розташуванням за місцем проживання у с Нижні Ворота Волове-цького району Закарпатської області понад встановлений строк,  де до 11 березня 2009 року прово­див час на власний розсуд,  тобто тривалістю понад 10 діб,  але менше місяця,  суд ці дії підсудного кваліфікує за  ст.  407 ч. 2 КК України.

При обранні підсудному виду та міри покарання військовий суд враховує щире каяття ОСОБА_1 у вчиненому,  що по місцю проходження військової служби він характеризується посере­дньо,  по місцю проживання - позитивно,  до кримінальної відповідальності притягується уперше,  його важкі житлово-побутові умови та скрутне матеріальне становище - мале грошове забезпечення та відсутність житла,  хвороба батька,  який потребує сторонньої допомоги,  що об"єктивно підтвер­джується дослідженими у судовому засіданні медичними документами та Актом обстеження сімей­но-майнового стану військовослужбовця.

Враховуючи сукупність наведених вище обставин,  особу підсудного,  мотиви та ступінь тяж­кості вчинених ним дій та зокрема те,  що він у даний час звільнений з військової служби за контра­ктом та проходить військову строкову службу,  суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання у вигляді штрафу,  передбаченому санкцією частини даної статті.

На підставі викладеного,  керуючись  ст.  ст.  323,  324 КПК України,  військовий місцевий суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину,  передбаченого ч. 2  ст.  407 КК України,  на підставі якої призначити йому покарання у виді штрафу у розмірі 80 (вісім-

3

десяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян,  що становить 1360 (одна тисяча триста шістдесят) гри. 00 коп.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_1- нагляд командування військової частини А1673,  до вступу вироку в законну силу залишити без зміни.

На вирок може бути подано апеляцію у військовий апеляційний суд Центрального регіону через військовий місцевий суд Ужгородського гарнізону протягом 15 діб з моменту його проголо­шення.