26.03.2010

Справа № 2-а-557/2010 р.

ПОСТАНОВА

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 березня 2010р. Ленінський районний суд м. Миколаєва у складі:

головуючого судді -Рум’янцевої Н.О.,

при секретарі -Ляшик С.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та стягення недоплаченої суми пенсії

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та стягення недоплаченої суми пенсії.

В обгрунтування своїх вимог позивач вказує на те, що він є пенсіонером МВС України з 01.10.2005рок та отримує пенсію згідно Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Також він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС та внаслідок захворювання, повяязаного з виконанням робіт із ліквідації наслідків аварії його визнано з 20.05.2005року інвалідом 3 групи та згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, що постраждали внаслідок Чорнобільської катстрофи» він віднесений до 1 категорії осіб. У зв’язку з чим йому повинна виплачуватись пенсія, яка не може бути нижчою ніж 6 мінімальних пенсій за віком. Також йому повинна виплачуватись додаткова пенсія за шкоду заподіяну здоров’ю у розмірі 50% мінімальної пенсії за віокм, а йому виплачується 15 %.

У судовому засіданні позивач підтримав позовні вимоги, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні заперечував проти задоволення позову.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши письмові матеріали справи, суд переходить до наступного.

Сторонами визнається той факт, що ОСОБА_1 є пенсіонером МВС України, був звільнений зі служби та з 01.01.2006року отримує пенсію за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб звільнених з військової служби та деяких інших осіб» №2262-12 від 09.04.1992року (далі Закон №2262-12).

Також сторонами не оспорюється факт, того що позивач є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобільській АЕС, його визнано інвалідом 3 групи та згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобільської катастрофи» №796-12 від 28.02.1991р. (далі Закон №796-12) відноситься до 1 категорії осіб, які постраджали внаслідок Чорнобільської катастрофи. Також позивач отримує додаткову пенсію за шкоду, заподіяну здоров’ю , згідно Закону №796-12 у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком.

В України передбачено отримання одного виду пенсії. Статею 6 Закону України «Про пенсійне забезпечення» N 1788-XII від 05.11.1991р. (далі Закон №1788-12) передбачено, що особам, які мають одночасно право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором, за винятком пенсій інвалідам внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при захисті Батьківщини або при виконанні інших обов'язків військової служби, або внаслідок захворювання, пов'язаного з перебуванням на фронті чи з виконанням інтернаціонального обов'язку.

Статею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» N 1058-IV від 09.07.2003р. (далі Закон №1058-4) також передбачено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Стаття 54 Закону №796-12 на яку посилається позивач, передбачає призначення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, а не пенсію за вислугу років.

Статею 59 частиною 2 Закону №796-12 передбачений порядок і умови призначення пенсії особам звільненим з органів Внутрішніх Справ по інвалідності – «Військовослужбовцям пенсії по інвалідності, а членам їх сімей пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи за їх бажанням можуть призначатися на умовах і в порядку, визначених законодавством України для осіб, які стали інвалідами внаслідок поранення, контузії чи каліцтва, що їх вони дістали при виконанні обов'язків військової служби (службових обов'язків) або відповідно до статті 54 цього Закону.».

Таким чином, в даному випадку позивач має право обрати один з видів пенсій або за вислугу років згідно Закону №2262, або по інвалідності згідно Закону №796-12. Отримувати два різних вида пенсії одночасно позивач не має права.

У судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до відповідача з заявою про відмову від одного виду пенсії та перехід на інший. Згідно його заяви (а.с.8) вбачається що позивач просив зробити перерахунок пенсії у відповідності до ст. 49, 50, 54 Закону 796-12 та надати відомості щодо нарахування пенсії з 01.01.2006року.

Відповідно до статті 50 Закону №796-12 до 01.01.2008року, особам, які відносяться до першої категорії згідно цього Закону, виплачується додаткова пенсія у розмірі 50 відсотків мінімальної пенсії за віком. Однак Постановою Кабунету міністрів України №1 від 03.01.2002року встановлено, що виплата додаткових пенсій призначених у відповідності до Закону №796-12 проводиться виходячи з розміру 19грн. 91коп.. Позивачу виплачувалось 50% від зазначеної суми, таким чином у 2007році права позивача не порушувались.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» N 107-VI від28.12.2007р. були внесени зміни в статтю 50, та встановлений розмір додаткової пенсії у розмірі 15% мінімальної пенсії за віком, ця норма діяла до 22.05.2008року, та у цей період з 01.01.2008р. по 22.05.2008рік права позивача не порушувались.

Рішенням Конституційного Суду України №10-рп/2008 від 22.05.2008р. дані зміни були визнані неконституційними. Разом з цим 28.05.2008року була прийнята Постанова Кабінету міністрів України №530, яка набрала чинності з 22.05.2008року, яка встановлювала виплату додаткової пенсії особам, які постраждали в наслідок аварії на Чорнобільській АЕС у розмірі 15% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Дана норма діє до теперішнього часу, змін до неї не вносилось, рішення щодо неконституційності даних положень не приймалось.

Таким чином відповідачем вірно сплачувіалась пенсія позивачу, порушень чинного законодавства судом не встановлено.

На підставі вищевикладеного суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 7-12, 86, 159, 161-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Головного управління пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії та стягення недоплаченої суми пенсії – відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Апеляційного суду Миколаївської області через суд першої інстанції шляхом подачі протягом десяти днів з дня її проголошення заяви про апеляційне оскарження та подачі апеляційної скарги протягом двадцяти днів після подачі заяви.

Суддя Ленінського районного суду

м. Миколаєва Н.О. Рум’янцева