КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" липня 2016 р. Справа№ 910/32983/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Коротун О.М.

суддів: Гаврилюка О.М.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання - Куценко К.Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Кучкова Ю.В. - представник за довіреністю № 91/2015/11/11-6 від 11.11.2015;

від відповідача: Смілик Т.М. - представник за довіреністю № 47-07 від 05.01.2016;

від третьої особи 1: не з'явились;

від третьої особи 2: Зелена Н.Ю. - представник за довіреністю № 55 від 26.05.2016

розглянувши апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва

на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016

у справі № 910/32983/15 (суддя О.М. Ярмак)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (третя особа 1)

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (третя особа 2)

про стягнення 21433,36 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" (надалі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва про стягнення 15240,76 грн. основного боргу - заборгованості за використану теплову енергію згідно договору поставки теплової енергії у гарячій воді №1210040 від 01.11.2000, 5763,63 грн. - інфляційних втрат, 428,97 грн. - 3% річних та судового збору.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 позов задоволено повністю. Стягнуто з Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 15240,76 грн. - основного боргу, 5763,63 грн. - інфляційних втрат, 428,00 грн. річних, 1218,00 грн. - судового збору.

Не погодившись з прийнятим рішенням, Комунальне підприємство по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції у даній справі та прийняти нове рішенням, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Справа розглядалась різними складами суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.06.2016 на підставі протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.06.2016, апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі № 910/32983/15 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя - О.М. Коротун, судді - О.М. Гаврилюк, С.А. Гончаров. Розгляд справи було призначено на 05.07.2016.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.07.2016 до участі у справі було залучено Комунальне підприємство «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (надалі - третя особа 1) та Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (надалі - третя особа 2).

В судовому засіданні 14.07.2016 представник відповідача підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити, рішення місцевого господарського суду у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Представник позивача проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду першої інстанції залишити без змін з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу.

Представник третьої особи 2 в судовому засіданні надала письмові пояснення по суті спору, зазначила, що третя особа 2 на момент винесення рішення судом першої інстанції договору на постачання послуг з позивачем не укладала.

В судове засідання 14.07.2016 представник третьої особи 1 не з'явився, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином про що свідчить наявне в матеріалах справи повідомлення про вручення ухвали суду від 05.07.2016.

Враховуючи те, що явка представників учасників апеляційного провадження судом апеляційної інстанції обов'язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду (як і інші права, передбачені статтею 22 ГПК України) є правом, а не обов'язком сторони, Київський апеляційний господарський суд дійшов висновку про можливість здійснення перевірки рішення Господарського суду міста Києва в апеляційному порядку за відсутності представників третьої особи 1, яка була належним чином повідомлена про час та місце судового засідання за наявними матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи, докази по справі, розглянувши доводи апеляційної скарги, заперечень на неї, заслухавши пояснення представників учасників апеляційного провадження, Київський апеляційний господарський суд встановив наступне.

01.11.2000 між Акціонерною енергопостачальною компанією "Київенерго", правонаступником якої є позивач, та Державним комунальним підприємством по експлуатації та ремонту жилого фонду Дніпровського району м. Києва, правонаступником якого є відповідач, було укладено договір № 1210040 на постачання теплової енергії у гарячій воді, відповідно до умов якого позивач зобов'язався постачати відповідачу теплову енергію у вигляді гарячої води до належного відповідачу будинку по вул. Кібальчича, 11-Б у м. Києві, для потреб опалення та гарячого водопостачання в обсязі 205,4 Гкал/рік, а відповідач - до початку розрахункового періоду (місяця) сплачувати позивачу вартість заявленої у договорі кількості теплової енергії на розрахунковий період, при перевищенні фактичного використання теплової енергії понад заявленого - сплачувати різницю до 28 числа поточного місяця.

Відповідно до п.1.1 договору предметом договору є постачання, користування та своєчасна сплата в повному обсязі спожитої теплової енергії у гарячій воді, на умовах, передбачених договором у будинок по вул. Кибальчича, 11-Б (додаток №9 до договору).

У відповідності до підпункту 2.2.1 пункту 2.2 договору енергопостачальна організація зобов'язується постачати теплову енергію у вигляді гарячої води на потреби опалення та вентиляцію в період опалювального сезону, гарячого водопостачання протягом року, в кількості та в обсягах згідно з додатком № 1 до договору.

Енергопостачальна організація зобов'язується підтримувати середньодобову температуру теплоносія в подавальному трубопроводі згідно з температурним графіком, затвердженим Київською міською держадміністрацією (підпункт 2.2.2 пункту 2.2 договору).

Згідно з розділом 2.3 договору, абонент зобов'язується своєчасно оплачувати вартість спожитої теплової енергії, а також забезпечувати необхідні умови для надходження теплової енергії, обслуговувати (ремонтувати) внутрішньобудинкові системи теплопостачання та власні прилади обліку теплової енергії, здійснювати підготовку власного теплового господарства, та виконувати інші обов'язки, зазначені у розділі 2.3 договору.

Відповідно до п. 8.1 договору, він набуває чинності з дня підписання та діє до 31.12.2000.

Договір припиняє свою дію у випадках: закінчення строку, на який він був укладений; взаємної згоди сторін про його припинення; прийняття рішення арбітражним судом, передбачених підпунктом 6.4.1 пункту 6.4 договору; ліквідації сторін (пункт 8.2 договору). Припинення дії договору не звільняє абонента від обов'язку повної сплати спожитої теплової енергії (пункт 8.3 договору). Договір вважається пролонгованим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення строку його дії про його припинення не буде письмово заявлено однією із сторін (пункт 8.4 договору).

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що по-перше, оскільки договір № 1210040 припинив свою дію лише з 01.09.2015, та, по-друге, на підставі особових карток (табуляграм) споживання теплової енергії за 2014 - січень 2015 підтверджує факт постачання позивачем теплової енергії у зазначений період.

Однак, такий висновок місцевого господарського суперечить матеріалам справи, що підтверджується наступним.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до умов договору позивач забезпечував постачання теплової енергії в окремо розташовану нежитлову будівлю, яка знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-Б.

Вказаний договір укладався, виходячи з того, що підприємство відповідача на момент укладання договору було балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду Дніпровського району міста Києва та зобов'язано було забезпечити належне теплопостачання для кінцевих споживачів (фізичних та юридичних осіб) розташованих в будівлі.

Відповідно до ч. 1 ст. 275 ГК України за договором енергопостачання, до яких відноситься спірний договір, підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

В силу приписів ч. 1 ст. 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що 17.06.2013 Дніпровською районною в місті Києві державною адміністрацією було прийнято розпорядження № 335 «Про організаційно-правові заходи щодо обслуговування житлового та нежитлового фонду територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації» (надалі - розпорядження № 335).

Відповідно до вказаного розпорядження житловий та нежитловий фонд територіальної громади міста Києва, який переданий до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві держаної адміністрації, був з 02.09.2013 переданий на праві господарського відання комунальному підприємству «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва». В тому числі була передана нежитлова будівля, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Кибальчича, 11-Б.

Факт передачі основних засобів на баланс Комунального підприємства «Керуюча дирекція Дніпровського району міста Києва» підтверджується підписанням акту приймання-передачі від 30.04.2013 (а.с. 52-56), дана обставина сторонами не спростовується та не заперечується.

Підтвердженням тієї обставини, що відповідач не був балансоутримувачем вказаного будинку протягом 2014-2015 року також є рішення Київської міської ради від 09.10.2014 № 270/207, відповідно до п.10 якого було вирішено створити Комунальне підприємство «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Дніпровського району м. Києва» (третя особа 2).

В квітні 2014 року, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення розрахунків за енергоносії» № 1198-VII було внесено зміни до закону України «Про житлово-комунальні послуги» (надалі - Закон України).

Відповідно до цих змін виконавцем послуг з централізованого опалення та послуг з централізованого постачання гарячої води для об'єктів усіх форм власності є суб'єкт господарювання з постачання теплової енергії (теплопостачальна організація), тобто ПАТ «Київенерго» (п.4 ст. 19 Закону України).

Одночасно було доповнено статтю 29 частиною 3 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», відповідно до якої договір на надання послуг з централізованого опалення, послуг з централізованого постачання холодної води, послуг з централізованого постачання гарячої води, послуг з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем) у багатоквартирному будинку укладається між власником квартири, орендарем чи квартиронаймачем та виконавцями цих послуг.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про теплопостачання» постачання теплової енергії (теплопостачання) - це господарська діяльність, пов'язана з наданням теплової енергії (теплоносія) споживачам за допомогою технічних засобів транспортування та розподілом теплової енергії на підставі договору. Споживач теплової енергії - фізична або юридична особа, яка використовує теплову енергію на підставі договору.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про житлово-комнальні послуги» суб'єктами у сфері житлово-комунальних послуг є виробник та виконавець послуг, балансоутримувач, власник та споживач житлово-комунальних послуг.

Враховуючи вищенаведені зміни, суд апеляційної інстанції вважає, що підприємство відповідача не є а ні балансоутримувачем житлового та нежитлового фонду, а ні виконавцем послуг з постачання теплової енергії та позбавлено на законодавчому рівні здійснювати будь-які нарахування за комунальні послуги (включаючи теплопостачання). Як наслідок, підприємство відповідача втратило підстави виступати стороною в договорі, дія якого припинилась з 01.09.2015 , що підтверджується (в силу ст. ст. 33, 43 ГПК України) ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.09.2015 у справі № 910/21489/15.

З матеріалів справи також вбачається, що 07.08.2014 КП УЖГ Дніпровського району міста Києва надіслало ПАТ «Київенерго» лист № 47-3579, в якому просило припинити з 01.08.2014 дію ряду договорів, в тому числі даного договору № 1210040.

У свою чергу, позивач 28.08.2015 року надіслав відповідачу лист № 029/53/1/10292, в якому не заперечував проти припинення дії договору з 01.09.2015 року.

Крім того, листом №029/53/8271 від 26.08.2014 позивач зазначив, що не надає послуги з надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків і вказав, що не здійснює роботу щодо надання послуг централізованого опалення та гарячого водопостачання нежитловим приміщенням, тому питання щодо розірвання договорів з нежитловими приміщеннями є недоцільним.

З листування також вбачається, що послуги з централізованого опалення та гарячого водопостачання житлових будинків, в тому числі по вул. Кибальчича, 11-Б замовляє КП «Керуюча дирекція Дніпровського району м. Києва» (листи від 05.11.2014 року №103/46-6128 та від 19.01.2015 року №103/46-221) (а.с.59-61).

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про обґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст. 607 ЦК України зобов'язання припиняється неможливістю його виконання у зв'язку з обставиною, за яку жодна із сторін не відповідає.

Так, суд апеляційної інстанції зазначає, що неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у внесених законодавцем змін до Закону України «Про житлово-комунальні послуги». Судом апеляційної інстанції також встановлено, що відповідач за статутом не здійснює господарську діяльність з теплопостачання та не є теплопостачальною організацією в розумінні Закону України «Про теплопостачання» та інших нормативних актів. Крім того, відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг «Про затвердження Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з постачання теплової енергії» від 10.08.2012 № 278 вид господарської діяльності у сфері теплопостачання та у сфері послуг з централізованого водопостачання та водовідведення підлягає ліцензуванню. Неможливість виконання зобов'язання з боку відповідача полягає у законодавчій забороні укладати з мешканцями, власника і орендарями (споживачами послуг) договорів на надання послуг з централізованого опалення та постачання гарячої води без наявності відповідної ліцензії, яка у підприємства відповідача відсутня, а тому в цій частині доводи апелянта приймаються як обґрунтовані.

До того ж, як зазначалося вище та встановлено судом, стороною у відносинах з постачання теплової енергії з 05.11.2014 року стало КП «Керуюча дирекція Дніпровського району у м. Києві», зокрема, на виконання розпорядження Київської міської державної адміністрації від 21.10.2014 року № 1170.

Крім того, вказане підприємство на праві господарського відання здійснює управління нежитловим фондом територіальної громади міста Києва, переданого до сфери управління Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації (у тому числі за адресою: вул. Кибальчича, 11-Б).

Таким чином, враховуючи те, що відповідач не був балансоутримувачем та не міг отримувати у власність теплову енергію у вигляді гарячої води, а відтак і не мав обов'язку по сплаті за її отримання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про необґрунтованість позовних вимог. (Аналогічна правова позиція зазначена в постанові Вищого господарського суду України від 30.03.2016 року по справі № 910/18177/15).

Отже, з урахуванням того, що послуги за договором № 1210040 саме відповідачу за спірний період не надавались (оскільки останній не був балансоутримувачем, а основні засоби були передані не баланс іншої юридичної особи) позовні вимоги є необгрунтованими, а тому не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що місцевий господарський суд дійшов передчасних висновків про обґрунтованість позовних вимог через неповноту з'ясування всіх обставин справи, що має суттєве значення для вирішення спору.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає задоволенню.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 4 частини 1 статті 104 ГПК України, з прийняттям нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог повністю відповідно до пункту 2 частини 1 статті 103 ГПК України, з покладанням на позивача судових витрат за розгляд справи в суді апеляційної інстанцій в порядку ст. 49 ГПК України.

Керуючись статтями 32-34, 36, 43, 49, 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району міста Києва на рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі № 910/32983/15 задовольнити.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.03.2016 у справі № 910/32983/15 скасувати, з прийняттям нового рішення про відмову в позові повністю.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (01001, м. Київ, пл. І Франка, 5, код 00131305) на користь Комунального підприємства по утриманню житлового господарства Дніпровського району м. Києва (02002, м. Київ, вул. Челябінська, 9-Г, код 03366612) 1 339 (одну тисячу триста тридцять дев`ять) гривень, 80 коп. судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

4. Видачу наказу доручити Господарському суду міста Києва.

5. Матеріали справи № 910/32983/15 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена у встановленому чинним законодавством порядку.

Головуючий суддя О.М. Коротун

Судді О.М. Гаврилюк

С.А. Гончаров