Справа №295/107/16-ц

Категорія 52

2/295/15/16

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.06.2016 року м. Житомир

Богунський районний суд міста Житомира у складі:

головуючої – судді Семенцової Л.М.,

за участі секретаря – Слончк А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до державного підприємства «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» про поновлення на роботі, стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з указаним позовом, посилаючись на те, що з 12.02.2001 року працював у ДП «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на посаді інженера з патентної та винахідницької роботи, а з 20.03.2015 року на посаді начальника відділу матеріально-господарського обслуговування та технічного забезпечення. Наказом № 47/265-к від 10.12.2015 року його звільнено з роботи із займаної посади у зв’язку з реорганізацією підприємства. При звільненні роботодавцем не було враховано переважного права на залишення його на роботі та інша робота йому не пропонувалася, тому дії відповідача вважає незаконними. На день звільнення йому не виплачено заборгованість із нарахованої заробітної плати, яка станом на 10.12.2015 року складає 5969,83 грн. Тому просить поновити його на займаній посаді, стягнути з відповідача на свою користь заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 5969,83 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні по день фактичного розрахунку.

За клопотанням позивача у судовому засіданні замінено відповідача ОСОБА_2 державний технологічний університет на державне підприємство «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій».

Позивач у судовому засіданні позов підтримав, обґрунтовуючи свої вимоги викладеними в позовній заяві обставинами, та пояснив, що про звільнення його було повідомлено за два місяці, посада, яку він займав була одна. В останнє судове засідання позивач не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, подав до суду письмову заяву, в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує, проти проведення заочного розгляду справи не заперечує.

Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, причин неявки до суду не повідомив, заяв про розгляд справи у його відсутності до суду не надходило.

За згодою позивача суд вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних у справі доказів відповідно до статей 224-226 ЦПК України та у відсутності сторін згідно статей 158, 169 ЦПК України.

Суд, дослідивши письмові матеріали справи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, дійшов до висновку, що позовпідлягає задоволенню частково з наступних підстав.­

Пунктом 1 ст. 40 КЗпП України визначено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках , зокрема змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

При скороченні чисельності чи штату працівників у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці (ч. 1 ст. 42 КЗпП України).

У пункті 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» роз'яснено, що, розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за два місяці про наступне вивільнення.

Судом встановлено, що згідно наказу № 7-к від 09.02.2001 року позивач був прийнятий на роботу в ДП «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на посаду інженера з патентної та винахідницької роботи, а з 20.03.2015 року працював на посаді начальника відділу матеріально-господарського обслуговування та технічного забезпечення, підтвердженням чому є копія його трудової книжки (а.с. 3-5).

15.09.2015 року Міністерством освіти і науки України видано наказ № 933, яким припинено ДП «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» шляхом реорганізації, а саме приєднання до ОСОБА_2 державного технологічного університету (а.с. 8).

Наказом № 47/265-к від 10.12.2015 року позивача звільнено з роботи із займаної посади у зв’язку із скороченням штату за п. 1 ст. 40 КЗпП України (а.с. 7). Як убачається із даного наказу, всі посади 10.12.2015 року скорочуються і виключаються із штатного розпису ДП «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» з подальшим скороченням працівників та їх звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Про наступне вивільнення працівників було попереджено персонально наказом від 01.10.2015 року № 26/273. Первинна профспілкова організація підприємства 06.11.2015 року дала згоду на звільнення працівників з роботи за скороченням штату.

Оцінюючи зібрані у справі докази, суд дійшов до висновку, що оскільки ДП «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» було припинено шляхом реорганізації, а саме приєднання до ОСОБА_2 державного технологічного університету, всі посади були скорочені та виключені із штатного розпису, у зв’язку з чим відповідач не мав можливості перевести позивача за його згодою на іншу роботу на цьому ж підприємстві, переважне право на залишення на роботі враховується при перестановці (перегрупуванні) працівників у разі скорочення чисельності чи штату працівників внаслідок змін в організації виробництва і праці, але в даному випадку відбулося скорочення та виключення із штатного розпису всіх посад, тому звільнення позивача із займаної ним посади є законним.

Згідно ст. 43 Конституції України право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 115 КЗпП України визначено строки виплати заробітної плати. Згідно частини першої цієї статті заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Відповідно до ч. 1 ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення.

Згідно ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство повинно виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

У пункті 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» роз’яснено, що суд, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, суд на підставі ст.117 КЗпП України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Згідно довідки, виданої 10.12.2015 року ДП «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» (а.с. 11), за період з червня по грудень 2015 року позивачу була нарахована заробітна плата в сумі 5969,83 грн.

За таких обставин, зважаючи на те, що відповідачем не доведено відсутності заборгованості з виплати позивачу заробітної плати, суд стягує з відповідача на користь позивача суму заборгованості з виплати заробітної плати в сумі 5969,83 грн.

Оскільки у строки, визначені статтею 116 КЗпП України, при звільненні позивача йому не було виплачено розрахункових коштів з вини відповідача, тому з останнього на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за весь період затримки розрахунку по день постановлення рішення, що відповідає ст. 117 КЗпП України та п. 20 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 року № 13 (із змінами) «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці».

Розмір середнього заробітку позивача за час затримки розрахунку при її звільненні, починаючи з наступного робочого дня після звільнення - 11.12.2015 року по день ухвалення рішення – 17.06.2016 року становить 5718,70 грн. за вирахуванням податків та обов'язкових платежів з розрахунку: 1891,61 грн. : 43 дні = 43,99 грн.; 130 днів х 43,99 грн. = 5718,70 грн., де 1891,61 грн. - розмір заробітної плати позивача за два повні останні місяці роботи (жовтень та листопад 2015 року), 43 дні – сумарна кількість робочих днів за жовтень та листопад 2015 року, 43,99 грн. - середньоденна заробітна плата позивача, 130 – сумарна кількість робочих днів за період з 11.12.2015 року по 17.06.2016 року.

Розрахунок середнього заробітку проведено згідно Постанови Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд стягує з відповідача на користь позивача та в дохід держави судовий збір пропорційно до розміру задоволених вимог.

Враховуючи викладене, керуючись ст. 43 Конституції України, ст. ст. 40, 42, 115, 116, 117 КЗпП України, Законом України «Про оплату праці», Постановою Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів» (із змінами), Постановою Пленуму Верховного Суду України № 12 від 24.12.1999 року «Про застосування судами законодавства про оплату праці» (із змінами), Постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 року № 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» (із змінами), ст. ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212-215, 224-226, 367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з державного підприємства «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» (ідентифікаційний код – 02736484) на користь ОСОБА_1 заборгованість з виплати заробітної плати в сумі 5969,83 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні в сумі 5718,70 грн., а всього 11688,53 грн. (одинадцять тисяч шістсот вісімдесят вісім гривень п’ятдесят три копійки) за вирахуванням податків та обов'язкових платежів.

Стягнути з державного підприємства «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» на користь ОСОБА_1 судовий збір у сумі 551,20 грн.

Стягнути з державного підприємства «ОСОБА_2 державний центр науково-технічної інформації та інновацій» у дохід держави судовий збір у сумі 551,20 грн., зарахувавши його до спеціального фонду Державного бюджету України.

У задоволенні решти вимог позову відмовити.

Рішення суду в межах суми заробітної плати за один місяць підлягає негайному виконанню.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не було скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Житомирської області через Богунський районний суд міста Житомира шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення рішення суду. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем до Богунського районного суду міста Житомира протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Суддя Л.М. Семенцова