Справа № 686/962/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.05.2016

Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого судді Заворотної О.Л.

секретаря судового засідання Д’якович О.О.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Хмельницького цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, третя особа ОСОБА_3 міська рада про усунення перешкод в користуванні майном, скасування рішень виконавчого комітету, стягнення моральної та майнової шкоди –

встановив:

В січні 2014 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 про звільнення з незаконного користування спільної власності та стягнення моральної шкоди, в обґрунтування якого вказав, що 29.10.2002 року придбав разом із відповідачем в рівних частках квартиру АДРЕСА_1. В подальшому в серпні 2012 року відповідач без згоди позивача, який на той час перебував в ув’язненні, вигнав з квартири мати позивача ОСОБА_4, дружину ОСОБА_5 та двох малолітніх дітей, а квартиру здав в оренду невідомим особам. На звернення щодо протиправності вказаних дій відповідач не реагує, такими діями відповідача позивачу завдано моральну шкоду, яка полягає у душевних хвилюваннях, стражданнях, погіршення фізичного стану, погіршення стосунків в родині, переживаннях за родину, незаконним позбавленням власності, у зв’язку з чим просить зобов’язати відповідача звільнити належну позивачу частку квартири та не чинити перешкод у проживанні родини позивача, зобов’язати відповідача та відповідні органи виселити з квартири осіб, які там перебувають без згоди позивача та використовують її не за цільовим призначенням, стягнути з відповідача 10000грн. моральної шкоди.

Заявою від 23.11.2015 року ОСОБА_1 збільшив позовні вимоги та просив суд стягнути з відповідача на свою користь 180000грн. матеріальної шкоди, скасувати рішення ОСОБА_3 міської ради від 14.08.2003р. № 695 та від 23.12.2004р. № 795-В.

Ухвалою суду від 18.12.2015 року за клопотанням позивача до участі у справі залучено в якості третьої особи без самостійних вимог на стороні відповідача ОСОБА_3 міську раду.

Ухвалою суду від 28.01.2016 року до участі у справі залучено в якості співвідповідача виконавчий комітет ОСОБА_3 міської ради.

Позивач в судовому засіданні позовні вимоги підтримав та просив задовольнити в повному обсязі, надав суду пояснення в яких вказав, що згоди на переведення квартири під магазин не надавав, обґрунтовуючи розмір матеріальної шкоди, вказав, що це сума доходів яку відповідач отримав від здачі частки майна позивача в оренду, моральну шкоду обґрунтовує незаконним позбавленням власності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву в якій просить справу слухати за його відсутності, проти позову заперечує, також вказав. що позивач був обізнаний про переобладнання квартири під магазин, давав згоду на таке переобладнання, просить в задоволенні позову відмовити.

Представник виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради та третьої особи ОСОБА_3 міської ради в судове засідання не з’явився, повідомлені про день та час слухання справи в установленому законом порядку.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановив наступні обставини справи та відповідні правовідносини.

Судом установлено, що 29 жовтня 2002 року ОСОБА_2 та ОСОБА_1 придбали у рівних частках квартиру АДРЕСА_2 загальною площею 58,9 кв. м.

14 серпня 2003 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_2 на тимчасове використання та реконструкцію квартири АДРЕСА_3 під магазин продовольчих товарів з влаштуванням окремого виходу.

23 грудня 2004 року рішенням виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради надано дозвіл приватному підприємцю ОСОБА_2 на розміщення та експлуатацію об'єкту торгівлі у вищевказаному приміщенні.

Кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів (ч. 1. ст. 3 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 319, ст. 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд; право власності є непорушним.

При цьому у ч. 1 ст. 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Разом з тим відповідачами не надано доказів згоди позивача ОСОБА_1 на переобладнання квартири під магазин, не здобуто таких доказів і судом.

Відповідно до договору найму (оренди) приміщення № 2 від 01.04.2015 року ОСОБА_2 передав в оренду ОСОБА_6 нежитлове приміщення по вул. Зарічанській, 50 в м. Хмельницькому.

Згідно зі ст. 15, п. 4 ч. 2 ст. 16, ст. ст. 386, 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування своїм майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 393 ЦК України правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Як вбачається із змісту позовної заяви, позивач пред’явив позов на захист свого права власності на частину квартири, тобто позов стосується усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання недійсними рішень органу місцевого самоврядування.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині скасування рішень виконавчого комітету та зобов’язання відповідача не чинити перешкод у користуванні власністю підлягає задоволенню.

Щодо стягнення матеріальної шкоди в розмірі 180000грн., в задоволенні позовних вимог в цій частині належить відмовити, виходячи з наступного.

Особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Відповідно до ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно положень ст. 60 ЦПК України: кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу; докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі; доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Стаття 57 ЦПК України вказує, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог та заперечень.

На обґрунтування матеріальної шкоди в розмірі 180000грн. позивач вказав, що це є дохід відповідача від незаконного користування власністю позивача за період починаючи з серпня 2012 року. Разом з тим належними та допустимими доказами розмір матеріальної шкоди позивачем не доведено, не здобуто таких і судом.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З урахуванням глибини та характеру душевних страждань, які завдані позивачу, суд приходить до висновку, що розмір відшкодування моральної шкоди позивачеві повинен складати 1000 грн., та відповідно підлягає стягненню з відповідача.

Позивач заявляючи вимогу про виселення осіб, які користуються спірним майном, не вказав, яких саме осіб просить виселити.

Відповідно до частини 4 статті 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи: роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом роз’яснено позивачу право заявити клопотання про залучення ОСОБА_6 в якості співвідповідача, проте позивач такого клопотання не заявляв.

Відповідно до ст. 82 ЦПК позивачеві відстрочено сплату судового збору при поданні позовної заяви, у зв’язку з чим відповідно до ст. 88 ЦПК з відповідача належить стягнути судові витрати на користь держави пропорційно до задоволених вимог в розмірі 275.60грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 57-59, 60-61, 88, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 15, 16, 22, 319, 321, 358, 386, 391, 393 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» №4 від 31.03.1995, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради, третя особа ОСОБА_3 міська рада про усунення перешкод в користуванні майном, скасування рішень виконавчого комітету, стягнення моральної та майнової шкоди – задоволити частково.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 14.08.2003 року № 695 «Про надання дозволу на реконструкцію квартир, реконструкцію будинків, споруд, благоустрій територій, внесення змін та доповнень в рішення виконкому та видачу архітектурно-планувального завдання» в частині надання дозволу на реконструкцію квартири АДРЕСА_4 під магазин продовольчих товарів з влаштуванням окремого входу приватному підприємцю ОСОБА_2.

Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету ОСОБА_3 міської ради від 23 грудня 2014 року № 795-В «Про надання дозволу на розміщення та експлуатацію об’єкту торгівлі – магазину «Зарічанський» по торгівлі продовольчими товарами приватному підприємцю ОСОБА_2».

Зобов’язати ОСОБА_2 не чинити перешкод ОСОБА_1 та членам його сім’ї у користуванні та проживанні в ІНФОРМАЦІЯ_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1000грн. на відшкодування моральної шкоди.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судові витрати в розмірі 275,60грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 10 днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Хмельницької області, через Хмельницький міськрайонний суд.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: