ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

14.07.16р. Справа № 904/3420/16

За позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Київ) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (м. Дніпропетровськ

до Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (м. Дніпродзержинськ, Дніпропетровської області)

про стягнення плати за користування вагонами у розмірі 26 432 грн. 52 коп.

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - начальник юридичного сектора (довіреність № 615 від

19.04.2016)

ОСОБА_2 - начальник сектору договірної роботи (довіреність № 1169 від

05.07.2016)

від відповідача: ОСОБА_3 - юрисконсульт (довіреність № 42 від 26.04.2016)

ОСОБА_4 - заступник начальника управління залізничного транспорту

(довіреність № 30 від 22.03.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій просить суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - відповідач) плату за користування вагонами у загальному розмірі 26 432 грн. 52 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем умов договору № ПР/М-13-1/22-809/НЮдч від 12.11.2012 про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", яка примикає до станцій Дніпродзержинськ, Правда Придніпровської залізниці в частині його зобов'язань щодо повернення вагонів з під'їзної колії очищеними від вантажу.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 23.05.2016.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 31631/16 від 06.06.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечує, посилаючись на те, що він не зобов'язаний промивати вагони після перевезення запакованого поліетиленовою плівкою і розташованого на піддонах вантажу, а складений позивачем акт загальної форми № 104 від 11.11.2015 щодо виявлення залишків раніше перевезеного вантажу, оформлений з порушенням вимог чинного законодавства, а саме: пункту 3 розділу 28 Правил перевезень вантажів (не вказано опис обставин, складений за відсутності представника відповідача).

У судове засідання 23.05.2016 з'явилися представники відповідача.

Представник позивача у судове засідання 23.05.2016 не з'явився, причин нез'явлення суду4 не повідомив; про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представник відповідача у судовому засіданні 23.05.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

Ухвалою суду від 23.05.2016 в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи було відкладено на 22.06.2016, у зв'язку з необхідністю повторного виклику сторін, витребування документів по справі.

Від позивача надійшла заява (вх.суду 39317/16 від 22.06.2016), в якій він просить суд продовжити строк вирішення спору на 15 днів, у зв'язку із необхідністю ознайомлення із матеріалами справи. Представник відповідача проти задоволення вказаного клопотання не заперечував, про що зазначив на самому клопотанні.

Ухвалою суду від 22.06.2016 клопотання позивача задоволено та продовжено строк вирішення спору на 15 днів, терміном по 14.07.2016 включно.

У судове засідання 22.06.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представником позивача у судовому засіданні 22.06.2016 було викладено зміст позовних вимог, наведено доводи в їх обґрунтування.

Представник відповідача у судовому засіданні 22.06.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на доводи, викладені у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 22.06.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 14.07.2016.

Вказане свідчить про достатність часу для підготовки до судового розгляду, подання заперечень та доказів в обґрунтування своєї позиції.

У судове засідання 14.07.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представники позивача та відповідача у судовому засіданні 14.07.2016 наполягали на своїх правових позиціях, викладених під час розгляду справи та просили суд врахувати їх під час прийняття рішення по справі.

Судом враховано, що всіма учасниками судового процесу висловлена своя правова позиція у даному спорі, а також представниками позивача та відповідача у судовому засіданні 14.07.2016 наголошено на тому, що ними долучені до матеріалів справи всі докази, необхідні для правильного вирішення спору.

Враховуючи те, що норми статті 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 Господарського процесуального кодексу України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно частин 1 та 2 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій, визначаються договором; порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Так, 12.11.2012 між Державним підприємством "Придніпровська залізниця" (далі - залізниця, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (далі - власник колії, відповідач) був укладений договір № ПР/М-13-1/22-809/НЮдч про експлуатацію залізничної під'їзної колії Публічного акціонерного товариства "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського", яка примикає до станцій Дніпродзержинськ, Правда Придніпровської залізниці (далі - договір, а.с.14-16), в якому сторони визначили умови експлуатації під'їзної колії, яка належить відповідачу.

В пункті 21 договору сторони погодили, що договір укладається терміном на 5 років - з 01.01.2013 до 31.12.2017 включно.

У частині 2 пункту 16 договору сторони визначили, що вагони з під’їзної колії повертаються очищеними від вантажу, із знятими реквізитами кріплення після розвантаження, промитими у випадках, передбачених Правилами перевезення вантажів навалом і насипом, згідно зі статтею 35 Статуту залізниць України.

Стосовно права звернення позивача із вказаним позовом, суд зазначає таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200 було утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". Додатком 1 до названої постанови затверджено перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворено Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця". До нього, зокрема, увійшло Державне підприємство "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код 01073828).

Постановою Кабінету Міністрів України від 02.09.2015 № 735 "Питання публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", був затверджений статут ПАТ "Укрзалізниця", відповідно до пункту 2 якого товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Укразалізниці та підприємств залізничного транспорту, які реорганізовано шляхом злиття, згідно з додатком 1 до постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014 № 200. Пунктом 12 Статуту закріплено, що товариство є юридичною особою з дня державної реєстрації.

Також, відповідно до статті 6 Закону України від 23.02.2012 № 4442-VI "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

В свою чергу, 21.10.2015 відповідно до чинного законодавства відбулася державна реєстрація ПАТ "Українська залізниця" (ідентифікаційний код 40075815). До даних "про юридичних осіб, правонаступником яких є зареєстрована юридична особа" увійшло й державне підприємство "Придніпровська залізниця". Регіональна філія "Придніпровська залізниця" (ідентифікаційний код ВП 40081237) значиться як відокремлений підрозділ юридичної особи – ПАТ "Укрзалізниця".

Згідно з витягом з протоколу № 1 засідання ПАТ "Укрзалізниця" датою початку фінансово-господарської діяльності товариства було визначено 01.12.2015.

Відповідно до пункту 1 статті 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

В частині 2 статті 108 цього Кодексу встановлено, що у разі перетворення до нової юридичної особи переходять усе майно, усі права та обов'язки попередньої юридичної особи.

Так, 18.08.2015 Міністерством інфраструктури України відповідно до статті 107 Кодексу був затверджений передавальний акт державного підприємства "Придніпровська залізниця", згідно з яким правонаступництво щодо всього майна, усіх прав та обов'язків підприємства після його реорганізації шляхом злиття переходять до ПАТ "Укрзалізниця".

В свою чергу, відповідно до пункту 2.1. положення про регіональну філію "Придніпровська залізниця" ПАТ "Укрзалізниця" - філія є відокремленим підрозділом товариства, який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені товариства та в його інтересах, здійснює делеговані товариством функції у визначеному регіоні транспортної мережі, відповідно до мети, завдань та предмету діяльності товариства. Межі філії затверджуються рішеннями правління товариства.

Вирішуючи питання про правонаступництво, потрібно мати на увазі, що запис в установчих документах про правонаступництво має істотне значення для визнання правонаступництва. Однак, суттєве значення мають також фактично здійснені організаційно-економічні перетворення, з якими чинне законодавство пов’язує перехід майнових прав та обов’язків, а саме: рішення власника (власників), підписання передаточного або розподільного акта чи балансу тощо. Отже, у вирішенні питань, пов’язаних з правонаступництвом, слід здійснювати аналіз документів, що стосуються переходу прав і обов’язків на майно (майнові права) чи його відповідну частину.

Дослідження перелічених вище документів дозволяє зробити висновок про те, що на момент звернення з позовом до ПАТ "Українська залізниця" перейшли права та обов'язки Державного підприємства "Придніпровська залізниця" і товариство є правонаступником цього підприємства.

Таким чином, ПАТ "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" правомірно звернулося з позовом по даній справі.

Викладене відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України у подібних правовідносинах (постанови Вищого господарського суду України № 904/6554/15 від 21.04.2016, № 905/2959/15 від 16.03.2016, № 908/3973/13 від 28.04.2016).

Звертаючись із позовом до суду, позивач зазначав, що в добу 11.11.2015 при проведенні спільного комерційного огляду порожніх вагонів №№ 23936255, 26258996 та 26980698, виставлених після вивантаження вантажу "цегла кислотоупорна" по станції Східна ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" позивачем було виявлено залишки раніше перевезеного вантажу, про що складено акт загальної форми № 104 від 11.11.2015 (а.с.11).

В даному акті в графі опис обставин, що викликали складання акта, зазначено, що вищезазначені вагони повернуті на завод ДМКД для очистки від раніше перевезеного вантажу - цегли. Маневрова робота проводилась локомотивом ПАТ ДМКД.

В той же час, відповідно до пункту 15 договору власник колії сплачує залізниці плату, зокрема:

- за користування вагонами - згідно з Правилами користування вагонами і контейнерами за ставками, наведеними у розділі V Тарифного керівництва № 1;

- за зберігання вантажів у вагонах - у разі затримки їх з вини одержувача після закінчення терміну безоплатного зберігання, яка сплачується незалежно від місця затримки (на станції призначення та на підходах до неї) - згідно з Правилами зберігання вантажів.

У пункті 26 Правил видачі вантажів встановлено, що одержувач або організація, яка здійснює вивантаження, зобов’язані:

- повністю вивантажити (злити) вантаж із вагона (цистерни) або контейнера;

- повністю прибрати з вагона (контейнера) скріплювальний дріт, дротові закрутки з люків і штурвалів, стояки, бруски та інші елементи кріплення вантажів, крім інвентарних засобів кріплення, які підлягають поверненню;

- прибрати папір, картон, листовий метал, дошки та інші засоби упакування і збереження вантажів;

- очистити зовнішню поверхню кузова (контейнера) від залишків, які її забруднюють, наклейок, бирок і надписів, а всередині вагонів (контейнерів) – від залишків вантажу, емульсій, профілактичних засобів проти змерзання тощо.

Одержувач повинен очистити вагони від залишків будь-якого вантажу, виявлених у вагоні, оскільки придатність вагона для навантаження визначає відправник, а перед залізницею на станції призначення за його неправильні дії відповідальність несе одержувач (стаття 125 Статуту). Залізниця має право не приймати не очищені одержувачем, портом після вивантаження (злиття) вагони й контейнери. Вантажна операція вважається незакінченою до повного очищення вагонів (контейнерів), а з одержувача, порту стягується плата за користування вагонами (контейнерами) за весь час їх затримки під очищенням.

Отже, позивач посилається на те, що на підставі пункту 26 Правил видачі вантажів, вагони №№ 23936255, 26258996 та 26980698 не були прийняті працівниками залізниці і були залишені у користуванні відповідача до усунення порушення.

12.11.2015 на станції Правда проведено спільний комерційний огляд вагонів, за результатами якого складено акт загальної форми № 714 від 12.11.2015, в якому зазначено, що вагони № 23936255, № 26258996 та № 26980698 вийшли від відповідача чистими, розсип вантажу відсутній, промивання вагонів не потребується (а.с.12).

За результатами приймання залізницею вагонів № 23936255, № 26258996 та № 26980698 складено пам’ятку № 5445 про забирання вагонів з під’їзної колії ПАТ "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" 12.11.2015 о 04:00 год.

Отже, позивач у позовній заяві вказує, що на підставі пам’яток №№ 3010, 2976, 2966, 5445 станцією Правда складено відомість плати за користування вагонами форми ГУ-46 № 12119043, по якій позивачем нараховано плату за користування вагонами № 23936255, № 26258996 та № 26980698 за загальний час перебування вагонів у користуванні підприємства з 28.10.2015 23:59 год. по 12.11.2015 04:00 у розмірі 23 212 грн. 40 коп.

Причиною виникнення спору є несплата відповідачем плати за користування спірними вагонами.

Відповідно до положень частини 5 статті 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується з положеннями частини другої статті 908 та статті 920 Цивільного кодексу України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.

Відповідно до статті 71 Статуту залізниць України, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 06.04.1998 № 457, з подальшими змінами (далі - Статут), взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під'їзних колій визначаються договором. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під'їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).

Відповідно до статті 46 Статуту одержувач зобов'язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

Згідно зі статтею 6 Статуту залізниці України вантаж - матеріальні цінності, які перевозяться залізничним транспортом у спеціально призначеному для цього вантажному рухомому складі.

За приписами статті 119 Статуту за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під'їзних колій, портами, організаціями, установами, громадянами - суб'єктами підприємницької діяльності вноситься плата. Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під'їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Відповідно до абзацу 3 пункту 2.6. Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за № 864/5085) усі належні залізниці платежі за додаткові послуги, штрафи (які не були включені в перевізні документи і у відомості плати за користування вагонами та контейнерами) включаються в накопичувальні картки, які складаються станціями в трьох примірниках із зазначенням у них відомостей про надані послуги і їх вартість. Ці відомості підтверджуються підписами працівника станції і вантажовласника. Один примірник накопичувальної картки, відомості плати за користування вагонами та контейнерами, за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу надаються вантажовласнику.

Правилами користування вагонами чітко встановлено порядок і умови обліку вагонів, які були затриманими на підходах до станції призначення.

Відповідно до пунктів 6, 8 Правил усі завантажені вагони, а також порожні вагони, які належать підприємствам, організаціям, портам, установам і громадянам, та орендовані ними, знаходяться на станціях і на підходах до них в очікуванні подавання під вантажні або інші операції з причин, які залежать від вантажовласника, є такими, що перебувають у користуванні вантажовласника. У разі затримки вагонів на станції з причин, які залежать від вантажовласника, складається акт загальної форми, який підписується представниками станції і вантажовласника. В акті вказується час початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Про затримку вагонів з вини вантажовласника на підходах до станції призначення залізниця видає наказ. Облік затриманих на підходах вагонів здійснюється станцією, на якій вони простоюють, на підставі акта про затримку вагонів, що складається станцією. Усі дані в цьому акті, передаються станцією у повідомленні про затримку вагонів на станцію призначення. Станція призначення інформує вантажовласника про затримку вагонів з його вини, передаючи йому копію повідомлення про затримку вагонів не пізніше двох годин після його отримання (телефонограмою, телеграфом, поштовим зв'язком, через посильних, факсом або іншим способом) (пункти 9, 10 Правил).

Облік часу користування вагонами та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за Відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам'яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45, Повідомлення про закінчення вантажних операцій з вагонами, ОСОБА_3 про затримку вагонів форми ГУ-23а, ОСОБА_3 загальної форми ГУ-23 (пункт 3 розділу ІІ Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 25.02.1999 № 113).

Пунктом 4 Правил користування вагонами та контейнерами встановлено, що час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам’ятці про подавання/збирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій.

Відповідно до пункту 12 розділу ІІІ Правил користування вагонами і контейнерами загальний час, за який вноситься вантажовласником плата залізниці за користування вагонами, включає час затримки вагонів з його вини та час перебування їх у безпосередньому розпорядженні вантажовласника. Час до 30 хвилин не враховується, час 30 хвилин і більше враховується як повна година.

Як вбачається з матеріалів справи, в залізничних накладних № 49410376 (на вагон № 26980698), № 49588593 (на вагон № 23936255) та № 49505670 (на вагон № 26258996) зазначено, що вантаж - цегла кислототривка та вогнетривка (бокситова, магнезитова, сифрнна, талькова, фасонна, хромомагнезитова та ін.), не пойменований в алфавіті" прибула запакована в пакети.

При цьому, в акті загальної форми № 104 від 11.11.2015 в графі опис обставин, що викликали складання акта, зазначено, що вищезазначені вагони повернуті на завод ДМКД для очистки від раніше перевезеного вантажу - цегли. Отже, було виявлено залишки раніше перевезеного вантажу.

В той же час, у договорі поставки № 15-0023-02 від 06.01.2015, укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дніпровський металургійний комбінат ім. Ф.Е. Дзержинського" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Гір-Інтернешнл" (постачальник) передбачено, що продукція повинна відвантажуватися в тарі та упаковці, що відповідають характеру продукції, що постачається, та забезпечувати повну схоронність при навантажувальних-розвантажувальних роботах (пункт 6.7. договору).

У відзиві на позовну заяву відповідач посилається на те, що при відвантаженні постачальником вагонів №23936255, № 26258996 та № 26980698 вантаж було запаковано поліетиленовою плівкою і розташовано на піддонах (які відповідають ГОСТам 9078 та 2631 та промарковані виробником піддонів), що передбачено договором поставки №15-0023-02 від 06.01.2015. На підтвердження вказаних обставин відповідач долучив до матеріалів справи фотознімки розташування вантажу по прибуттю (а.с.100-115). Відповідач наголошував на тому, що таке навантаження не дає можливості руйнуванню вантажу та його просипанню під час руху.

Крім того, витрати за пакетування вантажу відповідач відшкодував постачальнику відповідно до специфікацій № 5 від 19.03.2015, № 6 від 22.04.2015 та № 9 від 19.08.2015 до договору поставки, про що свідчать рахунки на оплату № ВК-001177 від 27.10.2015, № ВК-001159 від 23.10.2015 та №ВК-001206 від 30.10.2015.

Відповідно до пункту 6 ДСТУ 2573-94 (ГОСТ 10888-93) "Вироби високовогнетривкі периклазохромітові для кладки склепінь сталеплавильних печей. Технічні умови" маркування, пакування, транспортування та зберігання виробів - по ГОСТ 24717 з доповненням: транспортування вантажу пакетами - по ГОСТ 26663. Відповідно до пункту 2.16 ГОСТ 26663 при кріпленні пакетів товарно-штучних вантажів полімерною плівкою, остання повністю покриває вантаж (з боків, знизу та зверху), а при використанні плоских і спеціалізованих піддонів - і верхній настил піддону.

До того ж, за результатами вхідного контролю продукція була прийнята без зауважень, відповідної якості (без руйнувань), про що свідчать акти про приймання вантажу № 85 від 30.10.2015, № 103 від 04.11.2015 та № 91 від 01.11.2015.

Відповідно до умов договору поставки № 15-0023-02 від 06.01.2015 вхідний контроль продукції було проведено у відповідності до вимог чинного законодавства, а саме: "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по якості" № П-7 від 25.04.2966 та "Інструкція про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення та товарів народного споживання по кількості" № П-6 від 15.06.2965.

Відповідно до вимог пункту 26 Правил видачі вантажів, працівниками відповідача було здійснено повне вивантаження вантажу, що підтверджується довідками про повне вивантаження та очищення вагонів, а також Табелем обліку робочого часу та нарахуванням заробітної плати за жовтень - листопад 2015 року. Згідно виданого завдання вивантаження було здійснено без зауважень.

У відзиві на позовну заяву відповідач також зазначає, що після вивантаження вантажу та очищення, вагони № 26980698, № 26258996 та № 23936255 були пред'явлені відповідно 31.10.2015, 01.11.2015, 05.11.2015, відповідно, для огляду працівників станції Правда Придніпровської залізниці. Проте, залізниця відмовилася від приймання вагонів в порожньому стані, посилаючись на необхідність відправлення їх на статнцію Нижньодніпровськ-Вузол для промивки та пропарки. Після чого працівниками відповідача, було прийнято низка заходів, направлених на повідомлення керівництва Залізниці про безпідставне неприйняття станцією порожніх вагонів до перевезення, а саме:

- складені ОСОБА_3 загальної форми № 71, 72, 73, 74, 76;

- направлено скарги за № М029-2968 від 05.11.2015, № М029-2963 від 31.10.2015 та № М029-2964 від 01.11.2015;

- 31.10.2015, 01.11.2015, 05.11.2015 відповідачем було здійснено фотографування спірних вагонів. На вказаних фотознімках видно, що спірні вагони не мають забруднень, на яких наполягає позивач, а ні зовні, а ні в середині вагону;

- надана телефонограма № 349119/12 121 на ім'я першого заступника начальника Придніпровської залізниці про неправомірну затримку вагонів на коліях відповідача;

- внаслідок цих всіх дій зазначені спірні вагони були прийняті залізницею до перевезення 12.11.2015 без зауважень відповідно до пам'ятки про забирання вагонів № 5445 від 12.11.2015, при тому що вагони простояли на станції Східна комбінату 7-12 діб і жодної операції з вагонами не здійснялось, про що свідчить скрін-шот з автоматизованої системи контролю операцій і руху вагонів по коліям комбінату.

Слід також відзначити, що в акті загальної форми № 104 від 11.11.2015 обов'язкова для заповнення графа "Опис обставин, що викликали складання акта" заповнена не повністю, а саме: не вказані вид забруднення, місце забруднення в вагоні (ззовні вагону чи зсередини), його кількість, не зазначені та не конкретизовані факти, які стали причиною для складання такого акту.

Крім того, відповідач зазначає, що під час спільного комерційного огляду вагонів для передачі їх на мережу залізниць були присутні прийомоздавальники відповідача (ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8А.), зауважень від представників позивача щодо промивки та очистки вагонів на той час не було, акт загальної форми за № 104 у присутності представників відповідача не складались та на погодження представникам відповідача не надавались, на підтвердження чого відповідачем було долучено до матеріалів справи пояснення ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 та ОСОБА_8, в яких вони зазначають, що при комерційному огляді спірних вагонів разом із прийомоздавальниками станції Правда Придніпровської залізниці жодні документи не складалися та на погодження представникам відповідача не надавались.

Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (стаття 34 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи все вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивачем не доведено належними доказами факту, що спірні вагони не були очищені після вивантаження, а також не доведено наявність вини відповідача у затримці вагонів на станції призначення.

Відповідно до частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справив їх сукупності, керуючись законом.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є необґрунтованими, не доведеними позивачем належними та допустимими доказами, а тому не підлягають задоволенню.

Згідно з частиною 1 статті 49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судові витрати по справі відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене, керуючись статтями 1, 4-5, 33, 34, 43, 49, 75, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Витрати по сплаті судового збору покласти на позивача.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя ОСОБА_9