КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2016 р. Справа№ 910/5073/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ткаченка Б.О.

суддів: Зубець Л.П.

Зеленіна В.О.

За участю секретаря судового засідання Москаленко Г.В.

представників сторін:

від позивача - Кармазін В.О., дов. б/н від 13.06.2016 р.;

від відповідача - Дубровський В.Є., дов. б/н від 12.01.2016 р.,

розглянувши матеріали

апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА»

на рішення Господарського суду міста Києва

від 25.04.2016 року

у справі № 910/5073/16 (суддя Ковтун С.А.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДРЕФОРМ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА»

про стягнення 141 878,52 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року по справі № 910/5073/16 позов задоволено повністю.

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДРЕФОРМ» 72 977,59 грн. боргу, 13 871,29 грн. пені, 55 029,64 грн. інфляційних, 2 128,18 грн. судового збору.

Не погоджуючись із вказаним рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» звернулося до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року по справі № 910/5073/16 скасувати.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.06.2016 року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуючий суддя Ткаченко Б.О., судді: Зеленін В.О., Зубець Л.П. та призначено до розгляду в судовому засіданні на 06.07.2016 року.

06.07.2016 року через Відділ документального забезпечення Київського апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДРЕФОРМ» надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції було неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття невірного судового рішення.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року по справі № 910/5073/16 скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФУДРЕФОРМ» у поясненнях, наданих у судовому засіданні, заперечував проти доводів апелянта, викладених в апеляційній скарзі, просив суд відмовити в задоволенні скарги та залишити без змін оскаржуване судове рішення місцевого господарського суду як таке, що прийняте з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія встановила наступне.

14.02.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» (далі - позивач, покупець, ТОВ «МІК МЕГА») та Товариством з обмеженою відповідальністю «ФУДРЕФОРМ» (далі - відповідач, постачальник, ТОВ «ФУДРЕФОРМ») укладено договір № ДГ-ФР 0052 (далі - Договір).

За умовами Договору постачальник зобов'язується поставляти, а покупець - приймати і вчасно оплачувати товар, вид, кількість, вартість, а також умови постачання яких визначаються відповідно до порядку, передбаченого положеннями даного Договору.

Відповідно до п. 4.3 Договору повна вартість товару оплачується покупцем протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Згідно з п. 4.4 Договору зобов'язання покупця по оплаті вартості поставленого товару будуть вважатися виконаними належним чином з моменту зарахування на банківський рахунок продавця суми коштів, що покриває загальну вартість такого товару.

Позивач стверджує, що ним належним чином передано товар за Договором на суму 644 559,78 грн., проте відповідач отриманий товар, з урахуванням повернутого, оплатив частково, у зв'язку з чим останній заборгував 72 977,59 грн.

Зазначене підтверджується видатковими накладними, товарно-транспортними накладними, рахунками на оплату поставленого товару, банківськими випискам, а також накладними на повернення від покупця товару (т.1 а.с. 50 - т.2 а.с. 113).

З огляду на вказане, ТОВ «ФУДРЕФОРМ» звернулося з даним позовом та просило стягнути з ТОВ «МІК МЕГА» на свою користь, з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, 72 977,59 грн. заборгованості за Договором, а також 13 871,29 грн. пені, 55 029,64 грн. інфляційних втрат.

Відповідно до ст. ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 509 ЦК України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) - п. 1 ст. 530 ЦК України.

Як встановлено вище, заборгованість відповідача за Договором складає 72 977,59 грн., що ним не заперечувалося в судовому засіданні апеляційної інстанції.

Доказів погашення вказаної заборгованості суду надано не було.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованість з відповідача на користь позивача у сумі 72 977,59 грн.

Враховуючи прострочення виконання основного зобов'язання, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 13 871,29 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Приписами ст. 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності до ст. 230 Господарського кодексу України, передбачено, зокрема, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» встановлено, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 даного Закону.

Пунктом 6.2 Договору передбачено, що у випадку прострочення, допущеного покупцем при оплаті вартості поставленого товару, продавець має право стягнути з покупця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несвоєчасно оплаченої суми за кожний день допущеного прострочення.

Згідно з ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Колегія суддів, враховуючи зазначене вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в цій частині та стягнення з відповідача на користь позивача 13 871,29 грн. пені.

Крім того, враховуючи прострочення оплати виконаних та прийнятих робіт, позивач просив стягнути з відповідача 55 029,64 грн. інфляційних втрат.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи вказане вище, провівши повторний арифметичний розрахунок, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача 55 029,64 грн. інфляційних втрат.

Апелянт в сказі посилається також на те, що стягнуті штрафні санкції є надмірними, що суд першої інстанції не врахував та не зменшив їх розмір.

У відповідності до п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Згідно з ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Відповідно до ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Пунктом 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» від 26 грудня 2011 року № 18 передбачено, що вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. 3 ст. 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. Крім того, ця процесуальна норма може застосовуватись виключно у взаємозв'язку (сукупності) з нормою права матеріального, яка передбачає можливість зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), а саме ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України і ст. 233 Господарського кодексу України.

Розмір пені порівняно із сумою заборгованості не є занадто великим, доказів наявності інших обставин, які мають істотне значення скаржником не надано. Прострочення є тривалим та належним доказами не доведено винятковості даного випадку.

Враховуючи зазначене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для зменшення розміру пені.

Згідно ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, викладені Товариством з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження під час розгляду даної справи.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року по справі № 910/5073/16 прийнято з повним та всебічним дослідженням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» задоволенню не підлягає.

У зв'язку з відмовою в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за її подання і розгляд покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МІК МЕГА» залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 25.04.2016 року по справі № 910/5073/16 залишити без змін.

2. Матеріали справи № 910/5073/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з дня її прийняття.

Головуючий суддя Б.О. Ткаченко

Судді Л.П. Зубець

В.О. Зеленін

Повний текст рішення складено 11.07.2016 року.