УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і

кримінальних справ у складі:

Мазур Л.М., ЗакропивногоО.В., Писаної Т.О.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою ОСОБА_4, поданою представником ОСОБА_5, на рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У жовтні 2015 року публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк», банк) звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором у сумі 12 733 грн16 коп.

На обґрунтування позовних вимог банк посилався на те, що 11 серпня 2008 року між банком та ОСОБА_4 було укладено кредитний договір б/н, відповідно до умов якого банк надав відповідачу кредит у розмірі 4 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою за користування кредитом 30,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.

Посилаючись на неналежне виконання позичальником своїх зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 31 серпня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 12 733 грн 16 коп., яка складається з: 9 493 грн 34 коп. - заборгованості за кредитом, 2 195 грн 38 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 200 грн - пені та комісії, 250 грн - штрафу (фіксована частина), 594 грн 44 коп. - штрафу (процентна складова), банк просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Рішенням Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 11 серпня 2008 року у розмірі 12 733 грн 16 коп., яка складається з: 9 493 грн 34 коп. - заборгованості за кредитом, 2 195 грн 38 коп. - заборгованості за процентами за користування кредитом, 200 грн - пені та комісії, 250 грн - штрафу (фіксована частина), 594 грн 44 коп. - штрафу (процентна складова).

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилено, рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року залишено без змін.

У касаційній скарзі представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з таких підстав.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами (ст.ст. 57, 212 ЦПК України), правильно встановили характер правовідносин сторін у справі та застосували норми матеріального права, які їх регулюють, виходили з того, що відповідач погодився з умовами кредитного договору, підписавши відповідну заяву позичальника (а. с. 132), і банк належним чином виконав свої зобов'язання, надавши відповідачу кредит, проте ОСОБА_4 свої зобов'язання з повернення отриманого кредиту належним чином не виконував, у зв'язку із чим утворилася заборгованість, що підтверджується випискою про рух коштів за картковим рахунком ОСОБА_4 (а. с. 165-174), яка належним чином оцінена судами, та з якої вбачається, що останній платіж за кредитом відповідач здійснив 24 липня 2015 року, і ця обставина ним не спростована, у зв'язку із чим суди дійшли обґрунтованого висновку, що строк позовної давності позивачем не пропущено, а тому визначена позивачем сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача.

Докази та обставини, на які посилається заявник у касаційній скарзі, були предметом дослідження судами першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами попередніх інстанцій були дотримані норми матеріального та процесуального права.

Доводи касаційної скарги є аналогічними доводам, викладеним в апеляційній скарзі, та не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, обґрунтовано викладених у мотивувальній частині рішень, та зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками судів попередніх інстанцій щодо їх оцінки.

З огляду на вищевикладене та керуючись ч. 3 ст. 332 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4, подану представником ОСОБА_5, відхилити.

Рішення Єланецького районного суду Миколаївської області від 11 лютого 2016 року та ухвалу апеляційного суду Миколаївської області від 28 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Колегія суддів: Л.М. Мазур

О.В. Закропивний

Т.О. Писана