Ухвала

іменем україни

13 липня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Дьоміної О.О.,

суддів: Дем'яносова М.В., Леванчука А.О.,

Маляренка А.В., Ступак О.В.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» до ОСОБА_4, третя особа - селянське (фермерське) господарство «Тора», про стягнення грошових коштів, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Херсонської області від 02 лютого 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Імперія-Агро» (далі - ТОВ «Імперія-Агро») звернулося до суду з указаним позовом, у якому із посиланням на ст. ст. 6, 11, 509, 524, 525, 533, 536, 546, 547, 554, 610, 619, 625, 627, 628, 629, 692 ЦК України просило стягнути з відповідача на свою користь на підставі договору поруки від 14 серпня 2014 року: 2 079 649 грн 72 коп. основної заборгованості; із яких 1 331 887 грн 81 коп. - сума основної заборгованості за договором поставки від 05 березня 2013 року № ХН-9/13 та 747 761 грн 91 коп. - сума основної заборгованості за договором поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14); 2 061 905 грн 71 коп. дооцінки вартості неоплаченого товару за договором поруки від 14 серпня 2014 року відповідно до укладених договорів поставки, із яких: 1 224 412 грн 37 коп. - сума дооцінки за договором поставки від 05 березня 2013 року № ХН-9/13 та 837 493 грн 34 коп. - сума дооцінки за договором поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14; 60 288 606 грн - 3 % річних за договором поруки від 14 серпня 2014 року відповідно до укладених договорів поставки, із яких: 521 021 грн 50 коп. - 3 % річних за договором поставки від 05 березня 2013 року № ХН-9/13 та 81 864 грн 56 коп. - 3 % річних за договором поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14; 339 581 грн 69 коп. - пеня, із яких: 273 205 грн 02 коп. - пеня за договором поставки від 05 березня 2013 року № ХН-9/13 та 66 376 грн 67 коп. - пеня за договором поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14; 415 929 грн 94 коп. - штраф, із яких: 266 377 грн 56 коп. - штраф за договором поставки від 05 березня 2013 року № ХН-9/13 та 149 552 грн 38 коп. - штраф за договором поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14; 330 018 грн 58 коп. - проценти за користування товарним кредитом за договором поруки від 14 серпня 2014 року відповідно до укладеного договору поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14.

Рішенням Голопристанського районного суду Херсонської області від 14 серпня 2015 року у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Рішенням апеляційного суду Херсонської області від 02 лютого 2016 року скасовано рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за договором поставки від 29 жовтня 2013 року, ухвалено у цій частині нове рішення, яким стягнуто з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Імперія-Агро» заборгованість за договором поставки від 29 жовтня 2013 року у сумі 1 071 737 грн 44 коп., а також 5 481 грн судового збору, а всього - 1 077 218 грн 44 коп.; в іншій частині рішення залишено без змін.

У касаційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свою вимогу порушенням апеляційним судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

З урахуванням вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Відповідно до ст. ст. 303, 304 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Рішення апеляційного суду відповідає зазначеним нормам процесуального права, є законним та обґрунтованим.

Відповідно до ч. 2 ст. 619 ЦК України до пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний божник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу, кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України (ст. 4 ЦПК України).

Статтею 10 ЦПК України установлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно зі ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про стягнення з поручителя грошових коштів за договором поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14, суд першої інстанції виходив із того, що кредитор не надав доказів звернення до основного боржника із подібними вимогами та незадоволення їх боржником чи не надання відповіді у розумний строк, оскільки відповідно до вимог ч. 2 ст. 619 ЦК України при субсидіарній поруці перед тим, як заявити вимоги до поручителя, кредитор повинен звернутися до основного боржника.

Однак із вказаними висновками обґрунтовано не погодився апеляційний суд з огляду на таке.

Судом установлено, що відповідно до п. 2.1. договору поруки поручитель ОСОБА_4 відповідає перед кредитором субсидіарно відносно боржника виключно в частині суми боргу боржника, відсотків за користування кредитом, штрафних санкцій та сумою дооцінки вартості неоплаченого товару.

Згідно з п. 3.1 договору поруки у разі несплати боржником грошових коштів за отриманий товар в строки, зазначені в додатках до договорів поставки від 05 березня 2013 року № ХН-9/13 та від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14, та невиконання боржником взятих на себе зобов'язань перед кредитором за будь-якими іншими договорами, які укладалися між кредитором та боржником, поручитель зобов'язаний самостійно, без жодних письмових вимог з боку кредитора, виконати зазначений обов'язок боржника перед кредитором протягом трьох банківських днів, з моменту виникнення простроченої заборгованості.

Згідно з розділом 5 договору поруки строк дії цього договору сторонами не визначений, але договір діє до моменту припинення поруки на підставах, визначених ст. 559 ЦК України (п. 5.2).

Оскільки зобов'язання за договором поставки від 05 березня 2013 року № ХН-9/13 боржник повинен був виконати до 01 листопада 2013 року і шестимісячний строк пред'явлення вимоги до поручителя сплив 01 травня 2014 року, то суд першої інстанції, із висновками якого у цій частині погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про стягнення із поручителя заборгованості за вказаним договором поставки, оскільки порука в цій частині є припиненою на підставі ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції у частині відмови у стягненні заборгованості за договором поставки від 29 жовтня 2013 року й ухвалюючи у цій частині нове рішення про задоволення вказаних позовних вимог, апеляційний суд виходив із того, що до апеляційної скарги долучено копію рішення господарського суду Херсонської області від 10 березня 2015 року, яким із СФГ «Тора» на користь ТОВ «Імперія-Агро» за договором поставки від 29 жовтня 2013 року № ХН-1/14 стягнуто 747 761 грн 91 коп. основної заборгованості; 112 164 грн 29 коп. з урахуванням дооцінки вартості неоплаченого товару; 35 400 грн 89 коп. з урахуванням 36 % річних; 26 857 грн 97 коп. пені; 149 552 грн 38 коп. штрафу.

За таких обставин апеляційний суд дійшов правильного висновку, що кредитор відповідно до вимог ч. 2 ст. 619 ЦК України пред'явив вимогу до основного боржника, яка залишилася без задоволення, тому наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_4 на користь ТОВ «Імперія-Агро» заборгованість за договором поставки від 29 жовтня 2013 року у сумі 1 071 737 грн 44 коп., а також 5 481 грн судового збору, а всього - 1 077 218 грн 44 коп.

Доводи касаційної скарги про те, що відповідач не поручався за виконання зобов'язання по сплаті відсотків за користування товарним кредитом - спростовуються змістом договору поставки, яким передбачено тільки надання товарного кредиту.

Ухвалюючи рішення у справі, апеляційний суд повно та всебічно дослідив наявні у справі докази, надав їм належну оцінку згідно з положеннями ст. ст. 10, 58-60, 212, 303 ЦПК України, достатньо повно установив обставини справи, правильно визначився із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення, яке відповідає вимогам ст. ст. 213, 214, 316 ЦПК України, підстави для його скасування відсутні.

Наведені в касаційній скарзі доводи висновків суду не спростовують, зводяться до переоцінки доказів, що відповідно до ч. 1 ст. 335 ЦПК України на стадії перегляду справи у касаційному порядку не передбачено.

Вищезазначене дає підстави для висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню, а ухвалене у справі рішення апеляційного суду - залишенню без змін з підстав, передбачених ст. 337 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення апеляційного суду Херсонської області від 02 лютого 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.О. Дьоміна

Судді: М.В. Дем'яносов

А.О.Леванчук

А.В.Маляренко

О.В.Ступак