Справа № 355/377/16-ц Головуючий у І інстанції Литвиненко О. Л.

Провадження № 22-ц/780/4041/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 47 12.07.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

12 липня 2016 року                                                                               м. Київ

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

Головуючого судді:        Яворського М.А.,  

суддів:                             Антоненко В.І., Кашперської Т.Ц.,

за участю секретаря      Нагорної Г.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції Київської області про визнання розірвання шлюбу фіктивним,

                                       ВСТАНОВИЛА:                                                  

У квітні 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом у відповідності до норм ст. 108 СК України та просила визнання фіктивним розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного тану Баришівського РУЮ у Київській області, анулювати актовий запис № 38 від 02.12.2011 року в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського РУЮ у Київській області, анулювати свідоцтво про розірвання шлюбу між нею та ОСОБА_3, яке видано 02.12.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського РУЮ у Київській області, серії І-ОК № 080710, зареєстрованого в  Книзі реєстрації розірвань шлюбів, актовий запис № 38.

Свої вимоги обґрунтовувала тим, що 25.05.1996 року уклала шлюб з ОСОБА_3 Перебуваючи в шлюбі, 06.02.2003 року позивачка з чоловіком придбали земельну ділянку площею 0,0828 га, що знаходиться по вул. Східна, 59 в м. Києві. У 2011 році у чоловіка ОСОБА_3 почалися проблеми на роботі, вдома за місцем проживання проводились обшуки. У ОСОБА_3 загострились прояви хвороби туберкульозу. З 20.09.2011 року по 21.11.2011 рік ОСОБА_3 знаходився на лікуванні в КЗ КОР «КОПТД». Починаючи з вересня 2011 року ОСОБА_3, хвилюючись про те, що його проблеми на роботі не вплинули на подальше життя дочки позивачки від попереднього шлюбу Христини, наполягав на розірванні шлюбу. 02.12.2011 року шлюб між позивачкою та ОСОБА_3 було розірвано.  Після розірвання шлюбу позивачка з чоловіком продовжували проживати однією сім’єю і не мали наміру припиняти шлюбні відносини. 13.08.2013 року ОСОБА_3 помер. Витрати на поховання чоловіка позивачка повністю взяла на себе.

Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржуване рішення першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги, посилаючись на неповне з’ясування та неправильність встановлення судом обставин, порушення застосування судом норм законодавства, що призвело до неправильного вирішення справи по суті.

При апеляційному розгляді справи ОСОБА_2 та її представник подану апеляційну скаргу підтримали, та просили її задовольнити мотивуючи свої вимоги тим, що суд першої інстанції не правильно оцінив докази по справі, а також не застосував норм и матеріального права, які підлягали застосуванню.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

 Судом встановлено, що 25.05.1996 року укладено шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (після укладення шлюбу прізвище дружини – ОСОБА_3), який зареєстрований Центральним відділом реєстрації м. Києві з Державним Центром розвитку сім’ї (актовий запис №460).

 06.02.2003 року ОСОБА_5 та ОСОБА_3 уклали договір купівлі-продажу земельної ділянки, серії ВАЕ №115661, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6, зареєстрований за № 592, згідно якого ОСОБА_5 продав, а ОСОБА_3 купив земельну ділянку площею 0,0828 га, кадастровий номер 8000000000:909850034, для ведення садівництва, що розташована в СТ «Восточне», діл. 59 по вул. Східна Дарницького району в м. Києві. На підставі даного договору купівлі-продажу земельної ділянки 28.03.2003 року ОСОБА_3 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії КВ № 145290.

 02.12.2011 року розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 (після реєстрації розірвання шлюбу прізвище дружини ОСОБА_2), про що в Книзі реєстрації розірвань шлюбів зроблено відповідний актовий запис за № 38 Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського районного управління юстиції у Київській області. Після розірвання шлюбу позивачка ОСОБА_2 не ставила питання про поділ спільного майна подружжя, до суду з таким позовом не зверталась, про що ОСОБА_2  підтвердила в судовому засіданні.

 ОСОБА_3 хворів на туберкульоз та 20.09.2011 року поступив до відділення легеневого туберкульозу для дорослих № 1 КЗ КОР «КОПТД», що підтверджується випискою із історії хвороби № 11/5920  від 03.10.2011 року. Згідно довідки Комунального закладу Київської обласної ради «Київський обласний протитуберкульозний диспансер» № 292 від 21.11.2011 року ОСОБА_3 з 20.09.2011 року на день видачі довідки 21.11.2011 року знаходився на лікуванні в КЗ КОР «КОПТД».  23.04.2013 року ОСОБА_3 було повторно встановлено першу групу інвалідності підгрупи «Б» по причині загального захворювання, що підтверджується довідкою до акта огляду МСЕК серії КИО-1 № 0369245 . 

13.08.2013 року у віці 47 років помер ОСОБА_3, про що про складено відповідний актовий запис № 376 Виконавчим комітетом Боярської міської ради Києво-Святошинського району Київської області. В день смерті ОСОБА_3 відкрилась спадщина, до складу якої входить земельна ділянка площею 0,0828 га, кадастровий номер 8000000000:909850034, для ведення садівництва, що розташована в СТ «Восточне», діл. 59 по вул. Східна Дарницького району в м. Києві.

Вирішуючи вказаний позов по суті та відмовляючи у його задоволені суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що починаючи з 20.09.2011 року по 09.10.2012 року та з 11.10.212 року по день смерті 13.08.2013 року з переривом у два дні ОСОБА_3 постійно перебував на лікуванні у Комунальному закладу Київської обласної ради «Київський обласний протитуберкульозний диспансер» і не міг проживати з позивачкою однією сім’єю а тому позовні вимоги ОСОБА_2 вважав недоведеними.

Однак погодитися із вказаним висновком суду колегія суддів не може виходячи з наступного.

Так, відповідно до ст. 108 СК України, за заявою заінтересованої особи розірвання шлюбу, здійснене відповідно до положень статті 106 цього Кодексу, може бути визнане судом фіктивним, якщо буде встановлено, що жінка та чоловік продовжували проживати однією сім'єю і не мали наміру припинити шлюбні відносини. На підставі рішення суду актовий запис про розірвання шлюбу та Свідоцтво про розірвання шлюбу анулюються органом державної реєстрації актів цивільного стану.

Як встановлено судом і підтверджується матеріалами справи позивачка та померлий ОСОБА_3 разом проживали в ІНФОРМАЦІЯ_1 з моменту реєстрації шлюбу і до смерті останнього вказаний факт підтверджується і довідкою сільської ради №107 від 28 березня 2016 року (т а.с. 18), Актом обстеження житлових умов від 27 березня 2016 року ( а.с. 19), довідкою лікарні №21 від 21 листопада 2011 року ( а.с. 20), із якої вбачається що померлий ОСОБА_3 місцем свого проживання зазначав с. Ярешки, випискою із історії хвороби із якої вбачається що місцем проживання останнього було с. Ярешки, тобто місце проживання позивачки.

Згідно до ч.2 ст. 3 СК України сім'ю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обов'язки. Подружжя вважається сім'єю і тоді, коли дружина та чоловік у зв'язку з навчанням, роботою, лікуванням, необхідністю догляду за батьками, дітьми та з інших поважних причин не проживають спільно.

Той факт що позивачка та ОСОБА_3 продовжували сімейні відносини і після розірвання шлюбу підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, а посилання суду першої інстанції лише на факт перебування ОСОБА_3 у вказаний період в КЗ КОР «КОПТД» не може бути підставою для відмови у позові оскільки суперечить положенню ч.2 ст. 3 СК України.

Враховуючи той факт, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, але не правильно застосував норму матеріального права, не врахувавши положення ст.. 3 ч.2 СК України, колегія суддів вважає що рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-315, 318 ЦПК України, ст. 3, 108 СК України колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Баришівського районного суду Київської області від 24 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Визнання фіктивним розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного тану Баришівського РУЮ у Київській області,

Анулювати актовий запис № 38 від 02.12.2011 року в Книзі реєстрації розірвань шлюбів Відділу державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського РУЮ у Київській області, та анулювати свідоцтво про розірвання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_3,, яке видано 02.12.2011 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Баришівського РУЮ у Київській області, серії І-ОК № 080710, зареєстрованого в  Книзі реєстрації розірвань шлюбів, актовий запис № 38.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:                                              М.А. Яворський

судді:                                                            В.І.Антоненко

ОСОБА_8