Справа № 369/6010/15-к Головуючий у І інстанції Омельченко М. М.

Провадження № 11-кп/780/922/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1

Категорія 2 14.07.2016

УХВАЛА

Іменем України

14 липня 2016 року Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Київської області в складі:

головуючого судді Габрієля В.О.

суддів Зіміної В.Б., Левчука О.Д.

при секретарі Шийці Ю.В.

з участю прокурора Безсмертного М.П.

обвинуваченої ОСОБА_2

потерпілого ОСОБА_3

захисників ОСОБА_4, ОСОБА_5

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Києві кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченої ОСОБА_2 на вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2016 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженку та мешканку АДРЕСА_1, українку, громадянку України, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, яка має середньо спеціальну освіту, працюючу спеціалістом відділу супроводження рейсів ТОВ «Середноземноморські авіалінії України», заміжню, раніше не судиму,

засуджено за ст. 128 КК України і призначено покарання у виді 1 (одного) року виправних робіт за місцем роботи з відрахуванням 20 (двадцяти) відсотків заробітку щомісячно в дохід держави.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування призначеного покарання, якщо вона протягом 1 (одного) року іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на неї обов’язки, передбачені п. п 1,3 ч. 1 ст. 76 КК України, не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу кримінально-виконавчої інспекції, повідомляти кримінально-виконавчу інспекцію про зміну місця проживання.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_3 задоволено частково.

Стягнено з ОСОБА_2 69 245 (шістдесят дев’ять тисяч двісті сорок п’ять) грн. матеріальної шкоди та 5 000 (п’ять тисяч) моральної шкоди.

Вироком також вирішено питання про докази.

Згідно вироку суду ОСОБА_2 засуджено за скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, вчиненого за наступних обставин.

Так, 06 серпня 2014 року близько 9 години ОСОБА_2 разом зі своїм чоловіком ОСОБА_6 на проїзній частині автодороги, а саме на 21 км автодороги «Київ-Чоп» в с. Стоянка Києво-Святошинського району Київської області, вчинили сварку з ОСОБА_3. Внаслідок чого, не бажаючи, але свідомо припускаючи настання такої шкоди, тобто проявивши необережність у формі злочинної недбалості, штовхнула правою рукою у ліве плече ОСОБА_3, внаслідок чого останній впав на асфальт та отримав тілесні ушкодження. Згідно висновку комісійної експертизи №35\к від 06.04.2015 року у ОСОБА_3 виявлено перелом шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням відламків, що в свою чергу відносяться до тілесних ушкоджень середньої тяжкості, оскільки для зрощення перелому необхідно більше 21 дня.

В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_2 просить вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2016 року скасувати, а кримінальне провадження відносно неї закрити. Свої вимоги мотивує тим, що вирок є незаконним, ухваленим з істотним порушенням норм процесуального закону, а тому підлягає скасуванню з наступних підстав. Суд першої інстанції не прийняв до уваги показання свідків ОСОБА_7С та ОСОБА_8, не надав належної оцінки поведінці потерпілого ОСОБА_3, відхилив клопотання сторони захисту про виклик у судове засідання судово-медичного експерта ОСОБА_9, що дає підстави вважати, що залишилися недослідженими та необґрунтовано відкинутими обставини, які мають істотне значення для ухвалення законного, умотивованого та справедливого рішення. Під час дослідження медичних документів та рентгенограм у потерпілого ОСОБА_3 виявлено захворювання остеопорозу кісток, деформування артрозу кульшового суглобу. Відтак, зважаючи на вік потерпілого, стан його здоров’я, перелом при подібному діагнозі міг утворитися у результаті падіння з висоти власного росту на асфальтне покриття як із прискоренням, так і без нього, тобто навіть при зачиплянні однієї ноги за іншу. Про що вказували у своїх показаннях свідки ОСОБА_7, ОСОБА_10, ОСОБА_11А та сама обвинувачена ОСОБА_2 Таким чином, у у діях ОСОБА_2 встановлена відсутність складу кримінального правопорушення та відсутність прямого причинного зв’язку між падінням ОСОБА_3 та переломом лівого кульшового суглобу внаслідок ламкості кісток через виявлені патологічні захворювання.

В запереченнях на апеляційну скаргу адвокат ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 просить в задоволенні апеляційної скарги обвинуваченої ОСОБА_2 відмовити, а вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.05.2016 року залишити без змін. Свої вимоги мотивує тим, що покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_8 судом першої інстанції досліджено та покладено в обґрунтування вини обвинуваченої ОСОБА_2, оскільки свідки вказували на те, що вона штовхнула потерпілого ОСОБА_3, який зачепився нога за ногу і впав на асфальтне покриття. Відповідно до висновку комісійної експертизи №35\К, проведеної в період із 06.04.2015 року до 06.05.2015 року даних щодо наявності у ОСОБА_3 остеопорозу кісток не отримано, на час травмування ті початкові ознаки деформуючого артрозу кульшового суглобу, які у нього є, аж ніяк не могли вплинути на виникнення перелому шийки стегнової кістки.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи обвинуваченої ОСОБА_2, захисника ОСОБА_5 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_2, на підтримку поданої апеляційної скарги, думку потерпілого ОСОБА_3, представника ОСОБА_4 в інтересах потерпілого ОСОБА_3 щодо необґрунтованості поданої апеляційної скарги, прокурора, який вважав вирок суду першої інстанції обґрунтованим та законним, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченої ОСОБА_2 підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 409 КПК України, підставою для скасування або зміни судового рішення при розгляді справи в суді апеляційної інстанції є: 1) неповнота судового розгляду; 2) невідповідність висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження; 3) істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; 4) неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.

Відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. Під час судового розгляду прокурор може змінити обвинувачення, висунути додаткове обвинувачення, відмовитися від підтримання державного обвинувачення, розпочати провадження щодо юридичної особи. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Відповідно до обвинувального акту у кримінальному провадженні за обвинуваченням ОСОБА_2 від 08.06.2015 року: ОСОБА_2 разом із своїм чоловіком ОСОБА_6, на проїзній частині автодороги, а саме на 21-км шосе «Київ-Чоп» с. Стоянка, Києво-Святошинського району Київської області, вчинили сварку з ОСОБА_3, в ході якої, на грунті раптово виниклих неприязних відносин, не бажаючи, але свідомо припускаючи настання такої шкоди, тобто проявивши необережність у формі злочинної недбалості, штовхнула правою рукою у ліве плече ОСОБА_3, внаслідок чого останній впав на асфальт та отримав тілесні ушкодження у виді перелому шийки лівої стегнової кістки зі зміщенням уламків. (т.1 а.п.2-4)

З метою уточнення формулювання обвинувачення, за відсутності необхідності висунення додаткового обвинувачення, прокурором у судовому засіданні від 18.09.2015 року було змінено обвинувальний акт, згідно з яким ОСОБА_2 разом із своїм чоловіком ОСОБА_6, на проїзній частині автодороги, а саме на 21-км шосе «Київ-Чоп» с. Стоянка, Києво-Святошинського району Київської області, вчинили сварку з ОСОБА_3 Внаслідок чого, не бажаючи, але свідомо припускаючи настання такої шкоди, тобто проявивши необережність у формі злочинної недбалості, штовхнула правою рукою у ліве плече ОСОБА_3, внаслідок чого останній впав на асфальт та отримав тілесні ушкодження. (т.1, а.п.93-96)

Із огляду на сформульоване обвинувачення та зміст вироку суду першої інстанції, колегія суддів вбачає, що суд першої інстанції при розгляді кримінального провадження порушив вимоги ст. 337 КПК України, вийшовши за межі висунутого особі обвинувачення.

Так, у зміненому прокурором обвинувальному акті від 18.09.2015 року мотиву сварки, яка виникла між ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на проїзній частині автодороги, а саме на 21-км шосе «Київ-Чоп» с. Стоянка, Києво-Святошинського району Київської області не зазначено, на відміну від обвинувального акту від 08.06.2015 року.

Незважаючи на це, суд першої інстанції, перебравши у певній мірі на себе функції сторони обвинувачення, самостійно змінює обвинувачення, а саме вказує, що сварка між ОСОБА_2, ОСОБА_6 та ОСОБА_3 на проїзній частині автодороги, а саме на 21-км шосе «Київ-Чоп» с. Стоянка, Києво-Святошинського району Київської області, відбулася на грунті раптово виниклих неприязних відносин, чого у зміненому прокурором обвинувальному акті від 18.09.2015 року не зазначено.

Отже, суд першої інстанції визнає особу винною у вчиненні діяння, одним з істотних елементів суб’єктивної сторони якого є елемент, який не ставився ОСОБА_2 у вину й від якого вона раніше не захищалася (мотив вчинення кримінального правопорушення).

Таким чином, оцінка висунутого ОСОБА_2 згідно з обвинувальним актом від 18.09.2015 року обвинувачення не була надана судом першої інстанції у повному обсязі; суд вийшов за межі висунутого особі обвинувачення в аспекті мотиву вчинення нею інкримінованого діяння, що призвело до порушення права обвинуваченої на захист, оскільки вона була визнаний винною за змістом обвинувачення, яке у такому виді їй не висувалося.

Із звукозапису судового засідання від 18.09.2015 року на технічному носії інформації вбачається, що при зміні обвинувального акту прокурором не було зачитано зміненого обвинувачення, а судом у порушення вимог ч.4 ст. 338 КПК України не роз’яснено обвинуваченій ОСОБА_2, що вона буде захищатися від нового обвинувачення та не з’ясовано ставлення останньої до нового обвинувачення.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Так, Європейський суд з прав людини у справі «ОСОБА_11 проти Росії» від 09 жовтня 2008 року звернув увагу на вказівку у тексті пп. «а» п. 3 ст. 6 Конвенції щодо необхідності приділяти особливу увагу роз'ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред'явленого йому обвинувачення (п. 79 рішення у справі «Камасінскі проти Австрії» від 19 грудня 1989 року).

Також, Європейський суд з прав людини вказує про необхідність аналізувати положення підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред'явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (п. 52 рішення у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції» від 25 березня 1999 року; п. 58 рішення у справі «Матточіа проти Італії» від 25 липня 2000 року; п. 34 рішення у справі «І.Н. та інші проти Австрії» від 20 квітня 2006 року).

У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що не встановлення мотиву вчинення кримінального правопорушення, порушує гарантовані законом процесуальні права обвинуваченого, в тому числі і право на захист, а ухвалене судове рішення за таких обставин, у будь – якому разі повинно бути визнано незаконним у зв’язку із істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно журналів судового засідання, потерпілий був відсутній 18.09.2015 року (т.1, а.п.97), 09.10.2015 року (т.1, а.п. 104), 02.11.2015 року (т.1 а.п.109), 19.11.2015 року (т.1, а.п.113), 30.11.2015 року (т.1, а.п.121), 08.12.2015 року (т.1, а.п.128), 18.12.2014 року (т.1, а.п.133), 03.02.2016 року (т.1, а.п.183), 18.05.2016 року (т.3, а.п.16). Відомості про те, що потерпілий ОСОБА_3 був належним чином повідомлений та не заперечує проти судового розгляду кримінального провадження без його участі у матеріалах кримінального провадження відсутні. Вказане свідчить про наявність підстав для скасування вироку відносно ОСОБА_2 та призначення нового судового розгляду в суді першої інстанції, передбачених положеннями ст.ст. 412, 414 КПК України.

Відповідно до положень ст. 9 та ч. 1 ст. 412 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне призначити новий розгляд у суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання для виконання вимог ст. 314 КПК України.

При новому судовому розгляді кримінального провадження щодо ОСОБА_2 суду першої інстанції необхідно встановити мотив та підстави вчинення кримінального правопорушення, надати оцінку поведінці кожного із учасників конфлікту, ретельно перевірити зібрані у провадженні докази, з метою ухвалити відповідно до норм КПК України законне, вмотивоване та обґрунтоване рішення.

Керуючись ст.ст.404, 405, 407, 409, 419 КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу обвинуваченої ОСОБА_2 – задоволити частково.

Вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 травня 2016 року щодо ОСОБА_2 скасувати та призначити новий розгляд кримінального провадженні в суді першої інстанції зі стадії підготовчого судового засідання.

Головуючий :

Судді :