У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2016 рокум. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі суддів:

Амеліна В.І., Попович О.В., СавченкоВ.О.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні справу за позовомвідкритого акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра»

(далі - ВАТ «КБ «Надра») до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення боргу, за касаційною скаргою ОСОБА_4 на заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 12 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2010 року ВАТ «КБ «Надра» звернулося до суду із зазначеним позовом, посилаючись на те, що 20 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_4 (позичальник), ОСОБА_4 (поручителем) було укладено договір «Автопакет», за умовами якого позичальнику надано кредит у розмірі 27 560 доларів США на придбання автотранспортного засобу зі сплатою 14, 4 % річних строком до 19 серпня 2014 року. Посилаючись на те, що позичальником порушено умови договору в частині своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за його користування та на те, що договором передбачено, що відповідачі відповідають перед банком як солідарні боржники, просив суд стягнути з відповідачів у солідарному порядку на його користь заборгованість у розмірі 27 502 доларів США, що в еквіваленті становить 244 629 грн

91 коп.

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва

від 12 липня 2010 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду

м. Києва від 18 грудня 2015 року, позов задоволено.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_4, ОСОБА_4 на користь

ВАТ «КБ «Надра» заборгованість у розмірі 244 629 грн 91 коп.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_5 просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає відхиленню з огляду на наступне.

Згідно із ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 335 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Судами попередніх інстанцій установлено, що зобов'язань за договором від 20 серпня 2007 року (далі - договір) ОСОБА_4 належним чином не виконував, у зв'язку з чим станом на 18 листопада 2009 року утворилась заборгованість у розмірі 27 502 долари США, що в еквіваленті становить 244 629 грн 91 коп.

За вказаним договором ОСОБА_4 є поручителем перед банком за належне виконання позичальником взятих на себе зобов'язань, що витікають з договору.

Згідно з п. 3.2.2 договору поручитель відповідає перед банком у тому ж об'ємі, що і позичальник. Позичальник і поручитель відповідають перед банком як солідарні божники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право банка вимагати виконання зобов'язань, вказаних у цьому договорі, повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктами 3.2.5, 3.2.6, 3.2.8 договору передбачено, що банк має право вимагати від поручителя виконання зобов'язань за договором при умові обов'язкового направлення поручителю повідомленню з вимогою виконати зобов'язання позичальника не пізніше трьох банківських днів з моменту отримання такого повідомлення, яке має бути здійснено у письмовій формі та надіслано рекомендованим чи цінним листом чи надано особисто поручителю.

Судами установлено, що ОСОБА_4 було направлено претензію про добровільне погашення заборгованості із дотриманням наведених вимог, яку нею було отримано 19 січня 2010 року.

Таким чином, не заслуговують на увагу доводи касаційної скарги про те, що такі повідомлення їй не направлялись, а строк виконання зобов'язань за договором не настав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, обґрунтовано виходив із доведеності позову.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що судами правильно встановлено та належно перевірено обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судові рішення ухвалено із додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для їх зміни чи скасування немає.

Докази та обставини, на які посилається заявник в касаційній скарзі, були предметом дослідження судів першої та апеляційної інстанцій та додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судами були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваних рішень.

Керуючись ст. 336, 337 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ,

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва

від 12 липня 2010 року та ухвалу апеляційного суду м. Києва від 18 грудня 2015 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В.І. Амелін

О.В. Попович В.О. Савченко