Ухвала

іменем україни

15 червня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Касьяна О.П.,

суддів: Амеліна В.І., Дербенцевої Т.П.,

Остапчука Д.О., СавченкоВ.О.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5, про стягнення заборгованості, за касаційною скаргою публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» (далі - ПАТ «Акцент-Банк») на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2014 року,

в с т а н о в и л а:

У березні 2014 року ПАТ «Акцент-Банк» звернулося до суду із позовом до ОСОБА_6, в обґрунтування якого зазначало, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10 квітня 2007 року відповідач отримав кредит у розмірі 2 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Проте ОСОБА_6 зобов'язання за вказаним договором належним чином не виконав, у зв'язку з чим станом на 20 лютого 2014 року у нього виникла заборгованість у розмірі 19 334 грн 02 коп.

Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 26 вересня 2014 року у зв'язку із смертю ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, у даній цивільній справі залучено його правонаступників: ОСОБА_3, ОСОБА_4, яка діє в інтересах ОСОБА_5

Посилаючись на вищевикладене, позивач, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_3 та ОСОБА_5 на його користь заборгованість за кредитним договором, яка станом на 03 жовтня 2010 року складає 9 684 грн 11 коп.

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі ПАТ «Акцент-Банк» просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права й неправильним застосуванням норм матеріального права.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відповідно до вимог ст. 324 ЦПК Українипідставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивач пропустив строк позовної давності на звернення до суду із даним позовом, про застосування якого заявлено відповідачем.

Проте повністю погодитися з такими висновками судів попередніх інстанцій не можна з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК Українирішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам оскаржувані судові рішення не відповідають.

Судами установлено, що відповідно до укладеного договору № б/н від 10 квітня 2007 року, укладеного між банком та ОСОБА_6, останній отримав кредит у розмірі 2 500 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 24,00 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом.

Під час розгляду справи судом було з'ясовано, що ІНФОРМАЦІЯ_1 року помер ОСОБА_6, після смерті якого до державної нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини звернулася його тітка - ОСОБА_3 та законний представник його дочки ОСОБА_5 - ОСОБА_4, які ухвалою суду від 26 вересня 2014 року були залучені до участі у справі в якості відповідачів.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

За положеннями ст. ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків від фізичної особи, яка померла, до інших осіб. До складу спадщини входять усі права та обов'язки померлої особи, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 2 ст. 1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно з ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Питання про задоволення вимог кредитора у разі смерті боржника врегульовано ст. 1281 ЦК України, якою встановлено, що спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Оскільки зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281, 1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

У порушення вимог 212-214, 303, 315 ЦПК України суди на зазначені норми матеріального права уваги не звернули, не перевірили дотримання банком строків, визначених статтею 1281 ЦК України, для звернення до суду із позовом до спадкоємців боржника та дійшли передчасного висновку про відмову у задоволенні позову.

Ураховуючи, що фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, судами попередніх інстанцій не встановлені, судові рішення не відповідають вимогам ст. 213 ЦПК України щодо законності й обґрунтованості, зазначені порушення норм процесуального права призвели до неправильного вирішення спору, що в силу ч. 2 ст. 338 ЦПК України є підставою для їх скасування із направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції .

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства «Акцент-Банк» задовольнити частково.

Рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 30 жовтня 2014 року та ухвалу апеляційного суду Волинської області від 19 грудня 2014 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

ГоловуючийО.П. Касьян Головуючий

Судді:В.І. Амелін Т.П. Дербенцева Д.О. Остапчук В.О. СавченкоСудді: В.І. Амелін