Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
м.Харків
15 листопада 2011 р. №2а-6748/11/2070
Харківський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Ізовітової - Вакім О.В.,
суддів - Піскун В.О., Заічко О.В.,
при секретарі судового засідання - Шевчук А.В.,
за участю: позивача - ОСОБА_1 Хуман Амерхоссеін,
представника позивача - ОСОБА_2,
перекладача - ОСОБА_3,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом громадянина ОСОБА_1 Хуман Амерхоссеін до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Управління міграційної служби у Харківській області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дію, -
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд: визнати протиправними та скасувати рішення №25-10 від 13.12.2010р. Державного комітету України у справах національностей та релігій про відхилення скарги позивача, наказ Управління міграційної служби у Харківській області від 26 жовтня 2010 року №215-0; зобов'язати Державний комітет України у справах національностей та релігій надати вказівку підпорядкованому йому органу Управлінню міграційної служби в Харківській області прийняти рішення про оформлення документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця ОСОБА_1 Хуману Амерхоссеіну.
В обґрунтування позовних вимог зазначив, що прибув до України у 2002 році на навчання. Через зміну релігійних поглядів та віросповідання (в Україні він прийняв християнство) не може повернутися до країни свого походження – мусульманської республіки ОСОБА_1, не бажає користуватися захистом країни походження, оскільки влада не тільки не може захистити його від переслідування, але й вважає злочинцем, який порушив законодавство.
Зазначив також, що у жовтні 2010 року звернувся до органів міграційної служби в Харківській області з відповідним чином оформленою заявою про надання в Україні статусу біженця, однак рішеннями Управління міграційної служби в Харківській області та Державного комітету України у справах національностей та релігій йому відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця. Вважає відмову Державного комітету у справах національностей та релігій в наданні статусу біженця в Україні на підставі абз. 5 ст.10 Закону України "Про біженців" (рішення №25-10 від 13.12.2010р.) необґрунтованою, оскільки фактично не було встановлено, що він не мав умов, передбачених абз.2 ст.1 цього Закону.
Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали та просили суд позов задовольнити у повному обсязі.
Представники відповідача - Державного комітету України у справах національностей та релігій - у судове засідання не з’явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином, на адресу суду надав заяву про розгляд справи без участі представника.
У поданих письмових запереченнях зазначив, що дії посадових осіб Управління міграційної служби у Харківській області повністю відповідали вимогам чинного законодавства України, при цьому будь-яких порушень ними вчинено не було. Вважає, що позивач не навів жодних доказів обґрунтованості звернення, у зв’язку з чим просить суд відмовити у задоволенні адміністративного позову.
Другий відповідач - Управління міграційної служби у Харківській області - у судове засідання свого представника не направив, просив суд розглядати справу за відсутністю уповноваженого представника. У поданій на адресу суду заяві просив у задоволенні адміністаративного позову відмовити, а рішення Держкомнацрелігій України та наказ Управління міграційної служби у Харківській області - залишити без змін.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши подані сторонами документи, з’ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлено, що 11 жовтня 2010 року громадянин ОСОБА_1 Хуман Амерхоссейн звернувся до Управління міграційної служби у Харківській області з заявою про надання статусу біженця.
В заяві про надання статусу біженця ОСОБА_1 Хуман Амерхоссейн зазначив, що в країні походження йому загрожує небезпека через зміну віросповідання. Позивач повідомив, що перебуваючи в Україні познайомився з християнством, у серпні 2005 році прийняв хрещення в Храмі ОСОБА_4 Невського, з липня 2007 року термін дії його паспорта закінчився, але звертатись у ОСОБА_5 з цього приводу він не став, з міркувань особистої безпеки. В поданому зверненні позивач зазначив, що повернутися на батьківщину він не може та мотивував це тим, що в ОСОБА_5 за зміну віросповідання на нього очікує смерть.
Наказом Управління міграційної служби у Харківській області №215-о від 26.10.2010 року ОСОБА_1 Хуман Амерхоссеін було відмовлено в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця.
Відповідно до ст.16 Закону України "Про біженців" позивач наказ Управління міграційної служби у Харківській області оскаржив до Державного комітету України у справах національностей та релігій, рішенням якого №25-10 від 13 грудня 2010 року скаргу ОСОБА_1 Хуман Амерхоссеін на рішення управління міграційної служби у Харківській області про відмову особі в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні - відхилено.
Як вбачається із Висновку щодо прийняття рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця громадянину ОСОБА_1 Хуман Амерхоссеін, прийнятого Управлінням міграційної служби у Харківській області 22.10.2010 року, аналіз матеріалів справи з урахуванням інформації по країні походження, індивідуальних обставин і досвіду позивача, а також досвіду осіб, що знаходяться в подібному положенні в країні походження свідчить, що не існує розумної можливості того, що позивачеві буде причинено шкоду або неприйнятні страждання у разі його повернення в країну громадянської належності. З оцінки правдоподібності інформації, наданої позивачем, стосовно суттєвих елементів заяви, з зауваженням на відповідні індикатори правдоподібності та урахуванням обґрунтованості пояснень, наданих позивачем слідує, що побоювань за своє життя він не має, до груп ризику, визначених УВКБ ООН, не належить. Посилання в заяві та позовній заяві ОСОБА_1 Хуман Амерхоссеін на небезпеку, що нібито загрожує йому у разі його повернення в ОСОБА_1 є повністю безпідставними, а побоювання позивача, на які він посилається в заяві, не є обґрунтованими та не відповідають вимогам абзацу другого статті 1 Закону України "Про біженців".
В даному висновку також викладено, що відповідно до п.45 Керівництва з процедур і критеріїв визначення статусу біженців особа, яка клопоче про отримання статусу біженця, повинна вказати переконливу причину, чому вона особисто побоюється стати жертвою переслідувань. З аналізу матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 Хуман Амерхоссейн не виявив ризику загрози своєму життю та свободі, не навів достатньої аргументації своїм побоюванням, або інших доказів того, що ці побоювання є аргументованими.
Згідно Розділу 4 Висновку Управління міграційної служби у Харківській області від 22.10.2010 року, позивач перебуває за межами країни своєї громадянської приналежності. При цьому відсутні підстави вважати, що він не може повернутися до ОСОБА_1 через серйозну загрозу життю, фізичній недоторканості чи свободі внаслідок загального насилля чи подій, що серйозно порушують громадський порядок. Критерію включення за Конвенцією про статус біженців від 28 червня 1951 року та Протоколу щодо статусу біженців від 31 січня 1967 року позивач не відповідає, міжнародного захисту не потребує.
При вирішенні спору суд враховує, що відповідно до абз.2 ч.1 статті 1 Закону України "Про біженців" №2557-III від 21.06.2001р. (норми якого діяли на час виникнення спірних правовідносин), біженцем є особа, яка не є громадянином України і внаслідок цілком обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, перебуває за межами країни своєї громадянської належності та не може користуватися захистом цієї країни або не бажає користуватися цим захистом внаслідок таких побоювань, або, не маючи громадянства (підданства) і перебуваючи за межами країни свого попереднього постійного проживання, не може чи не бажає повернутися до неї внаслідок зазначених побоювань.
Згідно вимог статті 7 Закону України "Про біженців", органи міграційної служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі підпорядковуються спеціально уповноваженому центральному органу виконавчої влади у справах міграції.
До компетенції органів, зокрема, належить: прийняття заяв від іноземців та осіб без громадянства про надання їм статусу біженця у порядку, передбаченому цим Законом, прийняття рішень про оформлення документів для вирішення питання щодо надання, втрати або позбавлення статусу біженця, розгляд заяв про надання статусу біженця та підготовка письмового висновку щодо надання або відмови у наданні статусу біженця.
Відповідно до частини 6 статті 12 вказаного Закону, рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питань щодо надання статусу біженця приймаються за заявами, які є очевидно необґрунтованими, тобто якщо у заявника відсутні умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, а також коли заяви носять характер зловживання, тобто якщо заявник з метою набуття статусу біженця видає себе за іншу особу, а так само за заявами, поданими особами, яким було відмовлено у наданні статусу біженця у зв'язку з відсутністю умов, передбачених для набуття статусу біженця абзацом другим статті 1 цього Закону, якщо зазначені умови не змінилися.
Суд погоджується із позицією Управління міграційної служби у Харківській області (Розділ VI Висновку від 22.10.2010 року), що доказів побоювань переслідування в разі повернення до ОСОБА_1 Хуман Амерхоссейн не навів, органом міграційної служби, з зауваженням на необхідність дотримання прав і свобод, гарантованих ст.ст. 3, 14 Європейської конвенції про захист прав людини та основоположних свобод 1950 року; ст.3 Конвенції ООН проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижуючих гідність, видів поводження та покарання 1984 року, ст.28 Конституції України; ч. 2 ст. 19 Закону України "Про міжнародні договори України", не встановлено фактів щодо можливості застосування до заявника нелюдського поводження та катування в разі повернення на батьківщину.
На підставі викладеного та в зв'язку з відсутністю обґрунтованих побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань, визначених абзацом 2 ст.1 Закону України "Про біженців", ст. 1 Конвенції про статус біженців 1951 року, керуючись п. 6 ст. 12 Закону України "Про біженців", Управлінням міграційної служби у Харківській області правомірно прийнято рішення про відмову громадянину ОСОБА_1 Хуман Амерхоссейн в оформленні документів для вирішення питання щодо надання статусу біженця в Україні, у зв’язку з очевидною необґрунтованістю його заяви.
Відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Частиною 1 статті 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.
Таким чином, рішення Державного комітету України у справах національностей та релігій №25-10 від 13.12.2010р. про відхилення скарги позивача та наказ Управління міграційної служби у Харківській області від 26 жовтня 2010 року №215-0, було прийнято відповідачами у межах компетенції, згідно з вимогами чинного законодавства, вказані рішення є правомірним, обґрунтованим та прийнятим на підставі повного і всебічного вивчення обставин, викладених заявником у заяві та наявних у матеріалах справи.
За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому адміністративний позов не підлягає задоволенню у повному обсязі.
Відповідно до положень статті 94 КАС України, судові витрати не підлягають стягненню на користь позивача.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.8-14, 71, 86, 94, 159, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
У задоволенні адміністративного позову громадянина ОСОБА_1 Хуман Амерхоссейн до Державного комітету України у справах національностей та релігій, Управління міграційної служби у Харківській області про скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дію - відмовити у повному обсязі.
Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги в десятиденний строк з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.
Постанова набирає законної сили після закінчення строків для подачі апеляційної скарги. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.
Повний текст постанови складено 21.11.2011 року.
Головуючий суддя Ізовітова-Вакім О.В.
Судді Піскун В.О.
ОСОБА_6