ДЗЕРЖИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОСОБА_1 ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/1295/15-ц

Провадження № 2/210/167/16

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

"05" липня 2016 р.

Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого –судді Скотар Р.Є.,

за участю секретаря Лейбенко В.В.,

позивача - ОСОБА_2,

представників позивача - ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5

представники відповідачів - ОСОБА_6, ОСОБА_7

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_8 до Прокуратури Дніпропетровської області, Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_9 Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_2 06.04.2015 року звернувся до суду з вищезгаданим позовом до Прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

В зміненій редакції позовної заяви від 14.04.2015 року просив стягнути з Державної казначейської служби України на його користь у відшкодування заробітку за час незаконного відсторонення – 130021,80 грн, у відшкодування моральної шкоди - 3000000,00 грн, витрати на правову допомогу – 16000,00 грн, судові витрати 3111,98 грн, а всього 3149133,78 грн ; зобов’язати ОСОБА_9 казначейську службу України списати у безспірному порядку на його користь 3149133,78 грн за рахунок коштів Державного бюджету з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Позовні вимоги вмотивовано тим, що він з 11.09.1997 року проходив службу у відділі податкової міліції Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі. Прокуратурою м.Кривого Рогу 18.06.2010 року відносно нього було порушено кримінальну справу за ч. 2 ст. 162, ч.2 ст. 366 КК України, яку об’єднано з кримінальною справою, порушеною відносно нього 26.08.2010 року за ч.1 ст.365 КК України. Постановою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11.01.2011 року йому обрано запобіжний захід – тримання під вартою. У зазначеній кримінальній справі 13.12.2011 року Інгулецьким районним судом м.Кривого Рогу постановлено вирок, яким його визнано винним за ст.ст.365 ч.1, 162 ч.2, 366 ч.1, 70 ч.1 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з іспитовим строком на 1 рік на підставі ст. 76 КК України. В результаті апеляційного оскарження, вирок суду скасовано, кримінальну справу направлено до прокуратури м. Кривого Рогу для проведення додаткового розслідування. У зв’язку з набранням чинності новим КПК України, відомості за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч.2 ст.366, ч.1 ст.365 КК України внесено 13.02.2013 р. до ЄДРДР за №42013004020000044, матеріали кримінального провадження направлено до Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу з обвинувальним актом, який ухвалами суду повернуто прокурору. Постановою Прокуратури Дніпропетровської області від 26.08.2014 року зазначене кримінальне провадження закрито у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді та вичерпано можливості їх отримання. Таким чином, він, позивач, незаконно перебував під слідством з 18.06.2010 р. по 26.08.2014 р. ( 50 місяців - 4 роки 2 місяці 8 днів); тримався під вартою з 11.01.2011 р. по 13.12.2011 р. ( 11 місяців 2 дні); знаходився під підпискою про невиїзд з 14.07.2010 р. по 10.01.2011 р., з 14.12.2011р. по 26.08.2014 р. ( 3 роки 4 місяці 13 днів).

Крім того, його було незаконно відсторонено від посади, у зв’язку з чим він просить відшкодувати втрачений заробіток за час вимушеного прогулу з моменту винесення постанови про його відсторонення з 02.08.2010 р. до винесення постанови про закриття кримінального провадження від 26.08.2014 р., який складає 115642,61 грн, сума індексації заробітку – 20816,53 грн. З урахуванням доходів з 12.04.2012 р. по 14.0.2013 р., які він отримав як безробітний перебуваючи на обліку в Криворізькому МЦЗ, в сумі 6437,34 грн., загальна сума відшкодування становить 130021,80 грн.

У зв’язку з необхідністю захисту своїх прав він був змушений звертатися з письмовими заявами до органів державної влади та відвідувати особисті прийоми керівників органів державної влади щодо незаконного притягнення до кримінальної відповідальності за скоєння злочинів – витрати на поштові відправлення, проїзні квитки склали 3111,98 грн.

Весь час знаходження під слідством він потребував юридичної допомоги, розмір якої з урахуванням вимог Закону України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах» складає 16000,00 грн.

Також, незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду, йому задано моральних страждань, які полягають у негативній зміні психічного стану в наслідок перебування під слідством, яке супроводжувалося численними викликами на допити, необхідністю доводи свою невинуватість, обмеженням свободи пересування та інш. Під час перебування під вартою він піддавався нелюдському поводженню через неналежні, нестерпні умови утримування у камері слідчого ізолятору, через непридатне та недостатнє харчування погіршилося його здоров’я. Отже, моральні страждання виразилися в тому, що порушено нормальні життєві зв’язки, відносини з оточуючими людьми, які вважали його злочинцем і перестали з ним спілкуватися, моральних страждань завдано його сім’ї, яка весь цей час хвилювалася за нього, тому моральну шкоду він оцінює в 3000000,00 грн.

Ухвалою суду від 13.11.2015 року замінено первісного відповідача - ОСОБА_9 Казначейську службу України на належного відповідача ОСОБА_9 Україна в особі Державної Казначейської служби України; залучено до участі у справі в якості співвідповідачів - Головне Управління Державної Фіскальної Служби у Дніпропетровській області та Прокуратуру Дніпропетровської області.

За клопотання представника позивача ОСОБА_3 07.06.2016 року вилучено зі складу співвідповідачів Прокуратуру м.Кривого Рогу, Головне Управління Державної Фіскальної Служби у Дніпропетровській області.

Ухвалою суду від 05.07.2016 року позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_9 Україна в особі Державної Казначейської служби України в частині матеріальної шкоди у вигляді заробітку за час незаконного відсторонення у сумі 130021,80 грн., витрат на правову допомогу в сумі 16000,00 грн., поштових та транспортних витрат в сумі 3111,98 грн. залишено без розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 в судовому засіданні присутнім не був, скориставшись правом представництва відповідно до ст.38 ЦПК України.

Представник позивача ОСОБА_3 (довіреність від 27.11.2013 року, дійсна до 27.11.2018 року) /т.1,а.с.234/ в судовому засіданні позов підтримала, обґрунтовуючи обставинами викладеними в позовній заяві. У зв’язку з залишенням без розгляду частини позовних вимог, просила стягнути з ОСОБА_9 Україна в особі Державної Казначейської служби України моральну шкоду в сумі 3000000,00 грн. на користь ОСОБА_2 шляхом списання з єдиного казначейського рахунку за рахунок коштів Державного бюджету України.

Представник позивача ОСОБА_10 ( договір про надання правової допомоги від 27.04.2015 року) /т.1,а.с.230/ підтримав позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди в сумі 3000000,00 грн. з ОСОБА_9 Україна в особі Державної Казначейської служби України на користь ОСОБА_2 шляхом списання з єдиного казначейського рахунку за рахунок коштів Державного бюджету України, просив задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_4 ( довіреність від 10.04.2012 року, дійсна до 10.04.2017 року) /т.1,а.с.232/ в судовому засіданні присутнім не був. Будучи присутнім у попередніх судових засіданнях, підтримав позовні вимоги, просив задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_9 Україна в особі Державної Казначейської служби України ОСОБА_6 (довіреність №5-15/4475-33233 від 31.15.2015 року, дійсна до 31.12.2016 року) /т.2, а.с.199/ заперечувала проти позову, просила відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.

Представник відповідача – Прокуратури Дніпропетровської області – ОСОБА_7 (довіреність №05/2-15 вих-16 від 11.01.2016 року, дійсна до 11.01.2019 року) /т.2, а.с.198/ в судовому засіданні заперечувала проти позову, посилаючись на те, що розмір відшкодування позивачем завищено. Твердження позивача про те, що внаслідок незаконного засудження він втратив довіру керівництва ДПА у Дніпропетровській області і його звільнено з роботи за скороченням штату не відповідає дійсності, оскільки позивач з наказом про звільнення №140-о від 14.03.2012 року ознайомлений 27.03.2012 року, що підтверджується рішенням першої та апеляційної інстанції у адміністративній справі №804/10748/13-а, з якої вбачається, що позивач відмовився від запропонованих вакантних посад та без проходження комісії просив звільнити з податкової міліції через скорочення штатів. Правом на оскарження наказу не скористався. Крім того, розмір моральної шкоди має співмірним завданим стражданням та відповідати вимогам чинного законодавства, яким передбачено, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Представник відповідача Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу – до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений. До суду 27.04.2015 року надійшли заперечення проти позовної заяви, в якій зазначено, що позов є необґрунтованим та безпідставним, оскільки, якщо на думку позивача, судові рішення, які приймали судді Центрально-Міського суду м.Кривого Рогу не відповідають дійсності, вони мають оскаржуватися до вищестоящих судових інстанцій, тому у задоволенні позову просив відмовити в повному обсязі та справу розглядати за відсутності представника Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу / том 1, а.с.228/.

Представник відповідача – Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу до суду не з’явився, про час та місце розгляду справи повідомлений, про причини неявки суд не повідомив. До суду 12.05.2015 року надійшли заперечення проти позовної заяви, в яких зазначено, що на час винесення вироку суд мав достатньо доказів винуватості позивача; розмір моральної шкоди позивачем не обґрунтовано. Крім того, звернення за захистом до Європейського суду з прав людини щодо порушення його прав та одночасне звернення до суду України може призвести до подвійного стягнення з державного бюджету коштів на відшкодування завданої шкоди / том 1, а.с.239/. До суду 23.06.2015 року подано клопотання розглядати справу без участі представника Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу /том 2, а.с.27/.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази по справі, прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Згідно до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У відповідності до ст.ст. 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Так, в судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_2 з 11.09.1997 року проходив службу у податкової міліції Південної міжрайонної державної податкової інспекції у м.Кривому Розі згідно наказом N 221-к ДПА у Дніпропетровській облас­ті від 12.09.1997р. , що підтверджується копією трудової книжки / т.2 а.с.156/.

Постановою слідчого Прокуратури м.Кривого Рогу від 18.06.2010 року відносно ОСОБА_2 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених ч. 2 ст.162, ч.2 ст.366 КК України / том 1, а.с. 64/ та 14.07.2010 року обрано запобіжний захід – підписка про невиїзд с постійного місця проживання (або місця знаходження) без дозволу слідчого /т.3, а.с.28/.

Постановою Центрально-Міського районного суду м.Кривого Рогу від 11.01.2011 року ОСОБА_2 змінено запобіжний захід – підписка про невиїзд на тримання під вартою / том 1, а.с.73/.

Вироком Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13.12.2011 року ОСОБА_2 визнано винним за ст.ст.365 ч.1, 162 ч.2, 366 ч.1, 70 ч.1 КК України та засуджено до 3 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки з іспитовим строком на 1 рік на підставі ст. 75 КК України та на нього покладені обов’язки згідно п.п.3,4 ст.76 КК України /том 1, а.с.96/. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.03.2012 р. вирок суду в частині засудження за ч.2 ст.162 КК України скасовано, провадження по справі в цій частині закрито на підставі п.2 ч.1 ст.6 КПК України ( в редакції 1960 р.), в іншій частині вирок суду залишено без змін /том 1, а.с.96/. Вищезгадану ухвалу суду скасовано ухвалою касаційної інстанції від 27.11.2012 р. та справу направлено на новий апеляційний розгляд /том 1, а.с.100/, яким вирок Інгулецького районного суду м.Кривого Рогу від 13.12.2011 року скасовано, а справу направлено прокурору м.Кривого Рогу для додаткового розслідування /том 1, а.с.112/.

В подальшому кримінальне провадження №42013004020000044 від 13.02.2013 р. внесене до ЄДРДР за фактом кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст.162, ч.2 ст.366, ч.1 ст.365 КК України у зв’язку з набранням чинності новим КПК України, закрито постановою Прокуратури Дніпропетровської області від 26.08.2014 року у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді та вичерпано можливості їх отримання / том 1, а.с.128,129/.

Отже, обставини порушення відносно позивача кримінальної справи, його перебування на підписці про невиїзд, затримання, тримання під вартою, притягнення до кримінальної відповідальності, винесення відносно нього обвинувального вироку, його скасування, направлення кримінальної справи для проведення додаткового розслідування й закриття кримінальної справи підтверджується матеріалами справи та не підлягають доказуванню відповідно до ст. 61 ЦПК України .

Таким чином, доказами наявними в матеріалах справи підтверджується, що позивач незаконно перебував під слідством з 18.06.2010 р. по 26.08.2014 р. ( 50 місяців -4 роки 2 місяці 8 днів) /т.1, а.с. 64, 128/; тримався під вартою з 11.01.2011 р. по 13.12.2011 р. ( 11 місяців 2 дні) /т.1 а.с.154, т.2 а.с. 54/; знаходився під підпискою про невиїзд з 14.07.2010 р. по 10.01.2011 р., з 14.12.2011р. по 26.08.2014 р. ( 3 роки 4 місяці 13 днів) /т.3 а.с.28; т.1 а.с. 96, 128,129,154 /.

Після закриття кримінального провадження, позивач ОСОБА_2 та його представники відповідно до Положення про застосування Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду»,  затвердженого наказом Міністерства  юстиції України,  Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, зверталися до Прокуратури Дніпропетровської області з приводу безпідставного притягнення до кримінальної відповідальності та порушень законодавства під час проведення досудового слідства, про що свідчить відповідь вказаної установи №06/2-4558-15 від 06.03.2015 року, в якій позивачу рекомендовано звернутися за захистом своїх порушених прав до суду /т.1, а.с.130,131/.

На підставі заяви ОСОБА_2 про визначення розміру шкоди, постановою Прокуратури Дніпропетровської області про визначення розміру шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового розслідування від 27.04.2016 року визначено розмір шкоди, яка підлягає відшкодуванню ОСОБА_2 внаслідок незаконних дій органів досудового розслідування прокуратури Дніпропетровської області в сумі 56 932,32 грн., з них (утримання податку з доходів – 10247,82 грн.; військовий збір 853,99 грн.; до випалити 45830,51 грн.) та 16000,00 грн./ т.3, а.с.23,24).

Сам факт порушення кримінальної справи,     пред'явлення обвинувачення, допити, підписка про невиїзд та тримання під вартою протягом тривалого часу, необхідність відстоювати свої права, а в подальшому закриття справи у зв'язку з відсутністю відповідних доказів для визнання винуватості, відповідно до закону, є підставою для звернення до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, оскільки вважається незаконним притягненням     особи до кримінальної відповідальності.

Згідно зі ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до ч. ч. 1, 6 ст. 1176 ЦК України шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Шкода, завдана фізичній або юридичній особі внаслідок іншої незаконної дії або бездіяльності чи незаконного рішення органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується на загальних підставах.

Згідно п. 2 ч. 2 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,  завданої  громадянинові незаконними   діями   органів   дізнання,   досудового   слідства, прокуратури і суду» ( далі - Закон) підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок: незаконного   засудження, незаконного  притягнення    як обвинуваченого,   незаконного   взяття  і  тримання   під вартою, незаконного проведення в ході розслідування чи судового  розгляду кримінальної справи обшуку, виїмки, незаконного накладення  арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та  інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; незаконного застосування адміністративного  арешту   чи виправних   робіт,  незаконної   конфіскації   майна, незаконного накладення штрафу; незаконного проведення оперативно-розшукових  заходів.

За  ст.2 Закону право  на  відшкодування  шкоди  виникає у випадках: 1) постановлення виправдувального вироку суду; 2) закриття кримінальної справи за відсутністю події злочину, відсутністю у  діянні   складу  злочину або   недоведеністю  участі обвинуваченого у вчиненні злочину;    3) відмови   в   порушенні   кримінальної  справи   або   закриття кримінальної справи з  підстав,  зазначених  у  пункті  2  частини першої цієї статті;  4) закриття справи про адміністративне правопорушення.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.1 Закону , право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Статтею 3 Закону передбачено, що у наведених у статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються): 1)  заробіток  та  інші  грошові доходи,  які  він   втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади  і  відсотки  по них, цінні папери та відсотки по них, частка  у  статутному  фонді господарського товариства, учасником   якого   був   громадянин,  та прибуток, який він не отримав  відповідно  до  цієї  частки,  інші цінності),   конфісковане   або   звернене   в  доход  держави  судом, вилучене  органами  дізнання чи досудового слідства, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на  яке накладено арешт;    3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові  витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином  у  зв'язку  з  поданням  йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода .

Відповідно до п. п. 3, 4 Положення  про  застосування  Закону України «Про порядок відшкодування шкоди,  завданої  громадянинові незаконними   діями   органів   дізнання,   досудового   слідства, прокуратури і суду»,  затвердженого наказом Міністерства  юстиції України,  Генеральної прокуратури України, Міністерства фінансів України від 04 березня 1996 року № 6/5/3/41, право  на  відшкодування шкоди  у  громадянина,  який  був незаконно засуджений   судом,   виникає   у  випадку  повної  його реабілітації. Завдана  громадянинові  шкода  відшкодовується  в  повному обсязі незалежно від   вини  посадових  осіб   органів   дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя ( ч. ч. 5, 6 ст. 4 Закону ).

Відповідно до ст.4 Закону, моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.

Позивачем розраховано загальну суму розрахункового розміру моральної шкоди відповідно до методики ОСОБА_11 з урахуванням ступеню вини особи, яка завдала моральної шкоди, коефіцієнту індивідуальних особливостей потерпілого (суб’єктивного стану), коефіцієнту урахуванням обставин, що заслуговують на увагу (об’єктивні фактори), ступінь вини постраждалого, коефіцієнт врахування майнового стану особи, яка спричинила моральну шкоду - 228000960,00 грн. У відшкодування шкоди, просить суд стягнути 3000000,00 грн.: за незаконне перебування під слідством – 1218000,00 грн – 20 мінімальних заробітних плат за кожний місяць (20х1218х50 мес.=1218000,00 ); за незаконне ув’язнення і утримання під вартою – 1227744,00 грн – дві мінімальні заробітні плати за кожну добу (3х1218х336 діб=1227744,00); за незаконне перебування під підпискою про невиїзд – 554256,00 грн. – 0,39 мінімальної заробітної плати за кожну добу (0,39х1218х1166 діб) ( 2т., а.с.8-11).

Однак, суд не може погодитися із таким розрахунком, враховуючи наступне.

Статтею 13 Закону встановлено, що питання   про   відшкодування   моральної   шкоди  за заявою   громадянина   вирішується   судом   відповідно   до    чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно  з   частиною першою статті 12. Розмір моральної шкоди визначається   з   урахуванням  обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування  моральної  шкоди  за час   перебування    під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше  одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць  перебування під слідством чи судом.

Частиною 1 статті 12 Закону визначено, що  розмір відшкодовуваної шкоди, зазначеної в пунктах 1, 3, 4 статті 3 цього Закону, залежно від того, який орган провадив слідчі (розшукові) дії чи розглядав справу, у місячний термін з дня звернення громадянина визначають відповідні органи, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратура і суд, про що виносять постанову (ухвалу). Якщо кримінальне провадження закрито судом при розгляді кримінальної справи в апеляційному або касаційному порядку, зазначені дії провадить суд, що розглядав справу у першій інстанції.

Отже, межі відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом визначаються судом у розмірі співмірному з мінімальним розміром заробітної плати, визначеної законодавством за кожен місяць перебування під слідством чи судом, виходячи з мінімальної заробітної плати, встановленої законодавством на момент відшкодування.

Відповідно до ст.8 Закону України «Про державний бюджет України на 2016 рік» встановлено у 2016 році мінімальну заробітну плату у місячному розмірі: з 01 січня – 1378,00 грн., з 01 травня – 1450,00 грн., з 01 грудня – 1550,00 грн.

Розмір відшкодування слід розраховувати,  виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом.

Таким чином, станом на час ухвалення судом рішення мінімальна заробітна плата становить – 1450,00 грн. та за період часу перебування позивача під слідством – 50 місяців її розмір становить 72500,00 грн.

 Така ж правова позиція викладена у постанові Верхового суду України №6-220цс15 від 02 грудня 2015 року.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України в п.9 постанови від 31 березня 1995 року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні з мінімальним розміром заробітної плати чи неоподатковуваним мінімумом доходів громадян,суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподаткованого мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Крім того, в абз.2 п.14 Постанови судам роз’яснено про те, що розмір моральної шкоди в цих випадках визначається з урахуванням обставин справи, але за час незаконного перебування громадянина під слідством чи судом він має бути не меншим однієї мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством або судом. Відшкодування моральної шкоди в цих випадках провадиться за рахунок коштів державного бюджету незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, попереднього слідства, прокуратури і суду.

Таким чином, при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди суд повинен встановити розмір шкоди згідно з вимогами ч.3 ст.13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», а якщо є підстави для стягнення шкоди у більшому розмірі, повинен обґрунтувати такий розмір шкоди, але з обов’язковим виконанням наведеної норми права.

Слід зазначити позивачем у встановленому законом порядку було доведено завдання йому моральної шкоди, оскільки кримінальну справу за обвинуваченням позивача було закрито у зв’язку з тим, що не встановлено достатніх доказів для доведення винуватості ОСОБА_2 в суді та вичерпано можливості їх отримання, тривалий час позивач був позбавлений права вільно пересуватися, він був ізольований від суспільства, обмежений у спілкуванні з родиною , можливістю спілкуватися із рідними, допомагати їх та підтримувати , тому суд вважає за необхідне збільшити розрахований судом розмір моральної шкоди .

Керуючись положеннями ст. 23 ЦК України, відповідно до якої при визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості,  а також враховуючи  ступінь душевних стражданнях, їх тривалість, порушення звичайного режиму життя позивача та виникненням певних обмежень та незручностей в зв'язку з незаконним притягненням до кримінальної відповідальності, суд вважає правильним визначити розмір моральної шкоди – 100000,00 грн., які слід стягнути з ОСОБА_9 Україна в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_2

Згідно із пп. 5 п. 4 Положення про ОСОБА_9 казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Казначейство України відповідно до покладених завдань здійснює безспірне списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування шкоди у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 ст. 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.

Оскільки, при зверненні до суду з позовною заявою про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду судовий збір не справляється, судові витрати слід віднести на рахунок держави.

      На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 23, 1167, 1176 ЦК України, Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду», ст.ст. 10, 15, 60, 61, 88, 208- 215 ЦПК України, суд -    

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_8 до Прокуратури міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, Центрально-Міського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, Інгулецького районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області, ОСОБА_9 Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_9 Україна в особі Державної казначейської служби України на користь ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1), за рахунок коштів Державного бюджету України, шляхом списання у безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України моральну шкоду в розмірі 100000 ( сто тисяч) гривень.     

Судові витрати віднести на рахунок держави.

В решті позову – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Дніпропетровської області протягом десяти днів з часу його проголошення через Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом 10 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Р. Є. Скотар