ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ - 32, вул. С. Петлюри 16 тел. 235-24-26

_____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"05" липня 2016 р.                                                            Справа № 911/1106/16

за первісним позовом          товариства з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна”, м. Київ,

до відповідачів:           1)          товариства з обмеженою відповідальністю “Кома-Рент”, с. Гатне Києво-Святошинського району

           2) товариства з обмеженою відповідальністю “Землогістика”,

          м. Вишневе Києво-Святошинського району

про                               стягнення 1 230 621,55 грн. та зобов’язання повернути майно

за зустрічним позовом           товариства з обмеженою відповідальністю “Землогістика”, м. Вишневе

до відповідачів           1) товариства з обмеженою відповідальністю “Катерпіллар Файненшл Україна”, м. Київ

                              2) товариства з обмеженою відповідальністю “Кома-Рент”, с. Гатне Києво-Сятошинського району

про                              визнання поруки припиненою

                                                                                Суддя Конюх О.В.

представники сторін (за первісним позовом):

від позивача:                    ОСОБА_1, уповноважений, довіреність від 22.03.2016р. б/н;

від відповідача 1:          ОСОБА_2 , уповноважений, довіреність від 25.04.2016р.№б/н;

від відповідача 2:          ОСОБА_3, уповноважений, довіреність від 17.05.16р. №Д-005-05-2016.

СУТЬ СПОРУ :

позивач – товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ 31.03.2016р. звернувся до господарського суду Київської області з позовом до відповідачів: товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" та товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика", в якому просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в розмірі 1 230 621,55 грн., з яких 929302,60 грн. - заборгованість за лізинговими платежами, 283913,72 грн. - пеня та 17 405,23 грн. - 3% річних, а також просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" передати товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285 та покласти на відповідачів витрати по сплаті судового збору.

Позов обґрунтований тим, що між позивачем та відповідачем 1 був укладений договір фінансового лізингу №UA06L-13-15 від 07.05.2013р., згідно умов якого лізингодавець (товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна") зобов'язується придбати у Продавця у власність предмет лізингу (екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285) і надати його лізингоодержувачу (товариству з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент") в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених в цьому договорі і Загальних умовах, з переходом права власності на предмет лізингу до Лізингоодержувача, який в свою чергу зобов'язався сплачувати лізингодавцю лізингові платежі в розмірі, передбаченому у Додатку 3 до договору, збільшеному відповідно до п.4.4 Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

07.05.2013р. між позивачем та відповідачем 2 був укладений Договір поруки №UA06L-13-15S, відповідно до умов якого відповідач 2 поручився за виконання зобов'язань відповідача 1 за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. в повному обсязі, а саме зі сплати на користь позивача лізингових платежів на загальну суму 91 547,70 доларів США, а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань відповідача 1, передбачених умовами договору.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору, а саме щодо здійснення лізингових платежів у встановлені Договором та додатками до нього строки, у відповідача 1 виник борг, який позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів в судовому порядку. У зв’язку із простроченням основного зобов’язання позивач також просить стягнути солідарно з відповідачів передбачену договором пеню в розмірі 283 913,72 грн., та відповідно до ст. 625 ЦК України 3% річних в розмірі 17405,23 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням умов договору фінансового лізингу, позивач розірвав його в односторонньому порядку, надіславши відповідачу 1 повідомлення про відмову від договору з вимогою повернути предмет лізингу від 22.02.2016р №89/03. Оскільки станом на день звернення позивача з позовом до суду відповідач 1 не повернув обладнання, то позивач просить суд зобов'язати ТОВ "Кома-Рент" повернути йому предмет лізингу.

Ухвалою від 04.04.2016р. позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 911/1106/16 та призначено розгляд справи на 25.04.2016р.

25.04.2016р. від ТОВ "Землогістика" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи від 25.04.2016р.

Ухвалою суду від 25.04.2016р. розгляд справи відкладено на 30.05.2016р.

24.05.2016р. товариством "Землогістика" (відповідач 2 за первісним позовом) до суду був поданий зустрічний позов до відповідача (позивача за первісним позовом) – товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпілліар Файненшл Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (відповідач 1 за первісним позовом) про визнання поруки припиненою.

Зустрічний позов обґрунтований тим, що за умовами договору поруки товариство з обмеженою відповідальністю "Землогістика" зобов'язувалось сплатити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" лізингові платежі за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. на загальну суму, що складає еквівалент 91 547,70 доларів США, а також штрафні санкції. Проте, 30.04.2014р. між сторонами договору лізингу товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої було змінено розмір лізингових платежів та встановлено його в сумі, що складає еквівалент 92 527,96 доларів США. Також, між сторонами договору фінансового лізингу було укладено ще ряд додаткових угод, умовами яких було передбачено зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 93 954,03 доларів США. Зазначені зміни розміру сплати лізингових платежів з ТОВ "Землогістика" сторони договору фінансового лізингу не узгоджували. Згідно положень ст.559 ЦК України договір поруки припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, як стверджує позивач за зустрічним позовом, порука за договором поруки №UA06L-13-15S є припиненою 30.04.2013р. (дата укладення другої угоди, якою змінено розмір лізингових платежів).

Ухвалою суду від 25.05.2016р. прийнято зустрічну позовну заяву до сумісного розгляду з первісним позовом та порушено провадження за зустрічним позовом, розгляд справи призначено на 30.05.2016р.

30.05.2016р. від ТОВ "Кома-Рент" надійшло клопотання, в якому відповідач 1 за первісним позовом (відповідач 2 за зустрічним позовом) просить суд при розгляді справи №911/1106/16 застосувати наслідки спливу строку позовної давності, а також здійснювати фіксацію судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

30.05.2016р. від ТОВ "Землогістика" надійшов відзив на первісну позовну заяву від 30.05.2016р. №б/н, в якому відповідач 2 (за первісним позовом) вказує, що у договорі фінансового лізингу строк виконання основного зобов'язання чітко визначений в додатку №3 до договору фінансового лізингу від 07.05.2013р. та в додатковій угоді №1 від 16.05.2013р. до цього договору. Так, основне зобов'язання виконується частинами щомісяця з 01.07.2013р. по 01.06.2017р. Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника сплатити лізингові платежі частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а отже і початок перебігу строку звернення до поручителя за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення. Враховуючи наведене, відповідач 2 стверджує, що вимоги до поручителя зі сплати лізингових платежів за період жовтень 2014 року - серпень 2015 року не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вони заявлені після спливу шести місяців в порядку частини 4 ст. 559 ЦК України. Також, відповідач 2 просив суд визнати договір поруки припиненим, оскільки внесені додатковою угодою №2 зміни до договору фінансового лізингу, а саме щодо зміни розміру лізингових платежів, не узгоджувались з ТОВ "Землогістика", а відповідно до положень ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

30.05.2016р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" надійшов відзив на первісну позовну заяву від 30.05.2016р., в якому відповідач 1 (за первісним позовом) проти позову заперечував, мотивуючи тим, що:

- позовна вимога про зобов'язання повернути майно не підлягає задоволенню, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" скористалась позасудовою процедурою повернення зазначеного майна у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, у зв'язку з чим в цій частині провадження у справі належить припинити на підставі п.1-1 частини першої ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору;

- позовна вимога щодо стягнення заборгованості за лізинговими платежами в заявленому позивачем розмірі не підлягає задоволенню, оскільки право власності на предмет лізингу від позивача до відповідача 1 не перейшло, то і позовна вимога щодо стягнення з останнього такої складової частини лізингового платежу, як відшкодування вартості майна, яке залишилось у власності позивача, є безпідставним. Також, відповідач 1 стверджує, що в загальному розмірі несплачених ТОВ "Кома-Рент" лізингових платежів (з виключенням зі складу платежу відшкодування вартості предмету лізингу) починаючи з листопада 2014р. становить в загальній сумі 63 678,51 грн.. Однак, зазначена сума заборгованості товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" була погашена в порядку визначеному ст. 601 ЦК України, а саме шляхом зарахування зустрічних грошових вимог, оскільки, у зв'язку з відмовою ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" від договору фінансового лізингу відпала правова підстава щодо отриманого ними платежу згідно умов укладеного договору фінансового лізингу на загальну суму 156 839,19 грн., яку відповідач 1 вже сплатив на відшкодування вартості предмета лізингу;

- щодо вимоги про сплату пені та 3% річних, відповідач 1 вказує, що вони не підлягають задоволенню в вказаному розмірі, оскільки позивачем зроблено розрахунок зазначених платежів не у відповідності до умов дійсної заборгованості ТОВ "Кома-Рент" по сумі лізингових платежів. Крім того, відповідач 1 звертає увагу суду, що розрахунок пені зроблений без врахування приписів ч.6 ст.232 ГП України (обмеження нарахування 6 міс.), а також без врахування строків скороченої позовної давності, передбачених приписами п.1 ч.2 ст. 258 ЦК України. Також, при здійснені розрахунку позивачем не враховано п.14.10 Загальних умов договору, якими встановлено порядок нарахування пені, а саме вказано, що пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачу письмової вимоги (ТОВ "Катерпілліар Файненшл Україна" звернувся до ТОВ "Кома-Рент" з такою вимогою тільки 26.02.2016р.) про виплату такої пені, а отже нарахування такої пені до цієї дати є безпідставним.

01.06.2016р. від товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" також надійшли письмові пояснення від 30.05.2016р. №б/н, в яких відповідач 2 за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом, вказує, що порукою було забезпечено визначену фіксовану суму лізингових платежів в розмірі 91 547,70 доларів США та невизначену суму штрафних санкцій, таким чином, посилання позивача за первісним позовом на те, що поручитель погодився на зміну розміру лізингових платежів згідно умов договору поруки від 07.05.2013р. №UA06L-13-15S є безпідставними.

06.06.2016р. від ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" надійшли письмові пояснення по справі №911/1106/16 від 06.06.2016р. №б/н і щодо розрахунку лізингових платежів, до яких позивачем за первісним позовом долучено детальні розрахунки збільшення процентів за період з жовтня 2014р. по січень 2016р.

06.06.2016р. від ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" надійшли письмові пояснення. по справі №911/1482/16 від 06.06.2016р. №б/н., в яких позивач вказує, що договір лізингу було розірвано в односторонньому порядку позивачем з 27.03.2016р.. Позовні вимоги щодо стягнення лізингових платежів за договором охоплюють весь період дії договору. Таким чином, позивач вважає обгрунтованою вимогу про стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 лізингових платежів в повному обсязі, включаючи часткове відшкодування вартості предмета лізингу. Також, позивач звертає увагу суду, що відповідач 1 не має права витребовувати від позивача повернення виконаного за договором, що підтверджується положеннями ч.4 ст. 653 ЦК України. Крім того, зазначає, що договором разом з Загальними умовами визначено більш тривалий період нарахування пені. Так як п.14.10 Загальних умов визначено, що пеня нараховується за період з дати сплати (в даному випадку з другого числа місяця наступного за звітним) та по дату фактичної сплати простроченої суми в повному обсязі.

В судове засідання 06.06.2016р. з'явились представник позивача, відповідача 1 та відповідача 2 (за первісним позовом). Відповідач 1 в судовому засіданні подав клопотання про долучення документів до матеріалів справи, а саме контррозрахунку пені та трьох відсотків річних. В судовому засіданні 06.06.2016р. розпочато розгляд справи по суті та в порядку частини третьої ст. 77 ГПК України оголошено перерву до 14.06.2016р., про що представникам сторін було повідомлено особисто під розпис.

В судове засідання 14.06.2016р. з'явились представник позивача, відповідача 1 та відповідача 2 (за первісним позовом). Відповідач 1 у судовому засіданні 14.06.2016р. подав суду письмові пояснення, в яких заперечував факт надсилання позивачем рахунків-фактур товариству "Кома-Рент", а також, не погоджувався з поданим позивачем розрахунком та надав у спростування контррозрахунок платежів по кожному рахунку-фактурі.

В судовому засіданні 14.06.2016р. судом оголошено перерву до 05.07.2016р., про що представникам сторін повідомлено особисто під розпис. Також, сторін зобов'язано надати відомості про стан виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса та письмові відомості щодо наявності або відсутності оскарження дій нотаріуса станом на день розгляду справи.

В судове засідання 05.07.2016р. з'явились представник позивача, відповідача 1 та відповідача 2 (за первісним позовом). Представником позивача в судовому засіданні 05.07.2016р. подано письмові пояснення з додатками від 05.07.2016р. №б/н щодо відомостей про стан виконавчого провадження з виконання виконавчого напису нотаріуса.

Розглянувши первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна", м. Київ (далі по тексту – ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна"), до відповідачів товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент", с. Гатне Києво-Святошинського району (далі - ТОВ "Кома-Рент") та товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика", м. Вишневе Києво-Святошинського району (далі ТОВ "Землогістика") про стягнення 1 230 621,55 грн. і зобов'язання повернути майно, та зустрічний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" до товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" та товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" про визнання поруки припиненою, всебічно та повно вивчивши наявні у матеріалах справи докази, господарський суд

встановив:

відповідно до частини першої ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів.

07.05.2013р. між товариством з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (лізингодавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (лізингоотримувач) укладено договір фінансового лізингу № UA06L-13-15 (далі Договір), Загальні Умови договорів фінансового лізингу № UA06L-12 від 20.09.2012р. є невід'ємною частиною Договору (далі - Загальні Умови). Відповідно до умов договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 :

- лізингодавець зобов'язується придбати у продавця у власність предмет лізингу, зазначений у додатку 1 до цього договору, і надати його лізингоодержувачу в тимчасове володіння і користування для підприємницьких цілей, за плату, на строк і на інших умовах, зазначених у цьому договорі і Загальних Умовах, з переходом права власності на предмет Лізингу до лізингоодержувача за умови дотримання відповідних вимог, встановлених Загальними Умовами (пункт 2.1 Договору лізингу);

- цей договір укладений відповідно до Загальних Умов, які є невід'ємною частиною цього договору. При виконані цього договору сторони керуються Загальними Умовами так, якби положення зазначених Загальних Умов були б включені в текст цього договору, у тому числі, при виконанні цього договору сторони мають обов'язки і права, передбачені Загальними Умовами. Уразі наявності протиріч між цим договором та Загальними Умовами засовуватимуться положення цього договору (пункт 2.2 договору лізингу);

- в період з дня укладення цього договору до моменту передачі предмета лізингу вартість предмета лізингу становить гривневий еквівалент 96 300,00 доларів США, що за максимальним курсом продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті укладення цього договору складає 782 533,80 грн., в тому числі ПДВ - 130 422,30 грн. (пункт 3.2.1 Договору лізингу);

- загальна сума лізингових платежів за договором складається з :

·          відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача)

·          процентів, збільшених відповідно до п.4.4 цього Договору (пункт 4.1 Договору лізингу);

лізингоодержувач виплачує лізингодавцю авансовий лізинговий платіж у розмірі 19 260,00 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 156 506,76 грн., в тому числі ПДВ 26 084,46 грн. Авансовий лізинговий платіж сплачується в рахунок відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу). Авансовий лізинговий платіж сплачується лізингоодержувачем протягом 10 днів з моменту підписання цього договору (пункт 4.1 Договору лізингу);

Відповідно до Додатку №1 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. предметом лізингу є екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285.

Додатком №2 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. передбачено графік авансових лізингових платежів та комісійної винагороди, згідно якого:

·          авансовий лізинговий платіж - 19 260,00 доларів США, в тому числі ПДВ, що станом на дату , яка передує даті укладення цього договору становить 156 506,76 грн., в тому числі ПДВ 26084,46 грн.

·          комісійна винагорода - 0,00

·          суми до сплати розраховані на дату укладення Угоди та підлягають перерахунку згідно умов п.4.2 та п.4.3 договору

Додатком №3 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. передбачено загальний графік лізингових платежів, згідно умов якого загальний розмір лізингових платежів на момент укладення договору лізингу складає еквівалент 91 547,70 доларів США (колонка 3 загального графіку платежів).

16.05.2013р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено Додаткову Угоду №1 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р., згідно умов якої сторони домовились про встановлення уточненого загального графіку платежів за договором лізингу.

30.04.2014р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено Додаткову Угоду №2 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р., згідно умов якої сторони домовились про встановлення уточненого загального графіку платежів до договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р., згідно умов якої сторони передбачили зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 92 527,96 доларів США.

15.08.2014р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" укладено Додаткову Угоду №3 до договору фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р., згідно умов якої сторони домовились про зміну графіку лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 93 954,03 доларів США.

Для забезпечення виконання відповідачем 1 своїх зобов'язань перед ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. між ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" (кредитор) та ТОВ "Землогістика" (поручитель) 07.05.2013. укладено договір поруки №UA06L-13-15S (далі - договір поруки), відповідно до умов якого:

- цей договір поруки є забезпечення поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 91 547,70 доларів США, що за максимальним курсом продажу долару США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 743 916,61 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу. Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна ) і всі грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника на даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь-який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього (пункт 2.1 договору поруки);

- не обмежуючи положень статтею 2.1 поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання, відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена статтею 2.1 з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя (пункт 2.2 Договору поруки);

- кредитор повідомляє поручителя про невиконання або неналежне виконання боржником своїх зобов'язань перед кредитором за договором лізингу протягом 7 робочих днів з моменту такого невиконання або неналежного виконання. Однак, ненадання такого повідомлення не перешкоджає кредиторові реалізувати та/або здійснювати у примусовому порядку будь-які і всі його права, як встановлено у цьому договорі поруки (пункт 3.1 договору поруки);

- будь-які та всі платежі поручителя на користь кредитора відповідно до цього договору поруки здійснююся поручителем без будь-якого опротестування, заперечення, вимоги, зустрічної вимоги, умови, зарахування, запиту про надання пояснень або про надання будь яких доказів невиконання або неналежного виконання зобов'язань і базуються виключно на письмовій вимозі кредитора про здійснення такого платежу. Задля уникнення неоднозначного тлумачення, до проведення оплати поручитель не має права проводити розслідування , робити свої власні визначення або вступати у будь які дебати чи судові спори з кредитором, з приводу того чи мало місце і триває невиконання або неналежне виконання зобов'язань. Вищенаведене не вважається таким, що ставить під сумнів права поручителя , надані йому відповідно до обов'язкових положень чинного законодавства України (пункт 3.4 договору поруки);

- кожне повідомлення, вимога або інше повідомлення, що надається або заявляється за цим договором поруки, надається в письмовій формі і доставляється або надсилається відповідній стороні на її адресу або на номер телекса або факсимільного апарата, що зазначені в договорі (пункт 13.1 договору поруки).

Договір № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. за правовою природою є договором лізингу.

Регулювання відносин, що виникають у зв'язку із передачею майна у лізинг здійснюється Господарським кодексом України, Цивільним кодексом України, Законом України "Про фінансовий лізинг", іншими нормативно-правовими актами і безпосередньо договором.

Згідно з частиною 1 статті 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

На виконання договору позивач придбав (у ТОВ з ІІ “Цеппелін Україна” за договором CL0607 купівлі-продажу обладнання від 07.05.2013р., копія якого додана до справи) та передав відповідачу обумовлений предмет лізингу, про що сторонами було складено, підписано та скріплено печатками ОСОБА_2 прийому-передачі обладнання №59 від 16.05.2013р. (копія залучена до матеріалів справи), що породжує обов’язок лізингоотримувача сплачувати авансовий та наступні лізингові платежі в розмірі та на умовах, передбачених договором (зі змінами і доповненнями).

Як твердить позивач та вбачається з первинних документів, доданих до матеріалів справи, відповідач свого обов’язку із сплати лізингових платежів в повному обсязі не виконав, у зв’язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість по лізинговим платежам, які складалися з відшкодування вартості предмету лізингу та процентів, розрахованих відповідно до умов договору, починаючи з жовтня 2014 року.

Відповідно до частини 1 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” лізингоодержувач має право відмовитися від договору лізингу в односторонньому порядку, письмово повідомивши про це лізингодавця, у разі якщо прострочення передачі предмета лізингу становить більше 30 днів, за умови, що договором лізингу не передбачено іншого строку. Відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Пунктом 17.2 Загальних Умов передбачено, що лізингодавець вправі відмовитись від виконання будь-якого договору і розірвати такий договір в односторонньому порядку, у кожному з наступних випадків, які перелічені в підпунктах 17.2.1, 17.2.2, 17.2.3, 17.2.4, 17.2.5, 17.2.6, 17.2.7,17.2.8, 17.2.9.

Відповідно до частини другої п.17.2.10 Загальних Умов у разі настання підстав, передбачених пунктами 17.2.1, 17.2.4 та/або 17.2.8 Загальних Умов право лізингодавця на відмову від виконання договору виникає тільки після того, як лізингодавець повідомив лізингоодержувача про вчинене правопорушення і зажадав його усунення, а лізингоодержувач не усунув вчинене правопорушення протягом 5 робочих днів з дати одержання лізингоодержувачем такого повідомлення.

Судом встановлено, що листом від 22.02.2016р. №89/03, направленим рекомендованим листом з описом на належну адресу, ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" повідомило ТОВ "Кома-Рент" про відмову від договору лізингу на підставі пункту 17.2 Загальних Умов, в якому лізингодавець також вимагав повернути предмет лізингу на територію логістичного комплексу МЛП Чайка з підписанням акту про повернення (копія листа-повідомлення, опису вкладення в лист та фіскального чеку “Укрпошти” від 23.03.2016р.). Як вбачається з витягу з офіційного сайту ДППЗ “Укрпошта” щодо відстеження пересилання поштових відправлень, зазначений лист був повернутий відправнику у зв’язку із закінченням терміну зберігання (дата повернення і складення повідомлення згідно витягу 30.04.2016р., дата вручення відправнику 26.05.2016р.).

Відповідно до частини 3 ст. 7 Закону України “Про фінансовий лізинг” відмова від договору лізингу є вчиненою з моменту, коли інша сторона довідалася або могла довідатися про таку відмову.

Відповідно до позиції, викладеної у пункті 1.7 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” днем пред’явлення вимоги кредитором слід вважати день, у який боржник одержав надіслану йому вимогу, а в разі якщо вимогу надіслано засобами поштового зв’язку і підприємством зв’язку здійснено повідомлення про неможливість вручення поштового відправлення, то днем пред’явлення вимоги є дата оформлення названим підприємством цього повідомлення.

Ухилення боржника від одержання на підприємстві зв’язку листа, що містив вимогу (відмова від його прийняття, нез’явлення на зазначене підприємство після одержання його повідомлення про надходження рекомендованого або цінного листа) не дає підстав вважати вимогу непред’явленою.

Враховуючи вищевикладене, суд робить висновок про те, що договір лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. розірваний в односторонньому порядку лізингодавцем з 12.05.2016р. з настанням для сторін відповідних наслідків, зокрема щодо повернення предмету лізингу (відповідно до пункту 4 частини 1 ст. 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”).

У зв'язку з невиконанням відповідачем зобов'язань за договором лізингу та відмовою лізингодавця від договору, позивач заявляє позовну вимогу про зобов'язання відповідача передати позивачу предмет лізингу.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 10 Закону України “Про фінансовий лізинг”, лізингодавець має право вимагати повернення предмета лізингу у передбачених законом та договором випадках.

Згідно з пунктом 17.3. Загальних умов, у випадку відмови лізингодавця від виконання Договору згідно з пунктом 17.2. Загальних умов, лізингодавець повідомляє про це лізингоодержувача у письмовій формі. У зазначеному повідомленні лізингодавець зазначає відповідну підставу розірвання такого Договору з переліку, наведеного в пункті 17.2. Загальних умов, а також вимагатиме повернення предмета лізингу із вказівкою дати, місця й способу повернення предмета лізингу, передбаченого таким Договором.

Відповідно до пункту 18.2 Загальних умов предмет лізингу, підлягає поверненню лізингодавцеві лізингоодержувачем в строк, зазначений у такій вимозі лізингодавця. При цьому лізингоодержувач зобов'язаний також дотримуватись способу і місця повернення, зазаначених у такій вимозі лізингодавця.

Доказів того, що відповідач виконав вимогу позивача та повернув позивачу предмет лізингу, суду не подано.

Відповідач 1 просить суд в цій частині позовних вимог провадження у справі припинити на підставі п.1-1 частини першої ст.80 ГПК України за відсутністю предмету спору у зв’язку із реалізацією зазначеної вимоги у позасудовому порядку шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса. Суд відхиляє зазначені посилання відповідача 1.

Так, судом встановлено, що 30.03.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_4 вчинено виконавчий напис (номер в реєстрі 327) про повернення лізингоодержувачем ТОВ “Кома-Рент” лізингодавцю ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” об’єкта фінансового лізингу – екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285.

Разом із тим, фактичне повернення об’єкту лізингу на час розгляду справи не здійснено, що сторонами не заперечується. Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/9338/16 за позовом ТОВ “Кома-Рент” до ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, рішення по якій не прийняте.

Конституцією України передбачається низка гарантій, однією з яких є право судового захисту, що передбачена статтею 55 Конституції України, згідно з якою права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Це означає, що кожному гарантується захист прав і свобод у судовому порядку.

Виконавчий напис нотаріуса це розпорядження нотаріуса про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачі чи повернення майна кредитору, здійснене на підставі документів, які підтверджують зобов'язання боржника, тому вчинення виконавчого напису це не вирішення спору між кредитором та боржником, а підтвердження факту безспірності зобов'язань боржника.

Зокрема, згідно позиції, викладеної в абзаці 3 пункту 17 Постанови Пленуму Спеціалізованого суду України з розгляду цивільних так кримінальних справ від 30.03.2012р. №5 "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" зазначено, що наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобов'язання, не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов'язання.

Враховуючи наведене, вчинення виконавчого напису нотаріуса, при відсутності факту передачі предмета лізингу від ТОВ "Кома-Рент" до позивача не свідчить про відсутність предмету спору між відповідачем та позивачем щодо повернення предмету лізингу та не позбавляє останнього права на судовий захист та зокрема звернення з такою вимогою в судовому порядку до лізингоодержувача.

Відтак, враховуючи, що відповідачем грошові зобов'язання за Договором не виконані, Договір розірвано за ініціативи лізингодавця, суд дійшов висновку, що позовна вимога про повернення позивачу предмету лізингу - екскаватора-навантажувача Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285, підлягає задоволенню.

Позивач просить суд стягнути з відповідачів солідарно 929 302,60 грн. заборгованості за лізинговими платежами.

Відповідач заперечує свій обов’язок сплачувати лізингові платежі у визначеному у рахунках-фактурах розмірі (тобто з врахуванням збільшення процентів за відповідними формулами, наведеними у договорі), посилаючись на неотримання вказаних рахунків-фактур, та наполягає на наявності обов’язку сплачувати платежі, встановлені погодженим сторонами графіком відповідно до додаткової угоди №3 від 15.08.2014р.

Суд відхиляє вказані заперечення відповідача 1.

По-перше, рахунок-фактура за своїм призначенням не відповідає ознакам первинного документу, визначеним Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та Законом України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні”, оскільки ним не фіксується господарська операція, розпорядження або дозвіл на проведення господарської операції, а носить лише інформаційний характер. Форма рахунку-фактури не належить до типових форм, що затверджуються Держкомстатом. Фактично рахунок-фактура є розрахунково-платіжним документом, що передбачає лише виставлення певної суми для оплати. Зазначена позиція викладена також в листах Мінфіну від 27.11.2006р. № 31-34000-20-23/25136, від 30.05.2011р. № 31-08410-07-27/13794.

По-друге, пунктом 4.4 Договору встановлено, що лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому Додатком №3 до договору (загальний графік лізингових платежів), збільшеному відповідно до пункту 4.4 Договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів. Цим же пунктом передбачено надіслання лізингодавцем лізингоодержувачеві рахунку-фактури за 5 банківських днів до кінцевої дати сплати на електронну адресу або за допомогою факсимільного зв’язку, при цьому строк та розмір оплати не поставлений у залежність від факту отримання рахунку-фактури. Так, пунктом 14.5 Загальних умов визначено, що неотримання рахунку-фактури або несвоєчасне його отримання не звільняє відповідача від зобов'язання по сплаті відповідного лізингового платежу у строки та у сумі, що встановлені відповідним договором та вказаними у уточненому Загальному графіку лізингових платежів.

Уточнений загальний графік платежів в останній діючій редакції сторонами було погоджено у Додатковій угоді №3 від 15.08.2014р. Передостаннім абзацом пункту 1 Додаткової угоди №3 від 15.08.2014р. передбачено, що суми до сплати підлягають перерахунку згідно умов пункту 4.4 Договору фінансового лізингу та пункту 14.4 Загальних умов.

За таких обставин, обов’язок відповідача 1 як лізингоодержувача сплачувати лізингові платежі в строк, та в розмірі відповідно до формул та розрахунків, передбачених Договором та Загальними умовами не залежить від факту отримання рахунку від позивача як лізингодавця.

Договір фінансового лізингу поєднує у собі елементи договорів оренди та купівлі-продажу. У зв'язку із цим, лізингові платежі включають як плату за надання майна у користування, так і частину покупної плати за надання майна у власність лізингоодержувачу по закінченню дії договору.

Таким чином, на правовідносини, що склалися між сторонами щодо одержання позивачем лізингових платежів, у частині покупної плати за надання майна у майбутньому у власність відповідачу, поширюються загальні положення про купівлю-продаж (Постанови Верховного Суду України від 29.10.2013р. у справі №7/5005/2240/2012 та від 08.06.2016р. у справі № 330цс16).

Статтею 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відтак, обов'язок сплатити за товар певну грошову суму виникає у покупця тільки у разі переходу права власності на товар.

Частиною 2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі розірвання договору, зобов'язання сторін припиняються.

Оскільки позивач в односторонньому порядку розірвав Договір лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р, то право власності на предмет лізингу до відповідача не перейшло. Судом встановлено обґрунтованість вимоги позивача про зобов’язання відповідача 1 повернути позивачу предмет лізингу.

За таких обставин, вимога позивача про стягнення з відповідачів частин вартості об'єкта лізингу, який залишається у власності позивача, у розмірі 226 678,34 грн. що входять до структури прострочених лізингових платежів, є неправомірною та задоволенню не підлягає.

Дану правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 19.12.2011 у справі № 7/114/10 та від 01.10.2013 у справі № 11/5005/2290/2012.

Відповідно до частини 1 статті 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини 1 статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Зважаючи на вищевикладене, суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення лізингових платежів підлягає задоволенню частково, за виключенням вартості об’єкта лізингу.

З наданих позивачем рахунків-фактур за Договором лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. за період з жовтня 2014р. по січень 2016р. вбачається, що позивач розрахував відсотки у наступному розмірі:

- по рахунку за січень 2016р. №ЛП-98 від 25.01.2016р. - 66406,95 грн.

- по рахунку за грудень 2015р №ЛП2728 від 24.12.2015р. - 10284,54 грн.;

- по рахунку за листопад 2015р №ЛП2481 від24.11.2015р. - 77503,29 грн.;

- по рахунку за жовтень 2015р №ЛП 2267 від 26.10.2015р. - 85444,22 грн.;

- по рахунку за вересень 2015р №ЛП2051 від 24.09.2015р. - 24070,07 грн.;

- по рахунку за вересень 2015р №ЛП1833 від 25.08.2015р. - 43094,16грн.;

- по рахунку за серпень 2015р. №ЛП1833 від 25.08.2015р. - 43094,16 грн.;

- по рахунку за липень 2015р №ЛП1618 від 27.07.2015р. - 50616,44 грн.;

- по рахунку за червень 2015р №ЛП1398 від 23.06.2015р. - 55 495,33 грн.;

- по рахунку за травень 2015р.№ЛП1170 від 25.05.2015р. - 20735,05 грн.;

- по рахунку за квітень 2015р. №ЛП-926 від 24.04.2015р. - 33397,29 грн.;

- по рахунку за березень 2015р. №ЛП-646 від 25.03.2015р. - 0,0грн.

- по рахунку за лютий 2015р. №ЛП-365 від 23.02.2015р. - 132966,26 грн.;

- по рахунку за січень 2015р. №ЛП-83 від 26.01.2015р. - 8071,70 грн.;

- по рахунку за грудень 2014р. №ЛП-4083 від 24.12.2014р. - 31599,51 грн. ;

- по рахунку за листопад 2014р. №ЛП-3781 від 24.11.2014р. - 31458,21 грн.;

- по рахунку за жовтень 2014р. №ЛП-3467 від 27.10.2014р. - 31481,24 грн.

За таких обставин, загальна сума заборгованості по відсотках складає 702 624,26 грн.

Відповідачі стверджують, що сума відсотків розрахована позивачем невірно, оскільки включає зокрема курсові ризики, розраховані не лише з відсотків, але й з частини вартості предмету лізингу. За твердженням відповідачів, оскільки невідшкодована частина вартості предмету лізингу не належить до стягнення на користь позивача, то й з розрахунків збільшення відсотків цю суму необхідно виключити.

Суд відхиляє твердження відповідачів за первісним позовом щодо невірного розрахунку позивачем за первісним позовом відсотків за договором фінансового лізингу з огляду на наступне.

Відповідно до п. 4.1 договору фінансового лізингу загальна сума лізингових платежів за договором складається з відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) та процентів, збільшених відповідно до п.4.4 цього договору.

Відповідно до п.4.4 договору фінансового лізингу проценти, що підлягають сплаті у складі поточного лізингового платежу, збільшуються на суму наступних складових:

1) добуток сум, що надійшли лізингодавцеві в рахунок сплати поточного лізингового платежу, на коефіцієнт Kfxi0, Kfxi0=(( Fxi-Fx0)/ Fx0;

2) добуток частини поточного лізингового платежу, що залишився непогашеним станом на дату виставлення рахунку-фактури відповідно до п.4.5 цього договору, на коєфіцієнт Kfxe0, Kfxe0=( Fxe-Fx0)/ Fx0;

3) Добуток сум, що надійшли лізингодавцеві протягом поточного періоду нарахування в рахунок погашення заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), на коефіцієнт Kfxil, Kfxil=( Fxi-Fx1)/Fx0;

4) добуток суми заборгованості за попередніми лізинговими платежами (без урахування будь-якого збільшення процентів за такими лізинговими платежами відповідно до цього пункту 4.4), що залишилась непогашеною станом на дату виставлення рахунку-фактури за поточний період нарахування відповідно до пункту 4.5 цього договору, на коефіцієнт Kfxe1 Kfxe1=(Fxe-Fx1)/Fxo.

При цьому для цілей зазначених коефіцієнтів:

Fx0 -1) курс гривні до базової валюти на дату, яка передує даті укладення цього договору або

2) курс гривні до базової валюти станом на дату, яка передує даті передачі предмета лізингу у випадку зміни максимального курсу продажу долара США на Міжбанківській валютній біржі (за інформацією на веб-сайті http: //www/udinform/com ) на час закриття торгів, станом на дату, яка передує даті передачі, більш ніж на 1% в порівнянні з курсом гривні до долара США, встановленим на міжбанківській валютній біржі на дату, що передує даті укладення цього договору.

Fxi -курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті зарахування на банківський рахунок лізингодавця відповідних платежів від лізингоодержувача.

Fxе - курс гривні до базової валюти станом на дату , що передує даті виставлення рахунки-фактури за поточний період нарахування відповідно до п.4.5 цього договору.

Fx1 курс гривні до базової валюти станом на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за попередній період нарахування.

Fx2 - курс гривні до базової валюти на дату, що передує даті виставлення рахунку-фактури за період нарахування, що є найбільш раннім з усіх періодів, за якими існує заборгованість по сплаті лізингових платежів на момент розрахунку збільшення процентів.

Збільшення процентів, передбачене підпуктом 3 цього пункту розраховується за умови, що Fxi перевищує Fx1 більш ніж на 1%.

Збільшення процентів, передбачене цим пунктом, не призводить до збільшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в уточненому загальному графіку платежів.

У разі якщо в результаті розрахунку один з коефіцієнтів Kfxi0, Kfxe0, Kfxil, Kfxe1 є від'ємним числом, сума процентів зменшується на добуток суми , зазначеної в п.4.4 цього договору, на відповідний цій сумі коефіцієнт, який для такого розрахунку вживається без знаку "-". У випадку якщо сума процентів за таким розрахунком є від'ємним значенням, проценти до сплати за такий відповідний період фіксуються в сумі, що дорівнює "0", а отримане від'ємне значення не впливає на розрахунок лізингових платежів, що підлягають сплаті в майбутніх періодах. При цьому у разі, якщо різниця курсів відповідно між Fxi або Fxе та Fx2 при розрахунку коефіцієнтів Kfxi1 та Kfxе1 не є більшою за 1 відсоток, зменшення процентів не розраховується. Зменшення процентів, передбачених цим пунктом, не призводить до зменшення лізингових платежів в частині відшкодування вартості предмета лізингу (основного боргу лізингоодержувача) в гривнях, що зазначена в Уточненому загальному графіку платежів.

Відповідно до п.4.4. договору фінансового лізингу лізингоодержувач сплачує лізингові платежі в розмірі, передбаченому додатком 3 до цього договору, збільшеному відповідно до п.4.4 цього договору, не пізніше кінцевої дати сплати лізингових платежів.

Також, в Додатковій угоді №3 від 15.08.2014р. до договору фінансового лізингу визначено, що відсотки до сплати підлягають перерахунку згідно умов п.4.4 договору фінансового лізингу та п.14.4 Загальних умов договорів фінансового лізингу.

Договір фінансового лізингу від 07.05.2013р. та додаткова угода до нього №3 підписані та скріплені печатками обох сторін, сторони самостійно на підставі вільного волевиявлення в умовах договору визначили порядок обрахунку відсотків та затвердили формулу, за якою такі відсотки розраховуються. Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, зокрема з правочинів. Майново-господарські зобов'язання між суб'єктами господарювання виникають на підставі договорів (стаття 179 ЦК України) і сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначені умов договору (стаття 627 ЦК України).

З огляду на вище наведене, здійснивши власний перерахунок відсотків за договором фінансового лізингу, суд прийшов до висновку, що наданий позивачем розрахунок відсотків відповідає умовам договору та є математично вірним.

Відповідно до ст. 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Так, поручитель - позивач за зустрічним позовом зазначає, що за умовами договору поруки ТОВ "Землогістика" зобов'язувалось сплатити на користь ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" лізингові платежі за договором фінансового лізингу № UA06L-13-15 від 07.05.2013р. на загальну суму, що складає еквівалент 91 547,70 доларів США, а також штрафні санкції. Проте, 30.04.2014р. між сторонами договору лізингу ТОВ "Катерпіллар Файненшл Україна" та ТОВ "Кома-Рент" було укладено додаткову угоду №2 до договору фінансового лізингу, згідно умов якої було змінено розмір лізингових платежів та встановлено в сумі, еквівалентній 92 527,96 доларам США. Також, між сторонами договору фінансового лізингу було укладено ще одну додаткову угоду №3, умовами якої було передбачено зміну розміру лізингових платежів, їх розмір було встановлено в сумі, що складає еквівалент 93 954,03 доларів США. Зазначені зміни розміру сплати лізингових платежів з ТОВ "Землогістика" сторони договору фінансового лізингу не узгоджували. Згідно положень ст.559 ЦК України договір поруки припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. Таким чином, як стверджує позивач за зустрічним позовом, договір поруки №UA06L-13-15S є припиненим 30.04.2014р. Крім того вказує, що порукою було забезпечено визначену фіксовану суму лізингових платежів в розмірі 91 547,70 доларів США та невизначену суму штрафних санкцій, таким чином, вважає посилання позивача за первісним позовом на те, що поручитель погодився на зміну розміру лізингових платежів згідно умов договору поруки від 07.05.2013р. №UA06L-13-15S є безпідставними.

Суд вважає, що зустрічні позовні вимоги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Оскільки порука є видом забезпечення виконання зобов’язання, то істотною умовою договору поруки є обов’язкове посилання на основне зобов’язання, його зміст, розмір, визначення обсягу відповідальності поручителя, зміна зобов’язання, забезпеченого порукою, тягне і зміни у договорі поруки. Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. А відповідно до ст. 654 ЦК України зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Враховуючи зазначене вище, а також вимоги ст. 547 ЦК щодо вчинення правочину про забезпечення виконання зобов’язання у письмовій формі, згода поручителя має надаватись в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку Верховного Суду України (постанова від 5 червня 2013 р. у справі № 6-43цс13) згода поручителя на збільшення обсягу його відповідальності повинна бути очевидною й наданою у спосіб, передбачений договором поруки.

У постанові Верховного Суду України від 17 січня 2011 р. справа № 3-62г10/11/15, зокрема, зазначено, що якщо умовами договору поруки визначено обсяг відповідальності та передбачена можливість зміни розміру такої та їх строків, то зазначена умова договору поруки є результатом домовленості між сторонами, які вільні у визначенні зобов’язань за договором та будь-яких інших умов своїх взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Умовами договору поруки №UA06L-13-15S від 07.05.2013р. передбачено, що цей договір поруки є забезпечення поручителем виконання зобов'язань боржником за договором лізингу зі сплати на користь кредитора лізингових платежів на загальну суму, що складає гривневий еквівалент 91 547,70 доларів США, що за максимальним курсом продажу долару США на Міжбанківській валютній біржі на час закриття торгів станом на дату, яка передує даті укладення цього договору становить 743 916,61 грн., а також штрафних санкцій за порушення зобов'язань боржником, передбачених умовами договору лізингу. Поручитель цим у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується як поручитель сплатити кредиторові на першу вимогу кредитора у разі невиконання або неналежного виконання боржником своїх зобов'язань у терміни і на умовах передбачених договором лізингу, суму основного боргу (лізингові платежі та викупна ціна ) і всі грошові суми та всі інші зобов'язання, які належать до сплати і підлягають виконанню на користь кредитора з боку боржника на даний момент або будуть належати до сплати і підлягати виконанню в будь який час у майбутньому відповідно до умов договору лізингу, з урахуванням змін і доповнень до нього (пункт 2.1 договору поруки);

- не обмежуючи положень статтею 2.1 поручитель у безумовному і безвідкличному порядку зобов'язується, розглядаючи це зобов'язання як окреме, додаткове і безперервне зобов'язання відшкодувати кредиторові на його вимогу всі збитки, грошові зобов'язання, вимоги відшкодування, витрати і видатки будь-якого характеру, що виникли через будь-яку несплату або несвоєчасну сплату поручителем сум, що підлягають сплаті за цим договором поруки, протягом 3 робочих днів з моменту, коли кредитор пред'явив поручителеві вимогу про виплату відповідних сум, що підлягають сплаті на його користь та документарних підтверджень таких збитків. Це зобов'язання про відшкодування збитків залишається в силі, навіть якщо порука, передбачена статтею 2.1 з будь-якої причини втрачає чинність або можливість примусового виконання стосовно поручителя (пункт 2.2 Договору поруки).

На підставі наведеного суд приходить до висновку, що порука не є припиненою 30.04.2014р. у зв'язку із зміною обсягу відповідальності поручителя без його згоди, оскільки згода поручителя вбачається з пункту 2.1 договору поруки, а отже зустрічний позов із заявлених підстав (зміна обсягу забезпеченого зобов'язання без згоди поручителя) задоволенню не підлягає.

Однак, суд погоджується з твердженням відповідача 2 за первісним позовом, що вимоги до поручителя зі сплати лізингових платежів за період жовтня 2014 по серпень 2015 року не підлягають задоволенню у зв'язку з тим, що вони заявлені поза межами встановленого законом шестимісячного строку звернення з вимогою до поручителя.

Згідно з ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

В Постанові ВСУ у справі №6-53цс14 від 17.09.2014р. зазначено, що аналіз ст. 559 ЦК України дає підстави для висновку про те, що строк дії поруки (будь-який зазначений у частині 4 ст. 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі збігом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, зокрема і застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не може. З огляду на преклюзивний характер строку поруки і обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію даного виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення "пред'явлення вимоги" до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки слід розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь якої іншої вимоги до поручителя. При цьому зазначене положення не виключає можливості пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутись з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

В Постанові ВСУ у справі №6-170цс13 від 17.09.2014р. зазначено, що виходячи з тотожної природи зобов’язань, які регулюються реченнями першим і третім частини четвертої статті 559 ЦК України та реченням другим частини четвертої цієї статті, правову конструкцію частини четвертої статті 559 ЦК України, викладену в одному абзаці, ототожнює правову природу усіх зобов’язань, преклюзивність строку дії договору поруки, необхідно дійти висновку, що такою вимогою може бути лише позов, заявлений кредитором до поручителя в судовому порядку, оскільки пред’явлення іншої вимоги суперечить правовій природі поруки як строкового зобов’язання.

Отже, непред’явлення кредитором вимоги до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов‘язання у разі, якщо строк дії поруки не встановлено, є підставою для припинення останнього, а отже, і обов’язку поручителя нести солідарну відповідальність перед кредитором разом із боржником за основним зобов’язанням.

Також треба зазначити, що звернення до суду після спливу передбаченого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку не є підставою для відмови в позові у зв’язку зі спливом строку позовної давності, а є підставою для відмови в позові у зв’язку з припиненням права кредитора на задоволення своїх вимог за рахунок поручителя.

У договорі фінансового лізингу строк виконання основного зобов'язання чітко визначений в Додатку №3 до договору фінансового лізингу (в редакції наступних додаткових угод) і виконується частинами щомісяця.

Оскільки умовами договору передбачені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника сплатити лізингові платежі частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку сплати кожного чергового платежу, а отже, і початок перебігу строку для пред'явлення вимоги до поручителя за кожен черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Таким чином, враховуючи, що умовами договору сплата лізингових платежів повинна здійснюватись лізингоодержувачем щомісячно рівними частинами, то початок перебігу строку для звернення про стягнення цих платежів необхідно обчислювати з дня, наступного за кінцевим строком оплати кожного із цих зобов'язань.

Враховуючи наведене вище, суд приходить до висновку, що право позивача на задоволення своїх вимог за рахунок відповідача 2 як поручителя за лізинговими платежами за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р. припинилось у зв’язку із спливом передбаченого законом шестимісячного строку, відповідно вимога за первісним позовом про солідарне стягнення лізингових платежів за договором лізингу за вказаний період з відповідача 1 та відповідача 2 задоволенню не підлягає.

Лізингові платежі за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р. (за виключенням відшкодування вартості предмету лізингу) підлягають стягненню на користь позивача з лізингоотримувача - відповідача 1 в розмірі 438915,19грн.; лізингові платежі за період з вересня 2015р. по січень 2016р. (за виключенням відшкодування вартості предмету лізингу) в розмірі 263 709,07 грн. підлягають стягненню на користь позивача з відповідача 1 та відповідача 2 солідарно.

Відповідач 1 зазначає, що за договором фінансового лізингу в нього утворилась заборгованість по сплаті лізингових платежів в частині сплати відсотків у розмірі 63 678,51 грн. Однак, протягом дії договору лізингу у складі лізингових платежів сплатив лізингодавцю частину вартості предмету лізингу в загальній сумі 156 839,19 грн. У зв’язку з розірванням договору та вимогою позивача повернути предмет лізингу у позивача відпала підстава утримувати зазначені кошти, оскільки право власності на предмет лізингу до ТОВ “Кома-Рент” не перейшло і предмет лізингу належить до повернення лізингодавцю. У зв’язку з цим відповідач 1 ТОВ “Кома-Рент” звернувся до позивача ТОВ “Катерпіллар Файненшл Україна” із заявою від 25.05.2016р. №43/05 про зарахування грошових вимог по договору фінансового лізингу в сумі 63 678,51 грн. (копія заяви та опису вкладення в лист від 25.05.2016р. долучені до матеріалів справи).

Відповідно до ст. 601 ЦК України зобов’язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватись за заявою однієї із сторін.

Посилання відповідача 1 на ст. 601 ЦК України є безпідставним. Розірвання договору лізингу відбулось за ініціативою лізингодавця у зв’язку із порушенням лізингоотримувачем своїх зобов’язань у відповідності до права, передбаченого законом та договором. Судом встановлено обґрунтованість та законність вимоги позивача про повернення предмету лізингу – екскаватора-навантажувача Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285, оскільки таке право передбачене законом та договором.

В порядку частини 4 ст. 653 ЦК України сторони не мають права вимагати повернення того, що було виконано ними за зобов’язанням до моменту розірвання договору, якщо інше не передбачено договором або законом.

Разом із тим, ані умовами договору лізингу, ані нормами закону не передбачено право лізингоодержувача вимагати повернення сплаченої частини вартості предмету лізингу у випадку розірвання договору, а відтак, у позивача не виникло зобов’язання, яке могло б бути зараховане як зустрічне в рахунок погашення заборгованості лізингоодержувача за лізинговими платежами.

Також, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в сумі 283 913,72 грн., 3% річних в сумі 17 405,23 грн., розрахованих за період з 02.11.2014р. до 22.02.2016р.

Щодо зазначених вимог суд зазначає наступне.

Статтею 230 ГК України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми, які учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі неналежного виконання господарського зобов’язання. Цією ж статтею визначено види штрафних санкцій – неустойка, штраф, пеня. При цьому порядок нарахування та розмір санкцій, які можуть бути встановлені договором, встановлені частиною 4 ст. 231 ГК України: у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов’язання, в певній визначеній грошовій сумі, у відсотковому відношенні до суми зобов’язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів.

Зазначене кореспондується з положеннями ст. 549 ЦК України, відповідно до яких неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання, при цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов’язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором.

Відповідно до частини 3 ст. 254 ЦК України строк, що визначений місяцями, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Згідно п.14.10 Загальних умов у випадку прострочення сплати будь-якого платежу відповідачем 1, останній буде зобов'язаний сплатити позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, починаючи з дати сплати, визначеної відповідним договором, і по дату фактичної сплати відповідачем 1 простроченої суми у повному обсязі. Зазначена пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем лізингоодержувачеві письмової вимоги про сплату такої пені.

На підставі викладеного відповідач 1 дійшов висновку про те, що будь-які нарахування пені за договором є правомірними лише після дати пред’явлення відповідної письмової вимоги лізингоодержувачу.

Так, вимога про виплату пені від 23.02.2016р. № 74/02 була направлена позивачем відповідачу 1 товариству “Кома-Рент” 26.02.2016р. (копія вимоги, опису вкладення в лист та фіскального чеку “Укпрпошти” від 26.02.2016р. залучені до матеріалів справи), а відтак відповідач 1 надав суду контррозрахунок пені за період з 02.04.2015р.

Зазначені твердження не відповідають дійсному змісту умов договору лізингу, які невірно розтлумачено відповідачем 1. Відповідно до положень п.14.10 Загальних умов пеня нараховується тільки при наявності факту пред'явлення лізингодавцем письмової вимоги про виплату пені, тобто це положення договору встановлює право позивача зажадати сплати пені від лізингоодержувача і якщо він вирішить скористатись таким правом, то зобов'язаний пред'явити письмову вимогу про сплату пені, а лізингоодержувач зобов'язаний протягом 5 робочих днів з моменту одержання вимоги її сплатити. Однак, даним положенням договору не передбачено, що момент пред'явлення вимоги є моментом початку нарахування пені.

Так, відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов’язано його початок. Тому період обчислення пені починається з наступного дня після дати, в якій зобов’язання мало бути виконано. Відповідно до частини 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов’язань припиняється через шість місяців від дня, коли зобов’язання мало бути виконано, якщо інше не встановлено законом або договором. Інше встановлено пунктом 14.10 Загальних умов, відповідно до якого пеня сплачується з дати сплати, визначеної відповідним договором і по дату фактичної сплати лізингоодержувачем простроченої суми у повному обсязі.

За таких обставин, нарахування пені має розпочатися наступного дня після спливу передбаченого договором терміну оплати (по кожному лізинговому платежу окремо), та припинитися в переддень фактичного виконання грошового зобов’язання, оскільки день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення пені (пункт 1.9 Постанови Пленуму ВГСУ від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань").

Крім того, пунктом 1 частини 2 ст. 258 ЦК України до стягнення неустойки (штрафу, пені) встановлено спеціальна скорочена позовна давність в один рік.

Згідно до частини 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спору, зробленою до винесення рішення. Відповідач 1 у клопотанні від 30.05.2016р. письмово заявив суду про застосування у справі наслідків спливу позовної давності.

Крім того, відповідач 1 твердить, що оскільки у нього відсутній обов’язок сплачувати прострочені лізингові платежі в частині відшкодування вартості предмету лізингу, то з бази нарахування пені слід виключити вартість предмету лізингу.

Суд відхиляє вказане твердження, оскільки обов’язок повернути предмет лізингу у відповідача 1 виник лише після розірвання договору (12 травня 2016 року), а отже із вказаної дати у відповідача 1 перестав існувати обов’язок сплачувати у складі лізингового платежу вартість предмету лізингу, а у позивача перестало існувати право вимагати такої сплати. Разом із тим, позивачем заявлено до стягнення пеню, розраховану до 22.02.2016р. У вказаний період у відповідача існував обов’язок сплачувати лізингові платежі в повному обсязі, включаючи як відсотки, розраховані у відповідності до умов договору, так і частину вартості предмету лізингу, а відтак, у заявлений період мало місце прострочення повної суми лізингових платежів, на яку у позивача наявне право нараховувати та стягувати пеню.

За таких обставин, розрахунок пені у справі має бути здійснений з врахуванням скороченої позовної давності в один рік та на загальну суму простроченої заборгованості (вартість об'єкта фінансового лізингу та відсотки).

Також позивач просить суд стягнути з відповідача 3% річних в сумі 17 405,23 грн.

Положеннями частини 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу та процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Зазначену позицію також підтримує і Верховний Суд України (постанова Верховного суду України від 23.01.2012р. у справі №37/64).

Оскільки 3% річних не є штрафною санкцією, то обмеження нарахування процентів річних терміном 6 місяців відповідно до ст. 232 ГК України та скорочений строк позовної давності відповідно до ст. 258 ЦК України до вимог про стягнення процентів річних не застосовується.

За таких обставин, розрахунок 3% річних має бути здійснений за весь період прострочення по кожному рахунку окремо.

Відповідно до пункту 1.12 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. № 14 “Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов’язань” з огляду на вимоги частини першої статті 47 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України (далі – ГПК) господарський суд має з’ясовувати обставини, пов’язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв’язку з порушенням грошового зобов’язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов’язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань. За таких обставин, виходячи з наступного розрахунку:

періодСтрок оплатиДата початку періоду нарахування Дата закінчення періоду нарахуванняСума заборгованості. Кількість днів прострочення3%, грн.Подвійна облікова ставка НБУПеня,грн

Жовтень 201401.11.1402.11.1402.11.201437353,01111467,5125281,43*

13.11.201405.02.201537353,0185 282435,62*

06.02.201503.03.201537353,0126 391037,70*

04.03.201527.08.201537353,01177 6010868,19*

28.08.201524.09.201537353,0128 541547,34*

25.09.201522.02.201637353,01151 446796,20*

Листопад 201401.12.1402.12.1405.02.201550402,35661855,91282551.88*

06.02.201503.03.201550402,3526 391400.22*

04.03.201527.08.201550402,35177 6014665.01*

28.08.201524.09.201550402,3528 542087.90*

25.09.201522.02.201650402,35151 449170.46*

Грудень 201401.01.1502.01.1505.02.201550715,76351738,23281361,68*

06.02.201503.03.201550715,7626 391408,93*

04.03.201527.08.201550715,76177 6014756,20*

28.08.201524.09.201550715,7628 542100,88*

25.09.201522.02.201650715,76151 449227,48*

Січень 201501.02.1502.02.1505.02.20158071,704256,082824,77*

06.02.201503.03.20158071,7026 39224,24*

04.03.201527.08.20158071,70177 602348,53*

28.08.201524.09.20158071,7028 54334,37*

25.09.201522.02.20168071,70151 441468,61*

Лютий 201501.03.1502.03.1503.03.2015132966,2623912,4939284,15*

04.03.201527.08.2015132966,26177 6038687,72*

28.08.201524.09.2015132966,2628 545508,08*

25.09.201522.02.2016132966,26151 4424203,50*

Квітень 201501.05.1502.05.1527.08.201553041,571181294,806010288,61

28.08.201524.09.201553041,5728 542197,23

25.09.201522.02.201653041,57151 449650,65

Травень 201501.06.1502.06.1527.08.201540541,3687886,36605797,97

28.08.201524.09.201540541,3628 541679,41

25.09.201522.02.201640541,36151 447376,30

Червень 201501.07.1502.07.1527.08.201575465,06571463,82607070,97

28.08.201524.09.201575465,0628 543126,11

25.09.201522.02.201675465,06151 4413736,71

Липень 201501.08.1502.08.1527.08.201570750,88261192,10603023,87

28.08.201524.09.201570750,8828 542930,83

25.09.201522.02.201670750,88151 4412872,77

Серпень201501.09.1502.09.1524.09.201563394,7023906,63542157,16

25.09.201522.02.201663394,70151 4411534,35

Вересень 2015 01.10.1502.10.1522.02.1644538,08144527,14447727,66

Жовтень 201501.11.1502.11.1522.02.16106081,09113985,254414441,54

Листопад 201501.12.1502.12.1522.02.1698310,4883670,67449828,34

Грудень 201501.01.1602.01.1622.02.1631263,3552133,62441959,74

Січень 201601.02.1602.02.1622.02.1666406,9521114,62441676,50

* - застосовано позовну давність;

Перевіривши розрахунок 3% річних, суд встановив що він є обґрунтованим, арифметично вірним, відповідає вимогам законодавства та положенням договору, а відтак вимога про їх стягнення підлягає задоволенню повністю у сумі 17 405,23 грн.

Щодо розрахунку пені, то він є арифметично невірним, а відтак вимога про її стягнення підлягає задоволенню частково у сумі 129065,15 грн. згідно розрахунку, здійсненого судом.

Враховуючи встановлене судом припинення права позивача на задоволення вимог за рахунок поручителя за період з жовтня 2014р. по серпень 2015р., належна до солідарного стягнення з відповідача 1 та відповідача 2 пеня складає 35628,43 грн. та 3% річних складають 2431,3 грн.; решта суми належить до стягнення з відповідача 1, а саме пеня в розмірі 93 436,72 грн. та 3% річних в розмірі 14 973, 93 грн.

Таким чином, повно та ґрунтовно дослідивши наявні у справі докази, перевіривши подані розрахунки, суд задовольняє первісний позов частково, у зустрічному позові відмовляє повністю. У зв’язку із частковим задоволенням первісного позову, судовий збір за ним покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Витрати по сплаті судового збору за зустрічним позовом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на позивача за зустрічним позовом, позаяк у задоволенні останнього судом відмовлено.

З огляду на вищевикладене, керуючись статтями 2, 12, 22, 32-34, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Первісний позов товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" задовольнити частково.

2. Солідарно стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) та

товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" (08132, Київська обл., Києво-Святошинський район, м. Вишневе, вул. Залізнична, буд.92, ідентифікаційний код 37360486)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд. 34, ідентифікаційний код 35431993)

263 709,07 грн. (двісті шістдесят три тисячі сімсот дев'ять гривень сім копійок ) лізингових платежів ,

35 628,43 грн. (тридцять п'ять тисяч шістсот двадцять вісім гривень сорок три копійки) пені,

2 431,30 грн. (дві тисячі чотириста тридцять одна гривня тридцять копійок) 3% річних,

4 526,53 грн. (чотири тисячі п'ятсот двадцять шість гривень п'ятдесят три копійки) судового збору.

3. Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526)

на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.34, ідентифікаційний код 35431993)

438 915,19 грн. (чотириста тридцять вісім тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень дев'ятнадцять копійок) лізингових платежів;

93 436,72 грн. (дев'яносто три тисячі чотириста тридцять шість гривень сімдесят дві копійки) пені,

14 973,93 грн. (чотирнадцять тисяч дев'ятсот сімдесят три гривні дев'яносто три копійки) 3% річних

19 947,90 грн. (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот сорок сім гривень дев'яносто копійок) судового збору.

4. Зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю "Кома-Рент" (08160, Київська обл., Києво-Святошинський район, с. Гатне, вул. Березнева, буд.16, ідентифікаційний код 36964526) повернути товариству з обмеженою відповідальністю "Катерпіллар Файненшл Україна" (03022, м. Київ, вул. Васильківська, буд.34, ідентифікаційний код 35431993) екскаватор-навантажувач Caterpillar 434F, серійний номер CAT0434FVLD00285.

Накази видати після набрання рішенням законної сили

5. В решті позовних вимог первісного позову відмовити.

6. У задоволенні зустрічного позову товариства з обмеженою відповідальністю "Землогістика" відмовити повністю.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення підписано ___.07.2016р.

Суддя                                                             О.В. Конюх