АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________________________________________________

Справа № 233/1933/15-ц Головуючий суддя І інстанції Чернецький В.А.

Провадження № 22-ц/790/2710/16 Суддя доповідач Шаповал Н.М.

Категорія: Спори, що виникають із трудових правовідносин

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«11» липня 2016 року м. Харків

Судова колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючої судді - Шаповал Н.М.

суддів - Кіся П.В., Хорошевського О.М.,

з участю секретаря Брулевича В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 на рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2015 року та на ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду у Ворошиловському районі м. Донецька та відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівка Донецької області, про стягнення сум щомісячної страхової виплати,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом, у якому, з урахуванням уточнень, просила стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівка Донецької області щомісячну грошову суму в разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну її частину, починаючи з 16.12.2013р. у розмірі, визначеному на підставі довідки про середню заробітну плату від 26.06.2015р., з урахуванням її відкорегування, проведеного з 01.03.2014р., починаючи з дати призначення по день ухвалення судом рішення, а також починаючи з 18.05.2015р. безстроково у розмірі визначеному на підставі цієї довідки відкоригованої відповідно до ч.3 ст. 29 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності»(далі Закону №1105), у зв’язку з тим, що її вимоги провести належний перерахунок залишились без задоволення.

Заявник мотивувала свої вимоги тим, що 30.08.2013р. з нею під час виконання своїх посадових обов’язків в апеляційному суді Донецької області, де вона працювала суддею, стався нещасний випадок, внаслідок чого вона отримала виробничу травму. З цього приводу складено акт про нещасний випадок на виробництві і установою було видано довідку про середню заробітну плату, обчислену за останні шість місяців з лютого по липень 2013 року, які передували місяцю, в якому стався нещасний випадок. У цій довідці вказано помісячно кількість календарних днів і нарахована заробітна плата в межах максимальної величини нарахування єдиного внеску на той період в сумі 19 499,00 грн., у зв’язку з тим, що фактично розмір її нарахованої щомісячної суддівської винагороди в цей період перевищував її розмір. Крім того, у довідці визначено розмір середньомісячної заробітної плати на рівні 17 355,37 грн., а середньоденної - 570,15 грн., оскільки заробітна плата за період відпустки у квітні місяці виплачена у березні місяці, то у розрахунковий період, зазначений у довідці, в квітні місяці проставлено календарних днів 20, а розмір заробітку «0».

На підставі цієї довідки їй з 16.12.2013 р. призначена щомісячна страхова виплата у розмірі 4 338,84грн., яку з 01.03.2014 було кореговано на коефіцієнт 1.079 і у збільшеному розмірі 4 681,61грн. сплачується по цей час.

Позивач не погодилась з таким підрахунком призначеної щомісячної грошової суми та середньомісячної заробітної плати, оскільки вважає, що нарахування та виплата заробітку за дні відпустки здійснюється згідно ст. 115 КЗпП і ст. 21 Закону України «Про відпустки» за три дні до уході у відпустки, і тому у довідці про середньомісячну заробітну плату у квітні місяці повинна відображатися оплата днів відпуски.

На її звернення 29.12.2014 р. щодо проведення перерахунку первинно призначеної щомісячної страхової виплати відділенням виконавчої дирекції Фонду у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ВВДФ у Ворошиловському районі м. Донецька) було відмовлено.

Через проведення на території м. Донецька антитерористичної операції позивач, як особа, яка переміщується з цього району, 22 вересня 2014 року була взята на облік відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівка Донецької області (далі - ВВДФ у м. Костянтинівка), де до цього часу вона перебуває на обліку і отримує цю страхову виплату і на цей час знаходиться її страхова справа.

На її прохання за місцем роботи 26.06.2015 р. була видана довідка про середню заробітну плату, у якій установою вже зазначено у квітні місяці за 20 календарних днів відпустки фактична заробітна плата в розмірі 13 649,30 грн. (оскільки час перебування в цьому місяці на лікарняному та оплата цього часу не враховується).

Ця довідка була нею направлена до обох відділень разом із заявою про проведення правильного нарахування щомісячної виплати, починаючи з моменту її призначення, але відповідачами ніякого перерахунку проведене не було і недоплачені гроші не виплачені.

Вважає, що незаконними діями відповідачів порушуються її право на отримання цього виду страхового відшкодування у розмірі з урахуванням заробітної плати за квітень 2013 р., оскільки надана нею довідка від 26.06.2015р. відповідає установленій формі і відображає фактично отриману нею заробітну плату за останні шість місяців, які передували місяцю, в якому стався страховий випадок. Просила стягнути невизначену та несплачену суму страхової виплати по день ухвалення рішення і в подальшому стягувати безстроково у розмірі, визначеному на підставі довідки від 26.06.2015р., з урахуванням проведеного відкорегування з 01.03.2014р.

Рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2015 року у позові відмовлено.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року виправлена описка у резолютивній частині повного тексту рішення і доповнено резолютивну його частину повного тексту абзацом і стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у сумі 243,60 грн.

Позивач з судовими рішеннями не погодилася і подала апеляційні скарги, де просила через порушення норм матеріального та процесуального права судові рішення скасувати і ухвалити нове, яким її позов задовольнити.

Оскаржуючи рішення суду першої інстанції, позивач зазначає, що викладені висновки суду свідчать про неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи.

Так, суд вийшов за межі позову, оскільки вона не просила про проведення перерахунку призначеної щомісячної виплати, а заявила у позові клопотання про зобов’язання відповідача ВВДФ У м. Костянтинівка надати розрахунок цієї страхової виплати, оскільки нею заявлені про стягнення грошових сум грошові стягнення майнові і для розгляду її позову, бо на відділення Фонду покладаються зобов’язання проведення таких розрахунків Законом №1105 та Порядком призначення, перерахунку та проведення страхових виплат, затвердженим правлінням Фондом від 27.04.2007р. №24 (далі - Порядок призначення).

Порушено ст.11 ч.1 ЦПК України у зв’язку з тим, що суд розглядає цивільну справу не інакше як за зверненням фізичної особи.

Суд, в порушення ст.. 212 ЦПК, взагалі не дослідив мотивів позову з приводу того, не дав правової оцінки наданим нею доказам, а саме тому, що довідка від 26.06.2015р. складена з урахуванням фактично нарахованої та виплаченої у квітні місяці 2013р. заробітної плати, з якої були окремо сплачені страхові внески. Це дає підстави для врахування цієї зарплати у розрахунковому періоді незалежно від часу виплати, оскільки відповідає п.1.6.1 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державним комітетом статистки від 13.01.2004р. №5( далі Інструкція), ст. 115 КЗпП та ст.21ч.1 Закону України «Про відпустки».

Суд обмежився пославшись у рішенні на відсутність судових рішень з приводу неправомірності їх дій, та незаконності прийнятих постанов про призначення щомісячної страхової виплати, ухвалених в порядку адміністративного судочинства, що є підставою для звільнення відповідачів від цивільної відповідальності, не врахувавши того, що постанова про перше призначення щомісячної виплати від 27.12.2013р.№0522/23172317/6 вже втратила чинність згідно постанови від 30.01.2015р. № 0534/70242/23117/13, і це підтверджується матеріалами справи. Крім того, надана довідка від 26.06.2015 відповідає вимогам п.3.1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого правлінням Фонду від 27.04.2007 №24 і є належним документам для вирішення питання визначення розміру середньомісячної заробітної плати, з якої проводиться розрахунок розміру щомісячної страхової виплати. Суд помилково визнав, що спір про правильність нарахування щомісячних страхових виплат вирішується в порядку адміністративного судочинства.

Судом, в порушення от.212 ЦПК України, в мотивувальній частині рішення не надана оцінка правильності висновків акту та довідки про середню заробітну плату від 26.12.2013 нормам матеріального права: Порядку обчислення середньої заробітної плати(доходу, грошового забезпечення) для розрахунку виплат за загальнообов’язковим державним соціальним страхуванням, затвердженого постановою КМУ від 26.09.2001 №1266 ( далі Порядок), Інструкції, Закону №1105, ст.21 Закону України «Про відпустку» та ст.115 КЗпП

Поза увагою суду залишились те, що ст.16 ЦК України визначено способи захисту, але який саме обирається позивачем на свій розсуд з метою ефективного захисту порушеного права. Суд не надав правої оцінки обраному способу захисту та його ефективності, а саме, шляхом відшкодування завданої шкоди через неправильне нарахування розміру щомісячної виплати та визнання права на її отримання шляхом стягнення визначеного розміру враховуючи надану довідку від 26.06.2015р. з урахуванням проведеного за цей час відкорегування.

Оскаржуючи ухвалу цього суду, позивач вказує, що вона є фізичною особою, яка звільнена від сплати судового збору і тому суд безпідставно стягнув з неї 243,60 грн. на користь держави.

В судому засіданні позивач доводи апеляційних скарг підтримала і просила їх задовольнити, виходячи з наданого нею розрахунку, який відповідає порядку приведеному у постановах про призначення та коригування щомісячної виплати. Просила вирішити питання понесених судових витрат на стадії апеляційного розгляду.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівка Донецької області (далі - ВВДФ у м. Костянтинівка) проти скарг заперечив, бо вважає судові рішення законними та обґрунтованими.

Відповідач в особі відділення виконавчої дирекції Фонду у у Ворошиловському районі м. Донецька (далі - ВВДФ у Ворошиловському районі м. Донецька) в судове засідання свого представника не направив, просив розглянути справу без їх участі.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Відмовляючи у позові суд першої інстанції виходив із того, що представлена довідка про проведення перерахунку призначеної позивачу суми щомісячної страхової виплати від 26.06.2015р. суперечить довідці виданої 26.12.2013р., яка стала підставою для розрахунку призначених страхових сум (одноразової допомоги та щомісячні виплати).

Відповідно до п.26 Порядку, складено акт перевірки про достовірність даних про середню заробітну плату наданої з міста роботи позивача 26.12.2013р. і дані цієї довідки відповідають розрахунковим документам підприємства.

Оскільки позивач вимагає ВВДФ у м. Костянтинівна провести перерахунок з лютого 2015 року, зробивши самостійно цей перерахунок, але ст. 29 Закону №1105 визначені конкретні підстави для перерахунку щомісячних виплат, тому враховував роз’яснення наведені у п.23 постанови ПВСУ від 24.10 2003. №9, визнав безпідставним проведення такого перерахунку із зазначених позивачем підстав. Через те, що позивач не ставила питання про незаконність дій відповідача, як державного органу, про незаконність рішення про призначення їй певного розміру страхових виплат, чи невідповідність довідки про її заробітну плату(першу), видану за місцем її роботи, і яку сама надала до Ворошиловського відділення у м. Донецьку, та відповідно до якої їй були призначені виплати за втрату працездатності, прийшов до висновку про відсутність для застосування цивільної відповідальності, яка настає за встановленням вини відповідача, яка може бути доведена рішенням судів.

Посилаючись на норми КАС України суд визнав, що у цивільному судочинстві не маючи рішення адміністративних судів, не можна просто стягувати з відповідача суми, визначені позивачем, які зроблені на власний розсуд, бо рішення відділень Фонду не оскаржені , вони діють у часі і виконуються відповідно до діючого законодавства на підставі документів, наданих позивачем. У цивільному судочинстві суд не може визнати рішення органу, який наділений власними повноваженнями, незаконними та зобов’язати зробити порахунок соціальної виплати.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що через отримання позивачем 30.08.2013р. виробничої травми, їй вперше 17.12.2013р встановлено за висновком обласного МСЕК втрату професійної працездатності в розмірі 25% строком на один рік, а з 18.11.2014 безстроково.

27.12.2013р. за постановою .№0522/23172317/6 ВВДФ у Ворощиловському районі м. Донецька на підставі довідки про середньомісячну заробітну плату від 26.12.2013р., складену за останні 6-ть місяців, що передували місяцю в якому відбувся страховий випадок, були призначені страхові виплати, в т.ч. щомісячна виплата втрати частини заробітку у розмірі 4 338,84грн.

Постановою цього відділення від 18.11.2014р. продовжено виплату раніше призначеної щомісячної грошової суми з 01.01.2015р. безстроково.

У зв’язку з тимчасовим переміщенням, постановою від 22.09.2014р. ВВДФ у м. Костянтинівка позивачу продовжена виплата призначеної щомісячної грошової суми в розмірі 4 338,84грн., а постановою цього відділення від 30.01.2015р. їй було призначено до виплати перераховану щомісячну грошову суму в розмірі 4 681,61 у зв’язку з проведенням відкоригування на коефіцієнт 1,079 через зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки, починаючи з 01.03.2014р. Виплата донарахованої суми після проведення відкоригування розміру щомісячної грошової суми відбувалось частинами протягом 2015 року, що підтверджується виписками з її банківських рахунків у ПАТ КБ»Приватбанку та ПАТ «Ощадбанку», на які перераховувалась дана страхова виплата.

Постановою ВВДФ У м. Костянтинівка від 30.01.2015р.№ 0534/70242/2317/13. визнано, що постанова ВВДФ у Ворощиловському районі м. Донецька від 27.12.2013р.№0522/23172317/6, якою вперше призначено щомісячну грошову суму, визнано такою, що втратила чинність, так як відсутній предмет оскарження.

У довідці про середню заробітну плату від 26.12.2013р. у колонці 2 за березень місяць 2013 року проставлено кількість календарних днів 31, а у колонці 3 нарахована за розрахунковий період заробітна плата 19 499,0грн.., за квітень 2013 проставлено кількість календарних днів 20, а нарахована за розрахунковий період заробітна плата «0».

Проте, в матеріалах справи є численні належно оформлені довідки про її дохід, де зазначається, що у березні 2013 року було нараховано і виплачено заробітну плату на загальну суму 55 514,80 грн. в т.ч. за 17 робочих дні в сумі 18 231,57 грн. (10 724,45 грн. + 7 507,12 грн.), а з 27.03.2013 оплата щорічної відпустки, в т.ч. за 5 календарних дні березня на суму 3 217,33 грн. та 30 календарних дні квітня місяця на суму 21 448,90 грн., а також виплачена допомога на оздоровлення у розмірі 12 617,грн. Із суддівської винагороди утримався єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за березень 2013р. в розмірі 1 189,44грн., та окремо за квітень 2013р. - 1 189,44грн.

Отже, позивачем доведено, що через початок її щорічної відпустки з 27.03.2013р. вона одноразово отримала заробітну плату за березень місяць цього року в розмірі 21 448,90 грн. (10 724,45 грн. + 7 507,12 грн. + 3 217,33 грн.) і оплату щорічної відпустки у квітні місяці в розмірі 21 448,90 грн., з якого окремо було стягнуто і перераховано єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Ці дані підтверджуються даними про індивідуальні відомості про застраховану особу ОСОБА_1 за формою ОК-5, видану управлінням Пенсійного фонду України у м. Суми. станом на 23.07.2015р. де зазначається, що у 2013 році її сума заробітку з лютого по липень місяці включно, з якої сплачено єдиний соціальний внесок на загальнообов’язкове державне соціальне страхування становить 19499,0грн.

Неправдивість даних у довідці від 26.12.2013р, та не правильність з цього приводу висновків складеного акту працівником ВВДФ у Ворошиловському районі м. Донецька, доведено приписами п. 1.6.1. Інструкції, якою визначено, що нарахування відображаються за календарний місяць (з першого по останнього числа місяця), суми нарахувань за час відпусток, на відміну від порядку їхньої фактичної виплати, розподіляються пропорційно часу, що припадає, на дні відпустки у відповідному місця.

Позивачем представлені документи, що підтверджують той факт, що на вимогу ВВДФ У Ворошиловському районі м. Донецька довідка про середню заробітну плату неодноразово змінювалась і тільки довідка від 26.12.2013р. була прийнята відділенням.

Таким чином, належними переконливими доказами позивач довела в суді, що у довідці про середню заробітну плату від 26.12.2013р. невірно відображені дані про її дохід у квітні місяці, загальний дохід за 6-ть місяців, які передували місяцю, в якому стався страховий випадок, і як наслідок зменшено розмір визначеної у цій довідці середньоденної заробітна плата, з якої відбулось призначення щомісячної страхової виплати з 16.12.2013р.

Крім того, відповідачі отримавши від позивача у липні 2015 року довідку про середню заробітну плату видану 26.06.2015 вже із зазначенням у квітні місці фактичного доходу за 20 календарних днів відпустки в розмірі 13 649,30 грн. (у період відпуски з 10 по 19 квітня 2013 року вона перебувала на лікарняному і цей період відповідно до частини 6 п.4 цього Порядку для осіб, які отримують грошове забезпечення, місяці тимчасової непрацездатності та відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами не виключаються з розрахункового періоду) та персоніфіковані дані про застраховану особу, незважаючи на її письмові звернення, не здійснили перевірки правильності нарахування вказаної суми, чим ухилилися виконання п. 26 вказаного Порядку, яким їм надано право перевірити обґрунтування видачі довідок про середню заробітну плату, достовірність зазначених у них відомостей шляхом звіряння даних, зазначених у довідках, з відомостями про нараховану заробітну плату в установах, або з базою даних персоніфікованого обліку застрахованих осіб Пенсійного фонду та базою ДПА, так як не вчинили дій з приводу відновлення порушеного права позивача.

Ці дії свідчать про неналежне виконання відповідачами їх функцій з приводу вирішення питань відшкодування шкоди завданої ушкодженням здоров’я, чим на протязі тривалого часу починаючи з дня призначення щомісячної грошової суми порушувалось право позивача на отримання призначеної страхової виплати у розмірі з урахування доходу за квітень 2013 року.

Заперечення відповідачі щодо відсутності підстав для врахування доходу позивача за квітень місяць, отриманого у березні, бо це підтверджується розрахунковими документами не ґрунтуються на законі і тому не приймаються до уваги.

Отже, суд першої інстанції повно та всебічного не з’ясував обставин по справі, не надав оцінки представленим позивачем доказам про її фактичні доходи у період, який було взято до розрахунку середньої заробітної плати, з якої вперше була нарахована щомісячна соціальна виплата в сумі 4 338,84 грн., зробив висновок щодо неможливого вирішення спору в порядку цивільного судочинства без оскарження дій і постанов відповідачів у порядку адміністративного судочинства. Суд не перевірив висновків акту перевірки працівника ВВДФ у Ворошиловському районі м. Донецька складеного 26.12.2013, оскільки розрахунковими документами дійсно підтверджується факт нарахування та виплати заробітної плати у березні місяці, т.т. до початку відпустки, як цього вимагає ст.. 115 КЗпП та ч.1 ст.21 Закону України «Про відпустки».

Висновки цього акту перевірки стосовно достовірності довідки про середню заробітну плату суперечать вимогам приведеним вище нормам матеріального права, оскільки заробітна плата працівникам за весь час щорічної відпустки виплачується не пізніше ніж за три дні до початку відпустки.

Враховуючи викладене, висновок місцевого суду щодо чинності постанови про призначення вперше цієї страхової суми суперечить обставинам справи, як є хибним висновок щодо відсутності правових підстав для задоволення позову шляхом відшкодування не визначених та не виплачених сум щорічної грошової суми шляхом стягнення цієї грошової суми за минулий час по день ухвалення рішення та подальшого щомісячного стягнення визначеної судом суми цієї страхової виплати безстроково.

Відповідно до ст.3 ЦПК України, ст. 46 Конституції України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизначених, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової втрати працездатності за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до ст.10,60 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

На підставі викладеного та ст. 309 ЦПК України, апеляційний суд приходить до висновку, що рішення суду слід скасувати і ухвалити нове про задоволення позовних вимог, які ґрунтуються на законі, оскільки недотримання позивачем належної розміру щомісячної грошової суми пов’язано через винні дії відповідачів щодо ухилення від проведення належної перевірки представленої довідки про середню заробітну плату від 26.06.2015р., здійснення перерахунку цього виду страхової виплати і сплати недоотриманої суми, а також визначення розміру такої виплати з урахуванням проведеного відкоригування починаючи з 01.03.2014р., що підлягає стягненню з липня місяця 2016р. щомісячно, безстроково

Відповідно до ст.21,34 «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» в редакції на час виникнення спірних правовідносин 16.12.2016 р., якими передбачено у разі настання страхового випадку Фонд соціального страхування від нещасних випадків зобов'язаний у встановленому законодавством порядку: своєчасно та в повному обсязі відшкодовувати шкоду, заподіяну працівникові внаслідок ушкодження його здоров'я виплачувати щомісяця грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого. сума щомісячної страхової виплати встановлюється відповідно до ступеня втрати професійної працездатності та середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я і сума щомісячної страхової виплати не повинна перевищувати середньомісячного заробітку, що потерпілий мав до ушкодження здоров'я.

Пунктом 3.6 Порядку призначення, визначено, що розмір щомісячної грошової суми у разі часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку визнається шляхом помноження середньомісячної заробітної плати на процентний розмір втрати професійної працездатності.

Як роз’яснено у п. 23 постанови ВСУ від 27.03.1992р. №6«Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», при вирішенні спорів щодо перерахування розміру страхових виплат судам необхідно мати на увазі, що воно провадиться лише з підстав і в порядку, передбачених ст. 29 Закону N 1105-XIV. Суди не можуть провадити або зобов'язувати провадити перерахування сум щомісячних страхових виплат і витрат на медичну й соціальну допомогу з інших підстав, зазначених позивачем. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхових виплат, з вини Фонду своєчасно не визначено чи не виплачено суму страхової виплати, вона виплачується без обмеження будь-яким строком і підлягає коригуванню у зв'язку зі зростанням цін на споживчі товари й послуги у порядку, встановленому ст. 34 Закону від 24 березня 1995 р. N 108/95-ВР «Про оплату праці».

Враховуючи, що суди сприяли для надання відповідачами розрахунку щомісячної грошової суми на підставі довідки про середню заробітну плату від 26.06.2015р., але як ухвала суду першої інстанції, так і запит апеляційного суду щодо перевірки представленого позивачем розрахунку цієї суми залишились без реагування.

Отже, апеляційний суд, відповідно до ст. 10 ЦПК України, керуючись принципом диспозитивності, перевіривши правильність представленого позивачем розрахунку і його відповідність приведеному вище закону та Порядку призначення щомісячної грошової суми, приймає для розрахунку її розмір середню заробітну плату 19499,0грн., а також розрахунок збільшення його розміру внаслідок проведення відкоригування.

В судовому засіданні відповідачі не спростовували належними та допустимими доказами достовірність довідки про середню заробітну плату від 26.06.2015р., у розрахунковому періоді, складену з урахуванням існуючого на той час обмеження максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, що дорівнювалася сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого закономна яку нараховується єдиний внесок, відповідно п.4 ч.1ст.1 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

Щодо обраного способу захисту позивачем, з яким не погодився суд першої інстанції, колегія суддів надаючи йому правову оцінку та зважуючи його ефективність з точки зору ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховує висновок Європейського суду з прав людини викладений у п.145 рішення від 15.11.1996р. у справі «Чахал проти Об’єднаного королівства», який зазначив, що дана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачені Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони відображені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті Конвенції зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державного органові розглянути по суті скарги на порушення положень Конвенції й надати відповідний судовий захист, хоча держави – учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов’язань.

На підставі викладеного, колегія суддів приходить до висновку про захист порушеного права позивача у обраний нею спосіб.

З моменту призначення щомісячної грошової виплати її розмір було визначено в сумі 4 338,84 грн. а після відкорегування з 01.03.2014р. – 4 681,61 грн.

Але, з урахуванням заробітної плати за квітень місяць 2013р., розмір середньої заробітної плати повинен складати 19 499,00 грн., і тому розмір щомісячної станом на день її призначення - 16.12.2013 повинна складати – 4 874,755грн. (19 499,0грн. х 25%), і за період з 16 по 31 грудня 2013 року розмір щомісячної виплати за 16 днів становить 2 516 грн. (4 874,75 грн. : 31 дн. х 16 дн.)

Згідно наказу правління Фонду від 11.12.2014р. № 19, через зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіки за даними центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну

політику у сфері статистики у 2014 році застосовується коефіцієнт 1.079 - відкорегування її середньої заробітної плати, з якої слід було провадити розрахунок щомісячної виплати при призначення з 16.12.2013р.

Відкорегування середнього заробітку і збільшення щомісячної виплати відбулось у січня 2015 року , але починаючи у з 01 березня 2014 р.

Таким чином, за 16 днів грудня 2013р. та два місяця січень-лютий 2014р. належало сплатити - 12 265,50 грн (2 516 грн. + 9 749,50 грн. (4 874,75 грн. х 2 міс.).

Відповідно до ч.3 ст. 29 Закону №1105, та п. 3.8.2 Порядку призначення визначена раніше сума щомісячної страхової виплати зменшенню не підлягає. Таке перерахування провадиться з 01 березня наступного року.

Отже, з 01 березня 2014 року, після від корегування, розмір середньої заробітної плати становить 21 039,42 грн.(19 499 грн. х 1,079), яка вище, ніж визначена максимальна величини бази нарахування єдиного внескустаном на 01.03.2014 року – 20 706,00 грн. (1 218 грн. х 17), що дорівнювалась сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2014 рік». Тому, до бази відкоригування застосовується саме ця сума 20 706,00 грн. і розмір щомісячної виплати починаючи з 01.03.2014р. збільшився до 5 176,50 грн. (20 706,00 грн. х 25%). За період з 01.03.2014 по 01.09.2015 ОСОБА_1 підлягало сплаті 93 177 грн. (5 176,50 грн. х 18 міс).

Але, у зв’язку з тим, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2015р.» з 01.09.2015р. збільшився до 1 378,00 грн. і тому відбулось збільшення максимальної величини бази нарахування єдиного внеску до 23 426,00 грн. (1 378грн. х 17), а величина заробітної плати після відкорегування на коефіцієнт 1,079 становив 21 039,42 грн., т.т. менше максимальної величини нарахування єдиного внеску, тому з 01.09.2015р. розмір щомісячної виплати становить 5 259,86 грн. (21 039,42 грн. х 25%), який і підлягає стягненню щомісячно безстроково починаючи з липня місяця 2016 року з подальшим відкорегування відповідно до ст.37 Закону України « Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування» від 28.12.2014р. №77-У111, який набрав чинності з 01.01.2015р. оскільки цим законом Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності» вкладено у новій редакції.

Дія положення п.11 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо реформування загальнообов’язкового державного соціального страхування та легалізації фонду оплати праці від 28.12.2014р. № 77 щодо зупинення з 01.01.2015р. до стабілізації фінансово-економічного становища держави проведення перерахунку сум щомісячних страхових виплат, який проводиться з 1 березня наступного року у разі зростання у попередньому календарному році середньої заробітної плати у галузях національної економіка за даними центрального органу виконавчої влади, що регулює державну політику у сфері статистики і відновлення такого перерахунку визначається законом, у даному випадку не розповсюджується, оскільки відкоригування середньої заробітної плати позивача відбулось ще з 01.03.2014р., але її розмір не підлягав врахуванню через перевищення встановлен максимальної величини нарахування єдиного внеску, тому після збільшення прожиткового мінімуму для працездатних з 01.09.2015р. і зростання такої максимальної величини до 23426грн., що перевищує відкоригований її середній заробіток 21039,42грн., з цього часу розмір щомісячної страхової суми повен бути збільшений до 5259,86грн.

За період з 01.09.2015 по 30.06.2016 сума, що підлягала нарахуванню, становить 52 598,60 грн. (5 259,86 грн. х 10міс.)

Таким чином, на час ухвалення рішення ненарахована та невиплачена сума щомісячної грошової виплати починаючи з 16.012.2013 по день ухвалення рішення підлягає стягненню на користь позивача відповідно до ч.1 ст. 1202 ЦК України одноразово, за зменшення на фактично виплачену суму.

Згідно представлених банківських рахунків позивач отримала в ПАТ «Приватбанку» - 15 255,92 грн.; на рахунки до відділення ПАТ Ощадбанку у Ворошиловському районі м. Донецька - 21694,2грн., на рахунки до відділення ПАТ Ощадбанку у м. Костянтинівка, Донецької області – 105 052,49 грн. (86 326,05 грн. +18 726,44 грн. (за березень - червень 2016 р.), бо, як пояснила позивач, вона отримала на час ухвалення рішення страхові виплати по червень 2016 року включно в сумі 142 002,61 грн. (15 255,92 грн. + 21 694,20 грн. + 105 052,49 грн.), і це не оспорював представник, який приймав участь у судовому засіданні, колегія суддів присуджує на користь позивача 16 038,49 грн. (15 8041,10 грн. – 142 002,61 грн. ), бо минулий період з 16.12.2013 р. по 30.06.2016 р. підлягало виплатити 158 041,10 грн. (12 265,50 грн. + 93 177 грн.+ 52 598,60 грн.) а фактично сплачено 142 002,61 грн.

Розмір щомісячної грошової суми, що підлягає стягненню з наступного місяця після останнього, який увійшов до періоду стягнення одноразово невизначеної та недоплаченої цієї виплати в розмірі 16 038,49 грн., т.т. з липня місяця 2016 року, визнається в сумі 5 259,86 грн., яка підлягає стягненню щомісячно і відкорегування у порядку визначеному ст.. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Розмір недонарахованої та невиплаченої щомісячної грошової підлягає стягненню на користь позивача з ВВД Фонду у м. Костянтинівка, Донецької області, де вона після прийняття її страхової справи перебуває на обліку з 31.08.2015р. вже постійно.

Присуджуючи недонараховані та невиплачені суми щомісячної грошової виплати, колегія суддів виходила з меж заявлених позовних вимог, бо як заявлено у позові позивачка просила стягувати на її користь невизначену і невиплачену суму щомісячної виплати починаючи з 16.12.2013р. по день ухвалення рішення, а у подальшому починаючи з 18.05.2015р. безстроково з урахування порядку її відкорегування.

У зв’язку з тим, що на час ухвалення рішення визначена нею дата вже сплинула, вимоги щодо стягнення невизначеної і невиплаченої щомісячної виплати задовольняються одноразовою виплатою по червень місяць включно, але тривалість правовідносин не припиняється і продовжується безстроково, з липня 2016 щомісячна соціальна виплата підлягає стягненню у визначеному розмірі 5 259,86 грн. щомісячно і безстроково.

Колегія суддів визнає обґрунтованими доводи апеляційної скарги на ухвалу суду щодо виправлення описки, оскільки відповідно до ст.5 Закону України «Про судовий збір» позивачі – у справах про відшкодування шкоди , заподіяної каліцтвом або іншим ушкодженням здоров’я, звільняються від сплати судового збору під час розгляду справи у всіх судових інстанціях, тому відповідно до ст.312 ЦПК України скасовує цю ухвалу через порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

За час судового розгляду позивач фактично понесла судові витрати на суму 1466,15 грн., які підлягають задоволенню, оскільки спір вирішено на її користь.

Вирішуючи питання судових витрат, колегія суддів керуючись статтями 79, 85,88 ЦПК України, ст.5 Закону України «Про судовий збір», постановою КМУ від 27.04.2006 №590 «Про граничні розмірі компенсації витрат, пов’язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави», враховуючи, що позивач звільнення від сплати судового збору, а відповідачі ні, винними діями яких було порушено її право стягує: на користь держави судовий збір за подання позову 243,6грн.(1 218 грн. х 0,2) та за розгляд апеляційних скарг на рішення 267,96грн. (243,60 грн. х 110%), за розгляд апеляційної скарги на ухвалу суду 275,60 грн. (1 378 грн. х 0,2), всього 787,16 грн., які слід стягнути з відповідачів рівними частками по 393,38 грн.

За змістом п. 3 ч. 3 ст. 79 ЦПК України, до витрат, пов’язаних з розглядом справи належать витрати сторін, що пов’язані з явкою до суду.

За змістом ст. 85 ЦПК України, витрати, пов’язані з переїздом до іншого населеного пункту сторін, несуть сторони.

Стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, та їх представникові сплачуються іншою стороною добові ( у разі переїзду до іншого населеного пункту) а також компенсація за втрачений заробіток чи відрив від звичайних занять. Компенсація за втрачений заробіток обчислюється пропорційно від розміру середньомісячного заробітку, а компенсація за відрив від звичайних занять – пропорційно від розміру мінімальної заробітної плати.

На підставі Постанови КМ № 590 від 27 квітня 2006 року із змінами, внесеними Постановою КМУ № 127 від 22.02.2012 р. «Про граничні розміри компенсації витрат, пов'язаних з розглядом цивільних та адміністративних справ, і порядок їх компенсації за рахунок держави» за втрачений заробіток - стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, її представникові, а також свідкам, спеціалістам, перекладачам та експертам у зв'язку з явкою до суду обчислюється за кожну годину пропорційно до середньої заробітної плати особи, розрахованої відповідно до абзацу третього пункту 2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 р. № 100. Загальний розмір виплати не може перевищувати суму, розраховану за відповідний час виходячи із трикратного розміру мінімальної заробітної плати

Судова колегія вважає за необхідне стягнути з відповідачів судові витрати, пов’язані з якою ОСОБА_1 до апеляційного суду Харківської області в сумі 1 466 грн. 15 коп., по 733 грн. 08 коп. з кожного,з яких :

- 171 грн. - вартість квитків на проїзд;

- компенсацію втраченого заробітку через перебування ОСОБА_1 14. 04. 2016 року у відпустці без збереження суддівської винагороди – 1 265, 04 грн. – середньоденний розмір суддівської винагороди ( ( 19 502,63 грн. + 27 303, 69 грн. ( суддівська винагорода за лютий, березень 2016 року) : 37 днів. ( 15 дн. Лютого + 22 дні березень 2016р. )

- добові у розмірі 30 грн.

А всього 1 466, 15 грн.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п. 4 ч. 1 ст. 309, 317, 319 ЦПК України, судова колегія

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 - задовольнити.

Рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 21 грудня 2015 року та ухвалу Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 лютого 2016 року скасувати.

Позов задовольнити.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівка Донецької області на користь ОСОБА_1 невизначену ті невиплачену суму щомісячної грошову суму в разі втрати часткової втрати професійної працездатності, що компенсує відповідну її частину, з 16 грудня 2013 року по 30 червня 2016 року у розмірі 16 038 (шістнадцять тисяч тридцять вісім) грн. 49 коп., а починаючи з липня 2016 року щомісячно в сумі 5 259 ( п’ять тисяч двісті двадцять дев’ять) грн. 86 коп. безстроково з відкорегуванням у порядку, визначеному ст. 37 Закону України «Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування».

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду у Ворошиловському районі м. Донецька та відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівка Донецької області на користь держави судовий збір за судовий розгляд справи в сумі 787 грн. 16 коп., по 393 грн. 38 коп. з кожного.

Стягнути з відділення виконавчої дирекції Фонду у Ворошиловському районі м. Донецька та відділення виконавчої дирекції Фонду у м. Костянтинівка Донецької області на користь ОСОБА_1 у відшкодування фактично понесених судових витрат в сумі 1 466 грн.15 коп., з кожного по 733,08 грн.

Рішення суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Н.М. Шаповал

Судді: П.В. Кісь

ОСОБА_2