У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14 липня 2016 року м. Рівне

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Рівненської області в складі :

головуючого судді – Шимківа С.С.,

суддів: – ОСОБА_1, ОСОБА_2,

секретар судового засідання – Пиляй І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2016 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2016 року у задоволенні позову публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі ПАТ КБ "ПриватБанк" покликається на порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказує, що в судовому засіданні відповідач підтвердила, що здійснювала погашення заборгованості за договором, а останній платіж було внесено нею 07.04.2015 року.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо пропуску позивачем строку позовної давності.

Сторони в п. 5.7 кредитного договору домовилися про збільшення строку позовної давності до п’яти років, а тому позивач має право на стягнення заборгованості по процентам за період з 19.08.2010 року по 19.08.2015 року в розмірі 2258,71 дол. США.

Просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове про задоволення позову у повному обсязі.

Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що минув, встановлений сторонами строк позовної давності.

Вказаний висновок місцевого суду відповідає обставинам справи та положенням

 _______________________________________________________________________________________________________________________

Справа № 555/2355/15-ц                                                                                                                      Головуючий в суді І інстанції – ОСОБА_4

Провадження № 22-ц/787/1311/2016                                                                                                  Суддя-доповідач – ОСОБА_5

чинного законодавства.

Судом встановлено, що 21 січня 2008 року між ПАТ "ПриватБанк" та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № 202466-CRED, згідно умов якого банк надав ОСОБА_3 кредит у розмірі 2300 дол. США на строк до 20 січня 2010 року (а.с. 7).

У зв'язку із неналежним виконанням ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань, виникла заборгованість за кредитним договором, що підтверджується розрахунком заборгованості за договором, розмір якої, станом на 19.08.2015 року, становила 4401,80 дол. США, яка складається із:

1148,12 дол. США – заборгованість за кредитом;

3252,68 дол. США – заборгованість по процентах за користування кредитом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 629 ЦК України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Разом з тим, у випадку порушення прав особи, чинне цивільне законодавство визначає певний строк для звернення до суду за захистом порушеного права.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Як правильно встановлено місцевим судом, відповідачкою – ОСОБА_3 до ухвалення судом рішення, зроблено заяву про застосування строку позовної давності до вимог позивача (а.с. 30).

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Як встановлено у п. 5.7. укладеного між сторонами кредитного договору № 202466-CRED від 21.01.2008 року строк позовної давності для вимоги про стягнення кредиту, процентів за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафів по договору встановлюється сторонами протягом п’яти років (а.с. 8 зворот).

Рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2010 року задоволено позов ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та стягнуто з останньої на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 1954,76 дол. США, яка складається із: 1583,72 дол. США – заборгованість за кредитом; 371,04 дол. США заборгованість по процентах за користування кредитом, що еквівалентно 15624,40 грн (а.с. 3).

Вищенаведене рішення суду ОСОБА_3 повністю виконано, що підтверджується наявним у матеріалах справи листом начальника відділу ДВС Березнівського районного управління юстиції вих № 979/12-18/5 від 29.02.2016 року, де зазначено, що виконавче провадження щодо виконання рішення суду, яким стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" 15624,40 грн закінчено 29.02.2016 року на підставі п. 8 ст. 49 ЗУ "Про виконавче провадження" (в зв’язку із фактичним виконанням) (а.с. 31).

Відповідно до ч. 2, 3 ст. 264 ЦК України позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач, а після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Судом першої інстанції встановлено, що 08 грудня 2009 року позивач уже звертався до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 202466-CRED від 21.01.2008 року за результатом розгляду якого 11 лютого 2010 року ухваленно судове рішення про задоволення позову. З новим позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" звернувся 20 листопада 2015 року, більше як через 5 років, тобто після спливу строку позовної давності.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

До аналогічної правової позиції дійшов і Верховний Суд України в постанові від 2 грудня 2015 року № 6-1707цс15 .

Як вбачається з наявних у матеріалах справи копій платіжних доручень, ОСОБА_3 вносила платежі у межах виконавчого провадження з виконання рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2010 року.

Коштів на погашення заборгованості, яка нараховувалася ПАТ КБ "ПриватБанк" після ухвалення вищенаведеного рішення суду ОСОБА_3 на рахунок ПАТ КБ "ПриватБанк" не вносила. Інших дії, що свідчить про визнання нею свого нового боргу не вчиняла.

Доводи апеляційної скарги стосовно того, що оскільки останній платіж по погашенню заборгованості, стягнутої рішенням Березнівського районного суду Рівненської області від 11 лютого 2010 року, внесено відповідачкою 07 квітня 2015 року, то строк позовної давності не є пропущений не заслуговують на увагу. Вони спростовуються наведеними вище обставинами.

Таким чином, судом першої інстанції правомірно відмовлено у задоволенні позову ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про стягнення боргу за кредитним договором за пропуском строку позовної давності.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав вважати, що судом допущені порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно з'ясувавши всі дійсні обставини спору сторін та виконавши інші вимоги цивільного судочинства, вирішив дану справу згідно із законом.

Підстав для скасування ухваленого у справі судового рішення та задоволення поданої апеляційної скарги, виходячи з меж її доводів, апеляційний суд не вбачає, оскільки ці доводи правильності зробленого судом першої інстанції висновку не спростовують.

Керуючись ст.ст. 303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" відхилити.

Рішення Березнівського районного суду Рівненської області від 10 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів із дня набрання нею чинності.

ОСОБА_6 ОСОБА_5

Судді: Н.В. Бондаренко

ОСОБА_2