ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа №  30/14216.07.09

За позовом    Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар»

До                   1) Севастопольської міської ради (далі –відповідач-1)

         2) Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 (далі –відповідач-2)

Про                 визнання недійсним рішення

                                                                                        Суддя  Ващенко Т.М.                                                                                                                                                  

В засіданнях приймали участь представники:

Від позивача         Наумчик В.І. –Голова кооперативу

Від відповідача-1 не з’явився

Від відповідача-2 не з’явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар»до Севастопольської міської ради та до Суб’єкта підприємницької діяльності –фізичної особи ОСОБА_1 про:

- визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради IV сесії V скликання № 1119 від 13.12.06., яким була надана підприємцю ОСОБА_1 земельна ділянка площею 0, 5820 га по Столетовському проспекту в районі ГБК «Ахтиар»в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування автостоянки –кемпінгу;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.06.07., укладеного між Севастопольською міською радою та підприємцем ОСОБА_1;

- визнання за Гаражно-будівельним кооперативом «Ахтиар»права постійного користування земельною ділянкою площею 1,31 га наданою йому рішенням Виконавчого комітету Севастопольського міської ради народних депутатів від 30.12.89. № 21/1376 для будівництва та обслуговування гаражів-стоянок.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.09. порушено провадження у справі № 30/142, розгляд справи було призначено на 14.04.09. о 10-45.

Представники сторін в судове засідання 14.04.09. не з’явились, вимог ухвали Господарського суду міста Києва про порушення провадження у справі № 30/142 від 02.03.09. не виконали, про поважні причини неявки суд не повідомили.

В зв’язку з неявкою в судове засідання представників сторін розгляд справи було відкладено на 12.05.09. о 14-45 (ухвала суду від 14.04.09. у справі № 30/142).

Судове засідання призначене на 12.05.09. не відбулося з технічних причин.

Відповідно до письмового повідомлення від 12.05.09. сторін було повідомлено, що розгляд справи відбудеться 28.05.09. о 9-30.

Представник відповідача-1 –Севастопольської міської ради в призначене судове засідання повторно не з’явився, не виконав вимог ухвали суду від 14.04.09. № 30/142, поважних причин неявки суд не повідомив.

Представник відповідача-2 –СПД –ФО ОСОБА_1 в призначене судове засідання не з’явився, але на адресу суду направив відзив на позов, відповідно до якого проти позовних вимог заперечує повністю.

В зв’язку з неявкою в призначене судове засідання 28.05.09. представників відповідачів, та в зв’язку з невиконанням з боку відповідача-1 –Севастопольської міської ради вимог ухвали суду, розгляд справи було відкладено на 11.06.09. о 15-30 (ухвала Господарського суду міста Києва від 28.05.09. № 30/142).

Представники відповідачів в призначене судове засідання 11.06.09. втретє не з’явились, відповідач-1 вимог ухвали суду від 28.05.09. не виконав.

За таких обставин, ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.09. розгляд справи на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було відкладено на 09.07.09. о 14-30.

Представники відповідачів в призначене судове засідання вчетверте не з’явились, заяв, клопотань не подали та не надіслали.

15.06.09. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва з боку відповідача-1 –Севастопольської міської ради надійшов відзив на позов, в якому  останній проти позовних вимог заперечує повністю

Представник позивача в судовому засіданні підтримав заявлені позовні вимоги, та просить суд їх задовольнити.

Суд на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України оголосив перерву в судовому засіданні до 16.07.09. до 10-30 для виготовлення повного тексту рішення по справі, про що виніс ухвалу від 09.07.09. у справі № 30/142.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів № 21/1376 від 30.12.89. Обслуговуючому кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар»передано земельну ділянку, площею 1,31 га зі складу міських земель в районі вул. Т. Шевченко в постійне користування для будівництва гаражів.

Зазначеним рішенням також зобов’язано позивача оформити відвід земельної ділянки через управління архітектури та містобудівництва в установленому порядку; після закінчення будівництва надати в управління архітектури та містобудівництва виконану зйомку ділянки, передану в постійне користування.

Рішенням IV сесії V скликання Севастопольської міської ради № 1119 від 13.12.06. підприємцю ОСОБА_1 передано строком на 5 років земельну ділянку, площею 0, 5820 га по Столетовському проспекту в районі ГБК «Ахтиар»для будівництва та обслуговування автостоянки –кемпінгу з віднесенням цих земель до категорії земель житлової та громадської забудови.

13.06.07. на підставі рішення Севастопольської міської ради № 1119 від 13.12.06. між Севастопольською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 укладено договір оренди земельної ділянки, за яким відповідачу-2 в оренду передано земельну ділянку загальною площею 0, 5820 га, що знаходиться за адресою: м. Севастополь, Столетовський проспект (в районі ГБК «Ахтиар»).

Позивач стверджує, що рішення Севастопольської міської ради № 1119 від 13.12.06. та договір оренди земельної ділянки від 13.06.07. порушують його права та не відповідають положенням чинного законодавства України, а тому просить визнати їх недійсними.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному  і об’єктивному розгляді в судовому засіданні  всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги  позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом  порядку встановлює  наявність чи відсутність обставин, на яких  ґрунтуються  вимоги і заперечення  сторін, а також інші  обставини, які мають значення для  правильного вирішення  господарського спору.

В обґрунтування своїх позовних вимог, позивач, посилаючись на рішення Конституційного суду України від 22.09.05. № 5-рп/2005 у справі № 1-17/2005, зазначає, що відсутність правовстановлюючого документа на земельну ділянку не є підставою позбавлення права на земельну ділянку.

Також позивач зазначає, що право користування земельною ділянкою позивачем не було припинено, рішення Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів № 21/1376 від 30.12.89. у встановленому порядку не скасовано, земельна ділянка площею 1,31 га у районі вул. Т.Шевченко, яка надана позивачу у постійне користування, у встановленому Земельним кодексом України порядку, не вилучалася, а отже Обслуговуючий кооператив «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар»є користувачем вищезазначеної земельної ділянки.

Відповідно до п. 4 ст. 11 Земельного кодексу Української РСР (чинний на момент прийняття рішення), міські Ради народних депутатів, їх виконавчі комітети в межах і в порядку, встановлених цим Кодексом та іншими законодавчими актами, на території міста надають у користування, а також вилучають земельні ділянки, видають землекористувачам документи на право користування землею.

Згідно з ч. 1 ст. 20 Земельного кодексу Української РСР, право землекористування землекористувачів засвідчується державними актами на право користування землею.

Згідно з ст. 22 Земельного кодексу Української РСР, приступати до користування наданою земельною ділянкою до встановлення відповідними землевпорядними органами меж цієї ділянки в натурі (на місцевості) і видачі документа, який засвідчує право користування землею, забороняється.

У відповідності до п. 1 Перехідних положень Земельного кодексу України рішення про надання в користування земельних ділянок, а також про вилучення (викуп) земель, прийняті відповідними органами, але не виконані на момент введення у дію цього Кодексу, підлягають виконанню відповідно до вимог цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України, право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною 3 ст. 126 Земельного кодексу України встановлено, що право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державним актом на право постійного користування земельною ділянкою.

У своїй позовній заяві позивач зазначає, що правовстановлюючі документи на земельну ділянку, передану йому рішенням Виконавчого комітету Севастопольської міської ради народних депутатів № 21/1376 від 30.12.89., а саме –державний акт на право постійного користування земельною ділянкою –ним оформлений не був. При цьому, сам же позивач вказує, що ним, на підставі проектної документації, було розпочато будівництво гаражів та автостоянки на відведеній земельній ділянці.

Зазначене підтверджується також актом перевірки дотримання вимог земельного законодавства Управління з контролю за використанням та охороною земель у м. Севастополі від 16.06.06. № 372, у якому зазначається, що в результаті перевірки встановлено, що позивач, в порушення ч. 3 ст. 125 Земельного кодексу України, почав використання земельної ділянки до отримання документа, який посвідчує право на цю земельну ділянку та його державної реєстрації.

В акті також зазначається, що керівнику позивача винесено припис № 000350 від 25.04.2006 р., в якому його зобов’язано протягом 30 діб оформити правовстановлюючі документи на право користування вищезазначеною земельною ділянкою.

Але, станом на день складання вказаного акту, припис № 000350 від 25.04.06. позивачем в повному обсязі не виконано, правовстановлюючі документи на земельну ділянку площею 1, 31 га в районі вул. Т. Шевченко в м. Севастополь не оформлені.

При цьому позивачем не надано суду обґрунтованих пояснень, а також доказів щодо причин неможливості оформлення документів, що встановлюють право на земельну ділянку.

Таким чином, з аналізу наведених норм, а також враховуючи документи, які містяться в матеріалах справи та письмові пояснення позивача, можна зробити висновок, що позивач не набув прав на земельну ділянку площею 1,31 га, що знаходиться в районі вул. Т. Шевченко у м. Севастополі, оскільки ним не було дотримано вимог чинного законодавства України (в тому числі і норм законодавства, чинного на момент прийняття рішення про передачу йому земельної ділянки) щодо належного оформлення правовстановлюючих документів на право постійного користування зазначеною земельною ділянкою.

А тому твердження позивача про те, що його позбавлено прав користувача земельною ділянкою площею 1,31 га, що знаходиться в районі вул. Т. Шевченко у м. Севастополі, не відповідає дійсності.

У відповідності до положень ст. 12 Земельного кодексу України до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад, передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частку в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального обслуговування та інше майно і майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти, визначені відповідно до закону як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», від імені та в інтересах територіальних громад права суб'єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»Київська міська рада в межах своїх повноважень приймає нормативні та інші акти у формі рішень.  

Таким чином, з наведених норм вбачається, що право власності або право користування земельною ділянкою із земель державної або комунальної власності виникає лише за наявності рішення вищезазначених органів і лише в межах вказаних в таких рішеннях.

Рішення № 1119 від 13.12.06., яким підприємцю ОСОБА_1 передано строком на 5 років земельну ділянку, площею 0, 5820 га по Столетовському проспекту в районі ГБК «Ахтиар»для будівництва та обслуговування автостоянки –кемпінгу прийнято Севастопольською міською радою в межах повноважень та в порядку, визначеними чинним законодавством України.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що прийняття Севастопольською міською радою рішення № 1119 від 13.12.06., ніяким чином не порушує права позивача.

Договір оренди земельної ділянки від 13.06.07. укладено на підставі рішення Севастопольської міської ради № 1119 від 13.12.06.

За таких обставин, вимоги позивача про визнання недійсним рішення Севастопольської міської ради IV сесії V скликання № 1119 від 13.12.06., яким підприємцю ОСОБА_1 було надано земельну ділянку площею 0, 5820 га по Столетовському проспекту в районі ГБК «Ахтиар»в оренду на 5 років для будівництва та обслуговування автостоянки –кемпінгу та про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки від 13.06.07., укладеного між Севастопольською міською радою та підприємцем ОСОБА_1 визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Щодо вимоги позивача про визнання за ним права постійного користування земельною ділянкою площею 1,31 га наданою йому рішенням Виконавчого комітету Севастопольського міської ради народних депутатів від 30.12.89. № 21/1376 для будівництва та обслуговування гаражів-стоянок, то суд прийшов до висновку, що зазначена вимога також не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Приймаючи до уваги той факт, що відповідачі не порушували права і охоронювані законом інтереси позивача в розумінні ст. 1 Господарського процесуального кодексу України, вимоги останнього задоволенню також  не підлягають.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар»визнаються судом необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до  ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 43, 44, 49, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста     Києва, -

В И Р І Ш И В:

1.          В задоволенні позовних вимог Обслуговуючого кооперативу «Гаражно-будівельний кооператив «Ахтиар»відмовити повністю.

2.          Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст.84 ГПК України.

Суддя                                                                                                             Т.М. Ващенко