ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2016 року Справа № 914/408/16

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого судді: Картере В.І. (доповідач),

суддів: Козир Т.П.,

Саранюка В.І.

за участю представників:

позивача - Козир А.О.,

відповідача - Косара Б.М.,

третьої особи - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп"

на постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2016

у справі № 914/408/16 господарського суду Львівської області

за позовом Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп"

до Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича

про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2016 року Дочірнє підприємство "Строй-Маркет Груп" звернулось до господарського суду Львівської області з позовом до Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Войтовського Валентина Сергійовича про визнання виконавчого напису приватного нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Додатково позивачем було заявлено у позовній заяві клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову в порядку ст.ст. 66, 67 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Львівської області від 16.03.2016 (суддя Кітаєва С.Б.) задоволено заяву позивача про вжиття заходів до забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису № 4914 від 29.12.2015, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Войтовським Валентином Сергійовичем, яке здійснюється в рамках виконавчого провадження № 49880556 відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, до прийняття судового рішення по суті спору у справі № 914/408/16.

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 (колегія суддів у складі: суддя Гнатюк Г.М. - головуючий, судді Кравчук Н.М., Мирутенко О.Л.) ухвалу господарського суду Львівської області від 16.03.2016 скасовано. У задоволенні заяви ДП "Строй-Маркет Груп" про вжиття заходів до забезпечення позову відмовлено.

У касаційній скарзі позивач просить скасувати постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2016, а ухвалу господарського суду першої інстанції від 16.03.2016 залишити в силі. Скарга мотивована порушенням господарським судом апеляційної інстанції вимог ст.ст. 66, 67, 122 ГПК України, ст. 7 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та ст. 129 Конституції України. Скаржник вважає, що може бути позбавлений права власності на належну йому будівлю, оскільки у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню не проводиться примусове виконання рішень, а відбувається закінчення виконавчого провадження відповідно до положень п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" та здійснюється поворот виконання рішення на підставі ст. 122 ГПК України.

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення. Так, на думку відповідача, в даному випадку відсутні обставини, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Перевіривши повноту встановлення обставин у справі та правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, Вищий господарський суд України вважає касаційну скаргу такою, що підлягає задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до ст. 66 ГПК України господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 67 цього Кодексу заходів до забезпечення позову. Забезпечення позову допускається в будь-якій стадії провадження у справі, якщо невжиття таких заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

Згідно з ч. 1 ст. 67 ГПК України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмета спору.

Позов забезпечується: накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві; забороною відповідачеві вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії, що стосуються предмету спору; зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи. Воно полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів.

При цьому, сторона, яка звертається із заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 33 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вказані роз'яснення викладені в постанові пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" від 26.12.2011 № 16.

Обґрунтовуючи заяву про вжиття заходів до забезпечення позову позивач послався на те, що станом на дату звернення до господарського суду виконавчий напис був пред'явлений відповідачем до виконання та відкрито виконавче провадження по його примусовому виконанню, решта доводів стосувалася заперечення права на стягнення за виконавчим написом, а отже має значення для вирішення спору по суті, а не щодо питання застосування заходів до забезпечення позову.

За ствердженням позивача невжиття таких заходів як зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса в подальшому може ускладнити або зробити неможливим виконання рішення суду в даній справі у випадку задоволення позовних вимог.

Господарський суд першої інстанції, задовольняючи клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 4914 від 29.12.2015 (правомірність вчинення якого є предметом розгляду у даній справі), виходив з того, що Відділом примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження з виконання оспорюваного виконавчого напису нотаріуса, а відтак існує достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду.

У свою чергу господарський суд апеляційної інстанції відмовляючи у задоволенні клопотання про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса № 4914 від 29.12.2015 виходив з того, що у справах про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню вирішується питання захисту права, а тому незалежно від результатів вирішення спору в даній справі видача наказу та примусове виконання рішення не провадиться, а тому вжиття заходів до забезпечення позову у даній справі суперечить змісту ст. 66 ГПК України.

Виходячи з наведеного апеляційний господарський суд дійшов висновку про відсутність обставин, які можуть утруднити чи зробити неможливим виконання рішення господарського суду у цій справі.

Вищий господарський суд не погоджується з таким висновком апеляційного господарського суду з огляду на наступне:

Статтею 67 ГПК України визначені заходи забезпечення позову, серед яких, зокрема, зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про виконавче провадження" підлягають виконанню державною виконавчою службою і такі виконавчі документи як виконавчі написи нотаріусів.

У разі задоволення позову про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, правовим наслідком такого судового рішення, відповідно до приписів ст. 49 Закону України "Про виконавче провадження", буде закінчення виконавчого провадження з надсиланням виконавчого документа до органу (посадовій особі), який його видав.

Отже, за результатами розгляду даного спору існує ймовірність виникнення необхідності у вчиненні певних дій на виконання судового рішення в разі задоволення позовних вимог, що в свою чергу дає підстави для застосування положень ст. 66 ГПК України.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 37 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження підлягає обов'язковому зупиненню в разі зупинення судом стягнення на підставі виконавчого документа.

Оскільки господарськими судами встановлено, що на час розгляду справи розпочато процедуру звернення стягнення на майно позивача на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, вжиття заходів до забезпечення позову в даній справі відповідає наведеним вище приписам ст.ст. 66 та 67 ГПК України.

Вищий господарський суд України вважає за необхідне зауважити, що у разі задоволення позовних вимог рішення у даній справі безпосередньо не призведе до відновлення прав та інтересів позивача, якщо стягнення за виконавчим написом буде завершене.

Відтак, задовольняючи заяву про забезпечення позову, господарський суд першої інстанції обґрунтованого виходив з того, що невжиття судом відповідних заходів, передбачених законом, ускладнить або зробить неможливим виконання рішення суду. При цьому, обраний позивачем та застосований господарським судом першої інстанції захід до забезпечення позову знаходиться у зв'язку з предметом позовних вимог та передбачений чинним процесуальним законодавством.

Враховуючи викладене, постанова Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 підлягає скасуванню у зв'язку з неправильним застосуванням норм процесуального права, а ухвала господарського суду Львівської області від 16.03.2016 - залишенню в силі.

Керуючись ст.ст. 1115, 1117, 1119-11111, 11113 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Дочірнього підприємства "Строй-Маркет Груп" задовольнити.

Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 у справі № 914/408/16 скасувати.

Ухвалу господарського суду Львівської області від 16.03.2016 залишити в силі.

Стягнути з Бенк оф Сайпрес Паблік Кампані Лімітед (Республіка Кіпр, м. Нікосія, Стассіну 51, Айа Параскеві,1599, Строволос) на користь Дочірнього підприємства "Строй-Маркет-Груп" (04071, м. Київ, вул. Ярославська, буд. 56-А, код ЄДРПОУ 33104229) 1 378,00 грн. судового збору за розгляд касаційної скарги.

Видачу відповідного наказу доручити господарському суду Львівської області.

Здійснити поворот виконання наказу господарського суду Львівської області від 12.05.2016 № 914/408/16 про примусове виконання постанови Львівського апеляційного господарського суду від 05.05.2016 - у разі подання доказів такого виконання.

Головуючий суддя: В. Картере

Судді: Т. Козир В. Саранюк