ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 липня 2016 року м. Київ К/800/39864/15

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Сіроша М.В.

Юрченко В.П.

при секретарі судового засідання: Ігнатенко О.В.,

розглянувши касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року

та постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року

по справі № 810/1606/15

за позовом Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель»

до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області

про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, скасування податкової вимоги, -

ВСТАНОВИВ:

Дочірнє підприємство «Кюне і Нагель» звернулось до суду з позовною заявою до Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про скасування податкової вимоги від 02.04.2015 року № 444-23; визнання протиправними дій щодо визначення та обліку податкового боргу з авансових внесків з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, та пені у сумі 1203061,16 грн. і щодо прийняття податкової вимоги від 02.04.2015 року №444-23; зобов'язання зарахувати суму наявної переплати з податку на прибуток підприємств, створених за участю іноземних інвесторів, у розмірі 994035,00 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за вересень-листопад 2014 року та в розмірі 81628,20 грн. в рахунок сплати авансового внеску з податку на прибуток за грудень 2014 року, за якими сформовано та обліковується податковий борг Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель».

Постановою Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано протиправною та скасовано податкову вимогу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 02.04.2015 року №444-23, за якою Дочірньому підприємству «Кюне і Нагель» визначено податковий борг за платежем «авансові внески з податку на прибуток приватних підприємств та пеня» у розмірі 1203061,16 грн. Визнано протиправними дії Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області з визначення та обліку податкового боргу позивача з авансових внесків з податку на прибуток та пені у розмірі 1203061,16 грн. Зобов'язано Ірпінську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Київській області зарахувати Дочірньому підприємству «Кюне і Нагель» суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 994035,00 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за вересень-листопад 2014 року та у розмірі 81628,20 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за грудень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг Дочірнього підприємства «Кюне і Нагель». У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким у позові відмовити повністю, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що заявами №152 від 27.02.2014 року та №603 від 06.08.2014 року позивач звернувся до податкового органу щодо повернення сум надміру сплаченого податку на прибуток шляхом їх перерахування на погашення (сплату) щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за період березень-листопад 2014 року (всього 9 місяців).

На виконання заяви ДП «Кюне і Нагель» №152 від 27.02.2014 року контролюючим органом було здійснено перерахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток за березень-липень 2014 року та частково за серпень 2014 року. Тобто, у погашення щомісячних авансових внесків Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області було враховано 1661455,00 грн. наявної у позивача переплати, оскільки, на думку суб'єкта владних повноважень, решта суми переплати, не може бути врахована у погашення щомісячних авансових внесків з огляду на існування певного «алгоритму» перевірки в автоматизованому режимі порядку зменшення податкових зобов'язань з податку на прибуток на суми авансового внеску при виплаті дивідендів.

В результаті не зарахування наявної переплати в рахунок щомісячного авансового внеску за серпень 2014 року в повному обсязі, у суб'єкта господарювання, станом на вересень 2014 року, виник податковий борг в розмірі 324448,80 грн.

На підставі викладеного Ірпінською ОДПІ ГУ ДФС у Київській області була сформована та направлена ДП «Кюне і Нагель» податкова вимога №2781-25 від 04.09.2014 року, відповідно до якої у позивача сума податкового боргу станом на 03.09.2014 року становить 324448,80 грн.

Позивач не погодився із даною вимогою та оскаржив її у судовому порядку. За результатами судового розгляду постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 14.01.2015 року по справі №810/5496/14, залишеною в силі ухвалою Вищого адміністративного суду України від 14.04.2015 року, позовні вимоги задоволено частково. Визнано протиправними дії Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області з визначення та обліку податкового боргу ДП «Кюне і Нагель» з авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року. Зобов'язано Ірпінську ОДПІ ГУ ДФС у Київській області зарахувати ДП «Кюне і Нагель» суму наявної переплати з податку на прибуток у розмірі 324448,80 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року, за яким сформовано та обліковується податковий борг ДП «Кюне і Нагель». Скасовано податкову вимогу Ірпінської ОДПІ ГУ ДФС у Київській області №2781-25 від 04.09.2014 року.

Відповідачем, на виконання вищевказаних судових рішень, зараховано суму переплати податку на прибуток у розмірі 324448,80 грн. в рахунок сплати авансових внесків з податку на прибуток за серпень 2014 року.

10.12.2014 року позивач вкотре звернувся до відповідача з листом №908/КН про повернення суми надмірно сплаченого податку на прибуток шляхом їх перерахування на погашення авансових внесків з податку на прибуток підприємств.

Крім того, встановлено, що згідно облікових даних, станом на квітень 2015 року, у позивача утворилася заборгованість зі сплати авансових внесків з податку на прибуток підприємств у розмірі 1203061,16 грн.

У зв'язку з наявністю в позивача податкового боргу, відповідачем була сформована та направлена ДП «Кюне і Нагель» податкова вимога №444-23 від 02.04.2015 року, відповідно до якої сума податкового боргу становить 1203061,16 грн.

В свою чергу, позивач, не погоджуючись з податковою вимогою №444-23 від 02.04.2015 року оскаржив вказане рішення, звернувшись із позовом до суду.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно пункту 49.2 статті 49 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є, відповідно до цього Кодексу незалежно від того, чи провадив такий платник податку господарську діяльність у звітному періоді.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платники податку на прибуток (крім новостворених, виробників сільськогосподарської продукції, неприбуткових установ (організацій) та платників податків, у яких доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, за останній річний звітний податковий період не перевищують 10 мільйонів гривень) щомісяця сплачують авансовий внесок з податку на прибуток у порядку і в строки, які встановлені для місячного податкового періоду, у розмірі не менше 1/12 нарахованої до сплати суми податку за попередній звітний (податковий) рік без подання податкової декларації.

Судами встановлено, що відповідно до податкової декларації з податку на прибуток позивача за 2013 рік податкове зобов'язання зі вказаного податку (рядок 11 декларації) складає 4040046,00 грн. Сума авансових внесків з податку на прибуток та інших податків, які зараховуються в рахунок зменшення нарахованої суми податку за 2013 рік (рядок 13 декларації) становить 7101613,00 грн. Таким чином, за результатами 2013 року сума переплати з податку на прибуток становить 3061567,00 грн.

Згідно підпункту 17.1.10 пункту 17.1 статті 17 Податкового кодексу України платник податків має право на залік чи повернення надміру сплачених, а також надміру стягнутих сум податків та зборів, пені, штрафів у порядку, встановленому цим Кодексом.

Відповідно до положень пунктів 43.3, 43.4 статті 43 Податкового кодексу України обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми. Платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку.

В свою чергу, відповідно до пункту 87.1 статті 87 Податкового кодексу України джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів. Джерелом самостійної сплати грошових зобов'язань з податку на додану вартість є суми коштів, що обліковуються в системі електронного адміністрування податку на додану вартість, та джерела, зазначені в абзаці першому цього пункту. Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів.

Як вбачається з матеріалів справи, у позивача за результатами 2013 року сформувалась переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 3061567,00 грн.

Крім того, встановлено, що позивач подав до податкового органу заяви про повернення надміру сплаченого податку шляхом зарахування в рахунок щомісячних авансових внесків.

При цьому, судами вірно вказано, що зазначена вище переплата з податку на прибуток підприємств у розмірі 3061567,00 грн. є достатньою для погашення щомісячних авансових внесків з податку на прибуток підприємств за вказаний період: 2982105,00 грн. (331345,00 грн. (є розміром щомісячного авансового внеску, визначеного у рядку 23 декларації) х 9 (кількість місяців з березня по листопад 2014 року, за які позивач просив погашення податкового боргу) та частково за грудень 2014 року.

Встановлено, що відповідачем здійснено перерахування переплати з податку на прибуток в рахунок авансових внесків з податку на прибуток за березень-липень 2014 року та частково за серпень 2014 року у розмірі 1661455,00 грн., а також за серпень 2014 року у розмірі 324448,80 грн., загалом - 1985903,80 грн. Залишок невикористаної переплати становить 1075663,80 грн.

Також встановлено, що позивачем, згідно платіжного доручення №3906 від 16.12.2014 року, сплачено до бюджету 249717,00 грн. - авансовий внесок з податку на прибуток за грудень 2014 року.

Отже, наявної у позивача переплати у розмірі 1075663,80 грн. достатньо для зарахування її в рахунок щомісячних авансових внесків позивача за період з вересня по листопад 2014 року (331 345 х 3 = 994035,00) та частково за грудень у розмірі 81628,00 грн.

За таких обставин, відповідач мав врахувати суми надміру сплаченого позивачем податку на прибуток в рахунок щомісячних платежів за весь період, зазначений у заявах позивачем.

Крім того, відповідно до абзаців 5, 6 пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України на суму сплачених авансових внесків з податку на прибуток при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу (в тому числі за наслідками попередніх звітних (податкових) періодів) зменшується сума авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом. Якщо сума авансових внесків з податку на прибуток, сплачена при виплаті дивідендів відповідно до пункту 153.3 статті 153 цього Кодексу, перевищує суму авансових внесків з податку на прибуток, визначених цим пунктом, сума перевищення зараховується у зменшення авансових внесків, визначених цим пунктом, у наступних звітних місяцях до повного її погашення.

Отже, сума 1400112,00 грн. авансових внесків, сплачених позивачем при виплаті дивідендів, враховуються у рахунок щомісячних авансових внесків за період частково серпень-листопад та частково грудень 2014 року відповідно до зазначених норм.

Відповідно до підпункту 153.3.4 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України у разі, якщо сума авансового внеску, попередньо сплаченого протягом звітного періоду, перевищує суму податкових зобов'язань підприємства - емітента корпоративних прав за податком на прибуток такого звітного періоду, сума такого перевищення переноситься у зменшення податкових зобов'язань наступного податкового періоду, а при отриманні від'ємного значення об'єкта оподаткування такого наступного періоду - на зменшення податкових зобов'язань майбутніх податкових періодів.

Авансовий внесок із податку, сплачений у зв'язку з нарахуванням/сплатою дивідендів, є невід'ємною частиною податку на прибуток та не може розцінюватися як податок, який справляється при репатріації дивідендів (їх сплаті на користь нерезидентів) відповідно до норм статті 160 цього Кодексу або чинних міжнародних договорів України (підпункт 153.3.8 пункту 153.3 статті 153 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, алгоритм формування значення рядка 13.5.1 Додатка ЗП до податкової декларації з податку на прибуток підприємств, відповідно до листа Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 року №3194/7/99-99-19-03-01-17 «Про подання податкової звітності за податку на прибуток за 2013 рік», здійснювався на рівні Міністерства доходів і зборів України в автоматичному режимі та заносився до картки особового рахунку платника, зокрема до рядка 13.5.1 Додатка ЗП.

При цьому, суди вірно зазначили, що посилання податкового органу на лист Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 року, як на підставу виключення суми авансових внесків з податку на прибуток в розмірі 1400112,00 грн., є необґрунтованим, оскільки даний лист не є нормативно-правовим актом у розумінні статті 117 Конституції України.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем подано декларацію за 2013 року за формою затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України від 30.12.2013 року №872 «Про затвердження форми Податкової декларації з податку на прибуток підприємства».

Разом з тим, відповідач, керуючись листом Міністерства доходів і зборів України від 07.02.2014 року, привів у відповідність програмне забезпечення так, як він це мав робити виключно у разі подання позивачем декларації за 2013 рік за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України №1213, а не затвердженою наказом Міністерства доходів і зборів України №872 (як у позивача).

При цьому, як було вірно зазначено судами, згідно форми декларації, сума авансу при виплаті дивідендів, на яку зменшується нарахований за результатами року податок, відображається у рядку 13.5.1 додатку ЗП декларації, а сума перевищення, яка переноситься на зменшення податкових зобов'язань наступних звітних періодів - у рядку 13.5.2 додатку ЗП декларації.

Саме таким чином і діяв позивач, зазначивши суму авансів, сплачених при виплаті дивідендів (1400112,00 грн.) у рядку 13.5.1 декларації, в результаті чого ця сума зменшила податкові зобов'язання позивача, нараховані за результатами 2013 року у рядку 11 декларації (4040046,00 грн.).

Крім того, декларація за 2013 рік пройшла камеральну перевірку і жодних порушень виявлено не було.

Отже, враховуючи всі вищенаведені обставини справи, а також враховуючи факт переплати податку на прибуток внаслідок сплати позивачем авансових внесків, нарахованих на суму дивідендів та з урахуванням заяв позивача про повернення суми надмірно сплаченого податку на прибуток шляхом їх перерахування на погашення авансових внесків з податку на прибуток підприємств, судова колегія вважає обґрунтованим висновок судів попередніх інстанцій про безпідставність висновків відповідача щодо наявності у позивача заборгованості зі сплати авансових платежів по податку на прибуток за вересень та частково грудень 2014 року у розмірі 1104327,01 грн. та, як наслідок, нарахування пені за несвоєчасну сплату таких авансових внесків у розмірі 98734,15 грн.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанції норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Ірпінської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 12 серпня 2015 року та постанову Київського окружного адміністративного суду від 10 червня 2015 року по справі №810/1606/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав та в порядку, передбачених статтями 236-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.

Судді підписСірош М.В.

підписЮрченко В.П.

Ухвала складена у повному обсязі 08.07.2016 р.