Особи
Учасники процесу:
Ім`я Замінене і`мя Особа
Судове рішення #56709819

УХВАЛА


м. Вінниця


09 червня 2016 р. Справа № 802/850/16-а


Вінницький окружний адміністративний суд у складі:


головуючого судді:                              Вергелеса Андрія Валерійовича,


за участю:

секретаря судового засідання:           Крисько Ілони Володимирівни

представника заявника:                     ОСОБА_1

представника відповідача:                     ОСОБА_2


розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали подання Головного управління ДФС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленд-Груп"


ВСТАНОВИВ


До Вінницького окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДФС у Вінницькій області з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленд-Груп".

В обґрунтування подання зазначено, що платник податків відмовився від допуску посадових осіб Головного управління ДФС у Вінницькій області до проведення позапланової виїзної документальної перевірки незважаючи на наявність законних підстав для цього. Тому керівником контролюючого органу застосовано умовний адміністративний арешт майна ТОВ "Сайленд-Груп", про підтвердження обґрунтованості застосування якого заявник звернувся до суду.

Представником відповідача подано клопотання про закриття провадження у справі за поданням контролюючого органу із посиланням на існування спору про право між сторонами, так як наказ Головного управління ДФС № 312 від 01.06.2016р. "Про проведення позапланової виїзної документальної перевірки ТОВ "Сайленд-Груп" оскаржено до суду.

У судовому засіданні представник заявника висловився проти закриття провадження у справі та підтримав подання про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна.

Представник відповідача у судовому засіданні клопотання про закриття провадження у справі підтримав.

Дослідивши матеріали справи у їх сукупності, заслухавши пояснення учасників процесу та оцінивши інші докази, які є у справі, суд приходить до висновку про наявність підстав для закриття провадження у адміністративній справі виходячи з наступного.

Судом встановлено, що відповідно до наказу начальника Головного управління ДФС у Вінницькій області ОСОБА_3 № 312 від 01.06.2016р. на підставі пп. 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 82.2 ст. 82 ПК України призначено проведення виїзної позапланової документальної перевірки ТОВ "Сайленд-Груп" з питань дотримання вимог податкового законодавства при нарахуванні акцизного податку з роздрібного продажу нафтопродуктів та податку на додану вартість. Проведення перевірки доручено головним державним ревізорам-інспекторам сектору перевірок ризикових платників та моніторингу ризикових операцій управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_4, ОСОБА_5, головному державному ревізору-інспектору відділу фактичних перевірок, контролю за готівковими операціями управління аудиту ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_6, головним державним ревізорам-інспекторам відділу контролю за виробництвом спирту та адмініструванням акцизного податку управління контролю за обігом та оподаткуванням підакцизних товарів ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_7, ОСОБА_8

Відповідно до п. 78.4 ст. 78 ПК України право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено під розписку копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.

Згідно з п. 78.5 ст. 78 ПК України допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із статтею 81 цього Кодексу.

Пунктом 81.1 ст. 81 ПК України передбачено, що посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (об'єкта), перевірка якого проводиться (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи-платника податку, який перевіряється), мета, вид (планова або позапланова), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплений печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

У разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) розписатися у направленні на перевірку посадовими (службовими) особами контролюючого органу складається акт, який засвідчує факт відмови. У такому випадку акт про відмову від підпису у направленні на перевірку є підставою для початку проведення такої перевірки.

Відповідно до п. 81.2 ст. 81 ПК України у разі відмови платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) у допуску посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення перевірки складається акт, який засвідчує факт відмови.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання наказу начальника ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_3 № 312 від 01.06.2016р. головні державні ревізор-інспектори ГУ ДФС у Вінницькій області ОСОБА_5, ОСОБА_4, ОСОБА_9 прибули на об'єкт перевірки 01.06.2015р., а саме фактичну адресу ТОВ "Сайленд-Груп" по вул. Привокзальній, буд. 3-Б у м. Вінниці.

Проте за вказаною адресою посадові особи платника податків або його законний (уповноважений) представник були відсутні, в зв’язку з чим головними державними ревізор-інспекторами ГУ ДФС у Вінницькій області складено Акт №20 від 01.06.2016р. про неможливість розпочати перевірку.

02.06.2016р. посадові особи ГУ ДФС у Вінницькій області повторно вийшли на об’єкт перевірки з метою вручення наказу №312 від 01.06.2016р., ознайомлення з направленнями на проведення перевірки, тобто ними були виконані передбачені статтею 81 ПК України умови допуску до проведення документальних виїзних перевірок.

Разом з тим, уповноважені службові особи ГУ ДФС у Вінницькій області до проведення перевірки відповідачем допущені не були, що засвідчується актом №б/н від 02.06.2016р. про відмову у допуску до проведення перевірки (а.с. 8).

Відповідно до п. 94.1 ст. 94 ПК України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом.

Арешт майна може бути застосовано, якщо платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу (пп. 94.2.3 п. 94.2 ст. 94 ПК України).

На підставі вищевказаної норми Податкового кодексу рішенням начальника ГУ ДФС у Вінницькій області від 07.06.2016р. №б/н застосовано умовний адміністративний арешт майна платника податків ТОВ "Сайленд-Груп".

Згідно із п. 94.10 ст. 94 ПК України обґрунтованість рішення керівника контролюючого органу про накладення адміністративного арешту протягом 96 годин має бути перевірена судом. Зазначений строк не може бути продовжений в адміністративному порядку, у тому числі за рішенням інших державних органів, крім випадків, коли власника майна, на яке накладено арешт, не встановлено (не виявлено).

Звертаючись до суду з поданням про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна, ГУ ДФС у Вінницькій області посилається на те, що платник податків відмовився від проведення документальної виїзної позапланової перевірки та не допустив посадових осіб контролюючого органу до її проведення, незважаючи на наявність законних підстав для цього.

Проте відповідач зазначені доводи контролюючого органу заперечує і стверджує, що передбачених законом підстав для проведення позапланової перевірки у податкового органу не було, а наказ керівника ГУ ДФС у Вінницькій області №312 від 01.06.2015р. "Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ "Сайленд-Груп" є протиправним та підлягає скасуванню, у зв'язку з чим 03.06.2016р. підприємством подано відповідний адміністративний позов до суду.

Особливості провадження у справах за зверненням органів державної податкової служби при здійсненні ними передбачених законом повноважень на підставі подання таких органів регулюються статтею 183-3 КАС України, аналіз якої вказує на те, що провадження у справах цієї категорії є окремим видом судового провадження, відмінним від загального (позовного).

Пунктом 2 частини 5 статті 183-3 КАС України передбачено, що суд ухвалою відмовляє у прийнятті подання у разі, якщо з поданих до суду матеріалів вбачається спір про право.

Спір про право в контексті зазначеної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у статті 183-3 КАС України.

Як роз'яснив Вищий адміністративний суд України у своєму інформаційному листі від 02.02.2011р. за №149/11/13-11, спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. При цьому така незгода платника податків із рішеннями податкових органів щодо застосування спеціальних заходів, згаданих у статті 183-3 КАС України, може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, склад майна щодо якого застосовується адміністративний арешт, заперечувати наявність податкового боргу, у зв'язку з яким накладено адміністративний арешт, або законність проведення перевірки, недопущення до якої призвело до застосування адміністративного арешту тощо.

Під час розгляду подання ГУ ДФС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна ТОВ "Сайленд-Груп" судом встановлено, що платник податків заперечує законність призначення стосовно нього позапланової документальної виїзної перевірки, внаслідок недопущення до якої керівником контролюючого органу було накладено умовний адміністративний арешт майна підприємства.

Вказана обставина, окрім письмового клопотання відповідача про закриття провадження, додатково підтверджується копією адміністративного позову ТОВ "Сайленд-Груп" до Головного управління ДФС у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування наказу №312 від 01.06.2016р., зареєстрованого канцелярією Вінницького окружного адміністративного суду 03.06.2016р. та копією ухвали про відкриття провадження від 06.06.2016р. у справі №802/826/16-а.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку про наявність спору про право, що унеможливлює розгляд і вирішення подання ГУ ДФС у Вінницькій області в порядку, визначеному статтею 183-3 КАС України.

Нормами процесуального закону не передбачено наслідків встановлення судом існування спору про право після відкриття провадження у справі за поданням контролюючого органу.

Однак, Вищий адміністративний суд України у вже згаданому інформаційному листі від 22.04.2011р. № 571/11/13-11 зазначив, що в такому разі необхідно закривати провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України, оскільки відповідні вимоги не можуть бути розглянуті в порядку окремого виду адміністративного судочинства, яким є провадження за поданням податкового органу.

З огляду на викладене та, враховуючи наявність між сторонами спору про право, суд приходить до висновку про те, що провадження за поданням Головного управління ДФС у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленд-Груп" про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна платника податків належить закрити відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 КАС України.

Керуючись ст.ст. 157, 165, 186, 254 КАС України, суд -


УХВАЛИВ:


Клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі задовольнити.

Закрити провадження в адміністративній справі № 802/850/16-а за поданням Головного управління ДФС у Вінницькій області про підтвердження обґрунтованості адміністративного арешту майна товариства з обмеженою відповідальністю "Сайленд-Груп".

Роз'яснити заявнику, що закриття провадження у даній справі не позбавляє податковий орган права звернутися до окружного адміністративного суду з відповідною вимогою у порядку позовного провадження.

Ухвала суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України. Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали. Якщо ухвалу було постановлено у письмовому провадженні або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії ухвали суду безпосередньо в суді, то п'ятиденний строк на апеляційне оскарження ухвали суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії ухвали суду.



Суддя                                                   Вергелес Андрій Валерійович



Коментарі
Коментарі відсутні
Потрібна автентифікація

Потріблно залогінитись, щоб коментувати

Логін Реєстрація