КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

_____________________________________________________________________

Справа № 686/6901/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1383/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

у складі: головуючого судді Купельського А.В.,

суддів: Спірідонової Т.В., Фанди В.П.,

з участю: секретаря Лапка Ю.В.;

сторін: представника апелянта ОСОБА_1, представника відповідача-позивача - ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 4 травня 2016 року, по справі за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору поруки,

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ПАТ КБ «Приватбанк», звертаючись до суду з вказаним позовом, зазначав, що 30 серпня 2007 року між ним та ОСОБА_3 було укладено договір кредиту у розмірі 7641,10 дол. США терміном до 30 серпня 2012 року.

В забезпечення виконання зобов’язання за договором кредиту, між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

Позивач вказував, що ОСОБА_3 умови договору не виконував.

У зв’язку з цим, позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів заборгованість у розмірі 17533,59 дол. США, що станом на 30.09.2015 рік складало 437463 грн. 07 коп..

У червні 2015 року ОСОБА_4 звернулась до суду із зустрічним позовом, просила визнати недійсним договір поруки, укладений між нею та ПАТ КБ «Приватбанк», посилаючись на те, що їй не було роз’яснено дійсний зміст правочину і підписуючи договір поруки вважала, що засвідчує добросовісність та платоспроможність ОСОБА_3.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 4 травня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 17533,59 дол. США, що складає 437463 грн. 07 коп..

В решті позовних вимог ПАТ КБ «Приватбанк» відмовлено.

Зустрічний позов ОСОБА_4 про визнання недійсним договору поруки задоволено.

Визнано недійсним договір поруки №НМІВАК00050120 від 30 серпня 2007 року укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4.  

          Не погоджуючись з таким рішенням, ПАТ КБ «Приватбанк» в апеляційній скарзі просить його скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 та в частині задоволення її зустрічного позову, ухвалити нове, яким позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволити, а у зустрічному позові - відмовити.

Вважає, що рішення в цій частині є незаконним, необґрунтованим, прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають дійсним обставинам справи.

Посилається на те, що хоча ОСОБА_4 є інвалідом 2 групи, але має повну цивільну дієздатність. Крім того, при укладенні договору були присутні її зять ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_5.

Апелянт зазначає, що його було обмежено у правах, оскільки суд відмовив у клопотанні про виклик свідка – ОСОБА_6, працівника ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки саме він зачитував ОСОБА_4 текст договору.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи, що 30 серпня 2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 укладено кредитний договір № НМІВАК00050120. В той же день ОСОБА_3 отримав кредит у розмірі 7641,10 дол. США на строк до 30 серпня 2012 року зі сплатою процентів за користування кредитом, встановлених у договорі (а. с. 14-16).

Відповідач  ОСОБА_4 є поручителем за виконання ОСОБА_3 зобов’язання за кредитним договором згідно договору поруки № НМІВАК00050120 від 30 серпня 2007 року (а. с. 17).

З висновку судово-медичної експертної комісії Хмельницького обласного бюро судово-медичної експертизи № 7 від 16 лютого 2016 року вбачається, що ОСОБА_4 станом на 30 серпня 2007 року маючи офтальмологічні захворювання, гостроту зору на правому оці 0,05, яка не корегувалася та сліпе ліве око в зв’язку з чим, вона визнана інвалідом дитинства по зору і їй в 1993 році встановлена друга група інвалідності безтерміново, не могла самостійно прочитати текст договору поруки № НМІВАК00050120 від 30 серпня 2007 року, укладеного між ОСОБА_4 та ПАТ КБ «Приватбанк» (а. с. 83-86).

Задовольняючи зустрічний позов, суд виходив з того, що ОСОБА_4 та її представником доведено у судовому засіданні та представлено докази, які вказують на порушення її законних інтересів.

Крім цього, задовольняючи частково первісний позов, суд виходив з того, що ОСОБА_3 порушує зобов'язання за кредитним договором.

З таким висновком колегія суддів апеляційного суду погоджується.

Волевиявлення учасника правочину, згідно із ч. 3 ст. 203 ЦК України, має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом (частина перша статті 229 ЦК України).

Правочин, вчинений під впливом помилки, обману, насильства, зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною або внаслідок впливу тяжкої обставини, є, відповідно до роз’яснень викладених в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду справ про визнання правочинів недійсними» від 6 листопада 2009 року № 9, оспорюваним. Обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним.

За договором поруки поручитель, відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України, поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Виходячи зі змісту статей 203, 553 ЦК України договір поруки вважається укладеним, якщо сторони мають повну уяву не лише про предмет договору, а й досягли згоди про всі його істотні умови.

Враховуючи викладене, особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести на підставі належних і допустимих доказів, у тому числі пояснень сторін і письмових доказів, наявність обставин, які вказують на помилку - неправильне сприйняття нею фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, дійсно було і має істотне значення. Такими обставинами є: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у догляді й сторонній допомозі, у тому числі при укладенні договору.

Отже, наявність чи відсутність помилки – неправильного сприйняття позивачем фактичних обставин правочину, що вплинуло на волевиявлення особи під час підписанні документів, суд визначає не тільки за фактом прочитання сторонами тексту оспорюваного договору, а й за такими обставинами, як: вік позивача, його стан здоров'я та потреба у зв'язку із цим у сторонній допомозі при укладанні угод, чи підписанні документів.

Лише в разі встановлення цих обставин, норми частини першої статті 229 та статей 203 і 553 ЦК України у сукупності вважаються правильно застосованими.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_4 станом на 30 серпня 2007 року не могла самостійно прочитати текст спірного договору поруки № НМІВАК00050120 від 30 серпня 2007 року.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду Хмельницької області вважає, що апелянт не спростував доводи позивача, а рішення суду є законним та обґрунтованим.

Посилання апелянта, що суд не врахував що ОСОБА_4 має повну цивільну дієздатність і при укладенні договору були присутні її зять ОСОБА_3 та її донька ОСОБА_5, є необґрунтованим.

Пояснення представника ПАТ КБ «Приватбанк» не підтверджені належними доказами. На оскаржуваному договорі відсутні підписи ОСОБА_3 та ОСОБА_5, що засвідчують, що вони були присутні при підписані ОСОБА_4 цього договору і їй роз’яснювалось, що вона підписує саме договір поруки, відсутній підпис останньої, що їй копію цього договору вручено.

Крім того, обов’язок роз’яснити суть договору лежить на представнику банку, а не на зацікавлених в отриманні кредиту особах.

Не може бути підставою для скасування рішення суду посилання апелянта, що його було обмежено у правах, оскільки суд відмовив у клопотанні про виклик свідка – ОСОБА_6, працівника ПАТ КБ «Приватбанк», оскільки саме він зачитував ОСОБА_4 текст договору.

Між тим, допитаний в судовому засіданні апеляційного суду свідок ОСОБА_6 пояснив, що він ОСОБА_4 роз’яснив тільки деякі положення договору і вона довго тримала договір перед очима близько від обличчя.

Інші доводи апеляційної скарги, ретельно досліджені судом, висновків суду не спростовують і не дають підстав вважати, що судом допущені порушення матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення спору.

Оскільки рішення суду правильне, обґрунтоване, відповідає обставинам справи, постановлене з дотриманням вимог процесуального права, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Відповідно до ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 308, 315, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 4 травня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий: /підпис/ ОСОБА_7

Суддя: /підпис/ ОСОБА_8

Суддя: /підпис/ ОСОБА_9

З оригіналом згідно:

суддя апеляційного суду А.В. Купельський

____________________________________________________________________

Головуючий у першій інстанції:ОСОБА_10 Категорія:19,27

Доповідач: Купельський А.В.