У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого Остапчука Д. О.,

суддів: Завгородньої І. М., Савченко В. О.,

Попович О. В., Ситнік О. М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк», третя особа - Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк», про захист прав споживачів, визнання договору про надання споживчого кредиту недійсним та зобов'язання вчинити певні дії, за зустрічним позовом Публічного акціонерного товариства «ДельтаБанк» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за касаційною скаргою ОСОБА_3 на рішення апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2016 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2008 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «УкрСиббанк» (далі - ПАТ «УкрСиббанк»), у якому з урахуванням уточнень просила суд визнати недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11104036000, укладений 22 грудня 2006 року між нею та АКІБ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «УкрСиббанк»; зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на відкриті в цьому банку (Одеському відділенні № 309) на її ім'я поточні рахунки № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2 безпідставно списані та неправомірно не зараховані грошові кошти, а саме: на поточний рахунок № НОМЕР_1 - 67 600 грн 97 коп.; на поточний рахунок № НОМЕР_2 - 51 721 долар США і 44 452 грн 97 коп.; зобов'язати ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами в сумі 67 600 грн 97 коп. (поточний рахунок № НОМЕР_1), 51 721 долар США і 44 452 грн 97 коп. (поточний рахунок № НОМЕР_2) проценти у розмірі, що звичайно сплачується цим банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення судом рішення у справі.

Посилалась на те, що вона кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року № 11104036000 не отримувала, а внесені нею на її поточні рахунки № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 грошові кошти банком були не зараховані та безпідставно списані з рахунків без її розпорядження.

У березні 2008 року ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» (далі - ПАТ «Дельта Банк»), звернулося до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_3, у якому, посилаючись на неналежне виконання відповідачем умов кредитного договору від 22 грудня 2006 року № 11104036000, просило стягнути з відповідача на свою користь 383 375 швейцарських франків 20 сантимів, що в гривневому еквіваленті становить 1 896 917 грн 88 коп.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року позов ОСОБА_3 задоволено.

Визнано недійсним договір про надання споживчого кредиту № 11104036000, укладений 22 грудня 2006 року між ОСОБА_3 та АКІБ «УкрСиббанк».

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок № НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_3 в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку від 21 грудня 2006 року № 255, безпідставно списані з цього рахунку грошові кошти в сумі 67 600 грн 97 коп.

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» зарахувати на поточний рахунок № НОМЕР_2, відкритий на ім'я ОСОБА_3 в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк» на підставі договору поточного рахунку від 21 грудня 2006 року № 255, безпідставно списані з цього рахунку грошові кошти в сумі 51 721 долар США і 44 452 грн 97 коп., із яких банком частина грошових коштів неправомірно не зарахована і решта безпідставно списана, а саме: 2 300 доларів США та 42 600 грн 97 коп., а також 49 421 долар США та 1 852 грн безпідставно списані з даного рахунку.

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами у розмірі 67 600 грн 97 коп. проценти на умовах, встановлених договором поточного рахунку від 21 грудня 2006 року № 255 за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення цього рішення.

Зобов'язано ПАТ «УкрСиббанк» нарахувати за користування грошовими коштами у розмірі 51 721 долар США і 44 452 грн 97 коп. проценти у розмірі, що звичайно сплачується цим банком за вкладом на вимогу за період з 27 грудня 2006 року по день ухвалення судом рішення у справі.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У задоволенні зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» відмовлено.

Рішенням апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2016 року рішення Київського районного суду м. Одеси від 17 січня 2014 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено, а зустрічний позов ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Дельта Банк» 383 375 швейцарських франків 20 сантимів, що в гривневому еквіваленті становить 1 896 917 грн 88 коп., із яких: 1 868 057 грн 23 коп. - заборгованість за основним та простроченим кредитом; 26 565 грн 20 коп. - заборгованість за строковими та простроченими відсотками за користування кредитом; 2 295 грн 45 коп. - пеня за несвоєчасне погашення заборгованості за кредитом.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

У касаційній скарзі ОСОБА_3, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, ухвалене у справі рішення апеляційного суду просить скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, обговоривши доводи касаційної скарги та перевіривши матеріали справи, дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню на таких підставах.

Задовольняючи позов ОСОБА_3 та відмовляючи в задоволенні зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк», суд першої інстанції виходив із того, що кредитний договір, укладений між позивачем та банком, підлягає визнанню недійсним у зв'язку із введенням позивача в оману відповідачем щодо істотних умов договору та із використанням нечесної підприємницької практики. Крім того за недоведеністю передачі ОСОБА_3 кредитних коштів, передбачені ст. ст. 1066, 1071 ЦК України підстави для списання банком грошових коштів із відкритихна ім'я ОСОБА_3 в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк» банківських рахунків № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, без будь-якого розпорядження останньої - відсутні.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні позову ОСОБА_3 та задоволення зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк», правонаступником якого є ПАТ «Дельта Банк», апеляційний суд виходив із доведеності банком факту видачі кредиту ОСОБА_3, надання останньою повноважень банку здійснювати списання коштів з її поточних рахунків на погашення кредиту з одночасною конвертацією та часткове виконання відповідачем умов кредитного договору до січня 2008 року шляхом внесення готівкових коштів через поточні рахунки, відкриті банком саме для обслуговування кредиту.

Проте з такими висновками апеляційного суду повністю погодитись не можна з огляду на наступне.

Судами встановлено, що відповідно до умов договору про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року № 11104036000 ПАТ «УкрСиббанк» зобов'язався надати позичальнику ОСОБА_3 кредит на неспоживчі цілі в іноземній валюті в сумі 410 тис. швейцарських франків, що за курсом НБУ було еквівалентно 1 701 500 грн.

Пунктом 1.5 договору передбачено, що кредит надається шляхом зарахування банком коштів на поточний рахунок позичальника № НОМЕР_2 у банку для подальшого використання за цільовим призначенням.

Положеннями п. 1.2.1 встановлено, що надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 грудня 2006 року по 22 грудня 2016 року. Позичальник зобов'язується прийняти, належним чином використовувати і повернути банку кредит (грошові кошти) у вказаній сумі та сплатити проценти, комісії та інші платежі згідно з умовами договору на рахунок № НОМЕР_3 в АКІБ «УкрСиббанк». Кредит вважається повернутим в разі зарахування грошових коштів, спрямованих на погашення кредиту в повному обсязі на вказаний рахунок банку (п. 1.2.2 договору).

08 грудня 2011 року за договором купівлі-продажу ПАТ «УкрСиббанк» відступило ПАТ «Дельта Банк» свої права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за договором від 22 грудня 2006 року № 11104036000.

Обґрунтовуючи підстави свого позову та заперечуючи проти позову ПАТ «УкрСиббанк», ОСОБА_3 посилалась на те, що вона кредитних коштів за договором про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року № 11104036000 не отримувала, а внесені нею на її поточні рахунки № № НОМЕР_1, НОМЕР_2 грошові кошти банком були не зараховані та безпідставно списані з рахунків на погашення кредиту без її розпорядження.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України.

За змістом ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко - і відеозаписів, висновків експерта.

Згідно із ч. 1 ст. 143 ЦПК України для з'ясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань у галузі науки, мистецтва, техніки, ремесла тощо, суд призначає експертизу за заявою осіб, які беруть участь у справі.

Згідно з висновками судово-економічних експертиз від 29 грудня 2011 року № 9353-9354 та від 28 листопада 2014 року № 3484/3485, складених Одеським науково-дослідним інститутом судових експертиз, наданими суду ПАТ «УкрСиббанк» банківськими документами видача ОСОБА_3 кредиту за договором про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року № 11104036000 в сумі 410 тис. швейцарських франків готівкою не підтверджується. На поточні рахунки ОСОБА_3 № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, відкриті в АКІБ «УкрСиббанк» 21 грудня 2006 року згідно з договорами банківських рахунків № № 255, 256, не зараховані грошові кошти, внесені ОСОБА_3, у сумі 42 600 грн 97 коп. (квитанція від 27 грудня 2006 року № 8) та у сумі 2 300 доларів США, що на дату операції становить 11 615 грн (квитанція від 18 червня 2007 року № 8). Розрахунок суми, яку ПАТ «УкрСиббанк» за зустрічним позовом просить стягнути з ОСОБА_3 за договором про надання споживчого кредиту від 22 грудня 2006 року № 11104036000, не підтверджується (а. с. 144-156, т. 4, а. с. 125-136, т. 6).

Висновком судової почеркознавчої експертизи від 05 серпня 2010 року № 58889/02 встановлено, що підписи від імені ОСОБА_3 у банківських документах, на підставі яких банком здійснювалося валютно-обмінні операції з поточних рахунків останньої, виконані не ОСОБА_3, а іншою особою (а. с. 48-56, т. 4).

Вирішуючи спір по суті та відхиляючи висновки вказаних експертиз, апеляційний суд послався на порушення при їх проведенні експертами Одеського науково-дослідного інституту судових експертиз положень Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень і Науково-методичних рекомендацій з питань підготовки та призначення судових експертиз та експертних досліджень, затверджених наказом Мінюсту України 08 вересня 1998 року № 53/5, які, на думку суду, полягали у порушенні експертами методик проведення експертиз, допущенні безпосереднього спілкування та контактів із ОСОБА_3, самостійному визначенні експертами без дозволу суду обсягу необхідних для проведення питань.

Між тим, відповідно до ст. 4 Закону України «Про судову експертизу», ст. ст. 147, 150 ЦПК України, пп. 11, 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 1997 року № 8 «Про судову експертизу в кримінальних та цивільних справах» однією із гарантій правильності експертного висновку є можливість призначення судом повторної експертизи, яка призначається, коли є сумніви в правильності висновку експерта, пов'язані з його недостатньою обґрунтованістю чи з тим, що він суперечить іншим матеріалам справи, а також за наявності істотного порушення процесуальних норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи, враховуючи, що висновок експерта не є обов'язковим і повинен оцінюватися судом у сукупності з іншими доказами (ст. 212 ЦПК України).

У той же час на порушення приписів ст. ст. 212, 303 ЦПК України апеляційний суд, відхиляючи висновки вказаних експертизи з наведених у судовому рішення підстав, не вирішив питання про призначення повторних експертиз; натомість, не володіючи спеціальними знаннями з економічних питань та питань бухгалтерського обліку, увійшов в обговорення питання щодо правильності документів фінансово-кредитних (банківських) операцій та проведення почеркознавчих досліджень рукописних записів та підписів ОСОБА_3, для з'ясування яких необхідні спеціальні знання та кваліфікація.

Крім того, вважаючи доведеним факт укладання 22 грудня 2006 року між ПАТ «УкрСиббанк» та ОСОБА_3 договору про надання споживчого кредиту № 11104036000 та неналежне виконання останньою умов вказаного договору, апеляційний суд не зазначив, якими доказами таке підтверджується, обставин, пов'язаних із процедурою укладання цього договору та істотних умов договору, не дослідив.

Так, відповідно до п. 1.1 договору валютою кредитування за цим договором визначено 410 тис. швейцарських франків.

У той же час, із матеріалів справи вбачається, що після перерахування цієї суми на рахунок ОСОБА_3 банк фактично без надання можливості останньою використати ці кошти провів конвертацію цією валюти в гривневий еквівалент та перерахував на її рахунок 1 648 200 грн.

Між тим, розрахунок заборгованості за зазначеним кредитним зобов'язанням було проведено у швейцарських франках. При цьому апеляційний суд не звернув уваги на те, що будь-які зміни в договір щодо валюти кредитування сторони не вносили.

Крім того, згідно з договорами банківського рахунку № № 255, 256 від 21 грудня 2006 року, відкритих на ім'я ОСОБА_3 в Одеському відділенні № 309 ПАТ «УкрСиббанк», останньою були відкриті банківські рахунки № НОМЕР_1 (гривневий) та № НОМЕР_2 (мультивалютний) для зберігання грошей та здійснення розрахунково-касових операцій.

Будь-які посилання на те, що вказані рахунки відкриті для зарахування та зберігання кредитних коштів вказані договори не містять.

Зазначеним обставинам апеляційний суд належної оцінки не надав, правильність наданого банком розрахунок кредитної заборгованості не перевірив та вважаючи, що на погашення кредиту грошові кошти списувалися з поточних рахунків ОСОБА_3, на які остання вносила кошти саме на погашення кредитного зобов'язання, не зазначив, якими доказами таке підтверджується.

Відповідно до ст. 1071 ЦК України банк може списати грошові кошти з рахунка клієнта на підставі його розпорядження. Грошові кошти можуть бути списані з рахунка клієнта без його розпорядження на підставі рішення суду, а також у випадках, встановлених договором між банком і клієнтом.

Договори про відкриття поточних рахунків не містять положень про право банку на списання з цих рахунків коштів на погашення саме кредитної заборгованості.

У матеріалах справи наявні копії заяв про обмін (конвертацію), купівлю іноземної валюти або банківських металів, на підставі яких банком було здійснено списання з поточних рахунків № № НОМЕР_1, НОМЕР_2, відкритих на ім'я ОСОБА_3, грошових коштів в сумі 69 452 грн 97 коп. та 51,821 доларів США, їх конвертація та купівля швейцарських франків з подальшим перерахуванням отриманих сум на банківський рахунок № НОМЕР_4.

У той же час апеляційний суд не навів будь-яких висновків про те, що це за рахунок № НОМЕР_4 та на чиє ім'я він відкритий з огляду на те, що він не зазначений у жодному з договорів, укладених між ОСОБА_3 та ПАТ «УкрСиббанк».

Крім того, згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 05 серпня 2010 року № 5889/02 підписи та рукописні записи від імені ОСОБА_3 на вказаних заявах виконані не самою нею, а іншими особами.

Будь-які інші доказі, які б підтверджували розпорядження ОСОБА_3 на здійснення будь-яких фінансово-кредитних операцій, у тому числі і списання грошових коштів з її поточних рахунків на погашення кредитного зобов'язання, у матеріалах справи відсутні.

Крім того, апеляційний суд у своєму рішенні зазначив, що Київський районний суд м. Одеси не був судом встановленим законом щодо розгляду питання перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року у зв'язку із відсутністю нововиявлених обставин, посилаючись при цьому на рішення Європейського Суду з прав людини від 28 листопада 2002 року та від 20 липня 2006 року.

Таким чином, зазначивши, що по суті суд першої інстанції не був повноважним судом при вирішенні питання про скасування рішення Київського районного суду м. Одеси від 19 серпня 2009 року, апеляційний суд увійшов в обговорення законності та обґрунтованості ухваленого цим судом рішення у даній справі. При цьому, апеляційний суд не врахував, що неповноважність суду щодо вирішення будь-якої справи виключає по суті ухвалення ним будь-якого рішення у будь-якій справі.

Не з'ясувавши всіх фактичних обставин справи та належним чином не перевіривши доводи сторін та наявність обставин, які б свідчили про існування кредитного зобов'язання та всіх його істотних умов, у тому числі і щодо валюти кредиту, та права банку самостійно без розпорядження ОСОБА_3 списувати кошти з її рахунків на погашення кредитної заборгованості, апеляційний суд дійшов передчасного висновку про наявність правових підстав для задоволення зустрічного позову ПАТ «УкрСиббанк» та відсутність підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Порушення апеляційним судом при розгляді справи норм процесуального права (ст. ст. 10, 60, 179 ЦПК України) унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для її правильного вирішення, тому ухвалене у справі рішення апеляційного суду не може вважатись законним і обґрунтованим та в силу вимог ст. 338 ЦПК України підлягає скасуванню із направленням справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. ст. 336, 338 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Одеської області від 22 січня 2016 року скасувати, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. О. Остапчук

Судді: І. М. Завгородня

О. В. Попович

В. О. Савченко

О. М. Ситнік