АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 598/706/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Гудима І.В.

Провадження № 22-ц/789/620/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 45

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 квітня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - представників позивача ОСОБА_1

сільської ради ОСОБА_2 і ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 управління

Держгеокадастру в Тернопільській області ОСОБА_5, представника відповідача ОСОБА_6 -

адвоката ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 сільської ради на рішення Збаразького районного суду від 30 березня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_1 сільської ради Збаразького району Тернопільської області до ОСОБА_4 управління Держгеокадастру в Тернопільській області, ОСОБА_8 про визнання незаконним та скасування наказів, визнання недійсними договорів оренди землі,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Збаразького районного суду від 30.03.2016 у задоволенні вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 сільська рада просить скасувати зазначене рішення, вважаючи його ухваленим у зв’язку з неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи, порушенням норм матеріального та процесуального права.

Порушення норм матеріального права вбачає у незастосуванні до спірних правовідносин положень ст.ст.7, 8 ЗУ “Про фермерське господарство”, які регламентують порядок отримання в оренду земельних ділянок для ведення ферменрського господарства. Звертають увагу, що при наданні таких земельних ділянок в оренду встановлений законом порядок відповідачами дотриманий не був (заяви ОСОБА_8 не надавали можливості органу державної влади встановити цілі використання землі заявником, не містили необхідних додатків, накази № 19-538/14-14 СГ та № 19-539/14-14 СГ від 02.09.2014 року видані за результатами розгляду даних клопотань ОСОБА_4 управління Держгеокадастру без дослідження мети майбутнього використання нерухомості, підстав для її розроблення даним громадянином (відповідна освіта, досвід роботи тощо)). Звертають увагу на те, що технічна документація щодо встановлення меж земельних ділянок , наданих в оренду ОСОБА_8 не містить усіх необхідних складових: належним чином складеного акту приймання-передачі межових знаків (межові знаки земельних ділянок на зберігання не передані); інформації про суб’єкта речових прав, чітке місце розташування, зовнішні межі земельних ділянок із зазначеням власників (користувачів) суміжних земельних ділянок, усіх поворотних точок меж земельної ділянки, лінійних промірів між точками по межах земельної ділянки , належним чином вчинених погоджень тощо. Оспорюваними наказами від 14.10.2014 року ОСОБА_4 управлінням Держземагенства в Тернопільській області затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення спірних земельних ділянок в оренду, в той час як дозвіл даним органом надавався на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок.

Також, звертає увагу на порушення судом норм матеріального права — ст.ст.79-1, 125, 126 ЗК України, які передбачають, що об’єктом цивільних прав земельна ділянка може бути виключно з моменту її формування та державної реєстрації права на неї. Разом з тим, право власності на спірні земельні ділянки виникло у відповідача ОСОБА_4 управління Держземагенства в Тернопільській області лише 31.12.2014 року, в той час як договори оренди з ОСОБА_8 були укладені 17.11.2014 року.

Крім цього, вважає, що судом першої інстанції не дано оцінки факту укладення договорів оренди без згоди одержувача орендної плати — ОСОБА_1 сільської ради на вкрай невигідних умовах для неї; тому факту, що межі населеного пункту с.Колодне Збаразького району у встановленому законом порядку не визначені, у зв’язку з чим вважає безпідставним віднесення спірних земельних ділянок до земель державної власності, а також факту порушення оспорюваними наказами прав позивача з підстав, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення; організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустою, тощо.

На думку апелянта, Збаразьким районним судом не наведено мотивів, з яких суд вважає встановленими факти відсутності порушень прав та інтересів ОСОБА_1 сільської ради: права власності, права розпорядження майном, права на свободу договору, права одержувача орендної плати, права на охорону земель, здійснення контролю за використанням земель та правомірності дій відповідача.

У судовому засіданні представники ОСОБА_1 сільської ради ОСОБА_9, ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з мотивів наведених у ній. Додатково звертають увагу на правовий висновок Верховного Суду України від 11.05.2016 року у справі № 6-2903 № цс15.

Представники відповідачів головного управління Держгеокадастру в Тернопільській області ОСОБА_5 та ОСОБА_8 - ОСОБА_7 апеляційної скарги не визнали. В обгрунтування заперечень пояснили, що землі землі державної та комунальної власності були розмежовані в силу відповідного закону, який набрав чинності з 01.01.2013 року (спірні земельні ділянки, як такі, що знаходились за межами населеного пункту с.Колодне були віднесені до земель державної власності), в зв’язку з чим Головне управління Держгеокадастру в Тернопільській області, як розпорядник земель державної власності, в межах своєї компетенції передало їх в оренду ОСОБА_8 Позивачем на сьогоднішній день не ініціювалось питання встановлення меж населеного пункту с.Колодне й надання спірним земельним ділянкам статусу земель комунальної власності, а тому відсутні правові підстави вважати наявність порушення прав ОСОБА_1 сільської ради. Щодо орендної плати, то не зважаючи на те, що розмір такої не є предметом позову про визнання недійсними договорів оренди, однак орендна плата встановлена орендодавцем у розмірі 5% від нормативної грошової оцінки, що повністю відповідає вимогам закону, який передбачає встановлення такого розміру в межах від 3 до 12 %. Не є порушеними права позивача й з підстав, що ОСОБА_1 сільська рада є одержувачем орендної плати, оскільки таким вона є відповідно до вимог Податкового кодексу України, а не у зв’язку з цим, що вона є власником спірних земельних ділянок.

Заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення Тернопільського міськрайонного суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд обґрунтовував свої висновки тим, що ОСОБА_1 сільською радою не доведено порушення її прав чи законних інтересів.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, оскільки він відповідає вимогам закону та зроблений на підставі наявних у справі доказів.

Так, судом встановлено, що відповідно до заяв ОСОБА_8І ОСОБА_4 управлінням Держземагенства у Тернопільській області, правонаступником якого є Головне управління Держгеокадастру у Тернопільській області, 02.09.2014 року було винесено накази №№ 19-538/14-14-СГ та 19-539/14-14-СГ, згідно яких заявнику надано дозвіл на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 31,7921 га (кадастровий номер 6122484800:01:003:0330) та 12,1111 га (кадастровий номер 6122484800:01:003:0329) відповідно з метою подальшого надання в оренду для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення, розташованих за межами населеного пункту на території ОСОБА_1 сільської ради Збаразького району Тернопільської області (а.с.8, 12 на звор., 13, 17 на звор.).

На підставі вищевказаних наказів спеціалістами Держземагенства України було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж вищевказаних земельних ділянок в натурі (на місцевості) площею 31,7921га з кадастровим номером 6122484800:01:003:0330 та 12,1111га з кадастровим номером 6122484800:01:003:0329 (а.с.52-81).

14.10.2014 року ОСОБА_4 управлінням Держземагенства у Тернопільській області було винесено накази за № 19-988/14-14 СГ та за №19-989/14-14 СГ “Про затвердження документації із землеустрою та передачу земельних ділянок в оренду”, якими затверджено технічну документацію із землеустрою щодо відведення земельних ділянок площею 31,7921га. (кадастровий номер 6122484800:01:003:0330) та 12,1111га. (кадастровий номер 6122484800:01:003:0329) відповідно в оренду ОСОБА_10 та надано йому в оренду терміном на 7 років вказані земельні ділянки для ведення фермерського господарства за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної форми власності (землі запасу пасовище та рілля) за межами населеного пункту на території ОСОБА_1 сільської ради Збаразького району Тернопільської області (а.с.167, 168).

На підставі зазначених наказів 17.11.2014 року між ОСОБА_4 управлінням Держземагенства у Тернопільській області та ОСОБА_8 було укладено договори оренди землі за № 93-СГ та за № 94-СГ, згідно з якими Головне управління Держземагенства у Тернопільській області (орендодавець) передало, а ОСОБА_8 (орендар) прийняв у строкове платне користування, а саме на 7 років, земельну ділянку площею 31,7921га., угіддя пасовище, кадастровий номер 6122484800:01:003:0330, та земельну ділянку площею 12,1111га., угіддя - рілля, кадастровий номер 6122484800:01:003:0329, відповідно, які розташовані за межами населеного пункту на території ОСОБА_1 сільської ради Збаразького району Тернопільської області для ведення фермерського господарства (а.с.9-12, 14-17).

Земельні ділянки, надані в оренду ОСОБА_8 відносяться до державної форми власності (а.с.121, 123).

Відповідно до ст.124 ЗК України передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України громадяни та юридичні особи набувають право власності та право користування земельними ділянками із земель державної та комунальної власності за рішеннями органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Зокрема, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить розпорядження землями територіальних громад (п.а ч.1 ст.12 ЗК України).

Згідно п.7 розділу II Прикінцевих та перехідних положень Закону України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності” (набрав законної сили з 01.01.2013 року), встановлено, що з дня набрання чинності цим Законом землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими.

Повноваження щодо розпорядження земельними ділянками сільськогосподарського призначення державної власності із 01.01.2013 року відповідно до ст.122-124 ЗК України належать до компетенції центрального органу виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин, яким є Головне Управління Держземагенства України у Тернопільській області.

Питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств регулюється Земельним кодексом України та Законом України “Про фермерське господарство”.

Згідно ч.4 ст.122 Земельного кодексу України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.

Відповідно до ч.4 ст.4 Закону України “Про оренду землі” орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Спеціальним законом, який визначає правові, економічні та соціальні засади створення та діяльності фермерських господарств як прогресивної форми підприємницької діяльності громадян у галузі сільського господарства України є Закон України “Про фермерське господарство”.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.7 Закону України “Про фермерське господарство” для отримання (придбання) у власність або в оренду земельної ділянки державної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до відповідної районної державної адміністрації. Для отримання у власність або в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності з метою ведення фермерського господарства громадяни звертаються до місцевої ради. У заяві зазначаються бажаний розмір і місце розташування ділянки, кількість членів фермерського господарства та наявність у них права на безоплатне одержання земельних ділянок у власність, обґрунтування розмірів земельної ділянки з урахуванням перспектив діяльності фермерського господарства.

До заяви додаються документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі. Перелік документів, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві, затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики. Земельні ділянки для ведення фермерського господарства передаються громадянам України у власність і надаються в оренду із земель державної або комунальної власності.

Встановивши, що спірні земельні ділянки не належать до земель територіальної громади с.Колодно Збаразького району, а належать до земель державної власності, в зв’язку з чим Головне управління Держземагенства в Тернопільській області в межах своєї компетенції, передбаченої законом, розпорядилося ними, надавши їх в оренду ОСОБА_8 для ведення фермерського господарства, суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про недоведеність позивачем ОСОБА_1 сільською радою Збаразького району порушення діями відповідачів прав та законних інтересів сільської ради.

При цьому, доводи апеляційної скарги в частині порушення оспорюваними наказами прав позивача з підстав, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері регулювання земельних відносин та охорони навколишнього природного середовища належать повноваження щодо здійснення контролю за додержанням земельного та природоохоронного законодавства, використанням і охороною земель, природних ресурсів загальнодержавного і місцевого значення; організація і здійснення землеустрою; здійснення контролю за впровадженням заходів, передбачених документацією із землеустою, тощо колегія суддів вважає безпідставними, оскільки переліченими повноваженнями ОСОБА_1 сільська рада наділена по відношенню до земель територіальної громади (комунальної власності), розпорядником яких відповідно до закону вона є, а не по відношенню до земель державного фонду, як помилково вважають представники позивача, і до яких відносяться надані в оренду ОСОБА_8 спірні земельні ділянки. Не є належним доказом порушення прав позивача й сам по собі факт сплати орендної плати на користь ОСОБА_1 сільської ради, оскільки орендна плата на користь позивача сплачується відповідно до вимог податкового законодавства, а не у зв’язку з тим, що позивач вправі розпоряджатися земельними ділянками. Крім цього, невідповідність вимогам закону встановлених договорами розмірів орендної плати не є підставами заявленого ОСОБА_1 сільською радою позову у даній справі.

Не заслуговують на увагу колегії суддів доводи апеляційної скарги щодо безпідставного віднесення спірних земельних ділянок до земель державної власності, оскільки землі державної і комунальної власності розмежовані відповідно до ЗУ “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності (п.7 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень), який набрав чинності з 01.01.2013 року, зокрема, спірні земельні ділянки, як такі, що знаходилися за межами населеного пункту с.Колодне Збаразького району, були правомірно віднесені до земель державної власності. Крім цього, межі населеного пункту с.Колодне на сьогоднішній день не встановлено, ОСОБА_1 сільська рада відповідне питання не ініціювала, як і не ініціювала питання надання спірним земельним ділянкам статусу земель комунальної власності. Державні акти на вищевказані земельні ділянки з підстав, що такі неправомірно віднесено до земель державної власності недійсними не визнавалися.

З підстав, що діями відповідачів права позивача не порушені, доводи апеляційної скарги в частині невідповідності договорів оренди вимогам ст.ст.7, 8 ЗУ “Про фермерське господарство”, ст.ст. 79-1, 125, 126 ЗК України та неврахування правового висновку Верховного суду України від 11.05.2016 року у справі № 6-2903 № цс15, як такі, що не мають правового значення для вирішення спору за позовом особи, права якої не порушено, колегія суддів до уваги не приймає.

Безпідставними, на думку колегії суддів є й доводи апеляційної скарги в частині укладення договорів оренди без згоди одержувача орендної плати — ОСОБА_1 сільської ради на вкрай невигідних умовах для неї, оскільки на час звернення ОСОБА_8 з заявами до розпорядника земельними ділянками про надання дозволу на виготовлення землевпорядної документації у вересні 2014 року законом не вимагалося висловлення з цього приводу позиції органом місцевого самоврядування (відповідний Наказ Держземагенства України був прийнятий 15.10.2014 року). Крім цього, як пояснила представник відповідача ОСОБА_5 в ОСОБА_4 управлінні Держземагенства у Тернопільській області ведеться автоматизований документообіг на базі програмного забезпечення АСД ДОК ПРОФ 2.0, який запроваджено з квітня 2014 року, що в свою чергу унеможливлює без втручання в систему винесення наказів поза межами строків, зазначених в документах. На копіях даних наказів, які додані до матеріалів справи (а.с.167,168) зазначений штрих-код із датою винесення наказів, у зв’язку з чим твердження позивача щодо винесення таких пізніше дати, зазначеної у них, є необгрунтованими.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про відмову в задоволенні позову, апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.305 ч.2, 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1, 315 ч.ч.1,2; 319 ч.1, 324 ч.1 п.1, 325 ч.1 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 сільської ради — відхилити.

Рішення Збаразького міськрайонного суду від 30 березня 2016 року — залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Н.Б. Щавурська

Судді : М.В. Ходоровський

ОСОБА_11