КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.07.2009                                                                                           № 16/100

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Кочановій П.В.

 За участю представників:

 від позивача -Соколова Р.І., довіреність № 155/1/11-07 від 0/8.01.2009 року  

 від відповідача - не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ПП "Русь-95"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 31.03.2009

 у справі № 16/100 (суддя Ярмак О.М.)

 за позовом                               КП "Київжитлоспецексплуатація"

 до                                                   ПП "Русь-95"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 40958,38 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 року у справі № 16/100 позов Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” (далі по тексту – позивач)  до Приватного підприємства  „Русь – 95” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 40 958,38  грн.  задоволено.

Стягнуто з відповідача на користь Комунального підприємства „Київжитлоспецексплуатація” 47 510,06 грн. основного боргу, 475,10 грн.  державного мита та  118 грн. витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою (вх. № 02-4.1/978 від 18.06.2009 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 року у справі            № 16/100.

Скарга мотивована неправильним застосуванням місцевим господарським судом норм процесуального права.

Апелянт зазначає, що останній не з’явився в судове засідання 31.03.2009 року місцевого господарського суду  з причини не отримання  копії ухвали, у зв’язку з чим не був  повідомлений належним чином  про час та місце розгляду справи. Вважає, що в даному випадку господарським суд, зважаючи на неявку сторони,  повинен був відкласти розгляд справи.

Позивач у відзиві на пеляційну скаргу просить суд залишити рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 року у справі № 16/100 без змін, а апеляційну скаргу – без задоволення. Позивач відмічає, що у судові засідання господарського суду 24.02.2009 року, 17.03.2009 та 31.03.2009 року відповідач не з’являвся, хоча був повідомлений належним чином про час та  місце  судових засідань, оскільки ухвали  суду направлялись  на адресу скаржника, що вказана  в довідці  Головного міжрегіонального управління статистики у м. Києві, яка є в матеріалах справи.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 року у справі      № 16/100 апеляційну скаргу Приватного підприємства  „Русь – 95” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2009 року о 12 год. 30 хв.

В судовому засіданні 14.07.2009 року представник позивача підтримав вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу, а представник відповідача  в судове засідання  не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 02.02.2006 року між Комунальним підприємством „Київжитлоспецексплуатація” та Приватним підприємством „Русь-95” було укладено Договір № 05/2481 оренди нерухомого майна (нежилих будівель, споруд, приміщень) комунальної власності територіальної громади міста Києва (далі по тексту – Договір). Відповідно до Договору позивач (орендодавець за договором) передав, а відповідач (орендар за договором) прийняв в оренду нежилий будинок загальною площею 131,50 кв. м. за адресою: м. Київ, вул. Полярна, 8 літер А.,  яке  заходиться  на балансі  позивача – Комунального  підприємства „Київжитлоспецексплуатація”.

02.02.2006 року за Актом приймання-передачі, позивач передав, а відповідач прийняв об'єкт оренди за адресою, вул. Полярна 8, літ. А, загальною площею 131,5 кв.м.

Договір оренди нерухомого майна № 05/2481 укладений між сторонами строком з 02.02.2006 року до 31.01.2007 року (п. 9.1 Договору).

Листом від 09.02.2007 року № 155/1/05-842 позивач заявив відповідачу про закінчення строку договору, припинення його дії та про вимогу звільнити вказане нежиле приміщення і передати його позивачу за актом.

Згідно п. 7.5 Договору оренди нерухомого майна № 05/2481, у разі закінчення строку Договору Орендар зобов'язаний за актом приймання-передачі повернути об'єкт оренди Орендодавцю.

З наданих пояснень представника позивача, відповідач орендоване приміщення не звільнив і продовжував ним користуватись.

Відповідно до п. 3.5 Договору оренди нерухомого майна № 05/2481, Орендна плата сплачується Орендарем починаючи з дати підписання акту приймання-передачі. Останнім днем сплати орендної плати є дата підписання сторонами акту приймання-передачі при поверненні об'єкта оренди Орендодавцю.

Позивачем надано акт приймання – передачі про повернення відповідачем орендованого майна позивачу у відповідності до п. 7.5 договору від 23 січня 2009 р.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України „Про оренду державного та комунального майна” та згідно п. 4.2 Договору оренди нерухомого майна встановлено, що Орендар повинен своєчасно і у повному обсязі сплачувати орендні платежі.

Згідно п. 3.6 орендна плата сплачується Орендарем незалежно від господарської діяльності щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок Орендодавця.

Відповідно до розрахунку позивача, заборгованість відповідача за період з 01 грудня 2007 р. по 30 листопада 2008 р. складає 40 958,38 грн.

Позивачем було  подано заяву про збільшення позовних вимог до місцевого господарського суду , в якій він просив, у зв'язку з фактичним користуванням відповідачем об'єктом оренди в грудні 2008 року та січні 2009 року місяцях, збільшити позовні вимоги і стягнути з відповідача заборгованості в сумі 47 510,06 грн.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач не виконав належним чином своє зобов’язання перед позивачем щодо сплати орендної плати.

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач не надав доказів оплати орендних платежів в сумі 47 510,06 грн, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про  стягнення заборгованості.

Колегія суддів Київського апеляційного господарського суду на підставі встановлених обставин справи вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно статті 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526, 629 Цивільного Кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; договір є обов'язковим для виконання сторонами; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ст. 2 Закону України „Про оренду державного та комунального майна" (далі по тексту – Закон) орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно зі ст. 18 цього Закону одним із основних обов'язків Орендаря є внесення своєчасно і у повному обсязі орендної плати.

Як встановлено ч. 1 ст. 19 Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Частиною 3 ст. 19 Закону зазначено, що строки внесення орендної плати визначаються у договорі.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору оренди, колегія суддів вважає правильною позицію позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов’язання щодо сплати  орендних платежів за Договором                  № 05/2481 оренди нерухомого майна  від 02.02.2006 року.

Докази належного виконання зобов’язань відповідно до умов Договору  щодо внесення  орендних платежів своєчасно та у повному обсязі в матеріалах справи відсутні та відповідачем не надано.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано задовольнив позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати  у розмірі 47 510,06 грн.

Викладені в апеляційній скарзі доводи  про те, що місцевий господарський суд не повідомив відповідача  належним чином про дату судових засідань, спростовуються наявними в матеріалах справи ухвалою Господарського суду міста Києва про порушення  провадження у справі № 16/100 від 16.01.2009 року та ухвалою Господарського суду міста Києва про відкладення розгляду справи № 16/100 від 17.03.2009 року, на звороті яких міститься відмітка відділу діловодства господарського суду про направлення ухвал сторонам. Доказів зворотного скаржник суду не надав.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу Україні кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Таким чином, враховуючи те, що наявні у справі  матеріали  свідчать про  обґрунтованість  вимог позивача, а відповідач  у встановленому порядку  докази надані позивачем не спростував, розміру позовних  вимог не оспорив, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позов підлягає задоволенню.

Отже, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи відповідача, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів вважає, що господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні в матеріалах справи докази, дав їм належну оцінку, прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами процесуального права, а тому, рішення необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

З огляду на викладене вище та керуючись ст. ст. 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

 

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Рішення Господарського суду міста Києва від 31.03.2009 року у справі            № 16/100 залишити без змін, а апеляційну скаргу Приватного підприємства  „Русь – 95”– без  задоволення.

2.          Матеріали справи № 16/100 повернути до Господарського суду міста Києва.

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 17.07.09 (відправлено)