КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 14.07.2009                                                                                           № 11/97

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Іваненко  Я.Л.

 суддів:            Євдокимова  О.В.

          Пантелієнка  В.О.

 при секретарі:           Кочановій П.В.

 За участю представників:

 від позивача -Шумаков Д.В., довіреність № б/н  від 10.04.2009  року

 від відповідача -не з"явився

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватне підприємство "Союз-Лідер"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.05.2009

 у справі № 11/97 (суддя Бобров Ю.М.)

 за позовом                               ТОВ "АНД-Груп"

 до                                                   Приватне підприємство "Союз-Лідер"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача            

 про                                                   стягнення 628955,67 грн. заборгованості

 

ВСТАНОВИВ:

 Рішенням Господарського суду Чернігівської області  від 28.05.2009 року  у справі       № 11/97 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „АНД-груп” (далі по тексту – позивач)  до Приватного підприємства „Союз - Лідер” (далі по тексту – відповідач) про стягнення 628 955,67  грн. задоволено повністю.

Стягнуто  з відповідача на користь  позивача 628 955,67  боргу, 6 289,56 грн.  державного мита  та 118,00  грн.  витрат на інформаційно – технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою від  (вх. № 02-4.2/3687 від 16.06.2009 року), в якій просить скасувати рішення Господарського суду Чернігівської області від 28.05.2009 року у справі № 11/97 в частині  стягнення з Приватного підприємства „Союз - Лідер” 157 029,20 грн.

Скарга мотивована неповним з’ясуванням обставин, що мають значення для справи та  невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи.

Скаржник зазначає, що  станом на 17.03.2009 року останній дійсно мав заборгованість  перед позивачем в розмір 628 955,67 грн., але в квітні 2009 року платіжними дорученнями  № 668 від 07.04.2009 року на суму 50 000,00 грн. та № 64 від 10.04.2009 року на суму 107 029,20 грн.  відповідач частково погасив основну заборгованість  за договором поставки № 01/633/166 від 24.10.2007 року.

Апелянт вважає, що позивач на дату  розгляду  справи в суді  першої інстанції  знав, що  заборгованість відповідача  значно менше, ніж було заявлено  в позовній заяві, але свідомо не повідомив  про це суд.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 30.06.2009 року у справі      № 11/97 апеляційну скаргу Приватного підприємства „Союз - Лідер” було прийнято до провадження та призначено до розгляду на 14.07.2009 року об 11 год. 30 хв.

Позивач у відзиві на апеляційну скаргу не заперечує проти скасування  рішення Господарського суду Чернігівської області від  28.05.2009 року у справі № 11/97 в частині  стягнення з відповідача 157 029,20 грн. та просить прийняти нове рішення щодо стягнення з ПП  „Союз - Лідер” суму заборгованості  за поставлену продукцію  в розмірі 471 926,47 грн.

В судовому засіданні представник позивача підтримав вимоги викладені у відзиві на апеляційну скаргу, представник відповідача  в судове засідання  не з’явився, про причини неприбуття суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Враховуючи те, що матеріали справи містять достатньо доказів для прийняття законної та обґрунтованої постанови у відповідності до норм чинного законодавства, колегія суддів ухвалила розглянути справу за відсутності представника відповідача

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що між Товариством з обмеженою відповідальністю „АНД-груп” (постачальник) та Приватним підприємством „Союз - Лідер” (покупець) було укладено договір поставки № 01/633/166 від 24.10.2007 року (далі по тексту - Договір), згідно умов якого  Постачальник  продає та поставляє, а Покупець  купує та оплачує на умовах та у порядку  визначених цим договором  товар в асортименті, кількості та за цінами, сказаними у додатках (специфікаціях) або накладних, що засвідчують прийом – передачу товару  від Постачальника до Покупця та є невід’ємними  частинами цього Договору (п. 1.1 Договору).

Договір не розривався, недійсним в судовому порядку не визнавався.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач  виконав  свої зобов’язання по Договору, а саме, здійснив  поставку  відповідачу  товару  партіями  на загальну суму 951 561,00 грн., що підтверджується  наданими  позивачем (постачальником) копіями  товарно – транспортних накладних, підписаними уповноваженими   відповідачем (Покупцем) особами.

Однак відповідач, в порушення  вимог Договору, несвоєчасно  та не в неповному обсязі  здійснив оплату  за поставлені партії товару.

Позивач звернувся  до відповідача з претензією № 132 від 04.03.2009 року, яка містила  вимогу про сплату  суми  заборгованості  за поставлений товар. Дана претензія  залишена  відповідачем без відповіді.

Місцевий господарський  суд встановив, що станом на  17.03.2009 року заборгованість відповідача перед відповідачем  становила 628 955,67 грн.

В контексті викладеного, враховуючи ту обставину, що відповідач доказів своєчасної оплати  поставленого товару, як і доказів, які б  спростували  ви?кладені  в позовній заяві обставини не надав, місцевий господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар в сумі 628 955,67 грн.  

Проте колегія суддів частково не може погодитись з таким висновком Господарського суду міста Києва, оскільки він не відповідає вимогам матеріального законодавства та є помилковим.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання – відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.  Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частина 1 статті 692 Цивільного кодексу України передбачає обов’язок покупця оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно частини 2 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо строк виконання боржником обов’язку не встановлений, боржник повинен виконати такий обов’язок у семиденний строк від дня пред’явлення вимоги.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно ч. 2 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.

Враховуючи викладені норми чинного законодавства та положення договору поставки, колегія суддів вважає правильною позицію позивача у справі, який вважає наявним з боку відповідача порушення зобов’язання щодо здійснення оплати вартості поставленої продукції.

Проте, колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується з висновком  місцевого господарського суду про наявність  заборгованості відповідача в сумі  628 955,67 грн. станом на день винесення рішення. Як вбачається з матеріалів справи та апеляційної скарги, відповідач згідно платіжних доручень  № 668 від 07.04.2009 року на суму 50 000,00 грн. та № 64 від 10.04.2009 року на суму 107 029,20 грн. перерахував в оплату  за поставлений товар кошти до порушення провадження у справі  Господарським судом Чернігівської області за  позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „АНД – груп”.

При цьому, позивач  не спростовує ту обставину, що відповідачем заборгованість за поставлений товар  була погашена в розмірі  157 029,20 грн. до звернення  позивача до місцевого господарського суду з позовом.

За таких обставин, оскільки на день  звернення позивача з позовною заявою  до Приватного підприємства „Союз - Лідер” про стягнення  628 955,67  грн., заборгованість останнього становила 471 926,47 грн., місцевий господарський суду  мав би  відмовити  позивачеві  в задоволенні  позовних вимог в частині  стягнення  з відповідача 157 029,20 грн. суми  боргу, а тому  рішення Господарського суду Чернігівської області  від  28.05.2009 року у справі № 11/97 необхідно змінити, зменшивши суму боргу, призначену до стягнення до 471 926,47 грн.

А тому, колегія суддів апеляційної інстанції в контексті викладеного вважає, що апеляційну скаргу  слід задовольнити  частково.

На підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати, пов’язані з оплатою державного мита та послуг з інформаційно - технічного забезпечення судового процесу, підлягають відшкодуванню пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України,  Київський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

 

1.          Апеляційну скаргу Приватного підприємства „Союз - Лідер задовольнити частково.

2.          Рішення Господарського суду Чернігівської області  від 28.05.2009 року у справі № 11/97 змінити, стягнувши з Приватного підприємства „Союз - Лідер” (14005, м. Чернігів, вул. Боженка, 100, р/р 26008007677 в Полікомбанку м. Чернігів, МФО 353100, код ЄДРПОУ 31895563) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АНД-груп” (юридична адреса: вул: Софійська, 10а, м. Київ, 01001; поштова адреса : вул. Сиренька,33а, м. Київ, 04073, п/р 26002003111500 в АБ „Інг Банк Україна” м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 34795962) 471 926,47 грн.  боргу, 4 719,30 грн.  на відшкодування витрат по сплаті державного мита та 88,54 грн. на відшкодування витрат з інформаційно – технічного  забезпечення  розгляду у судах. В частині стягнення 157 029,20 грн. боргу –відмовити.

3.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „АНД-груп” (юридична адреса: вул: Софійська, 10а, м. Київ, 01001; поштова адреса : вул. Сиренька,33а, м. Київ, 04073, п/р 26002003111500 в АБ „Інг Банк Україна” м. Київ, МФО 300539, код ЄДРПОУ 34795962) на користь Приватного підприємства „Союз - Лідер” (14005, м. Чернігів, вул. Боженка, 100, р/р 26008007677 в Полікомбанку м. Чернігів, МФО 353100, код ЄДРПОУ 31895563) 785,15 грн. державного  мита  за розгляд апеляційної  скарги.

Видачу наказів із зазначенням реквізитів сторін доручити Господарському суду Чернігівської області.

4.          Справу № 11/97 повернути до Господарського суду Чернігівської області

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку до Вищого господарського суду України через суд апеляційної інстанції протягом місяця з дня набрання постановою законної сили.

   

 Головуючий суддя                                                                      Іваненко  Я.Л.

 Судді                                                                                          Євдокимов  О.В.

                                                                                          Пантелієнко  В.О.

 17.07.09 (відправлено)