АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 596/2292/15-цГоловуючий у 1-й інстанції Цвинтарна Т.М.

Провадження № 22-ц/789/800/16 Доповідач - Щавурська Н.Б.

Категорія - 33

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 червня 2016 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Щавурської Н.Б.

суддів - Фащевська Н. Є., Храпак Н. М.,

при секретарі - Панькевич Т.І.

з участю сторін - позивача ОСОБА_1

І.Д., представників відповідача — прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2, ОСОБА_3 Управління Національної поліції України в Тернопільській області ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Тернополі справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції України в Тернопільській області, ОСОБА_3 управління Національної поліції України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району Тернопільської області, прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИЛА:

У грудні 2015 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району Тернопільської області, прокуратури Тернопільської області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, заподіяної неправомірною бездіяльністю відповідачів, пов’язаною з невнесенням посадовими особами прокуратури Гусятинського району, Гусятинського райвідділу міліції відомостей до ЄРДР за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ злочину, передбаченого ч.2 ст.191 КК України; нерозглядом з приводу цих дій його скарги прокурором Тернопільської області; тривалим нерозглядом (невнесенням відомостей до ЄРДР) відповідачами його звернень з приводу погроз невідомої жінки в телефонній розмові, що мала місце 23.07.2015 року та з приводу затримання злочинців за фактом вимагання у нього грошей; невнесенням посадовими особами прокуратури Тернопільської області відомостей до ЄРДР про вчинення службовими особами Гусятинського відділення поліції і Тернопільського управління Національної поліції злочину, передбаченого ст.ст.367, 256 КК України. Моральну шкоду, яку просив стягнути з Гусятинського відділення поліції Підволочиського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції України в Тернопільській області та з ОСОБА_3 управління Національної поліції України в Тернопільській області оцінив у розмірі по 100000 грн. з кожного, а з прокуратури Гусятинського району Тернопільської області у розмірі та з прокуратури Тернопільської області у розмірі по 50000 грн. з кожного.

Ухвалою Гусятинського районного суду Тернопільської області від 24.12.2015 року до участі в справі, як відповідача було залучено Державну казначейську службу України (а.с.34).

Рішенням Гусятинського районного суду від 11 травня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Апелянт звертає увагу на те, що судом безпідставно не взято до уваги й не дано належної правової оцінки письмовим доказам - постановам судів, що набрали законної сили й свідчать про неправомірні дії та бездіяльність службових осіб органів міліції (поліції) та прокуратури, безпідставно відмовлено йому у задоволенні клопотань про призначення судово-психологічної експертизи для визначення розміру заподіяної моральної шкоди.

Також, звертає увагу процесуальні порушення, пов’язані з тривалим розглядом його справи понад строки, встановлені ЦПК, безпідставним долученням до матеріалів справи заперечень відповідачів, які в судовому засіданні не подавались й в журналі реєстрації вхідної кореспонденції не зареєстровані.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу з мотивів, викладених у ній, просив її задовольнити.

Представники відповідачів ОСОБА_3 управління Національної поліції України в Тернопільській області ОСОБА_4, прокуратури Тернопільської області ОСОБА_2 апеляційну скаргу не визнали з мотивів, викладених у письмових запереченнях, вважають рішення суду законним та обгрунтованим, у зв’язку з чим просять залишити його без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Представники відповідачів ОСОБА_5 відділення поліції Підволочиського відділу поліції ОСОБА_3 управління Національної поліції України в Тернопільській області, Державної казначейської служби України, будучи належним чином повідомленими про час і місце розгляду справи, у судове засідання не з’явилися, що у відповідності до ч.2 ст.305 ЦПК України не перешкоджає апеляційному розгляду справи.

Заслухавши пояснення сторін і їх представників, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає, виходячи з таких підстав.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з недоведеності позивачем заявлених вимог щодо заподіяння йому моральної шкоди.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що зроблені відповідно до вимог закону з врахуванням наявних у справі доказів.

Так, судом установлено, що ОСОБА_1 неодноразово протягом періоду з 06.07.2015 року по 27.10.2015 року звертався до Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, управління УМВС України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області з різного роду заявами про вчинення злочинів і щодо бездіяльності Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області, прокуратури Гусятинського району, прокуратури Тернопільської області щодо розгляду цих заяв.

На вищевказані заяви відповідачі надсилали позивачу листи-відповіді (а.с.16-32) .

Ухвалою слідчого судді Гусятинського районного суду Тернопільської області від 05.11.2015 року в справі № 596/2107/15-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність працівників Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області задоволено. Зобов'язано Гусятинський РВ УМВС України в Тернопільській області внести до ЄРДР відомості за його заявою про вчинення службовими особами Гусятинського УЕГГ “Тернопільгаз” кримінального правопорушення за ч.2 ст.191 КК України від 06.07.2015 року та розпочати досудове розслідування (а.с.4).

Ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 19.11.2015 року в справі № 607/17649/15-к скаргу ОСОБА_1 на бездіяльність слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6, яка полягала у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань задоволено. Зобов'язано слідчого в ОВС СВ прокуратури Тернопільської області ОСОБА_6 виконати дії відповідно до статті 214 КПК України щодо внесення відповідних відомостей за заявою ОСОБА_1 від 27.10.2015 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань та здійснення досудового розслідування (а.с.3).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.09.2015 року № 730 “Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів МВС” утворено головне управління національної поліції в Тернопільській області. На підставі наказу МВС від 30.10.2015 року № 1327 “Про затвердження складів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Тернопільській області” розпочато процес ліквідації УМВСУ в Тернопільській області, а також Гусятинського РВ УМВС України в Тернопільській області. Станом на день розгляду справи судом першої інстанції УМВС України в Тернопільській області та Гусятинський РВ УМВС України не ліквідовані, а перебувають в процесі припинення.

Загальні підстави відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтею 1167 Цивільного Кодексу України, відповідно до якої моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями або бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала за наявності її вини.

Спеціальні підстави відповідальності за шкоду, завдану органом державної влади, зокрема органами дізнання, попереднього (досудового) слідства, прокуратури або суду, визначені статтею 1176 ЦК України. Ці підстави характеризуються особливостями суб’єктного складу заподіювачів шкоди, серед яких законодавець виокремлює посадових чи службових осіб органу, що здійснює опреативно-розшукову діяльність, органи досудового розслідування, прокуратури або суду, та особливим способом заподіяння шкоди. Сукупність цих умов і є підставою покладення цивільної відповідальності за завдану шкоду саме на державу.

Шкода, завдана незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, розслідування, прокуратури або суду, відшкодовується державою лише у випадках вчинення незаконних дій , вичерпний перелік яких охоплюється частиною першої статті 1176 ЦК України, а саме у випадку незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт.

За відсутності підстав для застосування частини першої ст.1176 ЦК України, в інших випадках заподіяння шкоди цими органами діють правила частини шостої цієї статті — така шкода відшкодовується на загальних підставах, тобто, виходячи із загальних правил про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовими та службовими особами (статті 1173, 1174 цього Кодексу).

Оскільки, підставою для відшкодування шкоди позивач зазначав бездіяльність службових осіб органів міліції (поліції) та прокуратури в частині неналежного виконання своїх службових обов’язків, пов’язаних з невнесенням відомостей за його заявами до ЄРДР та проведенням належної перевірки, то відсутні спеціальні підстави для застосування ст.1176 ЦК України.

Шкода, завдана фізичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю посадової особи органу державної влади при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується на підставі статті 1174 ЦК України.

Відповідно до цієї норми обов’язок відшкодувати завдану шкоду потерпілому покладається не на посадову особу, незаконним рішенням, дією чи бездіяльністю якої завдано шкоду, а на державу Україна.

Частинами 1, 2 ст.23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Як роз’яснив Пленум Верховного Суду України у п.3 своєї постанови "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами), під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Згідно вимог ч.3 ст.23 ЦК України моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

У п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31.03.1995 року № 4 (з наступними змінами) роз’яснено судам, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.

Під час вирішення спорів про відшкодування шкоди за ст.1167 ЦК України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача шкоди і його вина, причинний зв'язок між протиправною дією та негативним наслідками. Відповідні роз’яснення з цього приводу висловллені Верховним Судом України у п.5 вищезгаданої постанови Пленуму. Відсутність хоча б одного перелічених елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до ст.ст.57, 58 ЦПК України суд встановлює наявність або відсутність обставин, якими обґрунтовують свої вимоги і заперечення сторони, на підставі доказів, які містять інформацію щодо предмета доказування. Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 3 статті 10 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.

Встановивши, що підстави, передбачені ст.1176 ЦК для відшкодування позивачу шкоди відсутні; відповідачем не доведено належними й допустимими доказами ні факту заподіяння йому моральних страждань, ні причинно-наслідкового зв’язку між заподіянням моральних страждань і оціненою позивачем шкодою, суд першої інстанції, на думку колегії суддів прийшов до вірного висновку про відсутність передбачених законом (статтею 1174 ЦК України) підстав для задоволення вимог позивача про стягнення в його користь моральної шкоди.

При цьому доводи апеляційної скарги щодо неврахуванням судом обставин, що мають значення для справи, а саме, постанов суду (Гусятинського районного суду від 05.11.2015 року, Львівського апеляційного адміністративного суду від 20.10.2015 року, Тернопільського міськрайонного суду від 19.11.2015 року тощо) про визнання бездіяльності неправомірною, на які, як на підставу своїх позовних вимог посилався ОСОБА_1, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки цивільно-правова відповідальність за заподіяння моральної шкоди включає чотири елементи (наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні), а тому, не зважаючи на те, що в даному випадку стаття закону передбачає відповідальність без вини, однак само по собі встановлення факту бездіяльності відповідачів, підтверджених рішеннями судів, за умови недоведеності позивачем факту наявності шкоди та причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача не є достатньою правовою підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки не свідчить про безумовне заподіяння йому такою бездіяльністю моральної шкоди, належні й допустимі докази щодо якої в матеріалах справи відсутні.

Не заслуговують на увагу й доводи апеляційної скарги в частині порушення судом норма процесуального права, що полягає у розгляді справи понад встановлений законом двомісячний строк, долученні судом до матеріалів справи незареєстрованих у канцелярії заперечень відповідачів тощо, оскільки відповідно до ч.3 ст.309 ЦПК України порушення норм процесуального права можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, натомість справа судом вирішена правильно, а перелічені порушення не є такими, що тягнуть за собою обов’язкове скасування рішення суду.

Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування з мотивів, наведених в апеляційній скарзі, не вбачає.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1, 308 ч.1, 313, 314 ч.1 п.1; 315 ч.ч.1,2; 319 ч.1; 324 ч.1 п.1; 325 ч.1 Цивільного процесуального України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити .

Рішення Гусятинського районного суду Тернопільської області від 11 травня 2016 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Н.Б.Щавурська

Судді : Н.Є.Фащевська

ОСОБА_7