У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючогоЄвтушенко О.І.,

суддів: Завгородньої І.М., Парінової І.К.,

Кадєтової О.В., Ситнік О.М.,

розглянувши в судовому засіданні справу за скаргою ОСОБА_6 на дії старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Яремчук А.Т., за касаційними скаргами ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_8 на ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року,

в с т а н о в и л а:

У лютому 2015 року ОСОБА_6 звернувся до суду із скаргою на дії старшого державного виконавця Галицького відділу державної виконавчої служби Львівського міського управління юстиції Яремчук А.Т. (далі - державний виконавець).

Посилався на те, що 05 листопада 2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 26 жовтня 2010 року № 2-1096/10, виданим Галицьким районним судом м. Львова, про стягнення з Кредитної спілки «Надія» (далі - КС «Надія») на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 4 535 грн 70 коп.

23 грудня 2014 року ОСОБА_6 звернувся до державного виконавця з проханням повідомити про виконавчі дії з приводу вчинення виконавчих дій за виконавчим листом.

12 лютого 2015 року ОСОБА_6 отримав відповідь, в якій вказано, що постановою державного виконавця від 27 грудня 2013 року виконавчий лист повернуто стягувачеві.

Скаржник вважав такі дії державного виконавця неправомірними, оскільки він не отримував постанову про відкриття виконавчого провадження та державним виконавцем не вчинено повний обсяг виконавчих дій щодо виконання виконавчого листа, а тому просив визнати неправомірними дії та бездіяльність державного виконавця та зобов'язати його відновити виконавче провадження.

Ухвалою Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року, у задоволенні скарги відмовлено.

У касаційних скаргах ОСОБА_6 та його представник ОСОБА_8, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення судами норм процесуального права, просять скасувати оскаржувані ухвали судів попередніх інстанцій та постановити нову ухвалу, якою скаргу задовольнити.

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали цивільної справи та дослідивши доводи касаційних скарг, вважає, що вони мають бути задоволені частково.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Судом встановлено, що 05 листопада 2013 року державним виконавцем було відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 26 жовтня 2010 року № 2-1096/10, виданим Галицьким районним судом м. Львова про стягнення з КС «Надія» на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 4 535 грн 70 коп.

Постановою державного виконавця від 02 грудня 2013 року накладено арешт на майно боржника КС «Надія» (а. с. 26).

27 грудня 2013 року державним виконавцем винесена постанова про повернення виконавчого документа стягувачеві у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке можливо б було звернути стягнення у погашення заборгованості (а. с. 22).

Згідно з ч. 1 ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець здійснює заходи для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленим виконавчим документом і Законом: одержувати безоплатну від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ; накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах; звертатися до суду з поданням про розшук боржника − фізичної особи чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника − фізичної особи; викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; здійснювати інші повноваження, передбачені Законом.

Згідно із ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Відповідно до ч. 2 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, яка затверджена наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5 (надалі − Інструкція) організацію розшуку боржника − юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Суди попередніх інстанцій, відмовляючи в задоволенні скарги, керувалися тим, що державним виконавцем виконані всі заходи для виконання судового рішення, а тому оскаржувана постанова винесена з дотриманням вимог Закону України «Про виконавче провадження».

Проте суди не звернули уваги, що листом від 29 листопада 2013 року ГУ МВС України у Львівський області повідомило про відсутність транспортних засобів у СК «Надія», однак така відповідь надавалася державному виконавцю на його запити від 01 жовтня та від 11 вересня 2013 року, тоді як постанова про відкриття виконавчого провадження за виконавчим листом від 26 жовтня 2010 року № 2-1096/10 винесена 05 листопада 2013 року, тобто після запитів, що може свідчити про те, що після відкриття виконавчого провадження 05 листопада 2013 року державний виконавець фактично виконавчих дій не здійснював, запити не направляв.

Всі ці обставини судами попередніх інстанцій не перевірені. Також судами не перевірено, чи відкривалося раніше виконавче провадження з виконання виконавчого листа від 26 жовтня 2010 року № 2-1096/10, тому висновки судів про те, що дії державного виконавця є правомірними, є передчасними.

Суди не перевірили посилання скаржника на порушення державним виконавцем строків відкриття виконавчого провадження, оскільки виконавчий лист пред'явлено до виконання 29 жовтня 2013 року, а постанова про відкриття виконавчого провадження винесена 05 листопада 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» копії постанов державного виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження), що державний виконавець зобов'язаний довести до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам із супровідними листами простою кореспонденцією, крім постанов про відкриття виконавчого провадження або відмову у відкритті виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу відповідно до статті 47 цього Закону, що надсилаються рекомендованим листом з повідомленням про вручення. Боржник вважається повідомленим про відкриття виконавчого провадження, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Судами не перевірено доводів щодо порушення державним виконавцем вимог ст. 31 Закону України «Про виконавче провадження» у частині направлення копій постанов сторонам виконавчого провадження, у тому числі копії постанови про накладення арешту на майно боржника до органів, що здійснюють державну реєстрацію майна та заборону їх відчужень, копії постанови про закінчення виконавчого провадження та повернення виконавчого листа стягувачу.

Судами не враховано, що оскаржується бездіяльність державного виконавця при виконанні виконавчого листа, поданого на примусове виконання з 28 жовтня 2013 року, а не за попередні періоди примусового виконання рішення суду.

Оскільки всі ці доводи та мотиви скарги судами першої та апеляційної інстанцій повно та всебічно не перевірені, ухвали судів постановлені з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому рішення суду першої інстанції і ухвала суду апеляційної інстанції мають бути скасовані з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись статтями 333, 336, 338, 343, 344, 345, 347 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

у х в а л и л а:

Касаційні скарги ОСОБА_6 та його представника ОСОБА_8 задовольнити частково.

Ухвалу Галицького районного суду м. Львова від 09 вересня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Львівської області від 28 грудня 2015 року скасувати, справу передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий О.І. Євтушенко

Судді: І.М. Завгородня

О.В. Кадєтова

І.К. Парінова

О.М. Ситнік