ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

07 липня 2016 року Справа № 910/16675/14

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого Гольцової Л.А.(доповідач),

суддів:Іванової Л.Б., Козир Т.П.,

розглянувши касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська видавничо-промислова група"

на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014

та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016

у справі№ 910/16675/14

Господарського суду міста Києва

за позовомНаціонального банку України

доТовариства з обмеженою відповідальністю "Українська видавничо-промислова група",

третя особаПублічне акціонерне товариство "Брокбізнесбанк",

прозвернення стягнення на предмет застави

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська видавничо-промислова група"

доНаціонального банку України

пророзірвання іпотечного договору та визнання зобов'язань припиненими

ВСТАНОВИВ:

Подана касаційна скарга не відповідає вимогам розділу ХІІ1 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) з наступних підстав.

Згідно з ч. 4 ст. 111 ГПК України до касаційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.

Відповідно до ст. 44 ГПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

20.05.2016 ТОВ "Українська видавничо-промислова група" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою на рішення господарського суду міста Києва від 15.10.2014 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016.

01.09.2015 набрав чинності Закон України № 484-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору", яким внесено зміни до Закону України "Про судовий збір", зокрема, в частині розміру ставок судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 вказаного Закону, у редакції, чинній на момент подання касаційної скарги, визначено, що за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду судовий збір сплачується у розмірі 120 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Відповідно до п.п. 1 п. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" (в редакції, яка була чинною на час подання позовної заяви) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат, за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру - 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Правовий аналіз положень Закону України "Про судовий збір" свідчить про те, що розрахунок судового збору повинен здійснюватися виходячи зі ставок, встановлених цим Законом на момент подачі касаційної скарги, який обчислюється з урахуванням ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги.

Згідно з п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір" (зі змінами та доповненнями, внесеними згідно із Законом України від 22.05.2015 №484- VIII) Законом передбачено сплату судового збору з апеляційної та касаційної скарги на рішення суду, виходячи з розміру ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви незалежно від того, чи оскаржується все рішення (постанова) суду в цілому чи його частина.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору у даній справі за первісним позовом є майнові вимоги та немайнові вимоги за зустрічним позовом.

Отже, заявник касаційної скарги повинен був сплатити судовий збір, виходячи зі ставок, що визначені підпунктом 5 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" та враховуючи п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 12.11.2015 № 01-06/2093/15 "Про деякі питання практики застосування Закону України "Про судовий збір", тобто 89157,60 грн. (87696,00 грн. (2% ціни позову (майнові вимоги за первісним позовом) х 120%) та 1461,60 (120% мінімальної заробітної плати (немайнові вимоги за зустрічним позовом).

Таким чином, додане до касаційної скарги платіжне доручення № 111 від 20.05.2016 на суму 87696,00 грн. не може бути визнана належним доказом сплати скаржником судового збору у встановленому чинним законодавством розмірі.

У відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом, якщо не додано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Виходячи з викладеного, керуючись ст. ст. 86, 111, п. 4 ч. 1 ст. 1113 ГПК України, Вищий господарський суд України -

У Х В А Л И В:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська видавничо-промислова група" на рішення Господарського суду міста Києва від 15.10.2014 та на постанову Київського апеляційного господарського суду від 18.05.2016 у справі №910/16675/14 повернути скаржнику.

Головуючий суддя Л.А. Гольцова

Судді Л.Б. Іванова

Т.П. Козир