УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "05" серпня 2009 р.Справа № 8/1308-НМ
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Давидюка В.К.
судді
за участю представників сторін
від позивача Ціка В.Г. - дов. від 29.10.08р.
від 1-го відповідача ОСОБА_2 - дов. від 09.10.07р.
від 2-го відповідача: Бодашевська Ю.С. - дов. №15/7912 від 01.12.08р.
Розглянув справу за позовом Відкритого акціонерного товариства "Житомирський комерційний центр громадського харчування" (м. Житомир)
до 1. Приватного підприємця ОСОБА_4 (м. Житомир);
2. Житомирської міської ради (м. Житомир)
про визнання недійсним Державного акта на право власності на земельну ділянку, визнання недійсним договору купівлі-продажу земельної ділянки, визнання частково недійсними рішення Житомирської міської ради №39 від 18.07.2002 року та №665 від 17.02.2006р.
Спір розглядається в більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України за погодженням сторін у відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України.
В судовому засіданні 30.07.09р. оголошувалась перерва до 05.08.09р. на підставі ст. 77 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом до відповідачів про визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0710 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, виданого першому відповідачеві - приватному підприємцю ОСОБА_4.
16.04.09р. до господарського суду надійшла заява про збільшення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить суд визнати недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку площею 0,0710 га, що знаходиться в. АДРЕСА_1, виданого приватному підприємцю ОСОБА_4, визнати недійсним договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.04.06р., укладеного між відповідачами, визнати недійсним рішення Житомирської міської ради №39 від 18.07.02р. в частині вилучення спірної земельної ділянки площею 0,0710 га із постійного землекористування позивача (п.3.5 рішення) та в частині надання даної земельної ділянки 1-му відповідачеві в короткострокову оренду терміном на 5 років для комерційного використання (п.4.1.13 рішення), а також просить суд визнати недійсним рішення Житомирської міської ради №665 від 17.02.06р. в частині укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0710 га по вул. Котовського в м. Житомирі з приватним підприємцем ОСОБА_4 для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (п.2 зазначеного рішення).
Представник позивача в судовому засіданні збільшені позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Пояснив, що 05.07.95р. Державному комунальному комерційному центру громадського харчування, правонаступником якого є позивач, видано Державний акт на право постійного користування землею розміром 3,6594 га, розташованої в АДРЕСА_1. Проте, 2-ий відповідач - Житомирська міська рада 17.02.06р. прийняла рішення №665, яким вирішила заключити з 1-им відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу на спірну земельну ділянку площею 0,0710 га для роздрібної торгівлі та комерційних послуг, на підставі чого останній було видано Державний акт на право власності на зазначену земельну ділянку (а.с.22). Позивач вважає, що зазначені рішення Житомирської міської ради №665 від 17.02.06р., договір купівлі-продажу від 14.04.06р., укладений між відповідачами, та зазначений вище Державний акт на право власності на земельну ділянку порушують його права як постійного користувача земельною ділянкою, тому просив суд задовольнити збільшені позовні вимоги в повному обсязі.
Представник 1-го відповідача в засіданні суду проти позову заперечував. Зазначив, що підстав для визнання недійсним спірного державного акту на право власності на земельну ділянку немає. Пояснив, що 09.08.01р. між ПП ОСОБА_4 та позивачем було укладено договір купівлі-продажу приміщення загальною площею 171,0 кв. м., яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1. Враховуючи те, що для експлуатації вище вказаного приміщення необхідна була земельна ділянка, тому 1-ий відповідач звернувся до Житомирської міської ради із заявою про надання в оренду земельної ділянки для обслуговування вищевказаного майнового комплексу. 14.10.04р. між відповідачами укладено договір оренди земельної ділянки площею 0,0710 га строком на 5 років. На підставі викладеного приватний підприємець ОСОБА_4 звернулась до Житомирської міської ради про продаж земельної ділянки площею 0,0710 га., внаслідок чого 14.04.06р. року між відповідачами укладено договір купівлі-продажу спірної земельної ділянки та 1-му відповідачеві видано Державний акт на право власності. Просив суд в задоволенні позову відмовити.
Представник 2-го відповідача - Житомирської міської ради в судовому засіданні проти позову також заперечував, пояснив, що спірне рішення №655 від 17.02.06р. про надання дозволу приватному підприємцю ОСОБА_4 на укладення спірного договору купівлі-продажу земельної ділянки було прийнято на підставі ст. 128 Земельного кодексу України, відповідно до якої продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень. Оскільки 1-им відповідачем були надані всі необхідні документи, Житомирська міська рада при прийнятті п.2 спірного рішення про продаж земельної ділянки діяла в межах повноважень та не порушила вимоги земельного законодавства.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
Відповідно до укладеного між позивачем - Відкритим акціонерним товариством "Житомирський комерційний центр громадського харчування" та 1-им відповідачем - приватним підприємцем ОСОБА_4 договору купівлі-продажу приміщень від 09.08.01р., приватний підприємець ОСОБА_4 купила приміщення в будівлі літ. "Г" загальною площею 171,0 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.92, т.1).
Згідно ст. 30 Земельного кодексу УРСР, який діяв на момент укладення зазначеного договору купівлі-продажу (втратив чинність згідно із Земельним кодексом України від 25 жовтня 2001 року N 2768-III), а також ст. 120 Земельного кодексу України, до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором.
Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначено, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.
Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то в разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування (ч.2 ст. 120 ЗК України).
Тому, на підставі зазначеного вище договору Житомирська міська рада своїм рішенням №39 від 18.07.02р. вилучила із постійного користування Державного комунального комерційного центру громадського харчування земельну ділянку площею 0,0710 га по вул. Котовського, 61 та на підставі проекту відведення земельної ділянки (а.с.139-145, т.1) надала спірну земельну ділянку площею 0,0710 га в короткострокову оренду терміном на 5 років для комерційного використання приватному підприємцю ОСОБА_4 (а.с.110-111, т.2).
Відповідно до ст. 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки.
14.10.04р. відповідачі уклали між собою договір оренди земельної ділянки, відповідно до умов якого приватному підприємцю ОСОБА_4 надано в строкове платне користування терміном на 5 років спірну земельну ділянку загальною площею 0,0710 га, в тому числі під будівлями - 0,0203 га, під проїздами, проходами та площадками - 0,0507 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.29, т.1).
27.12.04р. 1-му відповідачеві здійснено відвід в натурі земельної ділянки площею 0,0710 га, що підтверджується актом визначення меж земельної ділянки в натурі від 27.12.04р. (а.с.31, т.1) та відповідно до акту прийому-передачі об'єкта оренди від 27.12.04р. (а.с.32, т.1), приватний підприємець ОСОБА_4 прийняла в строкове платне користування зазначену земельну ділянку для роздрібної торгівлі та комерційних послуг.
З моменту укладення даного договору оренди земельної ділянки відповідач ОСОБА_4 використовувала її у відповідності до умов договору та своєчасно сплачувала орендну плату, про що не заперечував представник Житомирської міської ради в судовому засіданні.
Статтею 127 Земельного кодексу передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності або прав на них громадянам, юридичним особам та іноземним державам на підставах та в порядку, встановлених цим Кодексом.
Згідно зі ст. 128 ЗК України, продаж громадянам і юридичним особам земельних ділянок державної (крім земельних ділянок, на яких розташовані об'єкти, які підлягають приватизації) та комунальної власності для потреб, визначених цим Кодексом, провадиться місцевими державними адміністраціями, Радою міністрів Автономної Республіки Крим або органами місцевого самоврядування в межах їх повноважень.
Громадяни та юридичні особи, зацікавлені у придбанні земельних ділянок у власність, подають заяву (клопотання) до відповідного органу виконавчої влади або сільської, селищної, міської ради чи державного органу приватизації. У заяві (клопотанні) зазначаються місце розташування земельної ділянки, її цільове призначення, розміри та площа, а також згода на укладення договору про оплату авансового внеску в рахунок оплати ціни земельної ділянки (ч.2 ст. 128 Земельного кодексу України).
Приватний підприємець ОСОБА_4 звернулася до Житомирської міської ради з відповідними документами про продаж спірної земельної ділянки площею 0,0710 га.
17.02.06р. відповідач - Житомирська міська рада рішенням тридцятої сесії четвертого скликання №665 від 17.02.06р. вирішила заключити з приватним підприємцем ОСОБА_4 договір купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0710 га по АДРЕСА_1 (а.с.28, т.1).
Відповідно до ч.6 ст. 128 Земельного кодексу України, рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевої державної адміністрації, сільської, селищної, міської ради про продаж земельної ділянки є підставою для укладання договору купівлі-продажу земельної ділянки.
На підставі зазначеного вище рішення №665, 14.04.06р. між відповідачами було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.04.06р. (а.с.24, т.1), відповідно до умов якого приватний підприємець ОСОБА_4 отримала у власність спірну земельну ділянку.
Договір купівлі-продажу земельної ділянки підлягає нотаріальному посвідченню (ч.7 ст. 128 ЗК України)
Слід зазначити, що даний договір купівлі-продажу 14.04.06р. посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу ОСОБА_3, про що свідчить витяг про реєстрацію правочинів (а.с.25, т.1).
Документ про оплату або про сплату першого платежу (у разі продажу земельної ділянки з розстроченням платежу) є підставою для видачі державного акта на право власності на земельну ділянку та її державної реєстрації (ч.7 ст. 128 ЗК України).
Оскільки 1-ий відповідач оплатив вартість спірної земельної ділянки (а.с.23, т.1), тому 19.05.06р. Житомирським міським управлінням земельних ресурсів приватному підприємцю ОСОБА_4 видано Державний акт на право власності на спірну земельну ділянку серії ЯА №893288 та зареєстровано в Книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за №010620900696 (а.с.22, т.1).
Позивач вважає, що зазначений вище Державний акт на право власності на земельну ділянку грубо порушує його права як постійного користувача земельною ділянкою, тому просить суд визнати його недійсним.
Проте, суд приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, враховуючи наступне:
Суд вважає, що державний акт лише посвідчує наявність відповідного права, але не породжує, змінює або припиняє певні права та обов'язки, тобто він не є актом в розумінні ст. 12 ГПК України, який може бути оскаржено до господарського суду. У зв'язку з визнанням недійсним правового акту ( рішення), який саме породжував права і обов'язки посвідчені вказаним актом, цей державний акт втрачає свою дію та виходячи з п. 3. 10 Інструкції про порядок складання видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою та договорів оренди землі, затвердженої наказом Державного комітету України по земельних ресурсах від 04.05.99 № 43, підлягає поверненню до архіву відповідного державного органу земельних ресурсів.
За таких обставин, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0710 га, що знаходиться в. АДРЕСА_1, виданого приватному підприємцю ОСОБА_4 на підставі п.1 ч.1 ст. 80 ГПК України.
Слід зазначити, що така правова позиція Вищого господарського суду України, викладена як у постановах від 27.02.2008 у справі №2-2/1263.1-2007, №16/751 від 12.02.08., №16/747 від 27.02.2008. так і в Інформаційному листі "Про деякі питання застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" від 18.03.2008. №01-8/164, згідно п.5 якого зазначено, що документи, які посвідчують право на земельну ділянку (право власності на земельну ділянку або право користування нею) не можуть виступати предметом спору, оскільки не мають статусу актів державного чи іншого органу, а видаються на підставі та на виконання рішень уповноважених на це органів про надання земельних ділянок відповідно у власність або у постійне користування.
Згідно з вимогами ст. 141 Земельного кодексу України, підставами припинення права користування земельною ділянкою, зокрема, є припинення діяльності державних чи комунальних підприємств, установ та організацій.
Статтею 104 Цивільного кодексу України передбачено, що юридична особа припиняється в результаті передання всього свого майна, прав та обов'язків іншим юридичним особам - правонаступникам (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або в результаті ліквідації.
З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення виконавчого комітету Житомирської міської ради народних депутатів №212 від 13.04.95р. (а.с.50, т.2), Державному комунальному комерційному центру громадського харчування видано Державний акт на право постійного користування землею серія ІІ - ЖТ №002478, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право постійного користування землею за №327 (а.с.5-6, т.2).
Згідно даного акту, Державному комунальному комерційному центру громадського харчування надано в постійне користування земельну ділянку площею 3,6594 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.
12.07.95р. виконкомом Житомирської міської ради народних депутатів був зареєстрований статут Орендного підприємства "Житомирський комерційний центр громадського харчування" (а.с.34-45, т.2), яке було створено рішенням конференції організації орендарів комерційного центру громадського харчування та регіонального відділення Фонду державного майна України по Житомирській області і яке є правонаступником Житомирського державного комунального комерційного центру громадського харчування (п.п. 1.1, 1.4 даного статуту).
Позивач - Відкрите акціонерне товариство "Житомирський комерційний центр громадського харчування" створений 25.07.97р. спільним рішенням регіонального відділення Фонду Державного майна України по Житомирській області і рішенням загальних зборів організації орендарів шляхом перетворення Орендного підприємства "Житомирський комерційний центр громадського харчування" у відкрите акціонерне товариство, про що свідчить статут позивача (а.с.21-32, т.2).
Таким чином, реорганізація Державного комунального комерційного центр громадського харчування в орендне підприємство, а далі у Відкрите акціонерне товариство є юридичним фактом для припинення права користування земельною ділянкою.
У відповідності до ст. 125 Земельного кодексу України, право власності та право постійного користування на земельну ділянку виникає після одержання її власником або користувачем документа, що посвідчує право власності чи право постійного користування земельною ділянкою, та його державної реєстрації.
Згідно п.п 2 п.б ст. 33 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", до повноважень виконавчих органів міських рад належить, зокрема, реєстрація суб'єктів права власності на землю; реєстрація права користування землею і договорів на оренду землі; видача документів, що посвідчують право власності і право користування землею.
Державний акт на право постійного користування спірною земельною ділянкою позивач в установленому законом порядку не оформив, а тому не набув права постійного користування земельною ділянкою площею 0,0710 га по АДРЕСА_1.
Крім того, відповідно до п. б ст. 12 Земельного кодексу України, до повноважень сільських, селищних, міських рад у галузі земельних відносин на території сіл, селищ, міст належить передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу.
Пунктом 34 ч.1 ст. 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" передбачено, що до виключної компетенції міських рад віднесено вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.
Згідно з вимогами ст. 127 ЗК України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування і державні органи приватизації відповідно до їх повноважень здійснюють продаж земельних ділянок державної чи комунальної власності громадянам та юридичним особам, які мають право на набуття земельних ділянок у власність, а також іноземним державам відповідно до цього Кодексу, про що суд зазначав вище.
Тому, суд приходить до висновку, що відповідачем - Житомирською міською радою правомірно прийнято спірні рішення №39 від 18.07.02р. про вилучення земельної ділянки площею 0,0710 га із постійного землекористування Державного комунального комерційного центру громадського харчування (п.3.5 рішення) та про надання даної земельної ділянки 1-му відповідачеві в короткострокову оренду терміном на 5 років для комерційного використання (п.4.1.13 рішення), та №665 від 17.02.06р. про укладення договору купівлі-продажу земельної ділянки площею 0,0710 га по вул. Котовського в м. Житомирі з приватним підприємцем ОСОБА_4 для роздрібної торгівлі та комерційних послуг (п.2 зазначеного рішення).
Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Статтею 203 ЦК України передбачено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має вчинятися у формі, встановленій законом; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.
Суд вважає, що підстави для визнання договору купівлі-продажу земельної ділянки несільськогосподарського призначення від 14.04.06р., укладеного між відповідачами, відсутні.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Позивач не довів тих обставин, на які посилався в позовній заяві.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про припинення провадження у справі в частині позовних вимог щодо визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку, а в решті позовних вимог суд відмовляє в задоволенні позову.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на позивача.
Керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, п.1 ч.1 ст. 80, ст.ст. 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Припинити провадження у справі в частині визнання недійсним Державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,0710 га, що знаходиться в. АДРЕСА_1, виданого приватному підприємцю ОСОБА_4.
2. В решті позову відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання та оформлення у відповідності з вимогами ст. 84 ГПК України.
СуддяДавидюк В.К.
Дата підписання: ___________
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3,4 - відповідачам