УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
_________________________________________
______________________________________________________________________
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "11" серпня 2009 р. Справа № 15/925
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого - судді Кравець С.Г.
при секретарі Лужко О.В.
за участю представників сторін:
від позивача не з'явився,
від відповідача не з'явився,
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" (м.Луганськ Луганська область)
до Фізичної особи- підприємця ОСОБА_1 (м. Житомир)
про стягнення 10215,69 грн.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 10215,69грн., із яких: 8940,73грн. основної заборгованості, 468,20грн. інфляційних нарахувань та 806,76грн. пені.
15.07.2009р. від позивача надійшло письмове клопотання від 13.07.2009р. про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якого, позивач просить стягнути з відповідача 8940,73грн. основної заборгованості, 566,55грн. інфляційних нарахувань, 1018,39грн. пені, а також просить стягнути з відповідача 2500,00грн. витрат на послуги адвоката, 44,00грн. - інших судових витрат (а.с.47-48).
03.08.2009р. від позивача надійшло письмове клопотання № 148 від 30.07.2009р. про збільшення розміру позовних вимог відповідно до якого, позивач просить стягнути з відповідача 8940,73грн. основної заборгованості, 566,55грн. інфляційних нарахувань, 1131,55грн. пені, а також просить стягнути з відповідача 2500,00грн. витрат на послуги адвоката, 106,39грн. витрат по сплаті державного мита, 312,50грн. витрат на інформаціно-технічне забезпечення судового процесу та 44,00грн. - інших судових витрат (а.с.59-60).
Представник позивача в судове засідання не з'явився. 15.07.2009р. від представника позивача надійшло письмове клопотання про розгляд справи без участі представника позивача (а.с. 46).
Відповідач відзиву на позов не подав, в судове засідання не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням №2667744 про вручення 24.07.2009р. ОСОБА_1 рекомендованого листа (а.с.58). Таким чином, відповідач своєчасно та належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.
Відповідно до ст. 75 ГПК України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Дослідивши матеріали справи, господарський суд,
ВСТАНОВИВ:
Як вбачається з матеріалів справи, 05.01.2009р. між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" (позивач у справі) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (відповідач у справі) було укладено договір купівлі-продажу № 16/03/714 (а.с. 11), за умовами якого, позивач зобов'язався передати відповідачу у визначені договором строки товар (промислові товари, побутову техніку та інші товари народного вжитку) в асортименті, кількості, по цінам за одиницю товару згідно накладних, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався прийняти його та здійснити оплату на умовах даного договору (п. 1.1, 1.2 договору).
На виконання умов зазначеного договору, позивач передав, а відповідач отримав товар на загальну суму 16124,47грн. Зокрема, по видатковій накладній № 285025 від 23.01.2009р. відповідачем отримано товар на суму 2500,30грн., по видатковій накладній № 286836 від 23.01.2009р. - на суму 2583,15грн. та по видатковій накладній № 287296 від 23.01.2006р. - на суму 11041,02грн. (а.с.12-14).
В накладних №286836 та №287296 від 23.01.2009р. в якості підстави отримання товару зазначено договір №22/09/450 від 22.09.2008р.
Згідно з поясненнями позивача, 22.09.2008р. був укладений договір купівлі-продажу №22/09/450, який діяв до 31.12.2008р., а 05.01.2009р. був укладений договір купівлі-продажу №16/03/714. Умови даних договорів є ідентичним - поставка товарів. При виписці накладних на поставку товару, комп'ютерна програма автоматично зазначила номер та дату договору, який вона запам'ятала першим. В зв'язку з цим, вірною датою та номером договору у накладних №286836 та №287296 від 23.01.2009р. слід вважати №16/03/714 від 05.01.2009р.
Відповідно до п. 2.1.1 договору купівлі-продажу №16/03/714 від 05.01.2009р., відповідач зобов'язався провести оплату за отриманий товар на розрахунковий рахунок позивача на протязі 20 календарних днів з моменту поставки товару.
Таким чином, відповідач зобов'язаний був провести розрахунки з позивачем за отриманий по накладних товар в строк до 12.02.2009р.
Відповідач за отриманий товар розрахувався частково на суму 7183,74грн. Із зазначеної суми - 2800,00грн. оплачено грошовими коштами, решта - шляхом повернення частини товару на суму 4383,74грн.
Розрахунків за отриманий товар від позивача товар, у встановлений договором строк, відповідач в повному обсязі не провів, непогашеним залишився борг в сумі 8940,73грн.
Як вбачається з поданих позивачем документів погашення відповідачем заборгованості здійснювалося наступним чином:
- відповідно до виписки з особового рахунку позивача (а.с.17), відповідачем, 18.02.2009р. було перераховано позивачу 1100,00грн., які позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №285025 від 23.01.2009р.;
- відповідно до виписки з особового рахунку позивача (а.с.18), відповідачем, 26.02.2009р. було перераховано позивачу 500,00грн., які позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №285025 від 23.01.2009р.;
- відповідно до виписки з особового рахунку позивача (а.с.19), відповідачем, 05.03.2009р. було перераховано позивачу 600,00грн., які позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №285025 від 23.01.2009р.;
- відповідно до видаткової накладної (повернення) №КМ-000017 від 05.03.2009р. (а.с.21), відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 4383,74грн. Повернення товару було зараховано позивачем в сумі 300,30грн. в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній № 285025 від 23.01.2009р., в сумі 2583,15грн. - в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №286836 від 23.01.2009р. та в сумі 1500,29грн. в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №287296 від 23.01.2009р.
- відповідно до платіжного доручення №23 від 11.03.2009р. (а.с. 20), відповідачем, 11.03.2009р. було перераховано позивачу 600,00грн., які позивачем зараховано в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар по видатковій накладній №287296 від 23.01.2009р.
Таким чином за товар, отриманий по видаткових накладних №285025 та №286836 від 23.01.2009р. відповідач провів розрахунки в повному обсязі. За товар, отриманий по видатковій накладній № 287296 від 23.01.2009р. відповідач розрахувався частково на суму 2100,29грн., непогашеною заборгованість в сумі 8940,73грн.
Сторонами проведено звірку взаєморозрахунків за період з 01.01.2009р. по 30.04.2009р., про що 08.05.2009р. складено акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 22). Згідно з підписаним сторонами та скріпленим печатками підприємств актом звірки взаєморозрахунків, заборгованість відповідача перед позивачем складає 8940,73грн. Зазначену суму боргу позивач і просить стягнути з відповідача.
Відповідно до ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.
Згідно із ч. 2 п.1 ст. 175 Господарського кодексу України майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.
Стаття 11 та стаття 509 ЦК України передбачають, що однією з підстав виникнення, цивільних прав та обов'язків сторін є укладення між ними договору. В силу зобов'язання боржник зобов'язаний вчинити на користь кредитора певну дію, в тому числі сплатити борг, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку, тобто сплати боргу.
Норма статті 525 ЦК України визначає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст.526 Цивільного кодексу України).
Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України, також, встановлено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Відповідач, на час розгляду спору, не подав суду доказів проведення розрахунків з позивачем, його борг перед позивачем становить 8940,73грн.
За таких умов, вимоги позивача про стягнення заборгованості в розмірі 8940,73грн. є правомірними.
У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань, позивач просить стягнути з відповідача 566,55грн. інфляційних нарахувань та 1131,55грн. пені.
Відповідно до ч.1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
У відповідності до ч.2 вказаної статті, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно з розрахунком позивача доданого до позовної заяви (а.с.5) та додатковим розрахунком, доданим до клопотання про збільшення позовних вимог від 13.07.2009р. (а.с. 49), сума інфляційних нарахувань за лютий 2009р., нарахованих на заборгованість в сумі 14524,47грн., становить 217,86грн., за березень-травень 2009р., нарахованих на заборгованість в сумі 8940,73грн., становить 250,34грн., за червень 2009р., нарахованих на заборгованість в сумі 8940,73грн., становить 98,35грн.
Суд перевіривши проведені позивачем розрахунки інфляційних нарахувань, вважає їх обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в сумі 566,55грн.
Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктом 5.1 договору купівлі-продажу № 16/03/714 від 05.01.2009р., сторони погодили, що за кожен день прострочення платежу відповідач сплачує неустойку в розмірі 0,6% від суми заборгованості.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Згідно із ст. 3 зазначеного Закону, розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Позивач нарахував відповідачу пеню в сумі 1131,55грн. за період з часу прострочки платежу - 13.02.2009р. і до 11.08.2009р. (дату слухання справи), з урахуванням часткової оплати і повернення товару на загальну суму 7183,74грн.
Згідно перевіреного судом розрахунку, сума пені за вказаний позивачем період з 13.02.2009р. по 11.08.2009р. становить 1113,92 грн., а саме:
По видатковій накладній № 285025 від 23.01.2009р.:
з 13.02.2009р. по 17.02.2009р.: (2500,30грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 5 (кількість прострочених днів) =8,22 грн.;
з 18.02.2009р. по 25.02.2009р.: (1400,30грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 8 (кількість прострочених днів) =7,36 грн.;
з 26.02.2009р. по 04.03.2009р.: (900,30грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 7 (кількість прострочених днів) =4,14 грн.
По видатковій накладній № 286836 від 23.01.2009р.:
з 13.02.2009р. по 04.03.2009р.: (2583,15грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 20 (кількість прострочених днів) =33,97 грн.;
По видатковій накладній № 287296 від 23.01.2009р.:
з 13.02.2009р. по 04.03.2009р.: (11041,02грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 20 (кількість прострочених днів) =145,19 грн.;
з 05.03.2009р. по 10.03.2009р.: (9540,73грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 6 (кількість прострочених днів) =37,64 грн.;
з 11.03.2009р. по 15.06.2009р.: (8940,73грн.(сума боргу) х (24%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 97 (кількість прострочених днів) =570,24 грн.;
з 16.06.2009р. по 21.07.2009р.: (8940,73грн.(сума боргу) х (22%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 36 (кількість прострочених днів) =194,00грн. (позивачем за вказаний період безпідставно нараховано суму пені в розмірі 17,63грн.);
з 22.07.2009р. по 11.08.2009р.: (8940,73грн.(сума боргу) х (22%подвійна облікова ставка НБУ за відповідний період) : 365 х 21 (кількість прострочених днів) =113,16грн.;
Враховуючи зазначене, позовні вимоги ТОВ "Мір Снабженія" в частині стягнення пені є обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 1113,92 грн. В частині стягнення 17,63 грн. пені в задоволені позову необхідно відмовити.
Позивач, крім стягнення 8940,73грн. основної заборгованості, 566,55грн. інфляційних нарахувань та 1131,55грн. пені, просив стягнути з відповідача 2500,00грн. витрат на послуги адвоката та 44,00грн. інших судових витрат.
Розглядаючи питання про обґрунтованість вимог про стягнення витрат на послуги адвоката та інших судових витрат, господарський суд враховує таке.
Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми, судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.
Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку встановленому Законом України "Про адвокатуру", а згідно зі ст.12 цього Закону оплата праці адвоката здійснюється на підставі письмової угоди між громадянином чи юридичною особою і адвокатським об'єднанням чи адвокатом.
Дія вказаного закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами.
Поняття особи, яка є адвокатом наводиться в статті 2 Закону України "Про адвокатуру", котра зазначає, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.
Таким чином, визначальним та достатнім для відшкодування стороні витрат по оплаті послуг адвоката є факт здійснення такої оплати за умовами відповідного договору, підтверджений платіжними документами, а також факт надання послуг саме адвокатом, а не іншим представником.
Обґрунтовуючи вимогу про відшкодування витрат по оплаті послуг адвоката, позивач долучив до матеріалів справи угоду про надання адвокатських послуг №3 від 02.03.2009р., укладену між Товариством з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" та адвокатом ОСОБА_2 (а.с.29), свідоцтво про право на зайняття адвокатської діяльності №НОМЕР_2, видане ОСОБА_3 (а.с. 31), ордер на здійснення представництва в Господарському суді Житомирської області від 15.06.2009р. (а.с.30), видатковий касовий ордер від 04.03.2009р. про сплату позивачем адвокату ОСОБА_2 гонорару в сумі 2500,00грн.(а.с. 32).
Відповідно до ст.49 ГПК України суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інші витрати, пов’язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову – на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи зазначене, господарський суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача витрат по оплаті послуг адвоката в сумі 2500,00грн. обґрунтовані та підлягають задоволенню.
Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача інших судових витрат в сумі 44,00грн., які згідно письмового клопотання позивача №137 від 10.07.2009р. про відшкодування витрат, пов'язаних з розглядом справи (а.с.38), складаються з витрат понесених позивачем на отримання довідок з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців №3762614 від 08.07.2009р. відносно фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (а.с.39) та №3762529 від 08.07.2009р. відносно ТОВ "Мір Снабженія" (а.с.40-43) слід зазначити таке.
Керуючись ст. 44 ГПК України та враховуючи, що ухвалою господарського суду від 22.06.2009р. було зобов'язано позивача подати до суду довідки державного реєстратора про включення до ЄДР ТОВ "Мір Снабженія" та фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача №137 від 10.07.2009р. та стягнути з відповідача витрати в сумі 34,00грн., пов'язані з наданням довідок державного реєстратора №3762614 та №3762529 від 08.07.2009р., що підтверджується платіжним дорученням № 2695 від 03.07.2009р. на суму 17,00грн. (а.с.44) та платіжним дорученням №2694 від 03.07.2009р. на суму 17,00грн. (а.с.45).
Зазначення позивачем в клопотаннях про збільшення позовних вимог №138 від 13.07.2009р. та №148 від 30.07.2009р. розміру інших судових витрат в сумі 44,00грн. суд вважає необґрунтованим, а тому відмовляє у задоволенні вимог про стягнення з відповідача 10,00грн. - витрат, пов'язаних з наданням довідок державного реєстратора.
Відповідно до ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідач позов не оспорив, доказів сплати заборгованості суду не надав.
Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, заявленими відповідно до чинного законодавства і укладеного договору та такими, що підлягають задоволенню частково.
Судові витрати по сплаті державного мита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст.ст. 11, 509, 525, 526, 625, ЦК України, ст.ст. 174, 175, 193 ГК України, Закону України " Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" та Керуючись ст.ст. 49, 82 –85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_4 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)
на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Мір Снабженія" (91050, м.Луганськ, 1-й Оборонний проїзд, буд. 2, ідентифікаційний код 31594936):
- 8940,73грн. - основної заборгованості;
- 566,55грн. - інфляційних нарахувань;
- 1113,92грн. - пені;
- 2500,00грн. - витрат на послуги адвоката;
- 34,00грн. - інших судових витрат;
- 106,21грн. - витрат по сплаті державного мита;
- 311,98грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В іншій частині позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя Кравець С.Г.
Віддрукувати:
1 - до справи,
2,3 - сторонам