УКРАЇНА
Господарський суд
Житомирської області
————————————————————————————————————————
* 10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, '481-620
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
Від "04" серпня 2009 р. | Справа № 8/778 |
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Давидюка В.К.
судді
за участю представників сторін
від позивача Соколова Н.А. - дов. №316 від 23.03.09р.
від відповідача не з'явився
Розглянув справу за позовом Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство" (м. Коростишів)
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-Сервіс"
про стягнення 72317,80 грн.
Спір розглядається в більш тривалий термін, ніж передбачено ч.1 ст. 69 ГПК України у відповідності до ч.3 ст. 69 ГПК України.
Позивач звернувся до господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення з відповідача на свою користь 72317,80 грн. заборгованості за поставлену лісопродукцію (надалі - товар) згідно договору купівлі-продажу №01/12-08 від 01.12.08р., з яких 71249,06,00 грн. - сума основного боргу, 1068,74 грн. - пеня.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, зазначених в позовній заяві.
Представник відповідача в засідання суду не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений вчасно і належним чином.
Справа розглядається за наявними в ній матеріалами у відповідності до ст. 75 ГПК України.
Суд дослідив в судовому засіданні документи, а саме: договір №01/12-08 від 01.12.08р., товарно-транспортні накладні, довіреності, специфікації-накладні, гарантійний лист, претензію, свідоцтво про державну реєстрацію, довідки про включення до ЄДРПОУ.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд
ВСТАНОВИВ:
01.12.08р. між сторонами був укладений договір №01/12-08 від 01.12.08р. (а.с.25), відповідно до умов якого позивач (продавець) зобов'язується передати у власність відповідачеві (покупцю) товар, що визначений даним договором, а відповідач зобов'язаний прийняти даний товар та оплатити його вартість на умовах даного договору (п.1.1 договору).
Відповідно до п.3.1.1 договору, покупець оплачує товар через 14 днів після фактичного прийняття товару покупцем.
Вид розрахунків: безготівковий, шляхом перерахування коштів покупцем на розрахунковий рахунок продавця на підставі виставлених рахунків (п.3.2 договору).
На виконання умов даного договору, позивач передав, а відповідач прийняв товар на загальну суму 71249,06 грн., що підтверджується товарно-транспортними накладними, специфікаціями-накладними на відпуск лісоматеріалів та довіреностями (а.с.6-23).
Відповідач гарантійним листом зобов'язався розрахуватись з позивачем за поставлену продукцію до 28.02.09р. (а.с.24).
Проте, до зазначеного терміну відповідач свої зобов'язання щодо оплати товару не виконав.
02.04.09р. позивач направив відповідачеві вимогу (претензію) з вимогою сплатити суму боргу, яку відповідач залишив без відповіді та без задоволення (а.с.27).
Тому, станом на день звернення з позовом до суду та на день розгляду справи в суді у відповідача існує заборгованість перед позивачем в сумі 71249,06 грн.
Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст. 509 ЦК України).
Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 Господарського кодексу України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно з вимогами ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.
Враховуючи викладене, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення 71249,06 грн. основного боргу обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Крім того, позивач в позовній заяві на підставі ст. 231 ГК України просить суд стягнути з відповідач на свою користь 1068,74 грн. пені.
Згідно зі ст. 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст. 549 ЦК України).
Дійсно, відповідно до ч.2 ст. 231 ГК України, у разі, якщо порушено господарське зобов'язання, в якому хоча б одна сторона є суб'єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов'язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов'язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:
за порушення строків виконання зобов'язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.
Проте, пунктом 6.3 договору передбачено, що за порушення термінів оплати товару покупець сплачує пеню з розрахунку подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період прострочки за кожен день такого прострочення.
Крім того, позивачем не надано доказів, які би свідчили про те, що позивач належить до державного сектору економіки як суб'єкт господарювання.
Тому, перевіривши розрахунок вказаного зобов'язання, суд вважає за необхідне зробити перерахунок пені, оскільки позивач нараховував пеню, виходячи з 0,1% від вартості товару.
Таким чином, розмір пені, який підлягає задоволенню, становить 702,73 грн., виходячи з такого розрахунку:
- 24 (подвійна облікова ставка НБУ) / 365 днів х 71249,06 грн. (сума боргу) х 15 (кількість днів прострочки, зазначена позивачем) / 100 = 702,73 грн.
Відповідно до вимог ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.
Відповідач позов щодо підстав та предмету не оспорив, доказів сплати боргу суду не надав.
Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Це положення кореспондується зі ст.193 Господарського кодексу України, згідно якої суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 71249,06,00 грн. основного боргу та 702,73 грн. пені обгрунтовані, заявлені у відповідності до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, які є в матеріалах справи, та підлягають задоволенню. А в частині стягнення 366,01 грн. (1068,74 грн. - 702,73 грн.) пені суд відмовляє в задоволенні позову.
Витрати по сплаті державного мита та інформаційно-технічного забезпечення судового процесу покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог, оскільки він спонукав позивача звернутись з позовом до суду.
На підставі ст.ст. 509, 525, 526, 549, 655, 692 Цивільного кодексу України, ст.ст. 173, 193 Господарського кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 ГПК України, господарський суд
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Еліта-сервіс", Житомирська область, м. Бердичів, вул. Воровського, 4, р/р 26000301700623 в Житомирській філії АБ "ВТБ", МФО 311346, код ЄДРПОУ 25306409
на користь Державного підприємства "Коростишівське лісове господарство", 12502, Житомирська область, м. Коростишів, вул. Щорса, 29, р/р 260081293 у Житомирській ОД "Райффайзен банк Аваль", МФО 311528, код ЄДРПОУ 00991858
- 71249,06 грн. - основного боргу;
- 702,73 грн. - пені;
- 719,34 грн. - витрат, пов'язаних зі сплатою державного мита;
- 310,92 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
3. Відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 366,01 грн. пені.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня його підписання та оформлення у відповідності до ст. 84 ГПК України.
Суддя | Давидюк В.К. |
Дата підписання: ______________
Віддрукувати:
1 - в справу
2 - позивачу
3 - відповідачу