ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,
тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41
________________________________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
"10" серпня 2009 р. Справа № 48/23-09
вх. № 1839/2-48
Суддя господарського суду
при секретарі судового засідання
за участю представників сторін:
позивача - Лученко Д.В. (дов. б/н від 31.03.2009р.); відповідача - Юр’єва І.М. (дов. №1292/16 від 30.12.2008р.),
розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю компанія „Строма”, м. Харків, код 30290469
до Державного підприємства „Завод імені В.О. Малишева”, м. Харків, код 14315629
про встановлення сервітуту
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою господарського суду від 03.08.2009р. відкладався розгляд справи на 10.08.2009р., повторно зобов'язано Харківське міське управління земельних ресурсів надати суду інформацію про те, кому належать (на праві власності чи користування) земельні ділянки, що межують із земельною ділянкою, розташованою у м. Харкові по вул. Плеханівській, 126, яка згідно з рішенням Харківської міської ради №186/07 від 03.10.2007 року була надана ТОВ компанія „Строма” у строкове платне користування для реконструкції нежитлової будівлі літ. „Э-4" під адміністративно-торговельний комплекс до 31.12.2009 р. і, відповідно до Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 20.12.07р., граничить від т. А до т. Б із землями загального користування (вул. Плеханівська); від т. Б до т. А - із землями ДП „Завод ім. Малишева”. Зобов'язано Харківську міську раду надати суду належним чином засвідчену копію рішення Харківської міської ради від 06.04.1960р. №190-4 про відведення в постійне користування Харківському заводу транспортного машинобудування земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Зобов'язано відповідача надати суду належним чином засвідчену копію рішення Харківської міської ради від 06.04.1960р. №190-4 про відведення в постійне користування Харківському заводу транспортного машинобудування земельної ділянки за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, та докази на підтвердження того, що відповідач є правонаступником Харківського заводу транспортного машинобудування.
В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі. Представник відповідача проти позову заперечував повністю, звернувся з клопотанням про передачу справи на розгляд до господарського суду м. Києва на підставі ч.4 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України. Відповідач також звернувся з клопотанням про подовження часу розгляду справи для виконання п. 4 ухвали від 03.08.2009р., проти якого заперечував позивач. В судовому засіданні протягом дня було оголошено перерву до 16-30год.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.
Позивач звернувся з позовом про встановлення йому земельного сервітуту на право проходу та проїзду (в'їзду та виїзду) на транспортному засобі в будь-який час протягом доби по наявному шляху, який проходить через земельну ділянку, що належить на праві користування відповідачеві, до земельної ділянки, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, яка належить на праві користування позивачеві.
22.07.2009р. позивач надав доповнення до позовної заяви, в якому просив: встановити йому безоплатний земельний сервітут строком до 31.05.2011р. на право проходу та проїзду (в'їзду та виїзду) на транспортному засобі в будь-який час протягом доби по наявному шляху, який проходить через земельну ділянку, що належить на праві користування відповідачу, до земельної ділянки, розташованої за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126, яка належить на праві користування позивачу, а саме: - в'їзд по наявному найкоротшому транспортному шляху через транспортну прохідну з вул. Плеханівської прямо, повз будівлю ЦЛЗ (центральної заводської лабораторії), розташовану праворуч за напрямом руху до розвороту на 180 градусів ліворуч повз насип, далі - прямо повз цех №580, розташований праворуч за напрямом руху, за яким поворот на 90 градусів вправо повз відділ №21, прохідну №1, будівлю заводоуправління, розташовані ліворуч і цехи № 580 та № 490, розташовані праворуч за напрямом руху до земельної ділянки та нежитлової будівлі літ. „Э-4" (раніше - цех №170), належних позивачу, а виїзд - у зворотному напрямі; - вхід через прохідну №1 з вул. Плеханівської праворуч повз будівлю заводоуправління, розташовану ліворуч і цехи № 580 та № 490, розташовані праворуч за напрямом руху до земельної ділянки та нежитлової будівлі літ. „Э-4" (раніше - цех №170), належних позивачу, а вихід - у зворотному напрямі; зобов'язати відповідача усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю компанія „Строма” права користування та розпоряджання власним майном, а саме: нежитловою будівлею літ. „Э-4", загальною площею 16 324,70 м2, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, а також земельною ділянкою площею 2,5756 га, на якій вона розташована, шляхом знесення частини належного відповідачу паркану, що відгорожує земельну ділянку позивача (по лінії від т. А до т. Б Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 20.12.07р.) від земель загального користування (вул. Плеханівська); стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати. Зазначені доповнення були прийняті судом до розгляду.
6 жовтня 2006 року на підставі дозволу Міністерства промислової політики України № 10/3-2-742 від 26 травня 2006 року і протоколу аукціону по лоту № 1 від 22 вересня 2006 року проведеного на філії ДАК “НМАЦ “Харківський аукціонний центр”, між сторонами був укладений договір купівлі-продажу нежитлової будівлі. Згідно з цим Договором позивач набув права власності на нежитлову будівлю літ. “Э-4” (будівля колишнього цеху №170), загальною площею 16324,70 м2, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Право власності позивача на зазначену нежитлову будівлю зареєстровано Комунальним підприємством “Харківське міське бюро технічної інвентаризації”, реєстраційний номер 10204237, номер запису 3090 в книзі 1 від 13.11.2006 року.
Згідно рішення Харківської міської ради від 06.04.1960р. №190-4 Харківському заводу транспортного машинобудування ім В.О. Малишева, відведено в постійне користування земельну ділянку за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126. Згідно листа Головного управління промиловості, транспорту і зв’язку Харківської обласної державної адміністрації правонаступником Харківського заводу транспортного машинобудування ім В.О. Малишева є відповідач.
Відповідно ч. 2 ст. 377 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 120 Земельного кодексу України, якщо будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування. Аналогічна норма закріплена сторонами у п.1.7. договору від 06.10.2006р.
Ч. 2 п. 6.1. договору також встановлено обов’язок відповідача всіляко (юридично і фактично) сприяти позивачеві в оформленні прав останнього на земельну ділянку, на якій розміщена нежитлова будівля. Відповідач своїм листом від 09.10.2006р. №714/16 не заперечував щодо надання позивачеві зазначеної земельної ділянки у користування.
Згідно рішення Харківської міської ради №72/07 від 25.04.2007р. надано згоду на розробку проекту відведення земельної ділянки позивачеві площею, орієнтовно 2,5670 га для реконструкції та подальшої експлуатації нежитлової будівлі літ. “Э-4” під адміністративно-торговельний комплекс по вул. Плеханівській, 126.
Згідно з рішенням Харківської міської ради №186/07 від 03.10.2007р., позивач отримав у строкове платне користування земельну ділянку по вул. Плеханівській, 126, загальною площею 2,5756 га для реконструкції нежитлової будівлі літ. “Э-4” під адміністративно-торговельний комплекс до 31.12.2009р.
Таким чином, з моменту набуття права власності на нежитлову будівлю до позивача перейшло право користування частиною земельної ділянки, на якій розташована будівля і яка необхідна для її обслуговування.
Згідно ст. 95 Земельного кодексу України, землекористувачі мають право: самостійно господарювати на землі; споруджувати жилі будинки, виробничі та інші будівлі і споруди тощо.
Відповідно до Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 20.12.2007р., вищевказана земельна ділянка позивача граничить від т. „А” до т. „Б” із землями загального користування (вул. Плеханівська); від т. „Б” до т. „А” – із землями ДП „Завод ім. Малишева”. З наданих суду матеріалів (зокрема, фотокарток, що зображують належну позивачеві будівлю з боку вул. Плеханівська (а.с. 67 т.1), плану земельної ділянки (а.с. 71 т.1)) вбачається, що прохід та проїзд на земельну ділянку позивача зі сторони земель загального користування (вул. Плеханівської) унеможливлений через перешкоду, що становить залізобетонний паркан, належний відповідачеві, який огороджує всю територію відповідача (а також земельну ділянку позивача). Згідно плану основного майданчика (а.с. 145 т. 1) із схематичним зображенням території відповідача, вбачається, що вся територія земельної ділянки відповідача огороджена і вільний доступ до земельної ділянки позивача відсутній.
Таким чином, позивач позбавлений можливості законним шляхом (не порушуючи режиму охорони відповідача) потрапити до належних йому земельної ділянки та нежитлової будівлі інакше, ніж через територію (земельну ділянку) відповідача (від т. „Б” до т. „А” Акту встановлення меж земельної ділянки), або з боку земель загального користування з вул. Плеханівської через паркан відповідача (від т. „А” до т. „Б”).
Як вбачається з наданого позивачем листування (а.с. 20-26, 28, 136-143 т.1) та не оспорюється відповідачем, з кінця 2007 року відповідач припинив пропуск представників позивача через свою територію, чим обмежив доступ позивача до власної будівлі та земельної ділянки, що знаходиться у його користуванні, що позбавило позивача можливості будівництва паркану, який би відмежував територію позивача від території відповідача.
Пунктом 7.2. договору від 06.10.2006р., сторони домовилися, що на протязі 15 днів після підписання цього договору зобов’язуються укласти окремий договір, який буде регулювати взаємовідносини сторін по взаємному використанню земельної ділянки. Однак, вказаний договір між сторонами не укладено.
Позивач неодноразово звертався до відповідача з проханням забезпечити можливість доступу представників позивача до вищезазначеної будівлі та з пропозицією про вирішення спірного питання шляхом укладення договору земельного сервітуту (від 01.07.08 р. № 208; від 18.09.08 р. № 258; від 14.10.2008р. № 282; від 10.12.2008р. № 336, 15.01.2009р. №АС12). Не зважаючи на звернення позивача, відповідач до цього часу не пропускає представників позивача через власну територію до його нежитлової будівлі та земельної ділянки.
Згідно зі ст. 391 Цивільного кодексу України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 Цивільного кодексу України передбачено право користування чужим майном (сервітуту), яке може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.
Згідно ч.ч. 1, 4 ст. 98 Земельного кодексу України право земельного сервітуту – це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою (ділянками). Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.
Згідно ч. 1 ст. 100 Земельного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Сервітут може належати власникові (володільцеві) сусідньої земельної ділянки, а також іншій конкретно визначеній особі (особистий сервітут).
Згідно зі ст. 402 Цивільного кодексу України сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду. Земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.
Враховуючи, що земельна ділянка, надана у користування позивачу, від т. А до т. Б Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості межує із землями загального користування (вул. Плеханівська), але доступ до неї, а також до належної позивачу нежитлової будівлі обмежений парканом відповідача, суд вважає позовні вимоги щодо зобов’язання відповідача знести частину належного відповідачу паркану в зазначених межах від т. А до т. Б обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Суд також враховує, що відповідач входить до переліку підприємств, установ та організацій оборонно-промилового комплексу, затвердженого розпорядженням Кабінету Міністрів України №244-р від 26.04.2007р., і знесення частини паркану порушить режим його охорони. Тому, попередньо повинно відбутися будівництво нової огорожі (паркану), який би відмежовував територію позивача від території відповідача та одночасно відновлював би режим охорони відповідача. Зазначене потребує деякого часу. Тому, до моменту знесення паркану позивач не буде мати безперешкодного доступу до власної будівлі та земельної ділянки. Єдиним шляхом доступу до них у позивача буде лише прохід (проїзд) через територію відповідача. Тому, суд вважає можливим, як винятковий захід, встановити позивачу тимчасовий земельний сервітут на користування (шляхом проходу та проїзду визначеним позивачем маршрутом) територією відповідача.
Згідно п. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення. Враховуючи викладені обставини, суд вважає можливим надати відповідачу строк для усунення перешкод у користуванні позивачем власним майном до 31.05.2011р.
Суд вважає заперечення відповідача щодо неможливості встановлення безоплатного сервітуту необгрунтованими, оскільки по-перше, згідно ст. 98 Земельного кодексу України сервітут може бути як платним так і безоплатним, по-друге, з боку відповідача не заявлено вимоги про встановлення плати за користування позивачем земельною ділянкою, а також не наведено її розрахунок; по-третє, до моменту звернення до суду позивач неодноразово звертався до відповідача з пропозицією про укладення договору платного сервітуту, яку позивачем було проігноровано. Також, згідно ч. 4 ст. 101 Земельного кодексу України власник земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, має право на відшкодування збитків, завданих встановленням земельного сервітуту. Відповідно п. „г” ч. 1 ст.102 Земельного кодексу України дія земельного сервітуту підлягає припиненню у випадку закінчення терміну, на який було встановлено земельний сервітут.
Суд також вважає заперечення відповідача щодо визначеного позивачем маршруту пересування територією відповідача необгрунтованими, оскільки вони грунтуються на припущеннях (навіть не ствердженнях), що розміщення об’єктів на його території могло змінитися, однак жодного документального обгрунтування зазначених обставин ним не надано. Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Запропонований же позивачем маршрут суд вважає найменш обтяжливим для відповідача, оскільки, як свідчать надані позивачем плани земельної ділянки, відбувається через найближчі до будівлі позивача ворота та прохідну, та, враховуючи наявні перешкоди, має найкоротший шлях.
Суд вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до господарського суду м. Києва на підставі ч. 4 ст. 16 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач відмовився від свого клопотання про витребування генерального плану земельної ділянки відповідача, а надані сторонами матеріали суд вважає достатніми для прийняття рішення по справі без залучення до неї документів, що містять державну таємницю.
Суд також вважає за необхідне відмовити у задоволенні клопотання відповідача про подовження часу розгляду справи, оскільки згідно ч.4 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України спір може бути вирішено у більш тривалий строк, ніж встановлено частиною першою цієї статті, за клопотанням однієї сторони, погодженим з другою стороною, а позивач заперечує проти продовження строку вирішення спору.
Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України державне мито у розмірі, передбаченому статтею 3 Декрету Кабінету Міністрів України “Про державне мито”, що становить 170,00грн. та згідно зі статтею 44 Господарського процесуального кодексу України, Постановою Кабінету Міністрів України від 29.03.2002р. № 411 судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 гривень слід покласти на відповідача з вини якого спір доведено до суду.
Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст. 98-102 Земельного кодексу України, ст.ст. 401-404 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 32, 33, 34, 43, 47-49, 69, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,
ВИРІШИВ:
Відмовити у задоволенні клопотання відповідача про передачу справи на розгляд до господарського суду м. Києва, а також про подовження часу розгляду справи.
Позов задовольнити.
Встановити Товариству з обмеженою відповідальністю компанії „Строма” (код 30290469) безоплатний земельний сервітут строком до 31.05.2011р. на право проходу та проїзду (в'їзду та виїзду) на транспортному засобі в будь-який час протягом доби по наявному шляху, який проходить через земельну ділянку, що належить на праві користування Державному підприємству „Завод імені В.О. Малишева” (код 14315629) до земельної ділянки, розташованої за адресою м. Харків, вул. Плеханівська, 126, яка належить на праві користування Товариству з обмеженою відповідальністю компанії „Строма”, а саме: - в’їзд по наявному найкоротшому транспортному шляху через транспортну прохідну з вул. Плеханівської прямо, повз будівлю ЦЛЗ (центральної заводської лабораторії), розташовану праворуч за напрямом руху до розвороту на 180 градусів ліворуч повз насип, далі – прямо повз цех №580, розташований праворуч за напрямом руху, за яким поворот на 90 градусів вправо повз відділ №21, прохідну №1, будівлю заводоуправління, розташовані ліворуч і цехи № 580 та № 490, розташовані праворуч за напрямом руху до земельної ділянки та нежитлової будівлі літ. “Э-4” (раніше – цех №170), належних ТОВ компанії „Строма”, а виїзд - у зворотному напрямі; - вхід через прохідну №1 з вул. Плеханівської праворуч повз будівлю заводоуправління, розташовану ліворуч і цехи № 580 та № 490, розташовані праворуч за напрямом руху до земельної ділянки та нежитлової будівлі літ. “Э-4” (раніше – цех №170), належних ТОВ компанії „Строма”, а вихід – у зворотному напрямі.
Зобов’язати Державне підприємство „Завод імені В.О. Малишева” (код 14315629) в строк до 31.05.2011р. усунути перешкоди у здійсненні Товариством з обмеженою відповідальністю компанія „Строма” (код 30290469) права користування та розпоряджання власним майном, а саме: нежитловою будівлею літ. “Э-4”, загальною площею 16324,70 м2, розташовану за адресою: м. Харків, вул. Плеханівська, 126, а також земельною ділянкою площею 2,5756 га, на якій вона розташована шляхом знесення частини належного Державному підприємству „Завод імені В.О. Малишева” паркану, що відгорожує земельну ділянку Товариства з обмеженою відповідальністю компанія „Строма” (по лінії від т. А до т. Б Акту встановлення меж земельної ділянки на місцевості від 20.12.07р.) від земель загального користування (вул. Плеханівська).
Стягнути з Державного підприємства “Завод імені В.О. Малишева” (код 14315629, м. Харків, вул. Плеханівська, 126, р/р №260093013373 в АКБ „Золоті ворота”, МФО 351931) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю компанія „Строма” (код 30290469, м. Харків, просп. Гагаріна, 20-А, р/р 26008805672420 в ХОФ АКБ „Укрсоцбанк”, МФО 351016) державне мито у розмірі 170 (сто сімдесят) грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.
Видати накази після набрання рішенням законної сили.
Суддя
Рішення підписано 10.08.2009р.