Дата документу Справа № 333/9881/13-к

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження №11-кп/778/1082/16

Єдиний унікальний № 333/9881/16-к Головуючий в 1-й інстанції – Кулик В.Б.

Категорія - ст. 309 ч. 2 КК України Доповідач в 2-й інстанції – ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 липня 2016 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Фоміна В.А.,

суддів Прямілової Н.С., Мульченка В.В.,

при секретарі Корнієнко О.О.,

за участю:

прокурора Стоматової В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в апеляційному порядку матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за № 12013080040002626, за апеляційною скаргою прокурора, який брав участь у провадженні, на ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року відносно

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, Білорусь, громадянина України, офіційно не працевлаштованого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України;

в с т а н о в и л а:

в апеляційній скарзі прокурор у провадженні посилаючись на незаконність та необґрунтованість судового рішення через невідповідність викладених у ньому висновків, фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону зазначає, що під час досудового розслідування не представилось можливим встановити конкретні факти придбання ОСОБА_2 наркотичного засобу, зокрема через невизнання останнім вини, але ці дані можуть бути з’ясовані під час судового розгляду кримінального провадження. Між тим, суд не надавши цьому уваги, вийшов за межі своїх повноважень та передчасно перейшов до обговорення питань, які підлягають з’ясуванню під час судового розгляду. Крім того, безпідставно послався на невідповідність реєстру матеріалів досудового розслідування вимогам КПК України, хоча ст. 109 наведеного Кодексу не передбачає конкретного переліку та обсягу процесуальний дій, які мають зазначатися у реєстрі, при цьому навіть відсутність у реєстрі певних даних, на переконання прокурора, не може вплинути на прийняття судом остаточного рішення у справі.

На підставі викладеного, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвалою Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, повернуто прокурору, як такий, що не відповідає вимогам КПК України.

Згідно зі змістом оскаржуваного судового рішення, до суду надійшов обвинувальний акт у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_2 за ч. 2 ст. 309 КК України.

Під час підготовчого судового засідання суд встановивши, що обвинувальний акт не відповідає вимогам п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, зазначив наступне.

Так, у обвинувальному акті вказано, що ОСОБА_2, маючи умисел на незаконне придбання та зберігання без мети збуту наркотичного засобу, за невстановлених досудовим розслідуванням обставин, незаконно придбав невстановленим способом та у невстановлений час особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс (марихуану), загальною масою не менше ніж 1080, 5547 гр., який незаконно зберігав за місцем свого проживання, приблизно до 12.40 год. 26.08.2013 року.

26.08.2013 року, близько 12 години 40 хвилин, в ході обшуку квартири АДРЕСА_1, за місцем проживання та реєстрації ОСОБА_2, а саме в коридорі та в його кімнаті, співробітниками міліції у присутності понятих було виявлено та вилучено паперовий згорток з речовиною рослинного походження сіро-зеленого кольору та поліетиленові пакети з сухою подрібненою речовинною рослинного походження сіро-зеленого кольору, масами відповідно 3,0696 гр., 663,0 гр. та 496,0 гр., які згідно з висновком судової хімічної експертизи № 719 від 02.09.2013 року є особливо небезпечним наркотичним засобом - канабісом (марихуаною) масами в перерахунку на суху речовину, відповідно 2,8547 гр., 616,6 гр., 461,1 гр. загальною масою 1080,5547 гр., що згідно з Таблицею II Списку № 2 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого Постановою КМУ від 06.05.2000 року № 770, віднесено до особливо небезпечного наркотичного засобу та відповідно до Таблиці № 2 «Невеликі, великі та особливо великі розміри психотропних речовин, що знаходяться у незаконному обігу», затвердженої Наказом Міністерства охорони здоров'я від 01.08.2000 року № 188, є великим розміром, які ОСОБА_2 І.І. раніше придбав, за невстановлених в ході досудового розслідування обставин, та в подальшому незаконно зберігав за місцем проживання без мети збуту.

Дії ОСОБА_2 кваліфіковані за ч. 2 ст. 309 КК України за ознаками незаконного придбання, зберігання наркотичних засобів без мети збуту, у великих розмірах.

Між тим, на думку суду, у формулюванні обвинувачення ОСОБА_2 не розкрита об'єктивна сторона злочину за ознакою «придбання», а таким чином, не встановлено час, спосіб та місце скоєння злочину. Не встановлено також час початку зберігання ОСОБА_2 наркотичних засобів у своєму помешканні, тобто не у повному обсязі розкрита об'єктивна сторона злочину за ознакою «зберігання», що перешкоджає у здійсненні ОСОБА_2 захисту від пред’явленого обвинувачення.

Зазначені обставини, вже були підставою для повернення обвинувального акту прокурору, згідно до ухвали суду від 21.01.2016 року, але ці недоліки так і не були усунуті.

Крім того, судом вказано, що в ухвалі від 21.01.2016 року зверталася також увага щодо наявності порушень при складанні реєстру матеріалів досудового розслідування, які були усунуті лише частково. Так, в порушення вимог ст. 109 КПК України, реєстр не містить даних щодо моменту внесення відомостей до ЄРДР, а також всупереч ч. 3 ст. 283 КПК України, даних про внесення відомостей про закінчення досудового розслідування.

За таких обставин, суд повернув обвинувальний акт прокурору для приведення його у відповідність до вимог закону.

Заслухавши доповідь судді про сутність судового рішення та доводи скарги; прокурора, який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора, який брав участь у провадженні, не підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Згідно з п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні, суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

При цьому, суд постановляючи рішення зобов’язаний керуватися вимогами ст. 370 КПК України, яка визначає, що судове рішення наряду з іншими вимогами, повинно бути вмотивованим. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказані вимоги закону під час постановлення ухвали суд дотримався в повному обсязі.

Повертаючи обвинувальний акт прокурору, суд повинен чітко навести підстави з яких він вважає, що обвинувальний акт не відповідає вимогам ст. 291 КПК України та викласти ці мотиви таким чином, щоб можливо було зрозуміти, які саме недоліки допущено прокурором, та що їх виправлення надасть суду можливість призначити справу до розгляду.

Аналіз змісту обвинувального акту вказує на те, що при його складанні не було дотримано вимог закону, передбачених п. 5 ч. 2 ст. 291КПК України оскільки направлений ним обвинувальний акт не містить у собі сформульованого ОСОБА_2 обвинувачення у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 309 КК України, а саме в ньому не розкрита об'єктивна сторона злочину за ознакою «придбання», а саме не встановлено час, спосіб, місце скоєння злочину та не встановлено часу початку зберігання наркотичних засобів, про що у своїй ухвалі небезпідставно вказав і суд першої інстанції.

Так, обвинувальний акт має містити лише фактичні обставини, які встановлені слідчим під час досудового розслідування та правову кваліфікацію його дій, але виклад фактичних обставин не може одночасно вважатись і підміняти собою формулювання обвинувачення, як помилково дійшов прокурор, який його складав.

Статтею 17 Закону України «Про виконання рішення застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено те, що суди застосовують при розгляді справи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини у справі «Абрамян проти Росії» від 09.10.2008 року зазначив, що у тексті підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз’ясненню обвинувачення особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час судового розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред’явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п. 79). Крім того Європейський суд з прав людини нагадує,що положення зазначеного вище підпункту «а» п. 3 ст. 6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п. 1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної детальної інформації щодо пред’явленого особі обвинувачення, а також про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 20.04.2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п. 34).

Право бути поінформованим про характер і причини обвинувачення потрібно розглядати у світлі права обвинуваченого мати можливість підготуватися до захисту, гарантованого підпунктом «в» п. 3 ст. 6 Конвенції (див. рішення від 25.03.1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п. 54).

Районний суд не залишив поза увагою відсутність сформульованого обвинувачення щодо ОСОБА_2, а відтак висунутого йому обвинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 309 КК України, а отже й прийняв рішення у відповідності до вимог передбачених ст. 370 КПК України.

На думку колегії суддів, судом першої інстанції правильно встановлені порушення вимог п. 5 ч. 2 ст. 291 КПК України, оскільки викладені у обвинувальному акті фактичні обставини кримінального правопорушення, містять неконкретність обвинувачення а отже носять правову невизначеність, тому такий акт не відповідає вимогам закону, що порушує право обвинуваченого на захист.

Оскільки при складанні нового обвинувального акту необхідно усунути зазначені районним судом недоліки цього процесуального документу, також підлягає приведенню у відповідність і реєстр матеріалів досудового розслідування, як невід’ємна частина обвинувального акту, на що також звернуто увагу у оскаржуваній ухвалі.

Що ж стосується посилання районного суду в ухвалі на невиконання органом досудового розслідування попередніх судових рішень про повернення обвинувального акту прокурору, то колегія суддів не в змозі проаналізувати та оцінити підстави для прийняття таких рішень та об’єм усунення прокурором зазначених невідповідностей вимогам КПК, з огляду на відсутність у матеріалах провадження відповідних судових рішень.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність відмови в задоволенні апеляційної скарги прокурора про скасування оскаржуваної ухвали.

Керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, колегія суддів

у х в а л и л а:

апеляційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні – залишити без задоволення.

Ухвалу Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 18 травня 2016 року відносно ОСОБА_2 – залишити без змін.

Ухвала Апеляційного суду Запорізької області набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Судді:

В.А. ОСОБА_3 ОСОБА_4 Мульченко