ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 серпня 2009 р. | № 52/23-08(46/563-06) |
Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:
головуючого | Подоляк О.А. |
суддів : | Грека Б.М., Капацин Н.В., |
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу | Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України |
на постанову | Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 р. |
у справі | № 52/23-08 |
за позовом | Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України (надалі –Департамент) |
до | АТЗТ "Куряжський домобудівельний комплекс" (надалі –Товариство) |
треті особи без самостійних вимог на стороні позивача | Східне регіональне управління Державної прикордонної служби України; ВАТ "Глухівська фабрика по переробці вторинної сировини"; Приватне промислово-комерційне підприємство "Міське будівництво" |
про | спонукання виконання обов'язку в натурі |
за участю представників: |
від позивача | - Беляєв В.М. |
від відповідача | - Трофімова Т.В. |
від третіх осіб | - не з'явились |
В С Т А Н О В И В:
Справа розглядалась судами не одноразово.
При новому розгляді справи позивачем, в порядку ст. 22 ГПК України, подано заяву про уточнення (зміну) позовних вимог, в якій він просив суд:
- визнати недійсним акт приймання-передачі квартир №№ 61, 67, 73, 75, 79 у будинку № 56 по вул. Леніна в м. Глухові Сумської області відповідно до інвестиційного договору від 16.11.1999р. № 13/99;
- зобов'язати відповідача виконати в натурі свої зобов'язання, згідно інвестиційного договору від 16.11.1999 р. № 13/99 та додатковими угодами до нього від 27.12.1999 р. № 1 та від 16.06.2000 р. № 2, передати у власність позивачу квартири загальною площею 342 кв.м. у смт. Пісочин Харківської області або місті Харкові та правовстановлюючу документацію на них.
Рішенням господарського суду Харківської області від 11.06.2008 р. (суддя Білоусова Я.О.) в позові відмовлено.
Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 р. (судді: Такмаков Ю.В., Барбашова СВ., Плужник О.В.) рішення господарського суду Харківської області від 11.06.2008 р. в частині відмови в позові щодо визнання недійсним акту приймання-передачі квартир №№ 61, 67, 73, 75, 79 у будинку № 56 по вул. Леніна в м. Глухові Сумської області за інвестиційним договором від 16.11.1999 р. № 13/99 скасовано та прийняти нове рішення, яким провадження у справі в цій частині припинено; в іншій частині рішення залишено без змін.
Не погоджуючись з постановою, Департамент звернувся до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить рішення та постанову скасувати, позов задовольнити, мотивуючи скаргу порушенням і неправильним застосуванням судами норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши матеріали справи, оцінивши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України прийшла до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судами, 16.11.1999 р. між Департаментом та Товариством укладено Договір на інвестування будівництва житла для військовослужбовців Прикордонних військ України (надалі –Інвестиційний договір), відповідно до умов якого Департамент (інвестор) зобов'язався провести інвестування будівництва, а Товариство (замовник) зобов'язалось передати інвестору квартири на всю суму інвестицій за ціною не вищу за опосередковану вартість будівництва в відповідному регіоні.
Пунктом 2.2.3. договору передбачений обов'язок замовника (відповідача) протягом десяти робочих днів з моменту одержання інвестиції передати інвестору у власність за актом квартири, згідно з пунктом 1.2. цього договору загальною площею, визначеною додатковими договорами. Акт зареєструвати в держадміністрації міст знаходження будинків.
Судами встановлено, що відповідно до п. 2.1 Інвестиційного договору позивач передав відповідачу інвестицій в обсязі 5 202 258,80 грн.
26.12.2000 р. відповідно до умов Договору за актом приймання-передачі відповідачем передано, а позивачем прийнято 48 квартир загальною площею 3001,58 кв.м. у Харківській області і 28 квартир загальною площею 1640,88 кв.м. у Сумській області, в тому числі квартири №№ 61, 67, 73, 75, 77 , 79 загальною площею 342,0 кв. м. в житловому будинку № 56 по вул. Леніна в м. Глухів Сумської області (надалі –спірні квартири). Даний акт складений у письмовій формі, має найменування сторін, скріплений підписами та печатками позивача та відповідача.
Відповідно до ч.1 ст. 128 ЦК УРСР (чинного на момент винекнення спірних правовідносин) право власності (право оперативного управління) у набувача майна за договором виникає з моменту передачі речі, якщо інше не передбачено законом або договором.
Право власності передбачає собою право вільного користування та розпорядження майном.
Згідно ст. 128 ЦК УРСР з моменту підписання акту приймання-передачі позивач став власником спірних квартир.
Пунктом 3.2. Інвестиційного договору передбачено, що після підписання акту передачі квартир на баланс експлуатуючій організації, відповідальність за їх збереження несе інвестор (позивач).
З огляду на викладене, врахувавши обставини справи, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованих висновків, що позовні вимоги в частині зобов'язання відповідача виконати в натурі свої зобов'язання, згідно Інвестиційного договору та додаткових угод до нього, передати у власність позивачу квартири загальною площею 342 кв.м. у смт. Пісочин Харківської області або місті Харкові та правовстановлюючі документи на них, є не обґрунтованими, оскільки відповідачем доведено належне виконання своїх зобов'язань за Інвестиційним договором, а саме передачу інвестору (позивачу) спірних квартир у власність за актом приймання-передачі.
Щодо позовних вимог про визнання недійсним акту приймання-передачі квартир, то колегія судді касаційної інстанції погоджується з правомірними висновками апеляційного суду щодо припинення провадження у справі в цій частині позовних вимог на підставі п. 1 ч. 1 ст. 80 ГПК України. Даний акт не є актом в розумінні п. 3 ч. 2 ст. 20 ГК України, а є лише доказом певних обставин справи, а тому не може бути об'єктом оскарження в господарському суді.
Відповідно до п. 1 ст. 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
Касаційна скарга залишається без задоволення, коли суд визнає, що постанова апеляційного господарського суду прийнята з дотриманням вимог матеріального та процесуального права.
Перевіривши у відповідності до ч. 2 ст. 1115 ГПК України юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення у постанові апеляційного господарського суду, колегія суддів дійшла висновків про те, що господарський суд апеляційної інстанції в порядку ст. ст. 43, 47, 43, 99, 101 ГПК України всебічно, повно і об'єктивно розглянув в судовому процесі всі обставини справи в їх сукупності; із дотриманням положень ст. 11112 ГПК України врахував вказівки, що містились у постанові Вищого господарського суду України від 14.11.2007 р.; дослідив подані сторонами в обґрунтування своїх вимог і заперечень докази; належним чином проаналізував відносини сторін; прийняв правомірне рішення.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 1115 ГПК України та частин 1, 2 статті 1117 ГПК України, касаційна інстанція на підставі вже встановлених фактичних обставин справи перевіряє судові рішення виключно на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові господарських судів. Касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.
Посилання оскаржувача на інші обставини не приймаються колегією суддів до уваги з огляду на положення ст. 1117 ГПК України та з підстав їх суперечності матеріалам справи.
Твердження оскаржувача про порушення і неправильне застосування апеляційним господарським судом норм матеріального та процесуального права при прийнятті постанови не знайшли свого підтвердження, в зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування законного та обґрунтованого судового акту колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст. ст. 1115, 1117, 1119, 11111 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
Касаційну скаргу Департаменту забезпечення Адміністрації Державної прикордонної служби України залишити без задоволення.
Постанову Харківського апеляційного господарського суду від 21.04.2009 р. у справі № 52/23-08 залишити без змін.
Головуючий, суддя О. Подоляк
С у д д і Б. Грек
Н. Капацин