ВИЩИЙ  ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ  

 ПОСТАНОВА          

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ          

 11 серпня 2009 р.                                                                                    № 22/6пн  

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Дроботової Т.Б. –головуючого

Волковицької Н.О.

Гоголь Т.Г.

за участю представників сторін:

позивачаПрокопової О.В. дов. від 10.08.2009 року

Гармаш С.М. дов. від 10.08.2009 року

відповідачаОСОБА_1

ОСОБА_4 дов. від 02.10.2007 року

третьої особи Халілрахманової Є.В. дов. від 10.08.2009 року

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуФізичної особи –підприємця ОСОБА_1 та

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

на постанову  від 21.04.2009 року Донецького апеляційного господарського суду

у справі№ 22/6пн господарського суду Донецької області

за позовомВугледарської міської ради

доФізичної особи –підприємця ОСОБА_1,

Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2

третя особаВугледарський міський відділ земельних ресурсів

Доповідач: Волковицька Н.О.

про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши її від частини будівлі кафе 50/50, яка належить ОСОБА_1. на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.1999 року, шляхом її знесення та вивезення та про зобов’язання фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,0221 га., розташовану за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши її від частини будівлі кафе 50/50, шляхом її знесення та вивезення

ВСТАНОВИВ:

Вугледарська міська рада звернулася до господарського суду Донецької області з позовною заявою, з урахуванням позовних вимог, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа Вугледарський міський відділ земельних ресурсів про зобов'язання звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши її від частини будівлі кафе 50/50, яка належить ОСОБА_1. на підставі договору купівлі –продажу від 06.04.1999 року, шляхом її знесення та вивезення та про зобов'язання фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, загальною площею 0,0221 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, звільнивши її від частини будівлі кафе 50/50, яка належить йому на підставі договору купівлі-продажу від 06.04.1999 року та рішення Вугледарського міського суду Донецької області від 07.09.2007 року, шляхом її знесення та вивезення (в редакції заяви-доповнення до позовної заяви від 07.02.2008 року №1/37-311, (а.с.98-99, т.1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.02.2008 року позовні вимоги задоволено.

Зобов'язано фізичну особу –підприємця ОСОБА_1звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, звільнивши її від частини будівлі кафе 50/50, яка належить їй на підставі договору купівлі –продажу від 06.04.1999 року, шляхом її знесення та вивезення.

Зобов'язано фізичну особу –підприємця ОСОБА_2 звільнити самовільно зайняту земельну ділянку загальною площею 0,0221 га, розташовану за адресою: АДРЕСА_2, звільнивши її від частини будівлі кафе 50/50, шляхом її знесення та вивезення.

За апеляційною скаргою фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 та фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 судове рішення переглянуте в апеляційному порядку і постановою Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 11.11.2008 року рішення господарського суду Донецької області від 15.02.2008 року та постанова Донецького апеляційного господарського суду від 13.05.2008 року скасовані, справу направлено на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Під час нового розгляду справи господарський суд Донецької області рішенням від 27.01.2009 року, залишеним без змін постановою Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року, позовні вимоги задовольнив.

Фізична особа –підприємець ОСОБА_1 та фізична особа –підприємець ОСОБА_2 звернулися до Вищого господарського суду України із касаційною скаргою, в якій просять скасувати рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції, мотивуючи касаційну скаргу доводами про порушення судами норм матеріального та процесуального права, без повного та всебічного з'ясування усіх обставин справи, що мають значення для правильного вирішення спору.

Так, заявники посилаються на порушення судами приписів статті 1 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель" статті 30 Земельного кодексу 1990 року, статті 212 Земельного кодексу 2001 року та не встановлення наявності суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов, а також наявність факту порушення цього права; протиправність поведінки відповідачів по користуванню земельною ділянкою; втрату права відповідачів на оформлення земельної ділянки.

Скаржники вважають, що набуття позивачами права користування земельною ділянкою підтверджуються, зокрема, статтею 63 Земельного кодексу України №561-ХІІ від 18.12.1990 року, яка передбачала, що використання земель міста здійснюється відповідно до проектів планування та забудови міста і планів земельно –господарського устрою і на підставі якої є викопіювання з генерального плану, виданого відповідачам у 1997 році Державним комунальним підприємством Архітектурно –планувальним земельно-кадастровим Бюро технічної інвентаризації м. Вугледар, згідно якого об'єкт кафе нанесений на містобудівній документації м. Вуглерад з позначенням прилеглої території - літнього майданчика з кам'яною огорожею та під'їздом до будинку. Викопіювання належними чином засвідчене начальником Державного комунального підприємства.

Також, заявники посилаються на те, що на підставі матеріалів інвентаризації земельної ділянки позивачу виданий технічний паспорт земельної ділянки кафе 50/50, розроблений головним управлінням геодезії, картографії та кадастру України Донецьким міським геодезичним центром у 1996 році. Роботи проведені у відповідності з постановою Верховної ради України "Про земельну реформу" №563-12 від 18.12.1990 року та на підставі договору № 1512 від 23.09.1996 року з замовником робіт –приватним підприємцем ОСОБА_2. кафе 50/50.

Крім того, скаржники посилаються на рішення Вуглерадської міської ради від 30.07.1997 року, на підставі якого у позивача ОСОБА_2 виникло право на одержання у користування земельної ділянки, на якій розташовано належне йому нерухоме майно.

Заявою від 11.08.2009 року заявники доповнили свою касаційну скаргу доводами про те, що постановою Вугледарського міського суду від 08.05.2009 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 29.07.2009 року по справі №2а-66-2008р., визнано недійсним рішення Вугледарської міської ради від 27.02.2007 року №5-16-10, яким було відмінено рішення Вугледарської міської ради від 30.07.1997 року №15 "Про затвердження відведення земельної ділянки під об'єкт для видачі Державного акту на право постійного користування землею суб'єкту підприємницької діяльності ОСОБА_2".

Заслухавши суддю –доповідача та присутніх у судовому засіданні представників сторін, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності юридичної оцінки обставин справи та повноти їх встановлення в рішенні та постанові у даній справі, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог статей 108, 1117 Господарського процесуального кодексу України, касаційна інстанція рішення місцевих господарських судів та постанови апеляційних господарських судів переглядає за касаційною скаргою (поданням) та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій та вбачається з матеріалів справи Управлінням з контролю за використанням та охороною земель у Донецькій області було проведено перевірку з питань дотримання земельного законодавства приватним підприємцем ОСОБА_1, про що складено акт від 25.07.2006 року, в якому зазначено, що Суб'єктом підприємницької - діяльності ОСОБА_1 використовується земельна ділянка загальною площею 0,0221га для експлуатації будинку кафе в АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу від 02.09.1997 року №483853 без правовстановлюючих документів на земельну ділянку, без одержання документа, що посвідчує право власності на неї та його державної реєстрації, що є порушенням статей 125, 126 Земельного кодексу України.

Судами також встановлено, що 26.11.1996 року між Малим підприємством молодіжних ініціатив "Україна" та ОСОБА_2. було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого Мале підприємство молодіжних ініціатив "Україна" продало, а ОСОБА_2. купив будівлю літнього кафе загальною площею 14,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, що свідчить про те, що ОСОБА_2. був добросовісним набувачем будівлі літнього кафе загальною площею 14,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

02.09.1997 року між ОСОБА_2., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 було укладено договір купівлі-продажу, за умовами якого ОСОБА_2. продав, а ОСОБА_1. та ОСОБА_3 купили будинок кафе у рівних частках кожен загальною площею 14,5кв.м., який розташований за адресою: АДРЕСА_1.

Судами також встановлено і те, що рішенням Вугледарського міського суду Донецької області від 07.09.2007 року за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про визнання частково недійсним договору купівлі-продажу від 02.09.1997 року задоволені позовні вимоги та визнано договір купівлі-продажу кафе, розташованого в АДРЕСА_1, укладеного 02.09.1009 року між ОСОБА_2., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 недійсним в частині продажу 1/2 частини будівлі кафе ОСОБА_3, з моменту його вчинення (рішення набрало законної сили 17.09.2007 року).

Рішенням Вугледарської міської ради від 30.07.1997 року №15 "Про затвердження відведення земельної ділянки під об'єкт для видачі Державного акта на право постійного користування землею" було узгоджено технічний паспорт земельної ділянки приватного підприємця ОСОБА_2, затверджено відведення земельної ділянки приватному підприємцю ОСОБА_2. під кафе "50/50" площею 0,0442га за адресою: АДРЕСА_1 та було вирішено питання щодо надання приватному підприємцю ОСОБА_2. Державного акту на право постійного користування землею.

Також судами встановлено, що 16.02.2007 року за №01-34-17 Вугледарський міський відділ земельних ресурсів звернувся до міського голови з клопотанням про скасування рішення Вугледарської міської ради від 30.07.1997 року №15 "Про затвердження відведення земельної ділянки під об’єкт для видачі Державного акту на право постійного користування землею" в зв’язку з тим, що згідно статті 7 Земельного кодексу України (в редакції, яка діяла на момент спірних правовідносин) приватний підприємець ОСОБА_2. не мав права на отримання земельної ділянки у постійне користування.

Рішенням Вугледарської міської ради 27.02.2007/5-16-10 було скасовано рішення Вугледарської міської ради від 30.07.1997 року №15 "Про затвердження відведення земельної ділянки під об’єкт для видачі Державного акту на право постійного користування землею".

Судом апеляційної інстанції встановлено, що згідно довідки Відділу земельних ресурсів від 21.03.2008 року №01-41/19 відомості на земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, відсутні –кадастрову справу не заведено.

За даними Комунального підприємства "Бюро технічної інвентаризації" від 14.04.2008 року №65 технічною інвентаризацією від 09.06.2004 року Комунальним підприємством "Бюро технічної інвентаризації" було виявлено самовільну реконструкцію кафе, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, в результаті якої фактична площа об’єкта нерухомості склала 114,1кв.м., що знайшло відображення в технічному паспорті, виготовленому інженером бюро з відміткою на титульній сторінці про виявлене самочинне будівництво. За заявою співвласника, ОСОБА_1 14.03.2008 року знову була здійснена технічна інвентаризація, якою виявлена подальша самочинна реконструкція будівлі кафе (загальна площа об’єкта нерухомості –107,5кв.м, площа забудови –167,4кв.м.). В листі також зазначено, що співвласниками було надано копію рішення Вугледарської міської ради 27.02.2007/5-16-10 яким було скасовано рішення Вугледарської міської ради від 30.07.1997 року №15 "Про затвердження відведення земельної ділянки під об’єкт для видачі Державного акта на право постійного користування землею" та технічний паспорт земельної ділянки.

На дату укладення договору купівлі-продажу (26.11.1996 року) ОСОБА_2. будівлі літнього кафе загальною площею 14,5кв.м., яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, земельні правовідносини регулювались Земельним кодексом України від 18.12.1990 року №561-XII.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд, виходив із того, що згідно довідки Донецької регіональної філії Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" від 22.12.2008 року №151/17 щодо земельної ділянки розташованої у м. Вугледар по вул.30 річчя Перемоги, 4а ніяких прав власності не зареєстровано, а стаття 30 Земельного кодексу України (що був чинним до 01.01.2002 року) передбачає залежність виникнення прав на землю у набувача майна від наявності прав на цю землю у відчужувателя майна.

Але, при цьому, суди не врахували предмет спору, який полягає у звільненні земельної ділянки шляхом знесення будівлі кафе, в тому числі і тієї його частини, яка придбана за договором купівлі –продажу від 26.11.1996 року та відчужена за договором від 02.09.1997 року та підстави позову –самовільне зайняття земельної ділянки.

Самовільне зайняття це дії, які свідчать про фактичне заволодіння земельною ділянкою без законних підстав.

Отже, судам необхідно було встановити які дії відповідачі вчинили та чи є такі дії саме самовільним зайняттям земельної ділянки, оскільки купівля будівлі кафе згідно договору купівлі –продажу не є самовільним зайняттям покупцем земельної ділянки на якій така будівля розташована.

Крім того, приймаючи рішення по суті спору в резолютивній частині господарський суд Донецької області зазначив, що знесенню підлягає та частина будівлі кафе, яка належить відповідачам на підставі договору купівлі –продажу.

Але, при цьому, суд не навів будь –якої норми права, яка передбачає припинення прав особи на придбане за договором майно.

Донецький апеляційний господарський суд цих недоліків не виправив.

Суттєвим для розгляду даної справи є також розмір самовільно зайнятої земельної ділянки.

Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що господарськими судами першої та апеляційної інстанцій при розгляді справи та прийнятті судових рішень не взято до уваги та не надано належної правової оцінки всім доказам у справі в їх сукупності, що, враховуючи суть спору, свідчить про не з'ясування судом всіх обставин, які мають суттєве значення для правильного вирішення господарського спору. Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного суду України, викладених у пункті 1 Постанови від 29.12.1976 року № 11 "Про судове рішення", рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши всі обставини справи, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Неповне з'ясування всіх обставин справи, які мають значення для справи, дає підстави для скасування ухвалених у справі судових рішень та передачі справи на новий розгляд.

Оскільки передбачені процесуальним законодавством межі перегляду справи в касаційній інстанції не дають їй права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми судовими інстанціями чи відхилені ними, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази, рішення та постанова у справі підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до господарського суду першої інстанції. Під час нового розгляду справи господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись статтями 1117, пунктом 3 статті 1119, статтями 11110, 11111, 11112 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Рішення господарського суду Донецької області від 27.01.2009 року та постанову Донецького апеляційного господарського суду від 21.04.2009 року у справі № 22/6пн господарського суду Донецької області скасувати.

Справу направити на новий розгляд до господарського суду Донецької області.

Касаційну скаргу Фізичної особи –підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи –підприємця ОСОБА_2 задовольнити.

Головуючий суддя                                         Т. Дроботова

С у д д і          Н. Волковицька

 Т. Гоголь