Апеляційний суд міста Києва

№ 11-кп/796/179/2015 Головуючий у І-й інстанції - Захарова А.С.

Номер кримінального провадження: Доповідач - Одинець В.М.

12013110090006669

У х в а л а

Іменем України

17.03.2015 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

Головуючого судді - Одинця В.М.,

Суддів - Бовтрук В.М., Присяжнюка О.Б.,

при секретарі - Ковба А.В.,

за участю прокурора - Глиняного С.В.,

потерпілих - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві матеріали кримінального провадження № 12013110090006669 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_2 на вирок Солом'янського районного суду м. Києва від 17.11.2014 року,

в с т а н о в и л а :

Цим вироком

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Києва, громадянина України, освіта середня, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого та проживаючого в АДРЕСА_1 раніше судимого:

04.08.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 1 ст. 185 КК України до штрафу в дохід держави в розмірі 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 грн.;

19.10.2011 року Шевченківським районним судом м. Києва за ч. 2 ст. 185 КК України до 3 років позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки на підставі ст. 75 КК України,

визнано винуватим в скоєнні кримінального правопорушення передбаченого ч.3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та призначено покарання

за ч. 3 ст. 185 КК України у виді 3 років 6 місяців позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 186 КК України у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України за сукупністю скоєних злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим і остаточно призначено покарання у виді 4 років 6 місяців позбавлення волі.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України, до строку призначеного покарання зараховане невідбуте покарання за вироком Шевченківського районного суду м. Києва від 20.08.2013 року, і остаточно призначено покарання, за сукупністю злочинів, у виді 5 років позбавлення волі.

Запобіжний захід, до набрання вироком чинності, обвинуваченому ОСОБА_2 залишено без змін - тримання під вартою.

Цивільний позов задоволений, стягнуто з ОСОБА_2, на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 2200 гривень та моральну шкоду в розмірі 5000 гривень.

За цим вироком ОСОБА_2 визнаний винним в тому, що 16.05.2013 року, приблизно о 17 годин 40 хвилин, перебуваючи в приміщенні перукарні, розташованої в АДРЕСА_2, впевнившись, що за його діями ніхто не спостерігає, з метою таємного викрадення чужого майна, проник до підсобного приміщення перукарні, звідки таємно викрав чуже майно, а саме: мобільний телефон марки «Самсунг В7722І», вартістю 2200 гривень, із сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Астеліт» НОМЕР_1 та сім-карткою мобільного оператора Прат «Київстар» НОМЕР_2, які не становлять матеріальної цінності, що належить ОСОБА_1; мобільний телефон марки «Нокія 5230», вартістю 1399 гривень, із сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Астеліт» НОМЕР_3, вартістю 15 гривень, на рахунку якоі було 30 гривень, що належить ОСОБА_3, мобільний телефон марки «Нокія 2700», вартістю 780 гривень, із сім-карткою мобільного оператора ТОВ «Астеліт» НОМЕР_4, вартістю 10 гривень, на рахунку якоі було 15 гривень, що належить ОСОБА_4.

З викраденим майном обвинувачений ОСОБА_2 з місця вчинення злочину зник, розпорядившись ним на власний розсуд. Діями обвинуваченого ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди потерпілим: ОСОБА_3 на суму 1444 гривні, ОСОБА_4 на суму 815 гривень, ОСОБА_1 на суму 2200 гривень.

Крім того, 22.05.2013 року, приблизно о 17-00 год., обвинувачений ОСОБА_2, знаходячись ліфті під'їзду будинку АДРЕСА_3 в якому знаходилися раніше незнайомі йому малолітня ОСОБА_6 із своєю подружкою, побачивши на шиї малолітньої ОСОБА_6 золотий ланцюжок з хрестиком, вартістю 1593 гривень, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на повторне відкрите викрадення чужого майна, обвинувачений, під час зупинки ліфта на п'ятому поверсі, рукою схопив ланцюжок з хрестиком та зірвав його з шиї малолітньої ОСОБА_6 тобто відкрито викрав їх.

З викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник, розпорядившись ним на власний розсуд.

Діями обвинуваченого ОСОБА_2 було завдано матеріальної шкоди ОСОБА_7 на суму 1593 гривень.

Не погоджуючись з вироком суду, обвинувачений ОСОБА_2, просить вирок суду скасувати, ухвалити новий, яким перекваліфікувати його дії з ч. 3 на ч. 2 ст. 185 КК України, та призначити покарання в межах санкції ч. 2 ст. 185 КК України, аргументуючи це тим, що перукарня, де він викрав майно потерпілих є місцем громадського користування і така кваліфікуюча ознака, як проникнення в приміщення, передбачена ст. 185 КК України - відсутня, а тому враховуючи, що вона впливає на ступінь тяжкості злочину, на розмір і міру покарання, має бути виключена з вироку.

В своїй заяві від 22.12.2014 року, обвинувачений ОСОБА_2 заявив клопотання про застосування до нього Закону України «Про амністію в 2014 р.».

Заслухавши доповідь судді, (обвинувачений не заявляв клопотання про присутність в судовому засіданні і не доставлявся) прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги обвинуваченого, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, колегія суддів вважає, що висновки суду І-ї інстанції про доведеність винності ОСОБА_2, за обставин, викладених у вироку, обґрунтовані, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені представленими в справі доказами в їх сукупності.

Зазначенимдіям ОСОБА_2 суд дав належну оцінкуі правильно кваліфікував їх за ч.3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), із проникненням у інше приміщення, та за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно,

Призначаючи ОСОБА_2 покарання, суд відповідно до вимог ст. 65 КК України, належним чином обґрунтував свої висновки, врахував всі обставини по справі.

Вимоги апеляційної скарги обвинуваченого про те, що судом не вірно кваліфіковано його дії, так як перукарня, де він викрав майно потерпілих є місцем громадського користування і така кваліфікуюча ознака, як проникнення в приміщення, передбачена ст. 185 КК України відсутня, а тому має бути виключена з вироку, не може бути прийнята до уваги, так як суд, кваліфікуючи дії обвинуваченого вказав, що він таємно викрав чуже майно (крадіжка), із проникненням у інше приміщення, а тому його дії вірно кваліфіковані за ч. 3 ст.185 КК України, що і підтвердила в даному судовому засіданні потерпіла ОСОБА_1, а саме, що обвинувачений проник у приміщення, яке відокремлене від залу та використовувалося як офіс, де був встановлений її робочий комп»ютер. Даний факт був підтверджений також показами іншої потерпілої ОСОБА_3,яка в судовому засіданні пояснювала, що вона працює майстром в перукарні, що розташована за адресою АДРЕСА_2 В перукарні є великий зал для відвідувачів, а також є кабінет директора, який відгороджений меблями і вільного доступу клієнтам туди немає. Даний факт було також підтверджено протоколом огляду місця події від 29.05.2013 року, де вказано, щомісце де було скоєно злочин дійсно відокремлено від загального залу та використовується як окреме приміщення.

Сам ОСОБА_2 в своїх пояснення як в ході досудового слідства, так і в суді першої інстанції не заперечував, що він дійсно 16.05.2013 року, приблизно о 17 годин 40 хвилин, перебуваючи в приміщенні перукарні, розташованої в АДРЕСА_2 викрав мобільні телефони.

Свою вину у вчинені відкритого викрадення чужого майна 22.05.2013 року в під'їзді будинку АДРЕСА_3 обвинувачений ОСОБА_2 визнав повністю розкаявся.

Крім його показів, його вина по даному епізоду була повністю підтверджена показами потерпілих, свідків, матеріалами кримінального провадження а також доказами, які були досліджені в ході судового розгляду.

Крім того, відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання від 24.05.2013 року,малолітня потерпіла ОСОБА_6, у присутності свого законного представника ОСОБА_7, впізнала обвинуваченого ОСОБА_2 як особу, яка 22.05.2013 року приблизно о 17 год. відкрито викрав чуже майно, шляхом ривка з її шиї золотих ланцюжка з хрестиком (а.с.177-182 т.1).

Колегія суддів вважає, що призначаючи покарання обвинуваченому суд першої інстанції врахував вимоги ст. 65 КК України, а саме, ступінь тяжкості вчинених ним злочинів, які відповідно до ст. 12 КК України віднесені до категорії тяжких, особу ОСОБА_2, який раніше судимий, має не зняті та не погашені у встановленому законом порядку судимості, скоїв злочин в період іспитового строку, задовільно характеризуються за місцем проживання, стан його здоров'я.

Щире розкаяння, судом визнано, як обставина, що пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_2, як обтяжуючу обставину суд першої інстанції визнав вчинення злочину відносно малолітньої особи.

Відповідно до вимог ст.. 65 КК України, та роз»ясень що містяться в Постанові Пленуму Верховного Суду України від 24 10 2003 р. № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» «Призначене покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів і повинно відповідати принципам законності, справедливості, обґрунтованості та гуманізму».

Крім того, колегія суддів вважає, що клопотання ОСОБА_2 про застосуванні до нього ст.. 6 Закону України «Про амністію в 2014 р.» не підлягає задоволенню, так як відповідно до п. «в» ст.. 8 вказаного Закону «Амністія не застосовується до осіб які звільнені судом від відбування покарання з випробуванням і до закінчення визначеного судом іспитового строку знову вчинили умисний злочин». А як вбачається, із матеріалів справи, ОСОБА_2, скоїв злочин в період іспитового строку.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно призначив покарання обвинуваченому у виді позбавлення волі, оскільки таке покарання буде необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Беручи до уваги, що порушень кримінально-процесуального закону в ході апеляційного розгляду не виявлено та керуючись ст.ст. 376, 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, суд апеляційної інстанції

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_2 залишити без задоволення.

Вирок Солом'янського районного суду міста Києва від 17.11.2014 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України - залишити без змін.

Судді:

_________________ ________________ _______________