Справа  2-289 /07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

           

21 лютого 2007 року     Індустріальний районний суд  м. Дніпропетровська 

 

у складі:              головуючого  судді Слюсар Л.П.,

                             при секретарі    Олексенко М.В.

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну

справу  за  позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи Комунальне підприємство Дніпропетровське міжміське  

бюро технічної інвентаризації ,  управління земельних ресурсів м.

Дніпропетровська, Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора м.

Дніпропетровська, про розірвання договору довічного утримання  та визнання

права власності на домоволодіння та земельну ділянку, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

            Позивачка,    у листопаді 2006 року звернулася  з позовною заявою 

до відповідачки,  про розірвання договору довічного утримання  та визнання

права власності на домоволодіння та земельну ділянку. Позовні вимоги були

уточнені, в  уточненій позовній заяві  позивачка,  посилалася на те, що 

31.08.1993 року  між ОСОБА_1 та її сином ОСОБА_3 був укладений договір довічного утримання,  до якого  перейшло

право  власності на майно     ОСОБА_1, якій на  праві власності

належало 45/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_3 помер.   Після його смерті

відкрилася спадщина, спадкоємцями  за законом є її онук ОСОБА_4, онука ОСОБА_5, відповідачка ОСОБА_2 та позивачка.   Але як з'ясувалося  спадкоємець  залишив заповіт.

Згідно заповіту , його спадкоємцем стала дружина ОСОБА_2. 

Таким чином  набувачем прав, та обов'язків за договором довічного утримання є

відповідачка.  Вважає, що з самого початку   набувач майна не виконував обов'

язки за договором належним чином. Він не мешкав разом з позивачкою, а лише

інколи провідував, допомогу надавав не у повному обсязі, по мірі можливості а

не постійно. Фактично вона надавала йому постійну допомогу.  Але оскільки

набувач був її сином, а позивачка мала можливість сама приготувати собі їжу,

або прати то і не зверталася до суду, бо розуміла, що в нього своя сім'я і не

хотіла погіршувати його стосунки із відповідачкою.  Останні два роки  набувач

повністю перестав виконувати свої обов'язки за договором довічного утримання.

Це було викликано ти, що він захворів на рак кісток і не міг обслуговувати

навіть себе, пересувався за допомогою милиць   Зараз позивачці 92 роки, 

знаходиться у безпорадному стані, без допомоги та власного майна.  На протязі

останніх років нічого  не заважало набувачу передати свої обов'язки члену сім'ї

- онуку ОСОБА_4, з яким у неї добрі відносини, про це

вона неодноразово просила покійного набувача її майна.   Із відповідачкою у неї

на протязі подружнього життя склалися неприязнені відносини.  Відповідачка

24.02.2007 року набуде право  на спадщину після чоловіка і обов'язки за

договором довічного утримання, позивачка цього боїться.  Відповідачка не тільки

не доглядає її але й бажає скорішої смерті, бо коли вона приходить до позивачки

в неї погіршується самопочуття.   Позивачка заборонила приходити відповідачці і

не бачить, що при таких відносинах навіть при її бажанні вона зможе виконувати

умови договору.   Просила суд  розірвати  договір довічного утримання,

укладений 31.08.1993 року між ОСОБА_1 та

ОСОБА_3, набувачем прав і обов'язків якого за

заповітом є  відповідачка. Визнати за ОСОБА_1 право

власності на 45/100 частин домоволодіння та земельну ділянку розташовану за

адресою АДРЕСА_1.

            В судовому засіданні позивачка підтримала позовні вимоги. Вказала на

те, що в неї не було претензій до сина щодо виконання договору довічного

утримання. Домоволодіння  складається із двох будинків, а оскільки дочці було

збудовано будинок, то другий будинок повинен належати  синові, який помер. 

При  укладанні договору довічного утримання в 1993 році вона не потребувала

допомоги, навіть зараз  сама пере білизну, прибирає в будинку, ходить до

магазину.  Але  син добросовісно виконував обов'язки, як син  і сторона по

договору довічного утримання. 

            Представник  позивачки, підтримав позовні вимоги. Вказав, що при житті

батько   майже кожного дня приходив  до бабусі  додому, завжди  приносив їй 

необхідні продукти,  ночував у неї  у будинку, зробив  кровлю над будинком,  

він разом  з батьком зробили новий туалет.  До батька  ніяких претензій у 

позивачки не було, він її забезпечував належним доглядом.   Зараз позивачка не 

бажає щоб   її доглядала відповідачка.  Після смерті батька відповідачка

позивачку   достатнім доглядом не забезпечує, він  та його   цивільна дружина

доглядає за бабусею. 

Відповідачка в  судовому засіданні   позов  не  визнала,  суду пояснила, що    

     її  чоловік  дуже часто приходив до матері,   вона приходила рідше. 

Відповідачка оплачувала позивачці комунальні послуги, заповнювала квитанції на

оплату, оплачувала  за свої кошти.  Вона  завжди, коли чоловік йшов до метрі,

передавала їй  щось смачненьке, часто передавала   їй  одежу, взуття.  Чоловік

перекрив кровлю над  будинком позивачки, зробив новий туалет, поставив новий 

паркан. Всі умови  договору довічного утримання  чоловік виконував у повному

обсязі. При житті сина позивачка ніколи ніяких претензій не виказувала.  Коли

захворів чоловік, позивачка почала виказувати незадоволення з приводу того, що

за нею не доглядають, хоча вона   приходила до позивачки,  приходив до неї

також її зять та донька.  Гроші позивачці  передавала через зятя. Потім

позивачка  почала не брати ті продукти, які вона їй приносила, бо як їй сказав

її онук, що її  можуть отруїти.  Онук налаштував позивачку проти неї.  Гроші

позивачці вона  пересилає поштовими переказами.   Після смерті  чоловіка вона

пропонувала позивачці переїхати до неї жити, таким чином  могла б  цілодобово

за нею доглядати, але вона відмовилась. Остання воля чоловіка була така, щоб

вона доглянула його матір, тому він  уклав заповіт.  Вважаю, що не має підстав

для розірвання договору довічного утримання тому просила суд позивачці у позові

відмовити.

            Третя особа КП ДМБТІ   відповідно до наданого  клопотання просили

розглядати справу  без їх участі за наявними матеріалами та прийняти рішення

відповідно до вимог чинного законодавства ( а.с. 53)

            Третя особа Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора 

просили розглянути справу в їх відсутності  та прийняти рішення на розсуд суду

( а.с.55, 234).

            Третя особа  Управління земельних ресурсів в судове засідання не з'

явилися.  Про час і місце слухання справи повідомлялись належним чином.

Так свідок  ОСОБА_6   сусідка, розповіла про те, що вона знає 

позивачку 1949 року.  Вона проживала з чоловіком, донькою  та сином. Сина

позивачки бачила часто, майже кожного дня він приходив до неї, він завжди

приходив  з кульком, що в ньому було вона не знає.  Зі слів позивачки знає, що

її син завжди приходив до неї з гостинцями. Вказала що, позивачка сама за собою

доглядає: вона сама собі готує, прибирає, прасує. Син позивачки приходив до неї

дуже часто, іноді приходив з дружиною - відповідачкою по справі.  Їй і не

відомо про те, чи давав гроші син позивачки  позивачці,  але відомо зі слів

позивачки, що син завжди приходив до неї  з гостинцями. Бачила,  як син

позивачки та онук позивачки робили бабусі туалет,  копав огород, робив крівлю .

Свідок  ОСОБА_7 сусідка розповіла, що позивачку  та її  померлого сина

знала  з 1990 року.   У гостях у позивачки  буває нечасто.  Вже після смерті

сина позивачка просила її   заповнити квитанції  для сплати комунальних послуг.

Три рази вона заповнювала квитанції, останній раз це було у січні 2007 року.

Раніше  бачила, що до позивачки часто приходи її син, після смерті сина до

позивачки  приходить її онук ОСОБА_4.  Не бачила чи надає допомогу позивачці

відповідачка. Бачила як син позивачки ремонтував кровлю у будинку позивачки. 

Бачила як син позивачки завжди приходив до неї з кульком, що в ньому було  не

знає.  Зі слів позивачки знає, що її син завжди приходив до неї з гостинцями. 

На свята син позивачки завжди приходи до неї, відповідачка приходила,  але

значно рідше.  Зі слів позивачки їй  відомо про те, що вона віддала сину на

зберігання 2500 грн., для яких цілей їй не відомо. Зараз бачить що  до

позивачки приходить її онук ОСОБА_4.  В одному дворі з позивачкою проживає її

донька, але вона нічим позивачці не допомагає. У позивачки свій будинок, у її

доньки свій.  Зараз іноді  бачить,   як  позивачка сама ходить в магазин по

хліб. Зі слів позивачки їй  відомо про те, що коли   до неї приходила

відповідачка, то їй після цього візиту була погано.

            Свідок ОСОБА_8 -  друг   чоловіка відповідачки.  Відповідачку по

справі та її чоловіка  знає з 1975 року. Позивачку по справі знає давно, так як

 часто приходив  у гості до її сина, коли той  був у позивачки у гостях. В

2004-2005 роки  він приходив допомагати сину по роботі у дворі, робили сітку

для позивачки , щоб відгородити її город від сусіднього.  У березні 2006 року

він,  син позивачки та її онук робили у неї паркан, красили його. Позивачка 

пригощала обідом. Коли   йшли до позивачки у гості, то заходили   в магазин і 

він бачив як син позивачки купляв  для неї крупи,  цукор, хліб, молоко.  Син

позивачки при розмові з ним  говорив про те, що  необхідно  піти заплатили

матері за комунальні послуги.  До смерті сина позивачки у позивачки з

відповідачкою були непогані відносини. Йому  не відомо про те, хто утримує

позивачку після хвороби її сина. 

Свідок ОСОБА_9 - друг чоловіка відповідачки. Відповідачку по справі знає 

років  десять-п'ятнадцять. Позивачку по справі також знає, не раз був у неї у

дворі, але в хату ні разу не заходив.  Син позивачки до неї приходив дуже

часто. У нього  є автомобіль. Син позивачки просив його  привезти до його

матері якісь меблі, продукти харчування, якісь клунки.  Останній раз  син

позивачки у травні 2006 року просив його перевезти до його матері консервацію.

Онука позивачки у позивачки я ніколи не бачив.  Бачив  як син позивачки давав

позивачці гроші.  Було таке, що він з сином позивачки зустрічалися у позивачки,

бо дома його в цей день не було. Майже весь свій вільний час син позивачки

проводив з позивачкою, всіляко допомагав їй.  Фактично позивачку утримував її

син.  Було таке, що  син позивачки просив його відвезти до його матері продукти

харчування. Спочатку вони заходили на базар, потім їхали до позивачки. У травні

2006 року син позивачки просив його  відвезти до позивачки дошки та якісь речі,

допомагав мені при цьому зять відповідачки. Йому  відомо, що відповідачка чим

могла допомагала позивачці, але особисто він цього не бачив.  Зі слів сина

позивачки йому  відомо, про те, що він та його дружина сплачували комунальні

послуги за будинок позивачки. Син позивачки доглядав за позивачкою  як син та

одночасно він виконував договір довічного утримання.  Впевнений, що 

відповідачка після смерті чоловіка чим могла допомагала позивачці, але я цього

не бачив.  Відповідачку він також неодноразово  бачив у позивачки, вона,

звісно, бувала рідше чим син позивачки, але бувала.

       Свідок ОСОБА_10- зять відповідачки.  Вказав, що син позивачки

приходив до неї 3 рази на тиждень -  два рази по буднім дням і  один день

вихідний.  Після смерті тестя відповідачка ходила до позивачки, але остання не

хоче її бачити, вона  не відчиняє дверей,  не бере у неї продуктів харчування.

Похорони тестя повністю оплачували його сім'я. Син відповідачки і онук

позивачки з ними не спілкується, у нього до них неприязнені відносини, він

налаштовує позивачку проти відповідачки.  Після того, як  захворів тесть він

приходив  до позивачки два рази на тиждень, приносив їй продукти харчування  

25.01.2007 року відповідачка приходила  до позивачки, але  остання не відкрила

двері. Теща приносила для позивачки продукти харчування.  Відповідачка висилає

кошти  на утримання позивачки.

Свідок ОСОБА_11 -  донька позивачки. Зі слів матері їй відомо про укладений

договір  довічного утримання. Покійний брат довір довічного утримання виконував

у повному обсязі, він завжди допомагав матері у всьому. Відповідачку  у матері 

ніколи не бачила, вона їй ніколи не  допомагала.  Після смерті брата за

позивачкою доглядає  онук позивачки ( син  покійного брата та відповідачки по

справі).  Онук позивачки не дозволяє  відповідачці приходити до позивачки, 

вважає що це вірно, оскільки після відвідувань відповідачки  матері стає

погано. Зятя відповідачки у своєму  дворі вона  ніколи не бачила.  Після смерті

брата у матері та відповідачки погіршилися відносини. Відповідачка ніколи нічим

позивачці не допомагала.   Мати все робить сама, вона ніколи не довіряє

прибирати у неї в хаті.  Декілька разів було таке, що відповідачка купляла для

матері продукти харчування, але мати завжди віддавала гроші. Їй не відомо,  чи

купляла продукти харчування для матері  відповідачка після смерті брата чи ні. 

Чому мати уклала з братом договір  довічного утримання їй  не відомо.  З

відповідачкою у мене  нормальні відносини.  У матері завжди холодильник був

повний  продуктами за цим слідкував її покійний брат.

Свідок ОСОБА_12- цивільна дружина  онука позивачки.  Позивачку знає,  як

бабусю її цивільного чоловіка. Про договір  довічного утримання  відомо зі

слів  позивачки, а також  бачила документи.  Син позивачки допомагав їй, він

дуже  часто до неї приходив. З кінця 2005 року син позивачки захворів,  з  того

періоду  часу її чоловік  турбується про бабусю, купляє їй необхідні продукти,

доглядає за нею. Відповідачка приходила до позивачки у гості з сином позивачки,

але це було дуже рідко. Позивачка сама все робить, вона нікому не дозволяє

прати, готувати їжу, прибирати у неї у будинку. Зі слів бабусі знає про те, що

після смерті сина  позивачки  відповідачка приходила до позивачки, просила

пробачення, сказала, що гроші, які  дала позивачка сину на зберігання, вона

буде висилати поштою по 200 грн. кожного місця.  У відповідачки пенсія

невелика,  тому зразу таку суму вона віддати не зможе. Відносини між позивачкою

та відповідачкою погіршилися тоді,  коли відповідачка вигнала сина позивачки з

домую, це дуже образило позивачку. Зараз продукти харчування купляє позивачці

її чоловік. Кожного вечора позивачка обов'язково  їсть щось молочне, вони

слідкують за тим, щоб у позивачки завжди у холодильнику було молоко. Особисто

вона бачила, як  позивачка давала гроші своєму сину на оплату комунальних

послуг, яка сума там   була їй  не відомо.  Після смерті сина позивачки  її

чоловік  почав доглядати за позивачкою.

 Суд, вислухавши пояснення сторін, представників, свідків, дослідивши матеріали

справи, вважає, що позов  не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 31.08.1993 р. між   ОСОБА_1 з

одного боку і     ОСОБА_3 - з іншого боку був

укладений договір  довічного утримання,  посвідчений державним  нотаріусом 

ОСОБА_13  під реєстровим номером НОМЕР_1 ( а.с. 21 ). Відповідно до якого

ОСОБА_1  передала  у власність  ОСОБА_3, належні їй на праві

власності  45/100 частини домоволодіння, розташованого в АДРЕСА_1  на земельній ділянці площею 789 кв.м. у м.

Дніпропетровську. Згідно договору відповідач зобов'язався  повністю утримувати

ОСОБА_1, забезпечувати її харчуванням,  одягом, доглядом та необхідною

допомогою, залишити в її довічному безкоштовному користуванні всю частину

домоволодіння  Вартість  матеріального забезпечення в місяць 20000 крб.  ( а.с.

21).   Договір довічного утримання   зареєстровано в ДМБТІ 30.09.1993 року ( а.

с.20).

ОСОБА_3  06 квітня 2006 року   заповідав  ОСОБА_2  все своє

майно рухоме та нерухоме, де б воно не було та з чого б не складалося і взагалі

все те, що буде належати йому на день  його смерті  і на що він за законом

матиме право, права та обов'язки, що належать йому на момент складання

заповіту, а також права та обов'язки, що будуть належати йому на день  його

смерті ( а.с.221). 

            Як показала позивачка в судовому засіданні, думка якої відрізнялася від

обставин викладених в позовній заяві,   претензій щодо  виконання ОСОБА_3  договору  довічного утримання в неї не було, оскільки її син  дбав про

неї. Крім того,  оскільки домоволодіння складається із двох будинків,  один

будинок був побудований дочці, то другий будинок повинен був належати  сину. 

При  укладанні договору довічного утримання в 1993 році вона не потребувала

допомоги, навіть зараз вона в віці 92 роки вона сама пере білизну, вбирає в

будинку, ходить до магазину.  Але  син добросовісно виконував обов'язки,  як

син  так і як сторона по договору довічного утримання. 

Факт виконання ОСОБА_3 взятих на себе зобов'язань підтвердили

допитані в судовому засіданні свідки:  ОСОБА_12, ОСОБА_11, ОСОБА_10, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_7 ,  ОСОБА_6

Відповідно до свідоцтва про смерть  ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року. 

Його дружина  відповідачка по справі після смерті ОСОБА_3 продовжувала

надавати передбачену договором допомогу, оплачувала комунальні платежі,

купувала продукти харчування, направляла поштові перекази. 

            Відповідно до ст.757 ЦК України обов'язки набувача за договором

довічного утримання ( догляду)  переходять до тих спадкоємців, до яких перейшло

право власності на майно, що було передано відчужувачем.

Якщо спадкоємець  за заповітом відмовився від прийняття майна, що було передане

відчужувачем, право власності на це майно може перейти до спадкоємця за

законом.

            Відповідно до спадкової справи №854/06  заведеної після смерті

ОСОБА_3  04.09.2006 року   ОСОБА_2  подала  заяву про

прийняття  спадкового майна, що залишилося після смерті за заповітом.

19.09.2006 року  ОСОБА_1 також подала заяву  на прийняття спадщини

після смерті сина   ( а.с. 245-252). 

            Як показала позивачка  вона просила відповідачку  надати згоду на

заміну набувача, на сина ОСОБА_4, однак відповідачка відмовилася і

намірена виконувати сама умови договору довічного утримання.    Але на даний

час позивачка має намір розірвати укладений 31.08.1993 року   договір довічного

утримання для того, щоб укласти такий же договір із онуком ОСОБА_4 

Позивачка вважає, що онук буде за нею доглядати краще ніж відповідачка і саме

це було приводом звернення з даним позовом до суду.

Згідно ст.755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду)   може бути

розірваний за рішенням суду  на вимогу відчужувача або третьої особи, на

користь якої він був укладений, у разі невиконання або належного виконання

набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

 У судовому засіданні не знайшли свого підтвердження доводи, викладені у

позовній заяві, щодо  неналежного виконання договору довічного утримання, тому

суд не вбачає законних підстав для розірвання цього договору.

На  підставі  викладеного , керуючись  ст. 755,756  ЦК України, ст.ст.11,15,57 

60,212-215 ЦПК України , суд -

                                 

ВИРІШИВ:

 

В задоволені позову ОСОБА_1 -   відмовити.

            Рішення суду  може бути оскаржено до апеляційного суду

Дніпропетровської області  через Індустріальний районний суд, шляхом подачі  у

10-ти денний строк, з дня проголошення  рішення, заяви про апеляційне

оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної  скарги,   або

без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги

на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

 

                

Суддя                                                                           

                     Л.П. Слюсар