Справа  2-179 /07

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

 

27 лютого 2007 року     Індустріальний районний суд  м. Дніпропетровська 

 

у складі:              головуючого - судді Слюсар Л.П.,

                             при секретарі   - Олексенко М.В. ,

 

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську  цивільну

справу  за  позовом   ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа  Шоста дніпропетровська державна нотаріальна контора 

про розірвання договору довічного утримання, -

 

ВСТАНОВИВ:

 

            В липні 2006 року  ОСОБА_1 звернувся до суду  з позовною

заявою  до відповідача ОСОБА_2, третя особа  Шоста

дніпропетровська державна нотаріальна контора  про розірвання договору

довічного утримання. В ході розгляду справи позовні вимоги були уточнені. В

уточнюючій позовній заяві і в ході судового розгляду справи позивач та його

представник посилалися на те, що 20 квітня  2006 року  позивач  із дружиною

ОСОБА_3  уклали із відповідачем договір довічного утримання. Договір був

належним чином посвідчений  державним нотаріусом Шостої дніпропетровської

державної нотаріальної контори.  Згідно до умов договору була передана у

власність відповідача належна позивачу та його дружині на праві приватної

власності однокімнатна квартира АДРЕСА_1.   Відповідач  зобов'язувався   повністю утримувати позивача

та його дружину, забезпечувати  щоденним триразовим харчуванням, доглядом,

щотижня прибирати помешкання, забезпечувати медикаментами.  Але відповідач

своїх зобов”язання належним чином не виконував. Через десять днів після

укладання з відповідачем угоди довічного утримання ОСОБА_3

померла.  Позивач залишився один  і потребує постійного догляду та іншої

сторонньої допомоги. Він дуже хвора людина. В зв”язку з тим, що він зовсім

нічого не бачить, йому важко пересувватися по квартирі,  він не може себе

обслуговувати, ходити до крамниць за продуктами, готовити їжу, прати, прибирати

квартиру.   Після смерті дружини, не маючи змоги проживати одиноким, без

сторонньої допомоги, позивач переїхав на постійне місце проживання до своєї

дочки в м. Запоріжжя, яка з травня 2006 року доглядає його.    Просив 

розірвати договір довічного утримання укладений 20 квітня 2006 року між ним,

його покійною дружиною і ОСОБА_2 та скасувати запис в

реєстрі прав власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1, на ім”я відповідача  - ОСОБА_2, встановивши  за ним право власності на квартиру АДРЕСА_1.

Відповідач в судовому засіданні позовні вимоги не визнав. Вказав, що позивача

по справі  знає з 1995 року,  як колегу по роботі.  У них з позивачем склалися

дружні відносини. Він часто приходив до позивача у гості, допомагав йому чим

міг.  Позивач 3  березня 2006 року зателефонував  до нього   та попросив  його

та його дружину прийти до них на Восьме березня.  Сам позивач і та  його

дружина просили його  укласти з ними договір довічного утримання. Спочатку 

вони хотіли укласти договір з ОСОБА_4, однак вона відмовилась.  

Поговоривши  з дружиною та  донькою, погодився.  Вказав, що він   постійно

ночував в квартирі позивача, його дружина та донька готували їжу, прибирали,

купляли необхідні ліки.  Якщо його не було то у квартирі позивача постійно

хтось був з його  родини. Дружина міняла білизну, один раз купали дружину

позивача.  В ніч, коли померла дружина позивача,  він ночував у квартирі  АДРЕСА_1, саме він викликав лікаря,

саме він вранці ходив за свідоцтвом про смерть ОСОБА_3. Сама

ОСОБА_3 просила щоб він її поховав у м. Підгороднє, що він і

зробив. На похорони ОСОБА_3 позивач надав йому  лише 280 грн. 

Допомогу на поховання він отримав. На похорони ОСОБА_3 були

затрачені  кошти:  400 грн.  віддав за яму, 185 грн.  віддав за  труну  та

багато іншого. Машини були з роботи, але за бензин платив особисто він, ціну 

не пам'ятає. Всі продукти харчування на поминальний обід на дев'ять днів 

ОСОБА_3 купляв він за свої кошти. Дійсно з 1 по 9 травня 2006

року він не приходив до позивача, оскільки з ним була його донька.   Тому  

вважає, що договір довічного утримання він  виконував, однак дочка викрала

позивача і перевезла його в м. Запоріжжя.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився.  Про час і місце

слухання справи повідомлявся належним чином. Про причину неявки суд не

повідомив. 

           Суд, вислухавши сторони, адвоката,  свідків, вивчивши матеріали

справи, відмовний матеріал  №1255  вважає, що позовні  вимоги підлягають

задоволенню частково з  наступних підстав.

Судом встановлено, що 20 квітня 2006 року  державним нотаріусом Шостої

дніпропетровської нотаріальної контори  ОСОБА_5 був посвідчений договір

довічного утримання між   ОСОБА_1, ОСОБА_3 і ОСОБА_2, відповідно до якого  ОСОБА_1,

ОСОБА_3  передали  у власність відповідача, належну їм на праві

власності  однокімнатну квартиру АДРЕСА_1. Згідно договору відповідач зобов'язався  повністю утримувати

ОСОБА_1і ОСОБА_3, забезпечувати щоденним триразовим харчуванням,

доглядом , прибирання помешкання - один раз на тиждень, проводити за

необхідністю ремонтні роботи в квартирі, забезпечувати у разі необхідності

медикаментами,  та необхідною допомогою,  залишити в їх довічному безкоштовному

користуванні вказану квартиру, та поховати  кожного із них.  Вартість 

матеріального забезпечення в місяць  - 100 грн.  ( а.с.5). 

 Так позивач вказав, що   ОСОБА_2 він знає років вісім - дев'ять. З

відповідачем по справі разом працювали на МКП « Дніпроводоканал».   Відповідач

був бригадиром  на насосній станції.  Саме дружина  запропонувала  укласти

договір  довічного утримання з відповідачем,  а він  не міг відмовити своїй

дружині, бо вона дуже хворіла.  Заради хворої дружини він погодився на

укладення  договору.  Згідно договору відповідач повинен був  прати, ходити в

магазин, забезпечувати продуктами харчування, по необхідності забезпечувати

його та дружину медикаментами.    Сума  місячного матеріального забезпечення

складала 100 грн. на місяць. Однак відповідач коштів не надавав.  В магазин  та

аптеку ходили сусіди.  Харчуванням   відповідач не забезпечував,   у квартирі

не прибирав,  ремонт у квартирі не робив.  20.04.2006 року був укладений

договір довічного утримання , а   30.04.2006 року дружина померла. Похоронами 

дружини займався відповідач по справі. Позивач надав відповідачу  дві обручки,

золоту печатку  та дві вази з богемського скла і  попросив відповідача віддати

ці речі  у ломбард, а за виручені кошти  поховати  дружину, також він особисто

в руки відповідачу  дав 400 грн. Вважає, що відповідач договір  довічного

утриманні по відношенню до нього і його дружини не виконував , тому просив  суд

договір  довічного утримання,  укладений 20 квітня 2006 року між ним, його

покійною дружиною та  відповідачем,  розірвати.

Як показав представник позивача  в судовому засіданні з моменту укладання

договору довічного утримання  ОСОБА_2  умови даного договору не виконував,

та  за такий короткий час  дії договору довічного утримання він і не міг його

виконати. Крім того відповідач  перепоручив виконувати договір довічного

утримання дружині та дочці, але  ні  позивач,  ні його дружина не давали згоди

на те, щоб договір довічного утримання виконував хтось інший,  а не відповідач.

Це підтверджено і показаннями свідків. Так, ОСОБА_6, жінка відповідача,

підтвердила той факт, що її донька готувала їжу та прибирала.   Свідок ОСОБА_7, донька відповідача,  вказала, що вона готувала їжу один раз на два дні. 

Сам же відповідач вказав, що з 1 травня він договір не виконував, оскільки

приїхала донька відповідача.

Як встановлено в судовому засіданні із  09.05.2006  року, після смерті

дружини,  ОСОБА_1проживає з дочкою в м. Запоріжжі ( а.с.12).  За 

період його проживання у дочки  відповідач  ні разу його не відвідував. Грошей 

на придбання  ліків і продуктів відповідач  не давала.

            Відповідно до наданих документів  ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1 народження,

дуже хвора людина, практично не бачить, йому важко пересуватися по квартирі  і 

він не може себе обслуговувати. Отримує невелику пенсію.   ( а.с.

11,13,51,52,56,57).

            Суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що

оскільки після смерті дружини до позивача приїхала донька,  то він надав

можливість поспілкуватися дочці із батьком, а тому не приходив до позивача і не

надавав йому допомогу.

            Також  суд не може прийняти до уваги твердження відповідача про те, що 

донька позивача насильно перевезла його на проживання в м. Запоріжжя, оскільки

в судовому засіданні ОСОБА_1вказав, що він добровільно поїхав проживати 

до доньки, оскільки відповідач не надавав йому ніякої допомоги.

Крім того, ОСОБА_1виїхав в м. Запоріжжя 09.05.2006 року, а ОСОБА_2

звернувся в районний відділ міліції із заявою 12.05.2006 року.

Факт не виконання відповідачем  взятих на себе зобов'язань підтвердили допитані

в судовому засіданні свідки ОСОБА_8 і ОСОБА_9.

Так свідок  ОСОБА_8,  родичка позивача, розповіла про те, що вона в квітні

2006 року була у гостях у сім”ї Похиленко  і нікого там не  бачила.  Донька

позивача приїхала 2-3 травня 2006 року і з того періоду ніхто до ОСОБА_1

не приходив.

Свідок ОСОБА_9., сусідка розповіла, що починаючи із 1995 року вона

допомогала позивачу і його дружині.  Купувала продукти харчування, іноді

готувала їжу, викликала лікаря, робила вколи  ОСОБА_3  Приходила в

квартиру сім”ї Похиленко майже кожного дня, відповідача бачила в березні 2006

року.

Суд не може прийняти до уваги показання свідків:  ОСОБА_10,  ОСОБА_11,  ОСОБА_12,  ОСОБА_13, співробітників  відповідача, оскільки  

відомості свідкам були  їм відомі зі слів відповідача та його дружини.

Згідно до ст.747 ЦК України,  майно, що належить співвласникам на праві

спільної сумісної власності, зокрема майно, що належить подружжю, може бути

відчужене ними на підставі договору довічного утримання ( догляду). 

 Згідно ст.755 ЦК України договір довічного утримання ( догляду)   може бути

розірваний за рішенням суду  на вимогу відчужувача або третьої особи, на

користь якої він був укладений, у разі невиконання або належного виконання

набувачем своїх обов'язків, незалежно від його вини.

            На вимогу відчужувача  договір розірвуться  при невиконанні набувачем

умов договору.    Не виконання  може бути виражено як в не виконанні всіх

взятих на себе набувачем обов'язків, так і при неодноразовому їх порушенні. 

Достатньо самого факту не виконання.

На підставі викладених обставин суд дійшов висновку, що відповідач не виконував

взяті за договором на себе зобов'язання ні відносно позивача ОСОБА_1,

ні відносно ОСОБА_3 Тому в цій частині позовні втмоги позивача

підлягають задоволенню.

Вимоги позивача в частині  визнання за ним права власності на квартиру АДРЕСА_1  задоволенню не підлягають,

оскільки після смерті дружини  позивач є спадкоємцем за законом і повинен 

прийняти спадщину відповідно до закону .

            Відповідно до ст.88 ЦПК України із відповідача підлягають стягненню на

користь позивача судові витрати по справі в сумі 81 грн.

 

  Керуючись  ст. 744, 747,  755,756  ЦК України, ст.ст.11, 15, 60, 212-215  ЦПК

України , суд -                               

ВИРІШИВ:

 

Позов   ОСОБА_1  -   частково задовольнити.

Договір  довічного утримання укладений 20 квітня 2006 року  між ОСОБА_1,  ОСОБА_3  і   ОСОБА_2,  посвідчений  державним нотаріусом Шостої дніпропетровської

державнеої нотаріальної контори  і зареєстрований в реєстрі за  НОМЕР_1-

розірвати.

 Скасувати запис в реєстрі прав  власності на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 , на ім”я відповідача -

ОСОБА_2.

В іншій частині позову відмовити.  

Стягнути із  ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 81 грн.

            Рішення суду  може бути оскаржено до апеляційного суду

Дніпропетровської області  через Індустріальний районний суд, шляхом подачі  у

10-ти денний строк, з дня проголошення  рішення, заяви про апеляційне

оскарження і подання після цього протягом 20-ти днів апеляційної  скарги,  або

без подання заяви про апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги

на протязі 10-ти днів з дня проголошення рішення.

 

        

Суддя                                                                          

                     Л.П. Слюсар