Справа № 2 - 200/07р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
10 січня 2006 р. Індустріальний районний суд
м. Дніпропетровська
у складі: головуючого судді - Слюсар Л.П.
при секретарі - Олексенко М.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпропетровську цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю без шлюбу,
розподіл спільного майна та спільного майна подружжя, визнання права власності
на частину квартири та вселення, -
ВСТАНОВИВ :
Позивачка в липні 2006 року звернулася із позовною заявою до відповідача
ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім'єю
без шлюбу, розподіл спільного майна та спільного майна подружжя, визнання права
власності на частину квартири та вселення. В ході розгляду справи позовні
вимоги були неодноразово уточнені, в уточненій позовній заяві і в ході
судового засідання позивачка та її представник посилалися на те, що позивачка
з травня 1999 року стала проживати однією сім'єю із відповідачем без укладання
шлюбу. На правах цивільної дружини 06 травня 1999 року разом із дочкою від
першого шлюбу ОСОБА_3 зі згоди відповідача, оселилися в його двокімнатну
квартиру АДРЕСА_1 та була зареєстрована в
квартирі, як член сім'ї з 27 червня 2003 року. Іншого житла не має. Свій
будинок позивачка продала у лютому 2003 року за 1500 доларів США, на отримані
гроші від продажу будинку було зроблено капітальний ремонт квартири та до
будований до квартири балкон і під ним підвал. В кухні, ванній кімнаті
покладено кахель, поклеєно шпалери, що значно збільшило вартість квартири.
Разом із відповідачем позивачка вела спільне господарство, був єдиний бюджет,
який складався із їх заробітних плат. 24.05.2003 року шлюб було
зареєстровано. 31 липня 2006 року шлюб за ініціативою відповідача за рішенням
Індустріального районного суду м. Дніпропетровська розірвано. Відповідач
неодноразово виганяв її із донькою із спірної квартири. 15.09.2006 року після
повернення з роботи були знову замінені замки і позивачку разом із дочкою
вигнали з спірної квартири. Із 15.09.2006 року позивачка разом із дочкою
проживає у матері ОСОБА_4, на попередні зміни відповідачем
замків позивачка просила знайомих зламати грати на вікні і заходила до
квартири. Просила вселити її в квартиру АДРЕСА_1.
Вказала, що за період спільного проживання було придбано у вересні 2004
року автомобіль Форд Фокус, 1999 року випуску, державний номер НОМЕР_1,
вартістю 10 тис. доларів США, який зареєстрований на відповідача; у вересні
2003 року комод -740 грн.,;у вересні 2003 року диван “ Америка” -1000 грн.; у
2004 році меблі “ прихожа” - 2500 грн.; телевізор -3000 грн. Всього придбано
речей на 57 тис. 240 грн.
Просила визнати факт проживання її із відповідачем ОСОБА_2 однією сім'єю без шлюбу, в період з 06.05.1999 року по
24.05.2003 року та поділити набуте спільне майно із відповідачем як за період
проживання без укладання шлюбу так і в період шлюбу. Виділити їй: комод
вартістю 740 грн., диван вартістю 1000 грн., диван - куточок 1500 грн., меблеву
стінку -3000 грн., куточок кухонний -200 грн., стіл 200 грн., холодильник 1500
грн., всього на суму 8140 грн. Виділити відповідачу: меблі прихожу -2500
грн., ліжко 1200 грн., кухню 3000 грн., плиту газову 400 грн., телефон 500
грн., люстру 200 грн., телевізор 3000 грн., а всього на суму 10800 грн. та
стягнути із відповідача на її користь 1330 грн. - половину різниці у вартості
між поділеними меблями і 2272 грн. 50 коп. половину суми взятої відповідачем
із сімейного бюджету на придбання гаража НОМЕР_2 у автогаражному кооперативі
“ Каштан-2” та визнати за нею право власності на спірну квартиру в частині, на
яку збільшено її вартість. Також стягнути із відповідача судові витрати по
справі.
Представник відповідача позовну заяву не визнав, просив в задоволенні
позову відмовити в повному обсязі. Суду пояснив, що відносини, які виникли
між сторонами мали місце до набрання чинності Сімейного Кодексу . Крім того,
позивачка не може надати суду ніяких документів на підтвердження своїх позовних
вимог, не має документального підтвердження придбання речей в період спільного
проживання. Зі слів позивачки, майже всі речі на даний час знаходяться в неї,
відповідач не заперечує на те, щоб вони залишилися в неї. В період шлюбу
були придбані комод -740 грн.; диван “ Америка” вартістю 1000 грн. які
знаходяться в позивачки, а прихожа вартістю 2500 грн., знаходиться у
відповідача. Позивачка просить визнати за нею право власності на спірну
квартиру та вселити її. Вважає, що ці вимоги безпідставні і задоволені бути не
можуть. Відповідач придбав квартиру в 1997 році, в даний час в квартирі разом
з ним проживає його перша дружина та донька. Шлюб між сторонами розірвано.
Суд, вислухавши сторони, свідків, дослідивши матеріали справи, вважає, що
позовні вимоги ОСОБА_1 задоволенню не підлягають з наступних
підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 та ОСОБА_1 24 травня 2003 року зареєстрували шлюб в відділі реєстрації актів
громадянського стану Індустріального районного управління юстиції м.
Дніпропетровська, актовий запис НОМЕР_3. Після реєстрації шлюбу прізвище дружини
Денисенко ( а.с.8). Шлюб розірвано рішенням Індустріального районного суду
від 31 липня 2006 року.
ОСОБА_1просила суд встановити факт проживання однією сім'єю без шлюбу
із ОСОБА_2 із 06.05.1999 року по 24.05.2003 року,
однак відповідно до п.6 Прикінцевих положень Сімейний Кодекс України регулює
відносини, які виникнуть починаючи з дня набрання ним чинності. Виходячи із
вищевказаного вимоги ОСОБА_1 в частині встановлення факту проживання
однією сім'єю без шлюбу задоволенню не підлягають.
Відповідно до довідки КП ДМБТІ від 21.07.2006 року НОМЕР_4 за ОСОБА_2.
зареєстровано право власності на квартиру АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 15.08.1997 року,
зареєстрованого на Т.Б. “ Катеринославська” ( а.с.16). Відповідно до
Договору купівлі-продажу від 15.08.1997 року двокімнатна квартира АДРЕСА_1 складається із: 1- коридору, 2- комори, 3- туалету, 4- ванни, 5-
кухні, 6- жилої кімнати, 7- жилої кімнати ( а.с.67). Відповідно до технічного
паспорту від 15.08.1997 року балкону в квартирі не має ( а.с. 68-70).
Як показала позивачка в період спільного проживання було добудовано балкон
і під ним підвал, здійснено ремонт в квартирі, внаслідок чого збільшилась
фактична вартість квартири, тому вона просила визнати за нею право власності
на спірну квартиру, в частині, на яку збільшена її вартість. Але в якій
частині збільшена фактична вартість квартири, позивачка пояснити не змогла і
не надала суду доказів збільшення цієї вартості.
Крім того, позивачка просила вселити її в спірну квартиру. Згідно до довідки
ЖСК 106 від 23.09.2009 року НОМЕР_5 в квартирі АДРЕСА_1 прописані ОСОБА_2., його дочка ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1 народження; ОСОБА_1 та ОСОБА_3 прописані та не проживають. Відповідно до довідки голови
квартального комітету від 26.09.2006 року ОСОБА_1 разом із
своєю дочкою із березня 2006 року по даний час проживають у своєї матері за
адресою АДРЕСА_2.
Представник відповідача не заперечував, про те, що позивачка та її донька були
зареєстровані в спірній квартирі, як члени сім'ї відповідача, однак шлюб в
даний час розірвано.
Вимоги позивачки, щодо вселення її в спірну квартиру, як члена сім'ї
відповідача на підставі ст.64 ЖК України задоволенню не підлягають.
Як показала позивачка, в період спільного проживання були придбані речі, які
фактично розділені на сьогодні, оскільки вона вивезла із спірної квартири деякі
речі. Так у позивачки знаходяться : диван- куточок вартістю 1500 грн. ;
набір меблів “ Спальня” -2800 грн. ; меблі куточок -200 грн.; стіл - 200
грн.; холодильник “ Атлант” -1500 грн.
У відповідача в квартирі знаходяться: меблева “ стінка” вартістю 3000 грн. ;
ліжко двоспальне вартістю 1200 грн. ; набір меблів “ Кухня” вартістю 3000
грн. ; газова плита - 400 грн.; телефонний апарат -500 грн.; люстра -150
грн.
Вказала, що в період шлюбу були придбані речі комод 740 грн., диван “Америка”
- 1000 грн.; прихожа 2500 грн., телевізор 3000 грн. , які також фактично
розділені: в позивачки знаходяться комод -740 грн., диван “ Америка” -1000
грн. у відповідача меблі прихожа -2500 грн. і телевізор 3000 грн.
Відповідно до наданих суду документів 17 вересня 2003 року придбано комод 550
грн. і диван “ Америка” 1000 грн. ( а.с.35), холодильник ЗАО “ Атлант” -
придбано 16.12.1999 року ( а.с. 34) і телевізор придбано 26.05.2001 року.
Інших документів позивачкою до суду не надано.
Як показав в судовому засіданні представник відповідача, позивачка виїхавши із
квартири, вивезла всі свої речі. Однак 29.06.2006 року, спилявши грати на
вікнах, позивачка проникла в квартиру і вивезла меблі та оргтехніку, що значно
більше ніж вказує в своїй позовній заяві позивачка. Загальна сума вивезених
речей 62210 грн., що підтверджується заявою відповідача до Індустріального
РВ та списком речей. Також позивачка зірвала зі стін шпалери та пошкодила
проводку. Однак відповідач не заперечує, щоб ці речі залишилися їй, однак
оскільки позивачка забрала значно більше речей, тому про поділ не може йти
мови.
Таким чином, виходячи із наведеного, суд не вбачає підстав для задоволення
вимог позивачки вимог щодо поділу меблів та побутової техніки.
Позивачка вказала, що в період шлюбу був придбаний гараж у гаражному
кооперативі “ Каштан-2” за 1300 грн..
Відповідно довідки Автогаражного кооперативу “ Каштан-2” від 27.06.2006 року
№16-К гараж 1201 “ Г” із 21.10.2000 року належав ОСОБА_2. ( а.с.47).
Свідок ОСОБА_7, підтвердив те, що він продав свій гараж в кооперативі
Каштан-2 чоловікові, який був один.
Оскільки гараж було придбано до реєстрації шлюбу і позивачка вказала на те,
що грошей на придбання гаражу вона не давала, то позовні вимоги в цій частині
задоволенню не підлягають.
Крім того в судовому засіданні встановлено, що відповідно до договору купівлі-
продажу від в період шлюбу був придбаний автомобіль “ Форд Фокус” за 1000
грн., як показала позивачка грошей на придбання автомобіля вона не давала, для
придбання автомобіля відповідач продав свій автомобіль “Мітцубісі”, тому
позивачка не ставила питання щодо поділу автомобіля.
Суд не може прийняти до уваги показання свідків ОСОБА_8, який
знаходиться в неприязне них відносинах із відповідачем і не зміг нічого
повідомити щодо придбання речей; ОСОБА_9- дочки позивачки, яка вказала
на те, що гроші від продажу будинку пішли на будівництво балкону, оскільки як
вказала свідок вона відчуває свою вину перед матір'ю, що оговорила її перед
відповідачем; ОСОБА_10, який нічого не зміг пояснити по справі; ОСОБА_11, який придбав будинок позивачки відповідно до договору дарування,
оскільки він нічого не знає по справі .
Свідок ОСОБА_12, знайомий ОСОБА_9 пояснив, що не знає на які гроші
робили ремонт, та куплялись речі, вказав, що матеріальне забезпечення сім'ї
поліпшилося в 2003-2004 роках, оскільки відповідач ходив в рейси на
півроку.
Згідно ст.60 СК України, майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить
дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.
Згідно ч. 1 ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної
сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.
Однак, як встановлено в судовому засіданні між сторонами уже відбувся фактичний
розподіл майна.
Таким чином, оцінюючи всі докази, які були досліджені судом при розгляді
справи, у їх сукупності, суд приходить до висновку про не доведеність
ОСОБА_1своїх вимог .
Відповідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за
зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на
підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Керуючись: п.6 Прикінцевих положень Сімейного Кодексу України , ст.ст. 60,
65, 69,70,71 СК України, ст.ст. 11, 15 , 31, 60, 212-215 ЦПК України , суд -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_1 - відмовити в повному
обсязі.
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської
області через Індустріальний районний суд, шляхом подачі у 10-ти денний строк,
з дня проголошення рішення, заяви про апеляційне оскарження і подання після
цього протягом 20-ти днів апеляційної скарги, або без подання заяви про
апеляційне оскарження, шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів
з дня проголошення рішення.
Суддя
Л.П. Слюсар