Справа № 2-138/07р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
24 січня 2007 року Індустріальний районний суд м.
Дніпропетровська
в складі: головуючого
судді Слюсар Л.П.,
при
секретарі Олексенко М.В.
за участю
адвоката ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську цивільну
справу за позовною заявою ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення боргу суд, -
ВСТАНОВИВ:
В березні 2006 року позивачка звернулася до суду із
позовною заявою до ОСОБА_3 про стягнення боргу. Ухвалою
суду від 07.11.2006 року в якості співвідповідача залучено чоловіка
відповідачки ОСОБА_4. В обґрунтування позову в
позовній заяві і в ході судового засідання позивачка та її представник
посилалися на те, що 24 травня 2004 року відповідачка взяла в неї в борг суму
в розмірі 4000 доларів США. При передачі грошей відповідачкою було особисто
написано розписку, відповідно до якої вона зобов'язалася повернути вказану суму
до 1 жовтня 2004 року, однак гроші не повернені. В зв'язку з тим, що
відповідачка добровільно не хоче виконувати своїх зобов'язань, вимушені були
звернутися до суду. Просили стягнути із відповідачки борг в розмірі суми
еквівалентної 4000 доларів США , що становить 20200 грн. та судові витрати по
справі.
Відповідачка в судовому засіданні позов не визнала. Суду
пояснила, що гроші в сумі 4000 доларів вона в борг не брала. Гроші їй не
передавалися. Позивачка плакала і вмовила написати її розписку. Розписка була
написана під диктовку позивачки. Однак в ній вона вказала 4000 українських
одиниць, тобто гривень. Позивачка дійсно давала її чоловікові завдаток за
автобус “ Ман” в сумі 2500 доларів США, який вона хотіла придбати, однак
розписка не писалася. Відразу після отримання завдатку її чоловік передав у
користування позивачки автобус “ Ман” яким вона користувалася та заробляла на
ньому гроші.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав. Суду пояснив, що він
дійсно три роки тому продавав автобус, який пригнав із Тбілісі. Позивачка
захотіла придбати цей автобус, домовилися за ціну. Особисто вона дала йому
2500 доларів, як завдаток за автобус, розписка при передачі не писалася.
Відразу по отриманні коштів він передав позивачці автобус. Позивачка працювала
на автобусі неодноразово возила людей на базар в Одесу і Харків. Працюючи на
автобусі позивачка заробляла в неділю в середньому до 1000 доларів США.
Потім позивачка повернула автобус і відмовилася від оформлення договору купівлі-
продажу автобуса.
Суд, вислухавши сторони, свідків, вивчивши матеріали справи, вважає,
що позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
У ході судового розгляду встановлено, що 24 травня 2004 року ОСОБА_3
написала розписку про те, що вона взяла в борг у ОСОБА_2 4000 у.е.
для спільної роботи на автобусі “ Ман”, та зобов'язалася повернути до
01.10.2004 року.
Як пояснила позивачка вона мала намір купити автобус “ Ман” у відповідача. 22
січня 2004 року відповідачі взяли в неї в борг 2500 доларів США, однак
розписку написали лише в травні 2004 року. Вона за свій рахунок
відремонтувала автобус потративши на нього 1500 доларів США. Вказала, що вона
є приватним підприємцем , займається комерційними рейсами на Харків та Одесу.
Працювала разом із відповідачем на автобусі до вересня 2005 року , прибуток
ділили порівну.
Як пояснила відповідачка ОСОБА_3 і не заперечував позивачка гроші
24.05.2004 року відповідачкою в борг не бралися. Це було підтверджено і
показаннями свідка ОСОБА_5, який був при написанні розписки, який не
бачив передачу коштів.
Як встановлено в ході судового розгляду, другий свідок ОСОБА_6, який
вказаний в розписці, не був присутній при написанні розписки.
Як пояснив відповідач ОСОБА_4 між ним та позивачкою була
домовленість щодо укладання договору купівлі-продажу автобуса “ Ман”, який він
пригнав із Тбілісі. Дійсно йому позивачка заплатила завдаток за автомобіль “
Ман” в розмірі 2500 доларів США, однак розписку про отримання грошей він не
писав. На протязі року позивачка повинна була віддати всі гроші. Відразу по
отриманні грошей він передав позивачці автобус на якому вона заробляла гроші,
перевозячи пасажирів на базар в м. Харків та м. Одесу. Гроші за перевезення
пасажирів позивачка залишала собі. Показання щодо бажання позивачкою придбати
автобус “ Ман” підтвердила свідок ОСОБА_7.
Показання щодо перевози пасажирів підтвердили в судовому засіданні позивачка,
відповідачі та свідок ОСОБА_5, який працював водієм на автобусі при
перевезення позивачкою пасажирів, свідок ОСОБА_8.
Згідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (
позикодавець) передає у власність другій стороні ( позичальникові) грошові
кошти або інші речі, визначені родовими признаками, а позивальник зобов'
язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або
таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що грошові кошти не передавалися, а
фактично вбачаються інші правовідносини, то суд не знаходить підстав для
задоволення позову, щодо стягнення боргу із відповідачів.
У відповідності зі ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше
як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього
Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших
осіб, які беруть участь у справі.
Таким чином, суд приходить до висновку, що позовні вимоги
ОСОБА_2 не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні та
задоволенню не підлягають.
Керуючись ст.ст. 16,1046,1049,1050 ЦК України , ст.ст. 11, 15,57, 60, 212-
215 ЦПК України, суд, -
ВИРІШИВ:
В задоволені позову ОСОБА_2 - відмовити .
Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Дніпропетровської області
через Індустріальний районний суд, шляхом подачі після цього протягом 20-ти
днів апеляційної скарги, або без подання заяви про апеляційне оскарження,
шляхом подачі апеляційної скарги на протязі 10-ти днів з дня проголошення
рішення.
Суддя:
Л.П.Слюсар