Справа № 22-5444/08 Головуючий в 1-ій інстанції - Вовк С. В.
Доповідач - Амелін В.І.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 листопада 2008 року м. Київ
Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду м. Києва в складі:
головуючого: Амеліна В.І., суддів: Черненко В.А., Котули Л.Г., при секретарі Широкопояс О.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Управління земельних ресурсів Броварського району Київської області - про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання правочинів недійсними та зобов'язання вчинити дію,
встановила :
У квітні 2004 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому після доповнень та уточнень просив визначити йому додатковий строк для подачі заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини та визнати недійсними: заповіт ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 від 14 листопада 2000 року, засвідчений державним нотаріусом 20-ої Київської державної нотаріальної контори Прокудіною ВВ.; договір довічного утримання між ОСОБА_5 і ОСОБА_4 від 08 вересня 2000 року, засвідчений державним нотаріусом 20-ої Київської державної нотаріальної контори Прокудіною В.В.
Посилаючись на ст. ст. 55, 57 ЦК України (в редакції 1963 року) ст. ст. 1262, 1272 ч.3 ст. 257, ст. 203 ЦК України (в редакції 2003 року), позовні вимоги обґрунтовує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його старший брат ОСОБА_5. Про факт смерті брата він дізнався у жовтні 2001 року. Також зазначає що ОСОБА_2, яка здійснювала догляд за останнім, навмисно приховувала від нього факт смерті брата і успадкувала квартиру, дачу із земельною ділянкою, автомашину, гараж, акції та інше майно, що належало братові. У зв'язку з діями відповідача, спрямованими на приховання від нього факту смерті брата, він не зміг своєчасно подати заяву про прийняття спадщини.
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року в задоволенні позову відмовлено.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, а викладеш в ньому висновки не відповідають обставинам справи, просить скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов.
В запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить відхилити апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржуване рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.
2
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно зч.1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.
Суд першої інстанції в межах позову повно та всебічно дослідив обставини справи, однак дав неправильну оцінку доказам та зробив висновки, які не відповідають обставинам справи, що призвело до неправильного вирішення справи та необгрунтованої відмови в задоволенні позову.
Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що ст. 1272 ЦК України, на яку ОСОБА_1 посилається в позовній заяві, не породжує у позивача право на визначення йому додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. Оскільки позивачеві відмовлено у визначенні додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини, то у нього відсутні і правові підстави для заявления вимог про визнання недійсними відповідно до ст. 55 ЦК України 1963 року заповіту та договору довічного утримання.
Судова колегія не погоджується з висновками суду першої інстанції, як такими, що не відповідають обставинам справи та грунтуються на неправильному застосуванні норм матеріального права.
Відповідно до ст. 550 ЦК України 1963 року, чинним на час відкриття спадщини після смерті спадкодавця ОСОБА_3, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, строк для прийняття спадщини, встановлений ст. 549 цього Кодексу, може бути продовжений судом, якщо він визнає причини пропуску строку поважними.
З матеріалів справи вбачається, що позивач ОСОБА_1 та померлий ОСОБА_5 є рідними братами. Про смерть брата, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 року, позивач дізнався у жовтні 2001 року, оскільки проживав окремо від нього, після чого звернувся із заявою до нотаріальної контори про прийняття спадщини. У прийнятті спадщини йому було відмовлено у зв'язку з пропуском встановленого законом шестимісячного строку.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що строк на прийняття спадщини після смерті ОСОБА_3 пропущений позивачем з поважних причин і підлягає продовженню.
Згідно зі ст. 530 ЦК України 1963 року при відсутності спадкоємців першої черги успадковують у рівних частках, брати і сестри померлого, а також дід та бабка померлого як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).
Як спадкоємець другої черги, при відсутності інших спадкоємців, позивач успадковує майно померлого брата.
Згідно договору довічного утримання від 08.09.2000 року та заповіту від 14.11.2000 року померлий ОСОБА_5 залишив майно, що на момент смерті належало йому на праві власності, відповідачці ОСОБА_2
Відповідно до вимог ч.1 ст. 55 ЦК України 1963 року, який діяв на час укладення зазначених угод, угода, укладена громадянином, хоч і дієздатним, але який в момент її укладення перебував у такому стані, коли він не міг розуміти значення своїх дій або керувати ними, може бути визнана судом недійсною за позовом цього громадянина.
Згідно акту посмертної судово-психіатричної експертизи № 725 від 27.04.2006 року померлий ОСОБА_5 на час підписання договору довічного утримання (08.09.2000 року) та складання заповіту (14.11.2000 року) виявляв ознаки органічного ураження головного мозку судинного генезу з інтелектуально-мнестчним зниженням та параноїдним синдромом і за своїм психічним станом не міг усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними (т.2 а.с. 193-196).
З огляду на викладені обставини колегія суддів визнає недійсними договір довічного утримання між ОСОБА_5. та ОСОБА_2 від 08 вересня 2000 року та заповіт від імені ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, вчинений 14 листопада 2000 року та видані на їх підставі свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.12.2001 року та свідоцтво за заповітом від 11.09.2001 року, а також зобов'язує відповідні органи державної реєстрації нерухомого та
3
рухомого майна зняти з реєстрації на ім'я ОСОБА_2 майно, зареєстроване на її ім'я на
підставі зазначених свідоцтв про право на спадщину.
Враховуючи, що оскаржуване судове рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права, а викладені в ньому висновки не відповідають обставинам справи, судова колегія скасовує зазначене рішення та ухвалює нове рішення, яким задовольняє позов ОСОБА_1
Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Рішення Печерського районного суду м. Києва від 04 квітня 2008 року - скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: Головне управління юстиції м. Києва, Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, Управління земельних ресурсів Броварського району Київської області - про визначення додаткового строку для прийняття спадщини, визнання правочинів недійсними та зобов'язання вчинити дію - задовольнити.
Визначити ОСОБА_1 додатковий строк для подачі заяви про прийняття спадщини до 6-ї Київської державної нотаріальної контори протягом одного місяця з моменту набрання рішенням законної сили.
Визнати недійсними заповіт від імені ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2, вчинений 14 листопада 2000 року реєстраційний номер № 5-737 та договір довічного утримання між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 від 8 вересня 2000 року, реєстраційний номер № 5-614, які посвідчені державним нотаріусом 20-ої Київської державної нотаріальної контори Прокудіною В. В.
Визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 03.12.2001 року, посвідчене 6-ю Київською державною нотаріальною конторою та свідоцтво за заповітом від 11.09.2001 року.
Зобов'язати Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зняти з реєстрації на ім'я ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1
Зобов'язати Броварське міжміське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна зняти з реєстрації на ім'я ОСОБА_2 садовий будинок з надвірними будівлями за адресою: АДРЕСА_2.
Зобов'язати управління земельних ресурсів Броварського району Київської області зняти з реєстрації на ім'я ОСОБА_2 земельну ділянку площею 0, 06 га за адресою, АДРЕСА_2.
Зобов'язати Управління ДАІ ГУ МВС України в Київській області зняти з реєстрації на ім'я ОСОБА_2 автомобіль ВАЗ-2108, 1981 року випуску, двигун НОМЕР_1, шасі НОМЕР_2, держномер НОМЕР_3.
Рішення набуває чинності з моменту його проголошення і може бути оскаржене в
касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.