КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12.08.2009 № 24/72
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Григоровича О.М.
суддів:
за участю секретаря
судового засідання
за участю представників сторін:
від позивача: Дмитрієва О.В., представник, довіреність б/н від 10.08.2009;
від відповідача: повідомлений належним чином, але не з’явився;
розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДніпроукоінвестБуд”
на рішення Господарського суду м.Києва від 20.05.2009
у справі № 24/72 (суддя
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Центр”
до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДніпроукоінвестБуд”
про стягнення суми
ВСТАНОВИВ:
Рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2009 у справі № 24/72 позов Товариства з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Центр” до Товариства з обмеженою відповідальністю „ДніпроукоінвестБуд” про стягнення 5 474,76 грн. задоволено повністю.
Не погодившись з рішенням Господарського суду міста Києва від 20.05.2009 Товариство з обмеженою відповідальністю „ДніпроукоінвестБуд” (далі – ТОВ „ДніпроукоінвестБуд”) подало апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та прийняти нове рішення, яким в позові відмовити.
Апеляційну скаргу мотивовано тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права.
Зокрема, скаржник посилався, що оскільки між сторонами не було укладено жодного договору, а тому не визначені будь-які строки виконання взаємних зобов’язань; судом безпідставно стягнуто з відповідача суму штрафних санкцій.
Товариство з обмеженою відповідальністю „Поліпласт-Центр” (далі – ТОВ „Поліпласт-Центр”) у відзиві та представник в засіданні суду проти доводів апеляційної скарги ТОВ „ДніпроукоінвестБуд” заперечував та просив рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2009 залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ „ДніпроукоінвестБуд” – без задоволення.
ТОВ „ДніпроукоінвестБуд” у судове засідання, яке відбулося 12.08.2009, повноважних представників не направило не зважаючи на те, що було повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги товариства належним чином, про що свідчить відповідний штамп господарського суду апеляційної інстанції з відміткою про відправку документа, зроблений на звороті у лівому нижньому куті ухвали Київського апеляційного господарського суду про прийняття апеляційної скарги до провадження від 22.06.2009, згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Голови Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75.
Крім того, про належне повідомлення ТОВ „ДніпроукоінвестБуд” у справі про прийняття апеляційної скарги товариства до провадження та призначення її до розгляду свідчить також повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається про своєчасне отримання представником товариства ухвали суду від 22.06.2009.
Відповідно до ч. 2 ст. 101 ГПК України апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи та заперечення сторін, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.
В період з 10.10.2008 по 14.11.2008 ТОВ „Поліпласт-Центр” поставлено ТОВ „ДніпроукоінвестБуд” продукцію (сухі будівельні суміші) на загальну суму 8 474,76 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними (а.с. 8, 10) та довіреностями (а.с. 9, 11).
Натомість, ТОВ „ДніпроукоінвестБуд” за поставлений ТОВ „Поліпласт-Центр” товар розрахувалося частково на суму 3 000,00 грн., про що свідчить банківська виписка (а.с. 7).
Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений за накладними товар з урахуванням часткової оплати відповідачем в сумі 3 000,00 грн. становить 5 474,76 грн.
До того ж, матеріали справи містять складений і підписаний представниками сторін акт зведення взаєморозрахунків між сторонами за період з 01.01.2005 по 30.04.2009, яким визначено суму заборгованості відповідача перед позивачем - 5 474,76 грн.
Згідно зі ст. 173 ГК України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-господарські зобов'язання.
Господарські зобов’язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (ст. 174 ГК України).
Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України (ч. 2 ст. 175 ГК України).
Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ст. 509 ЦК України).
Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Згідно зі ст. 599 ЦК України зобов’язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Позивач 03.02.2009 звернувся до відповідача з листом № 15, в якому просив до 07.02.2009 погасити заборгованість в розмірі 5 474,76 грн., яка виникла у відповідача перед позивачем внаслідок неповного перерахування суми за поставлену останнім продукцію.
Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).
Матеріали справи не містять відомостей про погашення відповідачем перед позивачем заборгованості в сумі 5 474,76 грн. за поставлений позивачем товар.
Доказами у справі, відповідно до ст. 32 ГПК України є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.
Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ст. 33 ГПК України).
Оскільки матеріали справи свідчать про часткову оплату ТОВ „ДніпроукоінвестБуд” (на суму 3 000,00 грн.) за поставлений ТОВ „Поліпласт-Центр” товар (на загальну суму 8 474,76 грн.) і скаржник до матеріалів апеляційної скарги не надає документів, які б свідчили про відсутність його вини з невиконання своїх зобов’язань по оплаті в повному обсязі за поставлений позивачем товар, то колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд обґрунтовано визнав доведеним факт наявності заборгованості відповідача перед позивачем в сумі 5 474,76 грн.
Посилання скаржника, що оскільки між сторонами не було укладено жодного договору, а тому не визначені будь-які строки виконання взаємних зобов’язань, колегією суддів до уваги не приймається, оскільки положеннями ст. 562 ЦК України визначено, що зобов’язання має виконуватися належним чином і, до того ж, позивач звертався до відповідача з листом від 03.02.2009 № 15, в якому визначав строк, до якого зобов’язання відповідача по оплаті коштів за поставлену позивачем продукцію повинно бути виконано.
Також, колегія суддів вважає, що твердження скаржника в апеляційній скарзі про невірне застосування судом до відповідача штрафних санкцій є таким, що не відповідає дійсності, оскільки відповідно до резолютивної частини рішення, судом стягнуто з відповідача на користь позивача тільки суму основного боргу.
До того ж, позивачем не ставилось питання в позовній заяві про стягнення з відповідача штрафних санкцій за несвоєчасне виконання останнім грошового зобов’язання.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відсутні підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2009 у справі №24/72.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 99, 101 - 105 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Рішення Господарського суду міста Києва від 20.05.2009 у справі № 24/72 залишити без змін, а апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „ДніпроукоінвестБуд” - без задоволення.
2. Матеріали справи № 24/72 повернути до Господарського суду міста Києва.
3. Копію постанови надіслати сторонам.
Головуючий суддя
Судді
13.08.09 (відправлено)