КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
01025, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04.08.2009 № 05-6-6/404
Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуючого: Євсікова О.О.
суддів: Шипка В.В.
при секретарі:
За участю представників:
від позивача -
від відповідача -
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Прокурор Дзержинського району м. Кривиго Рогу
на рішення Господарського суду м.Києва від 08.05.2009
у справі № 05-6-6/404 (суддя
за позовом Прокурор Дзержинського району м. Кривиго Рогу
до Товариство з обмеженою відповідальністю "Українські комерційні автомобілі"
третя особа позивача
третя особа відповідача
про стягнення 10800000 грн.
ВСТАНОВИВ:
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.05.2009 у справі № 05-6-6/404 (далі – Ухвала суду) у прийняті позовної заяви прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради відмовлено, позовну заяву та додані до неї документи повернуто заявнику.
Не погоджуючись з Ухвалою суду, прокурор Дзержинського району м. Кривого Рогу звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати Ухвалу суду № 05-6-6/404 від 08.05.2009 р. про відмову у прийняті позовної заяви прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу в інтересах держави в особі Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю “Українські комерційні автомобілі” про стягнення 10.800.000,00 грн.
Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми процесуального права.
Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 р. прийнято до розгляду апеляційне подання прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу і порушено апеляційне провадження у справі № 05-6-6/404, розгляд апеляційного подання призначено на 04.08.2009 р.
Представники позивача та прокуратури у судовому засіданні 04.08.2009 р. підтримали апеляційне подання з викладених у ньому підстав, просили суд його задовольнити та скасувати Ухвалу суду.
Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався, у судове засідання 04.08.2009 р. не з’явився, будь-яких заяв або клопотань від нього до суду на час судового засідання не надходило. Про час та місце розгляду апеляційної скарги відповідач був повідомлена належним чином, що підтверджується долученим до матеріалів справи поштовим повідомленням про вручення відповідачу судової ухвали.
Тому, враховуючи, що явка сторін у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.
Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.
В оскаржуваній ухвалі суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно зазначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Поняття "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Суд першої інстанції зазначив, що позов прокурора подано в інтересах держави, але фактично він просить стягнути кошти на користь самостійного господарюючого суб'єкта - Управління житлово-комунального господарства виконкому Криворізької міської ради за договорами поставки.
При цьому місцевий суд вказав, що рішенням Конституційного Суду України від 8 квітня 1999 року № 3-рп/99 встановлено, що прокурори та їх заступники подають до господарського суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.
У випадках неправильного визначення прокурором позивача (органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах) позовна заява не підлягає розгляду в господарських судах.
З урахуванням наведеного місцевий суд дійшов висновку про те, що дана заява не підлягає розгляду в господарських судах України, виходячи з наступного.
Розглядаючи апеляційну скаргу по суті, колегія суддів бере до уваги таке.
Відповідно до ст. 121 Конституції України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадянина чи держави в суді у випадках, визначених законом.
Згідно зі ст. 33 Закону України „Про прокуратуру” прокурор, який звертається до господарського суду в Інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Згідно з абз. 4 ч. 1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Частиною третьою згаданої статті передбачено, що у позовній заяві прокурор самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
У рішенні Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. у справі № 3-рп/99 вказано, що інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.
Із врахуванням того, що "інтереси держави" є оціночним поняття, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.
Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 08.04.1999 р. N 3-рп/99 під поняттям "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах", потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.
Згідно зі ст. 1 Закону України від 21.05.1997 р. № 280/97-ВР "Про місцеве самоврядування в Україні" виконавчі органи рад – органи, які відповідно до Конституції України та цього Закону створюються сільськими, селищними, міськими, районними в містах (у разі їх створення) радами для здійснення виконавчих функцій і повноважень місцевого самоврядування у межах, визначених цим та іншими законами.
Як визначено ч. 1 ст. 11 цього Закону, виконавчими органами сільських, селищних, міських, районних у містах (у разі їх створення) рад є їх виконавчі комітети, відділи, управління та інші створювані радами виконавчі органи.
Колегією суддів встановлено, що Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради згідно з Положенням про управління (затверджено рішенням Криворізької міської ради від 22.09.2006 р., копія – в матеріалах справи) є юридичною особою – самостійним структурним підрозділом виконавчого комітету міської ради та є розпорядником коштів міського бюджету.
Відповідно до Класифікації інституційних секторів економіки України, затвердженої наказом Держкомстату України від 18.04.2005 р. за № 96, органи місцевого самоврядування, до яких належить і Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Криворізької міської ради, віднесені до підсектору регіональних, міських та місцевих органів державного управління.
Крім того, як вбачається з матеріалів позовної заяви та додатково наданих представником позивача документів, позов стосується використання бюджетних коштів (субвенцій з державного бюджету) згідно з Рішенням Криворізької міської ради від 31.01.2008 р. „Про міський бюджет на 2008 рік” та Додатку № 7 до нього, де Управління житлово-комунального господарства, в інтересах якого заявлено позов, визначено головним розпорядником бюджетних коштів.
За наведених вище обставин суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що прокурор просить стягнути кошти на користь самостійного господарюючого суб’єкта, а отже прокурором неправильно визначено позивача (орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах), через що позов не підлягає розгляду в господарському суді.
У зв'язку з неправильним застосуванням законодавства про прокуратуру та ст. 62 ГПК України, місцевим судом порушено норми процесуального права, що згідно з п. 4 ст. 104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали.
Відповідно до ст. 104 Господарського процесуального кодексу України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є:
1) неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи;
2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими;
3) невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинами справи;
4) порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.
За таких обставин апеляційне подання Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу підлягає задоволенню, а ухвала Господарського суду міста Києва від 08.05.2009 р. № 05-6-6/404 – скасуванню, справа підлягає переданню на розгляд по суті до Господарського суду міста Києва.
Враховуючи викладене, керуючись статтями 33, 69, 75, 77, 99, 101, 104-106 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційне подання Прокурора Дзержинського району м. Кривого Рогу задовольнити.
2. Ухвалу Господарського суду міста Києва 08.05.2009 р. № 05-6-6/404 скасувати повністю, а справу передати на розгляд до Господарського суду міста Києва.
3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.
Головуючий суддя
Судді Шипко В.В.