КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД       

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 04.08.2009                                                                                           № 37/51

 Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

 головуючого:          Євсікова О.О.

 суддів:            Шипка  В.В.

 при секретарі:            

 За участю представників:

 від позивача -

 від відповідача -

 розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державне підприємство "Вугілля України"

 на рішення Господарського суду м.Києва від 28.04.2009

 у справі № 37/51 (суддя  

 за позовом                               ВАТ "Західенерго"

 до                                                   Державне підприємство "Вугілля України"

 третя особа позивача             

 третя особа відповідача           Державне підприємство "Первомайське"

 про                                                   стягнення 49493,44 грн.

 

ВСТАНОВИВ:

 Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Державного підприємства “Вугілля України” збитків в розмірі 49.493,44 грн., завданих внаслідок поставки неякісного вугілля на підставі договору поставки № 02-ЕН\08 від 20.07.2007 р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.04.2009 р. за клопотанням відповідача було залучено до участі у справі ДП “Первомайське” в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.04.2009 р. у справі № 37/51 (далі – Рішення суду) позов задоволено повністю, стягнуто з Державного підприємства “Вугілля України” на користь  Відкритого акціонерного товариства “Західенерго” 49.493,44 грн. завданих збитків, 494,93 грн. витрат по сплаті держмита та 118,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

Не погоджуючись з Рішенням суду, відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив Рішення суду скасувати та постановити нове, яким у позові відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що місцевим господарським судом було неповно з’ясовано обставини, які мають значення для справи, а також невірно застосовано норми матеріального і процесуального права.

Скаржник стверджує, що позивачем в порушення вимог укладеного між сторонами Договору та чинного законодавства:

- акт приймання вугілля складено з порушенням вимог Галузевого технічного  регламенту (ГТР) 34.09.110-200;

- не перевірено належним чином повноваження представників при спільному прийманні вугілля;

- суму за користування вагонами нараховано з порушеннями умов Договору.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.07.2009 р. прийнято до розгляду апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” і порушено апеляційне провадження у справі № 37/51.

Представник відповідача у судовому засіданні 04.08.2009 р. підтримав апеляційну скаргу з викладених у ній підстав, просив суд її задовольнити та скасувати Рішення суду,  прийнявши нове, яким у позові відмовити повністю.

Представник позивача у судовому засіданні 04.08.2009 р. заперечував проти доводів позивача, викладених в апеляційній скарзі, з підстав, викладених у відзиві на апеляційну скаргу, просив суд відмовити в її задоволенні та залишити без змін оскаржуване Рішення суду як таке, що прийняте з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст. 22 Господарського процесуального кодексу України сторони користуються рівними процесуальними правами. Сторони, зокрема, мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду та ін.

Третя особа своїми процесуальними правами не скористалась, у судове засідання 04.08.2009 р. не з’явилась, будь-яких заяв або клопотань від неї до суду на час судового засідання не надходило. Про час та місце розгляду апеляційної скарги третя особа була повідомлена належним чином.

Тому, враховуючи, що явка третьої особи у судове засідання не була визнана судом обов’язковою, а також з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків відповідно до вимог ст. 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, колегія суддів встановила наступне.

Як підтверджено матеріалами справи, 20.07.2007 р. між Відкритим акціонерним товариством “Західенерго” (покупець) та Державним підприємством “Вугілля України” (постачальник) було укладено договір поставки № 02-ЕН/08 (далі – Договір), відповідно до умов якого (п. п. 1.1, 1.2) постачальник зобов’язується поставити покупцю вугільну продукцію (далі - вугілля) в асортименті, по реквізитах і з якісними характеристиками, приведеними в цьому договорі, а покупець зобов’язується прийняти вугілля, оплатити його вартість на умовах, встановлених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору вугілля постачається партіями залізничним транспортом у відкритих  напіввагонах вантажною швидкістю на умовах DDP (залізнична станція призначення), згідно з міжнародними правилами тлумачення торгівельних термінів “Інкотермс” в редакції 2000 р. за реквізитами покупця, вказаними в додатках до договору. Постачальник зобов’язується завантажити вугілля однорідними шаром по всій глибині в справні, очищені від залишків попереднього вантажу, сміття, тощо, вагони відповідно до їх вантажопідйомності.

Пунктами  4.1, 4.4, 4.8 договору сторони погодили порядок приймання вугілля по кількості і якості. Приймання вугілля по кількості та якості здійснюється у відповідності з вимогами Інструкцій Держарбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1965 р. № П-6 та № П-7 від 25.04.1966 р., з подальшими змінами і доповненнями, ДСТУ 1137-64 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Правила приймання по якості”, ДСТУ 4083-2002 “Вугілля кам'яне та антрацит для пиловидного спалювання на теплових електростанціях. Технічні умови”, ДСТУ 4096-2002 “Вугілля буре, кам'яне, антрацит, горючі сланці та вугільні брикети. Методи відбору та підготовки проб для лабораторних випробувань”, ГТР 34.09.110-2003 “Вхідний контроль палива на ТЕС та організація претензійної роботи” та/або іншими нормативними актами України, прийнятими щодо цих питань на заміну або доповнення вищевказаних в частині, що не суперечить даному договору. Приймання партії вугілля за якістю у покупця здійснюється відповідно до даних хімічного аналізу атестованої хімічної лабораторії вантажовідправника. Якщо показники якості вугілля, визначені в лабораторії вантажоотримувача, відрізняються від посвідчень якості на величину більше верхнього значення, допустимої похибки випробування, вантажоотримувач, протягом 24 годин з моменту отримання результатів, зобов’язаний викликати вантажовідправника та постачальника для проведення спільного опробування вугілля. У разі неприбуття представника вантажовідправника протягом 24 годин з моменту отримання повідомлення до розрахунку приймаються показники якості визначені лабораторією вантажовідправника.

На виконання умов Договору 01.07.2008 р. на адресу Бурштинської ТЕС за залізничною накладною № 51072437 (вагони №№ 66114208, 63311443, 66022005, 68445410, 67671982, 66567801) надійшло вугілля марки ГСШ-013.

При прийманні спірного вугілля позивачем встановлений факт поставки вугілля невідповідної якості.

Зокрема, за результатами випробування відібраних лабораторних проб вугілля, проведеного хімлабораторією Бурштинської ТЕС встановлено, що вугілля не відповідає якісним характеристикам, зазначеним у договорі, оскільки фактична зольність (Аd) вугілля значно перевищувала гранично допустиму за договором.

Про поставку неякісного вугілля позивач повідомив відповідача та вантажовідправника телеграмою № 556 від 02.07.2008 р.

Відповідно до п. 4.11 Договору сторони передбачили, що постачальник і покупець мають право перевірити якість поставленої партії вугілля шляхом спільного випробування та проведення хіманалізу. Хіманаліз виконується у лабораторії ТЕС вантажоотримувача. Дані, отримані в результаті спільного випробування та проведення хіманалізу, приймаються до розрахунку обома сторонами.

Для контрольного випробування вугілля було відібрано точкові проби в кількості 18 шт. загальною масою 14.040 кг, з яких підготовлено об’єднану пробу № 5615. Точкові проби відібрані відповідно до ДСТУ 4092-2002. Для лабораторних випробувань в порядку, визначеному ДСТУ 4096-2002, підготовлено лабораторні проби в трьох примірниках. Один примірник лабораторної проби № 5615 направлявся для випробування в хімлабораторію Буршитнської ТЕС, інші – для зберігання в ПТЦ Буршитинської ТЕС.

За результатами спільного випробування складений акт приймання вугілля на  Буршитинській ТЕС № 5615 від 03.07.2008 р., який підписаний представниками Буршитинської ТЕС,  представником вантажовідправника за довіреністю № 635-1 від 03.07.2008 р. та представником Державного підприємства “Укрвуглеякість”, який діяв від імені ДП “Вугілля України”. Дані результати підтвердили висновок про невідповідність показників якості вугілля умовам договору, зокрема, фактична зольність (Аd) вугілля, що становила 32,4 %, значно перевищувала гранично допустиму за договором – 28 %.

Частинами 2, 3 статті 690 Цивільного кодексу України передбачено, що продавець зобов'язаний забрати (вивезти) товар, не прийнятий покупцем (одержувачем), або розпорядитись ним в розумний строк. Якщо продавець у цей строк не розпорядиться товаром, покупець має право повернути його продавцеві. Витрати покупця у зв'язку із зберіганням неприйнятого товару та його поверненням продавцеві підлягають відшкодуванню продавцем.

Телеграмою від 04.07.2008 р. № 568 та факсограмою від 07.07.2008 р. № 06-1940 відповідач та вантадовіжправдник повідомлялись про те, що у зв’язку з неналежною якістю позивач відмовляється прийняти спірне вугілля та просить розпорядитись ним або надати згоду на його повернення вантажовідправнику.

У зв’язку з надходженням на Буршитинську ТЕС вугілля із значними перевищеннями встановлених договором гранично допустимих критеріїв якості 07.07.2008 р. спірне вугілля було повернуто Бурштинською ТЕС вантажовідправнику, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36314490від 07.07.2008 р., виданою залізничною станцією Бурштин Львівської залізниці.

Поставкою вугілля, якість якого не відповідає умовам договору, позивачу було завдано збитки на загальну суму 49.493,44 грн., зокрема сплатою залізниці:

- провізної плати з перевезень повернутого вугілля та додаткових зборів та послуг від станції Бурштин Львівської залізниці до станції Стаханов Донецької залізниці в сумі 40.195,50 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується квитанцією про приймання вантажу № 36314490 від 07.07.2008 р. та переліком ТехПД-4 Львівської залізниці № 516 від 07.07.2008 р. про проведення платежів;

- плати за користування вагонами за час простою вагонів на території Бурштинської ТЕС в сумі 8.834,00 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується відомістю плати за користування  вагонами  №  07071799  від  07.07.2008 р. та переліком ТЕхПД-4 Львівської залізниці № 512 від 07.07.2008 р. про проведення платежів;

- зборів за оформлення документів на повернення вагонів в сумі 463,54 грн. з урахуванням ПДВ, що підтверджується накопичувальною карткою зборів за роботи № 07070364 від 07.07.2008 р. та переліком ТЕхПД-4 Львівської залізниці № 512 від 07.07.2008 р. про проведення платежів.

Таким чином, позивач вважає, що в зв’язку з неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов’язань за договором позивач зазнав збитків в розмірі 49.493,44 грн.

Згідно зі ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до  ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Місцевим судом вірно встановлено, що до предмету доказування у даній справі відноситься підтвердження (чи непідтвердження) поставки відповідачем вугілля неналежної якості та порушення ним вимог договору щодо якості товару.

Відповідно до пункту 6.4 Договору за постачання неякісного вугілля, вугілля пошарового завантаження в вагони з домішками продукції інших класів чи сортів, або вугілля, асортимент якого не відповідає вимогам договору, постачальник несе відповідальність у вигляді повного відшкодування всіх збитків покупця, зв'язаних з постачанням такого вугілля (витрати по транспортуванню вугілля до вантажоотримувача, переадресація вагонів, плата за використання вагонів, витрати на подачу-прибирання вагонів, витрати на проведення хіманалізу вугілля, витрати по вивантаженню вагонів, витрати по складуванню, зберіганню, реалізації вугілля та ін.).

Згідно з п. 4.9 Договору сторони визначили, що у випадку постачання вугілля, якісні показники якого перевищують гранично допустимий рівень, встановлений цим договором в п. 3.1, що буде підтверджено у порядку п. 4.8 Договору, покупець має право відмовитись від прийняття та оплати такого вугілля або прийняти його на умовах п. 5.2 Договору.

Судом встановлено, що позивач скористався своїм правом, відмовився від прийняття вугілля, якість якого не відповідає умовам Договору, та повернув вантажовідправнику.

Згідно зі ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов'язання, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються, зокрема, витрати, зроблені управненою стороною.

Відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов’язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов’язання, доказується кредитором. При визначені не одержаних доходів (упущеної вигоди) враховуються заходи, вжиті кредитором щодо їх одержання.

Обов’язок відшкодування збитків є загальною формою цивільно-правової відповідності, яка настає для боржника внаслідок порушення ним зобов’язання.

Відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише при наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільної відповідальності, відповідно до ст. 623 Цивільного кодексу України.

Для визначення підстав застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків (шкоди), необхідно з’ясувати наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки, розміру збитків, причинного зв’язку між протиправною поведінкою боржника і збитками, вину боржника. При цьому кредитор не повинен доводити вину боржника у порушенні зобов’язання, однак на нього покладено обов’язок доведення факту невиконання або неналежного виконання зобов’язання боржником, розміру завданих збитків та прямого причинного зв’язку між порушенням зобов’язання та завданими збитками.

Відсутність своєї вини у порушенні зобов’язання доводить особа, яка вчинила таке порушення (ч. 2 ст. 614 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, вугілля, повернене позивачем, було прийнято відповідачем без заперечень, що свідчить про визнання відповідачем своєї вини у порушенні зобов’язання за договором.

Отже судом встановлено, що відповідач не виконав належним чином зобов‘язання перед позивачем щодо поставки вугілля належної якості.

Про наявність причинного зв’язку між протиправною дією відповідача та збитками позивача свідчить факт порушення відповідачем договірного зобов’язання щодо поставки вугілля належної якості, що призвело до заподіяння збитків позивачу у вигляді понесених витрат.

Враховуючи те, що наявні у справі матеріали свідчать про обґрунтованість вимог позивача, а відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив, то за таких обставин позов щодо стягнення збитків в розмірі 49.493,44 грн. визнається апеляційним судом таким, що підлягає задоволенню.

Посилання відповідача на перебіг встановленого шестимісячного строку позовної давності визнаються судом безпідставними, оскільки заявлені вимоги не пов’язані із застосуванням правових наслідків передання товару неналежної якості, передбачених ст. 678 Цивільного кодексу України, ст. 269 Господарського кодексу України, а тому до заявлених позивачем позовних вимог застосовується загальний строк позовної давності, встановлений статтею 257 Цивільного кодексу України.

З приводу інших доводів апеляційної скарги колегія суддів відзначає наступне.

Приймання спірного вугілля на Бурштинській ТЕС здійснювалась відповідно до розділу 4 Договору поставки вугілля № 020-ЕН/08 від 20.07.2007 р., укладеного між позивачем та відповідачем, з дотриманням вимог нормативних актів, зазначених в пункті 4.1 Договору.

Так, акт приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 5615 від 03.07.2008 р., яким засвідчено неналежну якість спірного вугілля, підписаний всіма особами, які брали участь у його перевірці, як цього вимагає пункт 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 р. №П-7.

Зокрема, зазначені вище акти приймання складені і підписані уповноваженими працівниками позивача та працівниками ДП "Укрвуглеякість", які діяли в інтересах відповідача на підставі довіреностей ДП "Укрвуглеякість" від 10.04.2008 р. № 02/1-223, від 26.06.2008 р. № 02/1-460 та довіреності відповідача від 27.12.2007 р.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень позивача, начальником хімічної лабораторії акти приймання не підписувались, оскільки приймання вугілля не відноситься до його компетенції і в силу своїх посадових функцій та обов'язків він не бере участь у прийманні продукції за якістю. Висновки хімічної лабораторії про якісні характеристики проб вугілля, що досліджується, оформляються окремим документом за підписом начальника хімічної лабораторії та працівника, який безпосередньо здійснював аналіз проби.

Таким чином висновок відповідача про те, що наявні у справі двохсторонні акти приймання спірного вугілля не можуть прийматися судом до уваги, є безпідставним.

Не відповідає дійсності та спростовується наявними в справі доказами також
твердження відповідача про те, що позивачем в порушення умов Договору та правил
приймання   продукції   не   здійснювався   виклик   представників   постачальника   для
проведення спільного опробування вугілля.

В матеріалах справи є копія телеграми позивача від 02.07.2008 р. № 556 на адресу відповідача та вантажовідправника, якою їм пропонувалось забезпечити участь повноважних представників для проведення контрольного випробовування спірного вугілля.

Крім того, актом приймання вугілля на Бурштинській ТЕС № 5615 від 03.07.2008 р. підтверджується участь представника вантажовідправника - ЗАТ "Криворізьке" Кулакової О.Г., що діяла на підставі довіреності від 03.07.2008 р. № 635-1. Даний акт приймання вугілля зазначений представник підписав без зауважень.

Умовам Договору та положеннями актів, що регулюють порядок приймання
вугілля, спростовуються доводи відповідача про порушення позивачем порядку виклику
представників відповідача для участі  в  спільному прийманні  спірного  вугілля.

Так, обґрунтовуючи  вимоги  апеляційної скарги,  відповідач дійшов  висновку  що  єдиною підставою  для  такого  виклику  є  акт  вхідного  контролю  вугілля  та  дані  хімічної лабораторії позивача. З таким висновком погодитись не можна з огляду на таке.

Пунктом 4.11 Договору встановлено, що постачальник та покупець мають право перевірити якість поставлених окремих партій вугілля шляхом спільного випробовування та проведення хіманалізу. Обов'язком покупця при цьому є забезпечення доступу уповноваженого представника постачальника у лабораторії ТЕС.

Як вбачається з матеріалів справи, сторони скористалися своїм правом на спільну перевірку якості спірного вугілля. Результати цієї перевірки оформлені актом приймання № 5615 від 03.07.2008 р., якою засвідчено неналежну якість спірного вугілля.

Не можна погодитись з висновком відповідача про те, що позивачем повернуто спірне вугілля з порушенням положень Статуту залізниць України. Так, статті 44, 45
Статуту залізниць України, на які відповідач посилається в апеляційній скарзі, не передбачають будь-яких додаткових обов'язків вантажовідправника щодо узгоджень дій з повернення   вантажу.   Не   передбачають   такого   обов'язку   також   норми   чинного
законодавства та укладений сторонами Договір.

Більше того пунктом 4.9.1 Договору саме на постачальника (відповідача) покладено обов'язок телеграмою з залізничної станції відвантаження на залізничну станцію вантажоотримувача підтвердити згоду та готовність на отримання неприйнятого покупцем вугілля.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, відповідач зазначає, що особи, які від його
імені брали участь в прийманні спірного вугілля за якістю, не мали права підписувати акт
приймання і були уповноважені ним лише спостерігати за правомірністю процесу відбору
проб вугілля.

Такі твердження відповідача спростовуються матеріалами справи та положеннями нормативних актів щодо приймання продукції.

Так, в матеріалах справи є копія довіреності відповідача від 27.12.2007 р., якою він уповноважив ДП "Укрвуглеякість" вчиняти дії та представляти його інтереси за Договором, зокрема надав право при прийманні вугільної продукції вчиняти такі дії: брати участь у спільному прийманні вугільної продукції за якістю із ТЕС-вантажоодержувачами вугільної продукції, спільному відборі і підготовці проб, проведенні їх хімічних аналізів. Зазначена довіреність видана з правом передоручення працівникам ДП "Укрвуглеякість".

В свою чергу ДП "Укрвуглеякість" своїми довіреностями від 10.04.2008 № 02/1-223 та від 26.06.2008 р. № 02/1-460 уповноважило ряд своїх працівників, зокрема і тих, які брали участь в прийманні спірного вугілля на Бурштинській ТЕС, вчиняти аналогічні дії в інтересах відповідача. На підставі зазначених вище довіреностей працівники ДП "Укрвуглеякість" були допущені позивачем до приймання спірного вугілля за якість і брали участь в перевірці на всіх етапах, починаючи з відбору проб і закінчуючи визначенням якісних характеристик.

Пунктом 30 Інструкції про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання по якості, затвердженої постановою Держарбітражу при Раді міністрів СРСР від 25.04.1966 № П-7, прямо передбачено, що акт приймання продукції по якості повинен бути підписаний всіма особами, які брали участь в перевірці якості продукції. Тобто, для підписання акта приймання продукції особам, що брали участь у прийманні, додаткових повноважень не потрібно. Це їх обов'язок, а не право.

Щодо відсутності у довіреностях, які містяться у матеріалах справи посилання у прийманні якої саме конкретної продукції уповноважені представники, як це передбачено п. 23 Інструкції П-7, то це є порушенням, допущеним саме відповідачем, а не позивачем. При цьому відсутність посилання на номери конкретних відправок вугілля у довіреностях не впливає на юридичну силу документів, які підтверджують поставку відповідачем вугілля неналежної якості.

Згідно зі ст. 104 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є, зокрема, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

Згідно з ч. 1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм  внутрішнім  переконанням, що ґрунтується а всебічному, повному і об'єктивному  розгляді  в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності,  керуючись законом.

Згідно зі ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Доводи, викладені скаржником в апеляційній скарзі, спростовуються доказами, наявними в матеріалах справи.

Всі інші доводи та заперечення сторін, надані на їх підтвердження докази колегією суддів до уваги не беруться на підставі ст. 34 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не мають значення для справи з урахуванням заявлених позовних вимог та визначених законодавством підстав для їх задоволення.

Зважаючи на вищенаведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 37/51 від 28.04.2009 р. прийнято з повним та всебічним з’ясуванням обставин, які мають значення для розгляду спору, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим апеляційна скарга позивача, з викладених у ній підстав, задоволенню не підлягає.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати підставно покладено на позивача.

Зважаючи на відмову в задоволенні апеляційної скарги, відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати, понесені скаржником при поданні апеляційної скарги зі сплати державного мита, не відшкодовуються та покладаються на апелянта.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст. ст. 33, 75, 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, –

ПОСТАНОВИВ:

 1. Апеляційну скаргу Державного підприємства „Вугілля України” залишити без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва  у справі № 37/51 від 28.04.2009 р. – без змін.

2. Матеріали справи № 37/51 повернути до Господарського суду міста Києва.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до касаційної інстанції у встановленому законом порядку.

 Головуючий суддя                                                                      

 Судді                                                                                          Шипко  В.В.