ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.05.09р.Справа № 33/176-09

За позовом  Державного підприємства "Науково-виробничого об’єднання "Павлоградський хімічний завод", м.Павлоград Дніпропетровської області

до Приватного підприємця ОСОБА_1, м.Дніпропетровськ

про стягнення 4 302 грн. 66 коп.

                                                                                                                   Суддя  Рудовська І.А.

Представники:

Від позивача: Величко І.П. –дов.№25/256-78 від 02.11.2007р.

Від відповідача: не з’явився (про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином)

СУТЬ СПОРУ:

      Державне підприємство "Науково-виробниче об’єднання "Павлоградський хімічний завод" звернулось з позовом до господарського суду Дніпропетровської області до Приватного підприємця ОСОБА_1 про стягнення 3767 грн. 98 коп. –основного боргу за договором купівлі-продажу, 449 грн. 90 коп. –інфляційний витрат, 84 грн. 78 коп. –3% річних та витрат по справі.

         В судове засідання 19.05.2009 року з’явився представник позивача, який підтримав свої позовні вимоги та просив суд задовольнити в повному обсязі.

         Відповідач в судове засідання не з’явився, відзив на позов та документи не представив, про день, час та місце судового засідання повідомлений належним чином, про що свідчить поштове повідомлення № 11028883.  

         На підставі ст. 75 ГПК України справу було розглянуто за наявними в ній матеріалами та оригіналами документів наданих позивачем на вимогу суду в судове засідання.

У судовому засіданні 19.05.2009 р. за згодою представника позивача оголошено вступну та резолютивну частину судового рішення згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши наявні матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представника позвача, суд, -

                                                                 ВСТАНОВИВ:

         Між позивачем та відповідачем був укладений договір купівлі-продажу, відповідно до довіреності №837301 від 02.04.2008р. виданої на ім’я ОСОБА_1, накладним №4, №5 від 10.04.08р. та листа отриманого позивачем від відповідача, в якому відповідач просив поставити йому знаки небезпеки, необхідні йому для комплектації автомобілів з перевезення небезпечного вантажу.  

   Відповідно до ст.207 ЦК України правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо  його  зміст зафіксований в одному або кількох документах,  у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається  таким,  що  вчинений  у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного,  електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким,  що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа,  підписується  особами, уповноваженими  на  це  її  установчими документами,  довіреністю, законом   або   іншими   актами   цивільного   законодавства,   та скріплюється печаткою.

        Позивач свої зобов’язання  виконав та 10.04.2008р. за поставку матеріалів відповідачу надав рахунок № 23 від 10.04.08р. (а.с.12).

         Відповідач, свої зобов’язання за Договором в частині оплати не виконав.

     12.11.2008 року позивачем на адресу відповідача надіслана претензія №25/247-25 з вимогою погасити існуючу заборгованість з урахуванням індексу інфляції в розмірі 4082 грн. 61 коп., яка залишена останнім без відповіді (а.с.13).

Майнові зобов’язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

         Приписами статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов’язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов’язкові умови договору відповідно до законодавства.

        Статтею 629 Цивільного кодексу України унормовано, що договір є обов’язковим до виконання.

        Стаття 193 ГК України встановлює, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності   конкретних   вимог  щодо  виконання  зобов'язання  - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

        До    виконання    господарських   договорів   застосовуються відповідні положення  Цивільного  кодексу  України  з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

      Відповідно до ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. 

  Згідно п.1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є  правовідношення,  в  якому  одна  сторона (боржник)   зобов'язана   вчинити   на  користь   другої  сторони (кредитора) певну дію (передати  майно,  виконати  роботу,  надати послугу,  сплатити  гроші  тощо) або утриматися від певної дії,  а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

  Стаття 598 Цивільного кодексу України встановлює, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.   

  Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняється виконанням,  проведеним належним чином.  

        З огляду на викладене, позовні вимоги підтверджені матеріалами справи і підлягають   задоволенню у сумі –3767 грн. 98 коп. - основного боргу.

            Водночас, порушення зобов’язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

         Відповідно до статті  625 Цивільного  кодексу України  боржник який прострочив виконання грошового зобов’язання, повинен сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений  договором  або законом, інфляційні втрати складають 449 грн. 90 коп. та 3 %  річні  - 84 грн. 78 коп.,  які підлягають задоволенню.

       Позивачем у судовому засіданні на підставі  ст. 33 ГПК України документально було доведено ті обставини, на які він посилався в позовній заяві  як підставу своїх  позовних вимог.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 49 ГПК України судові витрати по справі покласти на   відповідача.

Керуючись, ст.ст. 47, 33,  49, 82-85, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -                                                                  

ВИРІШИВ:

            Позов задовольнити.

         Стягнути з Приватного підприємця ОСОБА_1 (49000, АДРЕСА_1, р/р НОМЕР_2 у відділенні КБ «Приватбанк»м.Дніпропетровськ, МФО 305299, ІНН НОМЕР_1) на користь Державного підприємства «Науково-виробничого об’єднання «Павлоградський хімічний завод», (51402, м.Павлоград Дніпропетровської області, вул.Заводська, 44, р/р 260013834 в ДФ ВАТ АБ «Укргазбанк», МФО 305448, код ЄДРПОУ 14310112) 3767 (три тисячі сімсот шістдесят сім) грн. 98 коп. - основного боргу по договору купівлі-продажу, 449 (чотириста сорок дев’ять) грн. 90 коп. –інфляційних витрат, 84 (вісімдесят чотири) грн. 78 коп., - 3% річних, 102 (сто дві) грн. 00 коп. –державного мита та  витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 118 (сто вісімнадцять) грн.  00 коп.

          Видати наказ.

       Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного терміну з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Суддя                     І.А. Рудовська

Рішення підписано 31.07.2009 року