АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4268/16 Справа № 200/15726/14-ц Головуючий у 1 й інстанції - Циганков В. О. Доповідач - Козлов С.П.

Категорія 27

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 липня 2016 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого: Козлова С.П.,

суддів: Болтунової Л.М., Тамакулової В.О.,

за участю секретаря: Гулієва М.І.о.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про стягнення заборгованості за договором позики, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2014 року ОСОБА_6 звернувся до суду з таким позовом, посилаючись на те, що він 12 травня 2010 року надав у борг ОСОБА_4 215 000 грн. для придбання квартири АДРЕСА_1, уклавши з ним договір безпроцентної цільової позики, за яким позичальник повинен був повернути вказану суму до 12.05.2014 року, в підтвердження чого власноруч написав розписку, а в забезпечення виконання ним свого зобов'язання 12 травня 2010 року між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_5 частково поручився перед позикодавцем за виконання ОСОБА_4 свого зобов'язання в розмірі 15 000 грн., але у зазначений строк борг не повернуто, тому позивач просив суд визнати дійсними вказані договори, стягнути на його користь солідарно з відповідачів заборгованість за договором безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року у розмірі 15 000 грн. та стягнути на його користь з ОСОБА_4 заборгованість за цим договором у розмірі 200 000 грн..

Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені в повному обсязі.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судом її законних прав цим рішенням суду, норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши справу в межах доводів скарги колегія суддів вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - частковому скасуванню з наступних підстав.

Згідно ч. 2 ст. 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У випадках встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ст. ст. 1046, 1047, 1049 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей. Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За ч. 2 ст. 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. А згідно ч. 1 ст. 61 цього Кодексу обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

Як вбачається з матеріалів справи, за договором безпроцентної цільової позики 12 травня 2010 року ОСОБА_3 надав ОСОБА_4 у борг 215 000 грн. строком до 12 травня 2014 року для придбання квартири АДРЕСА_1 та між ОСОБА_5 і ОСОБА_3 укладено договір поруки, згідно умов якого ОСОБА_5 поручився перед позикодавцем за виконання ОСОБА_4 свого зобов'язання про повернення боргу в розмірі 15 000 грн., але у встановлений договором строк позичальник борг не повернув, що визнано ним у судовому засіданні.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного і обґрунтованого висновку про необхідність стягнення з відповідачів на користь позивача суми боргу за договором позики, керуючись названими нормами закону.

Доводи ОСОБА_2 в скарзі про пред'явлення зазначеного позову з метою виключення квартири АДРЕСА_1 із спільного майна подружжя ОСОБА_4 і ОСОБА_2 при його розподілі в суді не можуть бути підставою для скасування рішення суду в частині стягнення з відповідачів на користь позичальника заборгованості за договорами позики і поруки, оскільки наявність вказаного боргу відповідачі не спростовують, ОСОБА_4 такий позов визнав та ці договори у встановленому законом порядку ніким не оспорювалися.

Разом з тим, визнаючи дійсними вказані договори позики і поруки, суд не врахував, що вони були укладені між сторонами в письмовій формі відповідно до вимог чинного законодавства та ніким належним чином не оспорені, тому відсутні підстави для додаткового визнання їх дійсними за судовим рішенням, а вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат у солідарному порядку суд не врахував, що нормами діючого законодавства не передбачено солідарне стягнення судових витрат, у зв'язку з чим рішення суду в цій частині, як постановлене з порушенням норм матеріального та процесуального права, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення на підставі ст. 309 ЦПК України про відмову в задоволенні позовних вимог про визнання дійсними спірних договорів та стягнення судових витрат з кожного відповідача згідно ст. 88 ЦПК України і Закону України «Про судовий збір» пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 307 - 309 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 22 жовтня 2014 року в частині визнання дійсними договору безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та договору поруки від 12 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, та в частині стягнення судового збору скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ОСОБА_5 про визнання дійсними договору безпроцентної цільової позики від 12 травня 2010 року укладеного, між ОСОБА_3 і ОСОБА_4, та договору поруки від 12 травня 2010 року, укладеного між ОСОБА_5 і ОСОБА_3, - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 2075 грн..

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір в розмірі 75 грн..

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржене у касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Судді: