СЕВАСТОПОЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ
АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Постанова
Іменем України
21.07.2009 Справа № 2-а-21/09/0108
Севастопольський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді Щепанської О.А.,
суддів Дадінської Т.В. ,
Лядової Т.Р.
секретар судового засідання Шелемет'єва О.В.
за участю представників сторін:
позивач: ОСОБА_1 - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
представника відповідача: ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим - не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином та своєчасно, про причину неявки суд не повідомив;
розглянувши апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим на постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоусов Е.Ф.) від 14.01.09 у справі №2-а-21/09,
за позовом ОСОБА_1 (АДРЕСА_1)
до ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим (АДРЕСА_2)
про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИВ:
Постановою Керченського міського суду Автономної Республіки Крим від 14.01.2009 року (суддя Бєлоусов Е.Ф.) у справі №2-а-21/09 частково задоволено позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії.
Суд визнав відмову у виплаті допомоги з догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим від ІНФОРМАЦІЯ_2 неправомірною, та зобов'язав ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим виплатити ОСОБА_1 допомогу з догляду за дитиною з ІНФОРМАЦІЯ_3 по ІНФОРМАЦІЯ_4 та з ІНФОРМАЦІЯ_5 по 31.12.2008 у розмірі 5217,39грн.
У задоволенні решти позовних вимог було відмовлено.
Не погодившись з постановою суду, ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду першої інстанції скасувати.
Апеляційну скаргу було мотивовано порушенням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляції мотивовані тим, що суд першої інстанції порушив норми матеріального та процесуального права, оскільки виплата відповідачем допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку здійснювалась за рахунок коштів відповідної субвенції з Державного бюджету України відповідно до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік; видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків визначаються виключно Законами про Державний бюджет України на відповідний рік, будь-які зміни в спірний період до Законів України "Про Державний бюджет України" на відповідний рік не приймались; відповідач, як розпорядник бюджетних коштів, не має правових підстав для самостійного перерахування розміру цих виплат; відповідач не може нести відповідальність за зобов'язаннями держави; перерахунок соціальних виплат може здійснюватись тільки після надання відповідного фінансового забезпечення.
Ухвалою Севастопольського апеляційного адміністративного суду від ІНФОРМАЦІЯ_6 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим.
Представники сторін у судове засідання не з'явились, про причини неприбуття у судове засідання суд не повідомили. Про дату, час та місце судового розгляду були повідомлені належним чином.
Чинне законодавство не обмежує коло представників осіб, які беруть участь у справі, при апеляційному розгляді адміністративної справи.
Крім того, згідно з частиною четвертою статті 196 Кодексу адміністративного судочинства України, неприбуття у судове засідання сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце апеляційного розгляду, не перешкоджає судовому розгляду справи.
При викладених обставинах, враховуючи те, що позивач та відповідач викликались в судове засідання, але в суд не з'явились, суд вважає можливим розглянути справу у відсутність представників сторін.
Розглянувши справу в порядку статей 195, 196 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши правову оцінку обставин у справі та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права в межах, в яких повинна здійснюватись перевірка постанови, встановлюватись обставини і досліджуватись докази учасників процесу, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а постанова суду першої інстанції -скасуванню, з наступних підстав.
Судом встановлено, що позивач -ОСОБА_1 є матір'ю ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7 року народження (арк.с. 9), тобто має право отримувати допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у встановленому Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, розмірі.
Відповідачем нарахована та виплачена позивачу допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку:
- за липень 2007 року в розмірі 91,37грн.,
- за серпень 2007 року в розмірі 103,41грн.,
- за вересень-жовтень 2007 року в розмірі 104,85грн., щомісячно,
- за листопад 2007 року в розмірі 107,73грн.,
- за грудень 2007 року в розмірі 110,88грн.,
- за період з ІНФОРМАЦІЯ_5 року по листопад 2008 року в розмірі 130,00грн. щомісячно.
Відповідач на звернення позивача про перерахування та виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції, яка діяла в спірний період, повідомив, що вирішення питання щодо виплати допомоги в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, можливо лише після внесення відповідних змін до законодавства та виділення необхідних грошових коштів.
Правовідносини сторін регулюються статтями 1, 3, 6, 8, 19, 21, 22, 46, 56, 58, 64, 68, 75, 92, 95, 96, 152 Конституції України, Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, Законом України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006.
Частиною першою статті 5 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992 встановлено, що всі види державної допомоги сім'ям з дітьми, крім допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами жінкам, зазначеним у частині другій статті 4 цього Закону, призначають і виплачують органи соціального захисту населення за місцем проживання батьків (усиновителів, опікуна, піклувальника).
Статтею 13 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992 в редакції, яка діяла до 28.12.2007, передбачено, що право на допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за цим Законом має не застрахована в системі загальнообов'язкового державного соціального страхування особа (один з батьків дитини, усиновитель, опікун, баба, дід або інший родич), яка фактично здійснює догляд за дитиною.
Відповідно до частини першої статті 14 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачується щомісяця з дня призначення допомоги по догляду за дитиною по день досягнення дитиною вказаного віку включно.
Згідно частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла до 28.12.2007, допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі встановленого законом прожиткового мінімуму для дітей віком до 6 років.
На підставі пункту 14 частини першої статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 дію частини першої статті 15 та пункту 3 розділу VIII "Прикінцеві положення" Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" зупинено.
Відповідно до частини другої статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку відповідно до Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" здійснюється за рахунок коштів відповідної субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам у розмірі, що дорівнює різниці між 50 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 90,00грн. для незастрахованих осіб та не менше 23 % прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, для застрахованих осіб, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Конституційний Суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 у справі за конституційним поданням 46 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень статей 29, 36, частини другої статті 56, частини другої статті 62, частини першої статті 66, пунктів 7, 9, 12, 13, 14, 23, 29, 30, 39, 41, 43, 44, 45, 46 статті 71, статей 98, 101, 103, 111 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" (справа про соціальні гарантії громадян) зазначив, що зупинення Законом України "Про Державний бюджет України" інших законів України, щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3 частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій та третій статті 95 Конституції України. Також зазначеним рішенням визнані неконституційними положення, зокрема: абзацу третього частини другої статті 56, пункту 14 статті 71 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Статтею 152 Конституції України передбачено, що закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема, основи соціального захисту, засади регулювання сім'ї, охорони дитинства, материнства, батьківства, виховання, охорони здоров'я.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Однак, якщо чинне правове положення передбачає певні соціальні виплати і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення).
У зв'язку з цим, Європейський Суд не прийняв до уваги позицію Уряду України про колізію двох нормативних актів - Закону України, відповідно до якого встановлені соціальні виплати з бюджету і який є діючим, та Закону України "Про Державний бюджет" на відповідний рік, де положення останнього, на думку Уряду України, превалювали як спеціальний закон.
Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі №59498/00 "Бурдов проти Росії").
Утверджуючи і забезпечуючи права і свободи громадян, держава окремими законами України встановила певні соціальні пільги, компенсації і гарантії, що є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права, а тому відповідно до частини другої статті 6, частини другої статті 19, частини першої статті 68 Конституції України вони є загальнообов'язковими, однаковою мірою мають додержуватися органами державної влади, місцевого самоврядування, їх посадовими особами. Невиконання державою своїх соціальних зобов'язань щодо окремих осіб ставить громадян у нерівні умови, підриває принцип довіри особи до держави, що закономірно призводить до порушення принципів соціальної, правової держави.
Принципи соціальної держави втілено також у ратифікованих Україною міжнародних актах: Міжнародному пакті про економічні, соціальні і культурні права 1966 року, Європейській соціальній хартії (переглянутій) 1996 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та рішеннях Європейського суду з прав людини. Зокрема, згідно зі статтею 12 Європейської соціальної хартії (переглянутої) 1996 року держава зобов'язана підтримувати функціонування системи соціального забезпечення, її задовільний рівень, докладати зусиль для її поступового посилення тощо.
Тобто, чинне правове положення передбачає виплату відповідної соціальної допомоги і якщо дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.
Оскільки правові положення, які передбачають виплату допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку були чинними до 04.01.2008, тобто не скасовані, не змінені, і позивач є матір'ю однієї дитини, тому має право на її одержання, органи державної влади не можуть свідомо зменшувати ці виплати.
Отже, положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006, не можуть бути застосовані, оскільки вони суперечать вищезазначеним нормам Конституції України та міжнародному праву.
Право на отримання грошової допомоги, передбаченої статтею 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992, в редакції, що діяла в спірний період, не залежить від розміру доходів отримувача чи наявності фінансування з бюджету, а має безумовний характер.
Позовні вимоги про зобов'язання відповідача виплатити недоплачену державну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку за 2008 рік у розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, не підлягають задоволенню, так як з ІНФОРМАЦІЯ_5 відповідно до частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається у розмірі, що дорівнює різниці між прожитковим мінімумом, встановленим для працездатних осіб, та середньомісячним сукупним доходом сім'ї в розрахунку на одну особу за попередні шість місяців, але не менше 130,00грн., дія норм Закону України "Про державний бюджет України на 2007 рік" не розповсюджуються на 2008 рік, зміни, внесені до частини першої статті 15 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" Законом України "Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України" №107-VI від 28.12.2007, не скасовані та не визнані неконституційними. Відповідачем в 2008 році допомога по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку виплачувалась в зазначеному вище розмірі.
Судова колегія не погоджується з висновком суду першої інстанції про стягнення з відповідача допомоги, встановленої статтею 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням" №2240-ІІІ від 18.01.2001, оскільки цей Закон визначає правові, організаційні та фінансові основи загальнообов'язкового державного соціального страхування громадян на випадок тимчасової втрати працездатності, у зв'язку з вагітністю та пологами, у разі смерті, а також надання послуг із санаторно-курортного лікування та оздоровлення застрахованим особам та членам їх сімей.
Згідно листа відповідача вих.№М-543/2 від ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач перебуває на обліку як отримувач допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку як незастрахована особа (арк.с. 7).
Судом першої інстанції питання чи перебуває позивач на обліку як застрахована або незастрахована особа не досліджувалась, позивач в позовній заяві посилалась на норми Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992, а не Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням" №2240-ІІІ від 18.01.2001, як зазначено в описовій частині оскаржуваної постанови, а отже норми зазначеного Закону не підлягають застосуванню в спірних правовідносинах.
При викладених обставинах, посилання суду першої інстанції на статтю 43 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності та витратами, зумовленими народженням" №2240-ІІІ від 18.01.2001, є помилковим та безпідставним.
Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 допомоги з догляду за дитиною з ІНФОРМАЦІЯ_3 по ІНФОРМАЦІЯ_4 та з ІНФОРМАЦІЯ_5 по 31.12.2008 у розмірі 5217,39грн., в розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, не обґрунтував та не встановив обставини, що свідчать про протиправність бездіяльності відповідача в цій частині, а саме, судом не з'ясовано чи були відповідні перерахування бюджетних коштів на рахунок відповідача для виплати їх особам, на яких розповсюджується дія Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" №2811-ХІІ від 21.11.1992, з якого розрахунку на кожну особу надходили ці кошти, чи має відповідач право проводити виплати за рахунок інших платежів.
Позивачем також не надані належні та допустимі докази протиправності дій відповідача в зазначеній частині, у зв'язку з чим позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
Таким чином, відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачу допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку в розмірі, встановленому частиною першою статті 15 Законом України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми" в редакції, яка діяла до 28.12.2007, за листопад по грудень 2007 року, в сумі 731,39грн. (встановлений статтею 62 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" №489-V від 19.12.2006 прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для дітей віком до 6 років з 1 жовтня 2007 року).
Строк звернення до суду про зобов'язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007 по 31.10.2007 позивачем пропущений, оскільки позивач звернулась до суду 24.11.2008, тобто поза межами річного строку, встановленого статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно зі статтями 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Якщо законом встановлена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, то обчислення строку звернення до адміністративного суду починається з дня, коли позивач дізнався про рішення суб'єкта владних повноважень за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень. Пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін. Якщо суд визнає причину пропущення строку звернення до суду поважною, адміністративна справа розглядається і вирішується в порядку, встановленому цим Кодексом.
Доказів поважності причини пропуску строку звернення до суду за захистом своїх прав в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок допомоги по догляду за дітьми до досягнення ними трирічного віку в розмірі не менш прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6 років, за період з 09.07.2007 по 31.10.2007, позивач не надала.
Посилання заявника апеляційної скарги на відсутність фінансових можливостей держави для здійснення виплат спірної допомоги є неспроможними, оскільки, з огляду на правову позицію Європейського суду з прав людини та положення частини першої статті 58 Конституції України про незворотність дії в часі законів та інших нормативно-правових актів, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність, реалізація особою права, яке пов'язано з отриманням бюджетних коштів та базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.
Доводи відповідача щодо відсутності, невиділення, неперерахування бюджетних коштів на забезпечення виплат допомоги в розмірі, передбаченому Законом, а не підзаконним нормативним актом, недоцільні та не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення спірної допомоги за грудень 2007 року, так як відповідач є органом, який зобов'язаний здійснювати нарахування та виплату зазначених сум допомоги у встановлених Законом розмірах.
Що стосується інших позовних вимог про стягнення з відповідача суми недоплаченої допомоги при народженні дитини у розмірі 1986,40грн., позовні вимоги задоволенню не підлягають з наступних підстав.
Згідно зі статтею 12 Закону України "Про державну допомогу сім'ям з дітьми", допомога при народженні дитини надається у розмірі 12240,00грн. на першу дитину. Виплата допомоги здійснюється одноразово при народженні першої дитини в сумі 4800,00грн., решта виплачується протягом наступних 12 місяців рівними частинами у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Однак, Законом України від 19.12.2006 №489-V "Про Державний бюджет України на 2007 рік", статтею 56 установлена виплата цієї допомоги у розмірі 8500,00грн.
Зазначена норма і саме абзац 2 частини 2 статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік" не визнані неконституційними.
Тобто, в даному випадку на період виникнення спірних правовідносин, які є предметом спору в цій справі, були наявні нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, але по-різному встановлювали розмір допомоги по догляду за дитиною.
Згідно зі статтею 75 Конституції України, Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні.
Конституція України не встановлює пріоритету застосування того чи іншого закону, в тому числі залежно від предмета правового регулювання. Немає також закону України, який би регулював питання подолання колізії норм законів, що мають однакову юридичну силу.
Водночас, Конституційний Суд України у пункті 3 мотивувальної частини Рішення від 03 жовтня 1997 року №4-зп у справі про набуття чинності Конституцією України зазначив: "Конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше".
За змістом частини 3 статті 150 Конституції України, рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на території України.
Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах, суди повинні застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
Виходячи з наведених положень Конституції України та Рішення Конституційного Суду України, а також враховуючи, що вищезазначеною статтею 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік", фактично змінено положення Закону України "Про Державну допомогу сім'ям з дітьми", який діяв у часі раніше, пріоритетним в даному випадку є положення статті 56 Закону України "Про Державний бюджет України на 2007 рік".
Зазначених обставин та норм матеріального права не врахував суд першої інстанції під час вирішення спору в цій частині, чим порушив правила застосування норм матеріального права, а саме помилково надав перевагу приписам Закону України "Про Державну допомогу сім'ям з дітьми".
З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню.
Керуючись статтею 11, частиною третьою статті 24, статтями 55, 160, 167, частиною першою статті 195, статтею 196, пунктом 2 частини першої статті 198, пунктом 1 частини першої статті 201, частиною другою статті 205, статтями 207, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
ПОСТАНОВИВ:
1.Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим задовольнити частково.
2.Постанову Керченського міського суду Автономної Республіки Крим (суддя Бєлоусов Е.Ф.) від 14.01.09 у справі №2-а-21/09 скасувати.
3.Прийняти нову постанову.
4.Позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим про визнання дій неправомірними і зобов'язання вчинити певні дії, задовольнити частково.
5.Зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_1 Керченської міської Ради Автономної Республіки Крим нарахувати та виплатити ОСОБА_1 щомісячну допомогу по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку у розмірі прожиткового мінімуму, встановленого для дітей віком до 6-ти років, за період з листопада по грудень 2007 року у сумі 731,39грн.
6.У задоволенні решти позовних вимог, відмовити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення згідно з частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Постанову може бути оскаржено в порядку статті 212 Кодексу адміністративного судочинства України, згідно з якою касаційна скарга на судові рішення подається безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом одного місяця після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а в разі складення постанови в повному обсязі відповідно до статті 160 цього Кодексу - з дня складення постанови в повному обсязі.
Повний текст судового рішення виготовлений 27 липня 2009 р.
Головуючий суддя О.А.Щепанська
Судді Т.В. Дадінська
Т.Р.Лядова