ПОСТАНОВА
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 травня 2009 року. м. Ужгород.
Суддя Апеляційного суду Закарпатської області Стан І.В.,
при секретарі Долгош С.І.,
за участю апелянта ОСОБА_1,
розглянувши скаргу ОСОБА_1,
в с т а н о в и в :
Постановою судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2008 року
ОСОБА_1,ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та мешканець АДРЕСА_1, українець, гр. України, одружений, працює водієм СМП «Тіп- Топ» м. Перечин,
притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 130 КУпАП з накладенням на нього стягнення у вигляді позбавлення права керування всіма видами транспортних засобів строком на два роки без оплатного вилучення транспортного засобу.
Згідно постанови, ОСОБА_1 визнаний винуватим у тому, що 25 січня 2008 року о 9-й годині 25 хвилин у с. Т. Ремета Перечинського району керував автомобілем марки ЗАЗ - 1105 реєстраційний номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп'яніння ( запах алкоголю з порожнини рота, тремтіння рук ). Огляд на стан алкогольного сп'яніння проводився зі згоди водія з застосуванням трубки «контроль - тверезості» в присутності свідків.
У заяві ОСОБА_1 вказує про те, що адміністративна справа розглянута в його відсутності, що не був повідомлений про час та місце розгляду справи. У відповідності до вимог закону йому не вручена копія постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності й про накладене на нього стягнення довідався тільки в 2009 році. В зв'язку з тим, що не мав роботи у Великоберезнянському районі, тому в 2008 році виїжджав на заробітки в Московську область РФ, де працював до 01 березня 2009 року. З огляду на вищевказане, вважає, що строк на оскарження постанови ним пропущено з поважних причин, просить його поновити й розглянути подану ним апеляційну скаргу.
У скарзі ОСОБА_1 посилається на ті ж доводи, що в заяві, а також вказує про те, що розглянувши справу в його відсутності суд порушив його право на захист, оскільки цим позбавив його права надати докази. Окрім цього, вказує про те, що матеріали про адміністративне правопорушення працівниками ВДАЇ складені щодо нього упереджено, що наявність посвідчення водія дозволяє йому мати роботу, отримувати доходи й утримувати родину. Просить постанову скасувати, а справу направити на новий судовий розгляд до цього ж суду іншим суддею.
=========================================
Заслухавши апелянта ОСОБА_1, який підтримав викладені у заяві та апеляції доводи, перевіривши матеріали адміністративної справи та надані апеляційному суду докази, вважаю, що постанова суду підлягає до зміни з таких підстав.
Доводи апеляційної скарги про поновлення пропущеного ОСОБА_1 строку на оскарження постанови суду підлягають до задоволення, з урахуванням відсутності у справі даних про те, що ОСОБА_1 був повідомлений про час та місце розгляду справи, а також даних про те, що йому була вручена копія постанови. Зазначені обставини перешкодили йому своєчасно подати скаргу на постанову, тому причини пропуску строку на її внесення визнаються поважними й такий поновлюється.
Обставини, за яких ОСОБА_1 керував транспортним засобом у стані алкогольного сп'яніння відповідають здобутим місцевим й дослідженим апеляційним судами доказам. Під час розгляду справи апеляційним судом ОСОБА_1 підтвердив наведені в протоколі та постанові про адміністративне правопорушення час, місце та обставини, за яких скоїв проступок. Окрім цього, ОСОБА_1 показав, що повністю визнає вину в скоєному, розкаюється, що посвідчення водія дозволяє йому мати роботу, отримувати доходи й утримувати родину.
Доводи апеляційної скарги про скасування постанови в зв'язку з тим, що ОСОБА_1 належним чином не був повідомлений про час та місце розгляду справи, а тому не приймав участь у її розгляді задоволенню не підлягають, оскільки розгляд адміністративної справи за відсутності ОСОБА_1 та даних про його повідомлення про час та місце розгляду справи не вплинув на законність та обґрунтованість висновків суду про його винуватість у керуванні транспортним засобом у стані сп'яніння, тому доводи апеляційної скарги в цій частині задоволенню не підлягають й у відповідності до вимог ст. 294 КУпАП не тягнуть її скасування та направлення справи на новий судовий розгляд.
Одночасно, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що кваліфікація дій ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 130 КУпАП не узгоджується з вимогами закону й не ґрунтується на наявних у справі доказах.
Так, за повторне вчинення будь-якого з порушень : керування транспортними засобами в стані сп'яніння, ухилення осіб, які керують транспортними засобами від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп'яніння, настає передбачена частиною 2 ст. 130 КУпАП відповідальність. За змістом вищевказаної норми закону кваліфікація дій особи за ознакою повторність настає тільки у випадку повторного вчинення аналогічного проступку, тобто, якщо після вчинення проступку, особа скоїла інший проступок, за який вона може бути або притягнута до адміністративної відповідальності.
З матеріалів адміністративної справи вбачається, що даний проступок ОСОБА_1 скоїв 25 січня 2008 року, а правопорушення, за яке він притягнутий до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП вчинив 30 січня 2008 року, тобто останній проступок вчинено після скоєння даного правопорушення. Одночасно, з матеріалів адміністративної справи вбачається, що у ній відсутні будь-які дані про те, що до часу скоєння цього проступку ОСОБА_1 вчиняв інші дії, які підлягали кваліфікації за ч. 1 ст. 130 КУпАП. Тому, скоєний 25 січня 2008 року ОСОБА_1 проступок апеляційним судом визнається таким, що вчинено вперше.
З врахуванням наведеного, дії ОСОБА_1 підлягають перекваліфікації з ч. 2 на ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Доводи скарги про пом'якшення призначеного ОСОБА_1 стягнення також підлягають до задоволення.
Так, у відповідності до вимог ст. 8 КУпАП особа, яка вчинила адміністративне правопорушення, підлягає відповідальності на підставі закону, що діє під час і за місцем вчинення правопорушення. Закони, які встановлюють або посилюють відповідальність за адміністративні правопорушення, зворотної сили не мають. З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 підлягає притягненню до адміністративної відповідальності в редакції Закону України від 07 лютого 1997 року, а не підставі чинної норми Закону, якою посилена відповідальність за скоєння проступку. Однак з врахуванням положень ст. 294 цього кодексу провадження в справі про адміністративне правопорушення ведеться на підставі закону, що діє під час і за місцем розгляду справи про скоєння проступку.
При вирішенні питання про накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення апеляційний суд враховує вимоги ст. ст. 33 - 35 КУпАП, зокрема дані про його особу : має на утриманні батьків, які не працюють, обставини, що пом'якшують його відповідальність : щире розкаяння у вчиненому, позитивно характеризується за місцем роботи у ТОВ СМП «Тіп-Топ», а також те, що в зв'язку з вчиненим правопорушенням не настали які-небудь наслідки (керував транспортним засобом з ознаками алкогольного сп'яніння ), що водійське посвідчення є документом, який дозволяє йому керувати транспортним засобом й одержувати внаслідок цього доходи та утримувати родину, загальні засади призначення стягнень. Тому постанова суду підлягає до зміни.
Керуючись ст. ст. 293, 294 КУпАП, суд, -
п о с т а н о в и в:
постанову судді Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 18 лютого 2008 року щодо ОСОБА_1 змінити : перекваліфікувати його дії з ч. 2 на ч. 1 ст. 130 КУпАП ( у редакції Закону України від 07 лютого 1997 року ) й призначити йому стягнення у вигляді штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - триста сорок гривень у доход держави.
Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Суддя Апеляційного суду
Закарпатської області І.В. Стан